Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Організація самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку

Організація самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організація самостійних занять фізичними вправами дітей молодшого шкільного віку

У молодшому шкільному віці необхідно викликати у дитини інтерес до розширення діапазону своїх фізичних можливостей за рахунок оволодіння основами техніки спортивних вправ, способів їх виконання і дій. Розвиток рухових координацій - головна спрямованість фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.
Залучення дитини до систематичних фізичних вправ залежить, насамперед, від оточуючого середовища—батьків, друзів, школи, нарешті, держави, суспільства та від їхнього ставлення до фізичного виховання і спорту. Серед безлічі факторів, які впливають на ставлення оточуючих і суспільства до цієї проблеми, на формування індивідуального підходу до занять вирішальний вплив справляють соціально-економічні умови і, насамперед, життєвий рівень населення, житлові умови, наявність у країні і у даній місцевості спортивної бази, кадрів, необхідного інвентаря, а також розподіл вільного часу дитини.
На відміну від організованих, самостійні заняття позбавлені постійного спостереження педагога і контролю лікаря, які використовують свій досвід і можливості інструментальних методів обстеження для своєчасної корекції величини навантаження в занятті і запобігають перевантаженням організму. Тому такі заняття повинні ґрунтуватись на точних реакціях як за оцінкою фізичного стану, так і за параметрами фізичних навантажень.
Однією із складних проблем є визначення змісту навчання вмінню самостійно займатися. В загальнопедагогічних дисциплінах особлива увага приділяється аналізу, сукупності дій та операцій, здійснення яких в конкретних умовах дозволяє ефективно реалізувати мету в тій або іншій діяльності. Серед них суттєве значення мають самостійний контроль і оцінка, програмування власних дій, самостійне прийняття рішень у відповідальних ситуаціях. Без сумніву, перелічені фактори необхідно враховувати в організації ефективного навчання самостійній діяльності.
До того ж, практичне значення мають диференційовані навчальні завдання з урахуванням рівня пізнавальних здібностей школярів, знайомство дітей з історією предмета, показ результатів їх практичного значення, демонстрація застосування здобутих знань і навичок у житті.
Багато уваги приділяється різним формам організації учнів в ході формування «самостійних» вмінь і, в першу чергу, індивідуальним завданням. В цьому плані ефективні засоби диференційованої оцінки успіхів учнів, які мають різні здібності, і засоби складання індивідуальних характеристик учнів.
В цей період основна робота з фізичного виховання проводиться у школі, але без участі батьків проблеми формування повноцінного фізичного потенціалу молодшого школяра - підґрунтя його майбутнього фізичного здоров'я - вирішити неможливо.
Якщо в загальній педагогіці різні дослідники все частіше звертаються до вивчення проблеми виховання у школярів самостійності в процесі навчання, то у фізичному вихованні питання навчання учнів вмінням самостійно займатися фізичними вправами залишаються без належної уваги.
Для вирішення цього завдання необхідно обґрунтувати зміст і методику формування вмінь самостійно займатися фізичними вправами в процесі фізичного виховання.
У програмі з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів зазначається, що головною метою в роботі вчителя фізичної культури в початкових класах є виховання бажання займатися фізич- ними вправами та навчити дітей самостійно виконувати найпростіші рухові дії, ігрові вправи, правила безпеки.
В основу формування експериментальної методики самостійних занять молодших школярів нами були покладені такі педагогічні положення:
1.    Комплексний підхід до розвитку фізичних якостей.
Наші дослідження фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку показали, що багато учнів мають недостатньо розвинені головні рухові якості: силу, гнучкість, швидкість. Тому систематичний розвиток фізичних якостей з чітким дозуванням навантажень є обов'язковою умовою.
2.     Раціональна побудова комплексів вправ, яка дозволяє всебічно впливати на організм дитини. Вправи підібрані з урахуванням вікових особливостей організму дітей молодшого шкільного віку. До кожного комплексу включені вправи, що потребують роботи різних груп м'язів і спрямовані на розвиток різних фізичних якостей.
3.     Використання ігрового методу для підвищення мотивації дитини до занять фізичними вправами. У молодшому шкільному віці необхідно «розкріпачити» творчі здібності дитини, надати їй допомогу в пробудженні інтересу для самоосвіти, в набутті стійкої потреби в творчому мисленні.
Для цього система комплексів фізичних вправ з оздоровчою спрямованістю наведена у вигляді казкових подорожей у зошиті «Вперед, до джерела здоров'я», сюжети пригод подані у віршах. Після кожного вірша запропонована вправа, яку треба виконувати. Вправи імітують дію у пригоді (Н.В.Москаленко, О.О.Власюк, 2004).
4.     Використання системи самоконтролю для визначення приросту показників фізичних якостей. Після кожного комплексу вправ наведена таблиця з тестами, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту досліджений відмічає свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Це надає можливість дитині спостерігати зміни своїх результатів тестування фізичних якостей протягом всього циклу самостійних занять фізичними вправами.
5.     Тісний зв'язок програми самостійних занять з програмним матеріалом фізичного виховання школярів. Система комплексів відповідає вправам, які пропонуються державною програмою з  фізичного виховання за розділами: легка атлетика, спортивні ігри, гімнастика та домашні завдання.
Процес виконання фізичних вправ передбачав дотримання таких педагогічних принципів:
- принцип свідомості і активності; ми забезпечували свідому та активну рухову діяльність дітей в домашніх умовах через створення у них чіткої уяви про вплив систематичного виконання фізичних вправ на їхній організм;
- принцип наочності; при складанні системи самостійних занять фізичними вправами враховувалась схильність дітей молодшого шкільного віку до предметного, образного мислення. Для цього кожна вправа мала 2 ілюстрації: перша - дія за сюжетом, друга - як треба виконувати вправу, що імітує дію;
- принцип доступності реалізовувався з урахуванням вікових особливостей, стану здоров'я дитини та її рухової підготовленості; це надавало процесу розвитку рухових якостей оздоровчого ефекту; - принцип оздоровчої спрямованості реалізовувався шляхом включення до занять вправ, що спрямовані на профілактику плоскостопості, формування правильної постави, а також вправ дихального характеру;
- індивідуальний підхід у створенні методики самостійних занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю дітей молодшого шкільного віку здійснювався диференціюванням тренувальних завдань, норм фізичних навантажень згідно з вихідним рівнем фізичної підготовленості та здоров'я дітей; головним критерієм оцінки ефективності самостійних занять фізичними вправами за даною методикою був не рівень показників фізичних якостей, а рівень приросту цих показників у кожної дитини;
- принцип систематичності передбачав щоденне виконання фізичних вправ, поступове збільшення обсягу та інтенсивності навантаження і поступовий перехід від одного ступеня до іншого;
- принцип міцності; одним із основних завдань навчально-виховного процесу ми вважаємо отримання дітьми міцних знань, умінь і навичок, які можуть бути застосовані ними на практиці. Вирішальне значення у здійсненні принципу міцності ми надавали систематичному повторенню раніше вивчених вправ. Тому в нашій методиці на кожному ступені підвищувалась складність рухових завдань, планувалась оптимальна кількість повторення рухів (О.О.Власюк, 2006).
При складанні системи самостійних занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості дітей молодшого шкільного віку дотримувались таких правил:
- вправи повинні виконуватись лише в рекомендованій послідовності;
- до одного комплексу включати не більше десяти вправ;
- поступово підвищувати дозування та складність вправ;
- мобілізувати увагу та забезпечити оптимальний емоційний стан учнів шляхом змін сюжетів і вправ кожні три тижні;
- підвищувати інтерес учнів до виконання вправ за допомогою системи самоконтролю, тобто учні повинні мати можливість самостійно стежити за підвищенням показників фізичних якостей.
Особливу роль в роботі з учнями мав ігровий метод.
Одним із шляхів оптимізації навчально-тренувального процесу в системі самостійних занять є раціональне планування комплексів вправ і створення тематичних сюжетів. Ми розробили дев'ять комплексів фізичних вправ динамічного характеру і розподілили їх на три ступені складності. В кожний комплекс входило десять вправ. Вправи мали тісний зв'язок зі змістом державної програми з фізичного виховання школярів.
Розвиток фізичних якостей і формування рухових навичок у дітей планували на кожному самостійному занятті, тобто щоденно. Тривалість виконання кожного комплексу складала 20 -25 хвилин.
Перший ступінь включає такі назви сюжетів: «Подорож на Місяць», «Прогулянка у зоопарк» та «Життя на безлюдному острові». Після кожного комплексу вправ наведена таблиця з тестами, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту накреслено три колонки, у яких досліджений може записувати свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Таблиця включає 2-3 тести. До першого ступеня включаються такі тести: згинання і розгинання рук в упорі лежачи, біг на місці за 15 с, піднімання тулуба з положення лежачи на спині в сід, нахил в положенні сидячи, стрибки зі скакалкою, присідання на одній нозі. Крім оздоровчої спрямованості, всі комплекси-сюжети мають ще й пізнавальну. Для дітей молодшого шкільного віку подано багато цікавої та корисної інформації, яка знайомить їх з навколишнім середовищем. Експериментальна система самостійних занять фізичними вправами була побудована так, щоб забезпечувати всебічний гармонійний розвиток особистості школярів. Адже фізичне виховання невід'ємне від виховання морального та розумового.
Перший комплекс першого ступеня включає вправи, що спрямовані на розвиток координації та орієнтування в просторі, розвиток сили м'язів черевного пресу та спини, сили рук та ніг. Також включені вправи швидкісно-силового характеру. Дозування в середньому складає 6-8 повторень (Додаток 12).
Для розвитку координації ми використовуємо вправу, що сприяє розвитку уваги та вмінню орієнтуватись у просторі - перекиди боком.
Для розвитку сили м'язів черевного пресу пропонується вправа - піднімання зігнутих ніг з торканням колін підборіддя лежачи на спині. Після цього одразу ж слідує вправа, спрямована на розвиток сили м'язів спини з одночасним розтягуванням м'язів пресу, що надає цій вправі подвійного ефекту: «одночасне піднімання рук та ніг лежачи на животі». Для запобігання травмування хребта рекомендований повільний темп виконання. Для розвитку сили рук пропонується згинання і розгинання їх в упорі лежачи з опорою на табуретку. Полегшений вид цієї вправи надає можливість менше втомлюватись під час її виконання, зміцнює впевненість у своїх силах і підвищує бажання її виконувати.
Розвиток швидкісно-силових якостей здійснювався під час виконання стрибків висотою 25-30 см. Після стрибків пропонується дихальна вправа для відновлення організму дитини.
Усі вправи логічно пов'язані з сюжетними діями. Це підвищує зацікавленість дітей і мотивацію до виконання вправ самостійно вдома.
Другий комплекс першого ступеня включає вправи, спрямовані на розвиток сили рук, спини, пресу, швидкісно-силових якостей та гнучкості. Дозування в середньому складає 8 разів.
Вправи, що спрямовані на розвиток сили, пропонуються у поєднанні з диханням у повільному темпі. Вони відрізняються від вправ попереднього комплексу. Наприклад, замість згинань і розгинань рук в упорі лежачи пропонується згинання і розгинання рук в упорі лежачи на стегнах з підніманням однієї руки. Ця вправа складніша, ніж в попередньому комплексі і надає можливість підготувати м'язову систему дитини для виконання тесту «згинання і розгинання рук в упорі лежачи».
Багатьма дослідниками виявлено, що одним з факторів, що впливають на розвиток гнучкості, є попереднє напруження м'язів. Тому після виконання силових вправ ми пропонуємо вправи, спрямовані на розвиток гнучкості. В кінці комплексу приділяється увага дихальним вправам. Отже, вправи другого комплексу носять оздоровчий характер.
Третій комплекс вправ першого ступеня вправ спрямований на формування правильної постави, розвиток координації, гнучкості, сили м'язів рук та черевного пресу, швидкісно-силових якостей. До цього комплексу включені вправи більш координаційного характеру, ніж у попередніх комплексах. Це підвищує складність вправ та зацікавленість дітей. В кінці комплексу пропонуються вправи дихального характеру.
Другий ступінь включає такі назви сюжетів: «Експедиція в Гімалаї», «Поїздка до Криму» та «Цирк». Таблиці з тестами для перевірки розвитку фізичних якостей включають вже по 4 вправи. Крім тестів з першого ступеня сюди додаються ще такі: стрибки у довжину, нахил стоячи на лаві, «журавлик», кидки м'яча об стіну і ловіння з відстані 1 м за ЗО с. Навантаження в комплексах другого ступеня підвищується за рахунок інтенсивності та дозування вправ. Окрім вправ, спрямованих на розвиток фізичних якостей, до цих комплексів включені ще вправи, орієнтовані на профілактику плоскостопості, формування правильної постави, розвиток вестибулярної стійкості, тобто пропоновані комплекси носять оздоровчий характер. Також пропонуються вправи, що виконуються за допомогою батьків (утримання м'яча на стопах в положенні лежачи на спині). Це підвищує мотивацію дітей до виконання вправ.
Третій ступінь включає такі сюжети: «У печері гірського короля», «Подорож у світ казок» та «Прогулянка з конем». Таблиці з тестами для перевірки розвитку фізичних якостей включають по 4-6 вправ. Дозування вправ у комплексах сягає 10-15 разів. До першого комплексу включені вправи з використанням м'яча, гантелей, стільця, скакалки. Вправи спрямовані на розвиток сили м'язів рук, тулуба та ніг, координаційних та швидкісно-силових здібностей, спритності та гнучкості. Різноманітність та незвичайність вправ підвищують зацікавленість дітей.
До другого комплексу третього ступеня включені вправи, що переважно спрямовані на розвиток сили м'язів черевного пресу, спини та рук, гнучкості та рівноваги. Вправи супроводжуються веселими діями в сюжеті.
У третьому, останньому, комплексі вправи виконуються переважно з використанням стільця. Інтенсивність виконання вправ більша, ніж у попередніх комплексах. Пропонуються вправи, що виконуються за допомогою батьків: вихідне положення (в.п.) - «міст» 1- мах правою вперед; 2 - в. п. 3-4 - те ж лівою (вправа спрямована на розвиток сили м'язів тулуба, рук та ніг, гнучкості та витривалості); В.п. - стоячи на стільці, рівновага «ластівка» (вправа спрямована на розвиток вестибулярної стійкості, відчуття рівноваги та виховання сміливості). Також до комплексу включені вправи високої інтенсивності, спрямовані на розвиток сили м'язів черевного пресу (піднімання і опускання прямих ніг сидячи на стільці; кут в упорі, ноги нарізно). Після складних вправ пропонуються вправи дихального характеру, тобто активний відпочинок.
Враховуючи вік досліджуваних ми вважали доцільними допомогу та контроль за виконанням завдань з боку батьків на початку експерименту. Психолого-педагогічний розвиток у фізичному вихованні впливає через предмет діяльності. Основою може бути підхід, при якому формування здоров'я школяра є не тільки метою, але і одночасно процесом та результатом цілеспрямованої взаємодії вчителів, батьків й учнів.
Ідеологічною основою формування здорового способу життя може бути концепція щодо ефективного використання засобів фізичного виховання, застосованих як у режимі навчального дня, так і в позашкільний час; вона виступає як процес педагогічної допомоги дитині в становленні її особистості, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвого самоствердження.
Завданням такої роботи є визначення ефективних засобів психо- лого-педагогічного впливу на формування здорового способу життя молодших школярів в системі «сім'я-школа» на основі опрацювання принципу «батьки і вчителі - партнери», який є інтегруючим у справі виховання та навчання дітей у школі та сім'ї.
Розроблена система самостійних занять фізичними вправами на основі оздоровчої педагогіки пізнавально-рухового навчання. Ігрові ситуації сприяють зацікавленню дітей, створюють і підвищують інтерес до інформації, яку школярі отримують під час самостійних занять.
Експериментальна методика самостійних занять фізичними вправами зорієнтована не тільки на розвиток рухових навичок дітей, вона враховує також можливість рухової діяльності в процесі формування пізнавальних процесів, творчих здібностей, що є великим резервом розвитку індивідуальності дитини.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить