Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Формування міжпредметних зв'язків на заняттях з фізичної культури

Формування міжпредметних зв'язків на заняттях з фізичної культури
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Формування міжпредметних зв'язків на заняттях з фізичної культури

Державною програмою «Фізична культура» серед головних вимог до сучасного уроку фізичної культури визначено необхідність здійснення міжпредметних зв'язків.
Треба відзначити, що вирішення даної вимоги повинно здійснюватися не тільки в системі уроків фізичної культури, а й при проведенні всіх форм фізкультурно-оздоров- чої роботи.
Як наголошує О.Я.Савченко (2001), донедавна зміст початкової освіти визначався переважно у формі предметів, але нині існує нова проблема: поєднати предметну основу навчання з інтеграцією змісту.
Інтеграція вважається необхідним дидактичним засобом, що уможливлює створення в учнів цілісної картини світу.
О.Д.Дубогай (1999) зазначає, що одним із негативних явищ традиційних і нових систем освіти є розрив між фізичним вихованням і всіма іншими видами навчальної діяльності у процесі навчання, який може забезпечити освітній, оздоровчий і виховний ефект.
Головною умовою розвитку здібностей в період навчання є спільна ігрова діяльність, під час якої дитина не тільки рухається, а й легко запам'ятовує всі почуття в даний період.
Дослідження М.А.Мілованової (1995) доводять, що предмети початкової школи мають значний потенціал для реалізації міжпредмет- них зв'язків у процесі навчання основам фізичних вправ.
Створення умов для розвитку розумових, інтелектуальних і творчих здібностей дітей у ігровій діяльності підвищують роль занять фізичною культурою і інтерес до цього предмету.
Розв'язання оздоровчих, освітніх і виховних завдань найкраще реалізується в умовах ігрової рухливої діяльності, яка створюється в ході уроку фізичної культури.
Для оцінки стану реалізації міжпредметних зв'язків у процесі фізичного виховання молодших школярів нами використовувалась методика оцінки «міжпредметної щільності», розроблена О.Кругляком (2004).
Міжпредметна щільність уроку - це відсоткове відношення часу, затрачене на реалізацію міжпредметних зв'язків, до тривалості уроку.
МПЦ =(Тмпз/Т)100%
МПЩ - міжпредметна щільність уроку.
ТМПЗ - час, затрачений на реалізацію міжпредметних зв'язків;
Т -  тривалість заняття.
Таблиця 18.
Рівні МПЩ уроку
Рівні    Показники
Нульовий    0, міжпредметні зв'язки відсутні.
Низький    1-10%
Середній    11-10%
Високий    Більш 21%

До початку експерименту нами проведено 121 спостереження уроків фізичної культури, які проводили вчителі фізичної культури. У 83 (68%) - визначено нульовий рівень, 34 (27%) - низький рівень, 4 (5%) - високий рівень.
Отримані дані свідчать про незадовільний стан реалізації міжпред- метних зв'язків вчителями фізичної культури. Однією із причин є низький рівень підготовки вчителів, відсутність методичних рекомендацій з підбору засобів фізичного виховання для реалізації міжпредметних зв'язків.
Програма реалізації міжпредметних зв'язків включала розробку ігор, естафет з використанням матеріалу загальноосвітніх предметів математики, мови, малювання, ОБЖ та інших, втілення сюжетних уроків фізичної культури, на яких учні ознайомлюються із довкіллям, набувають життєво необхідних навичок, навчаються вирішувати ситуаційні та творчі завдання.
Велике значення має для дітей включення в урок ігор, які відкривають нові значення для дітей, дають можливість дитині пізнати нові сфери діяльності людини.
Підготовка вчителя до уроку фізичної культури, на якому реалізовуються міжпредметні зв'язки, передбачає враховувати:
- вихідний рівень розумового розвитку дитини;
- зацікавленість окремими видами діяльності;
- обсяг знань дітей з матеріалу, який вивчається на загальноосвітніх
предметах.
ГІри проведенні ігор і естафет, які спрямовані на формування міжпредметних зв'язків, вчитель повинен використовувати як методичні, так і організаційні прийоми, які сприяють підвищенню ефективності уроку. Так, для підтримки зацікавленості до уроку викладач може використовувати комплекс різних стимулів: створення педагогічних і проблемних ситуацій, формування припущень для самостійних і творчих дій дитини.
Використання ігор і естафет для реалізації міжпредметних зв'язків залежить від кількох складових компонентів.
1.    Від здібностей, які дитина вже змогла проявити в процесі навчальної діяльності.
Для розвитку здібностей вчителі повинні знати види діяльності, які краще за все засвоєні дитиною, пов'язані з її інтересами, задоволеннями. Врахування здібностей, які дитина вже змогла реалізувати, необхідне не тільки для розвитку, а і для того, щоб направити і підтримати розвиток таланту.
2.    Максимальне використання інтересу дітей.
Розвиток здібностей пов'язаний з самостійною діяльністю дітей. Дитина спрямує всі зусилля в тому випадку, якщо повністю усвідомлює мету і зміст діяльності.
3.    Для розвитку здібностей необхідна мотивація.
Мета кожної дії, що розвиває і стимулює здібності, відображається на розвитку особистості, яка здатна добитися в окремій галузі великих успіхів.
4.    Організовувати і направляти розвиток здібностей як виду діяльності.
Заняття дитини згідно з її віком повинні бути спрямовані на отримання різних навичок.
Засвоєння гри та поведінка дитини під час гри, яка спрямована на формування міжпредметних зв'язків, в значній мірі залежить від дотримання таких організаційних прийомів:
1.     Необхідно починати гру організовано і своєчасно. Затримка знижує готовність до ігри.
2.     Дотримуватись правильного розподілу дітей на команди з урахуванням рівня фізичної підготовленості. Починати і закінчувати естафету повинні діти з високим рівнем фізичної підготовленості. Діти, які мають відхилення в стані здоров'я, змінюються в ігровій ситуації кожні 2 хвилини і знаходяться під особливим контролем з боку вчителя.
3.     Особливу увагу вчитель повинен приділяти правильному підбору фізичних вправ, із яких складається гра або естафета.
Якщо гра спрямована на розвиток розумових здібностей, то фізичні вправи добираються технічно нескладні, добре засвоєні дітьми.
4.     Велике виховне значення має правильне підведення підсумків гри або естафети. Вчителю необхідно розібрати дії учасників, вказуючи на позитивні і негативні моменти в ході гри. При визначенні переможців враховують не тільки швидкість виконання рухових завдань, а і їх якість, яка спрямована на розвиток розумових, інтелектуальних або творчих здібностей.
Вчитель повинен чітко визначити переможців згідно з умовами гри, заохочувати дітей, які змогли проявити свої здібності в різних видах діяльності.
Заохочення - це важливий стимул підтримки інтересу дітей до уроку.
В пошуках інноваційних підходів до організації уроків фізичної культури з дітьми молодшого шкільного віку потрібно намагатися розкривати інтереси самої особистості дитини, необхідно допомогти їй як індивідууму розкрити свій потенціал, внутрішні резерви здоров'я та фізичного стану, дати можливість кожній дитині самовиразитися, бути поміченою, визнаною.
Нові підходи до змісту занять фізичною культурою повинні орієнтувати вчителя не тільки на фізичну підготовленість, але й на розвиток особистості, на індивідуальне сприйняття навчального матеріалу.
Розв'язання цих завдань допускає відхід від жорсткої регламентації занять, підвищення їх емоційної насиченості, максимальної різноманітності форм, методів та засобів фізичного виховання, широкого використання технічних засобів.
Одним з нових напрямків є втілення в практику роботи вчителів фізичної культури сюжетних уроків, які забезпечують оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу учнів, формування міжпредметних зв'язків.
Досвід проведення сюжетних уроків у загальноосвітніх школах міста Дніпропетровська дозволяє виділити основні організаційно-методичні підходи до проведення таких занять.
Ми пропонуємо втілення сюжетних уроків фізичної культури як підсумкове заняття після закінчення окремої теми (Н.В.Москаленко, 2004).
Сюжетні уроки спрямовані:
- на формування рухових вмінь і навичок;
- розвиток рухових якостей;
- на формування інтелектуального розвитку через отримання певної системи знань;
- на формування емоційної сфери - ігрова ситуація сприяє отриманню задоволення.
Підготовка до сюжетного уроку фізичної культури починається з визначення теми і мети заняття. Цікаву тематику занять пропонує одеський вчений Єфименко М.М. (автор власної системи фізичного виховання дітей дошкільного віку «Театр фізичного виховання дошкільників») - це «Африка, Африка», «Цирк запалює вогні!», «У світі казок і пригод», «У джунглях Амазонки», «Альпіністи», «Кругосвітня подорож». Сюжетна лінія може бути запланована на одне чи кілька занять. А заняття розглядається як спектакль, педагог - режисер, план-кон- спект - сценарій, діти - актори; вправи - ролі; мова - діалоги; тренаже-ри - декорації; іграшки — глядачі. Кожне заняття вчитель орієнтує на головну мету - формування та розвиток особистості. Викладач повинен згідно з темою і метою занять визначити зміст, структуру і хід уроку; методику і організацію; чіткі і конкретні завдання; підкріпити кожне завдання необхідними, найбільш ефективними і доступними для дітей фізичними вправами (Додаток 11).
Вчитель повинен спланувати систему власних дій організаційно- методичного характеру - підготовка інвентаря і обладнання, підбір методів організації, визначення фізичного навантаження, оцінку результатів діяльності, акцентуючи увагу на позитивних якостях та досягненнях учнів, на задоволенні їх потреби в самоствердженні та спілкуванні.
Планування сюжетного уроку потребує від учителя раціонального розподілу часу на вирішення освітніх завдань (тому що в ході уроку діти отримують знання з теми сюжету про різні явища природи, сфери діяльності людини) і часу, який відводить учитель на підвищення рухової активності, навчання рухових дій.
Сюжетний урок - це «велика тематична гра, яка може тривати одне чи декілька занять». У структурі заняття традиційно виділяють три частини.
Підготовча частина включає організуючі та установчі дії: загальну розминку, послідовну активізацію функціональних систем організму, спеціальну розминку, яка забезпечує специфічну оптимальну роботу систем організму.
Основна частина спрямована на розвиток рухових якостей, підвищення рівня функціональних систем організму, навчання руховим діям, використовуючи сюжетно-образне викладання.
Заключна частина вирішує завдання відновлення організму після фізичних навантажень, зниження м'язової напруги.
Велика увага приділяється естетичним аспектам уроків фізичної культури та виразності рухів, музичному супроводу занять. Важливим є мовлення педагога, його вміння створити ігрову ситуацію для того, щоб діти повірили в неї як у реальність, незвичайну атмосферу слів, асоціацій, бажань дітей.
Створення сюжетних уроків базується на специфічних принципах (Л.Д.Глазиріна, В.А.Овсянкін, 1999):
- Фасцінації (зачарованість) - спеціально організований вербальний вплив, який передбачає зменшення витрати значущої інформації для сприйняття дітьми, управління процесом занять та досягнення результативності у всіх сферах реалізації оздоровчої, виховної та освітньої програми. Кожна дитина насолоджується предметом дій, самою дією, діями оточуючих.
- Синкретичності - спрямовані на встановлення у руховій сфері синкретичних зв'язків, за допомогою яких дитина осягає правдиве значення фізичних вправ. На заняттях здійснюється об'єднання знань про явища природи, про взаємодію природи з людиною. Для таких занять характерною є повна відсутність механічної системи виконання рухів і рухових дій, присутня висока емоційність, отримання великого обсягу знань.
- Творчої спрямованості - це створення дитиною нових рухів, які засновані на використанні його рухового досвіду і наявності мотиву, що спонукає до творчої діяльності. Виконання рухів, вирішення проблемних ситуацій піднімають настрій.
Сюжетні уроки здійснюють соціальний вплив, (перш за все, це усвідомлення кожного учня як особистості), сприяють формуванню самостійності, активності, наполегливості.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить