Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Акцентування уваги на виховному значенні одягу вчителя у процесі

Акцентування уваги на виховному значенні одягу вчителя у процесі
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Акцентування уваги на виховному значенні одягу вчителя у процесі

Взаємодії з учнями, батьками, колегами, сформулювали психолого-педагогічні, етико-естетичні вимоги до цієї складової зовнішнього вигляду педагога. Виділимо серед них найважливіші.

- Підпорядкування кожної деталі одягу головному завданню – реалізації виховної функції
професійної діяльності.
- Індивідуальний підхід до одягу відповідно свого віку, особливостей фігури, виконання
професійних функцій (керівник, учитель початкових класів, учитель фізичної культури тощо).
- Елегантність, гармонійність, завершеність через дотримання ділового стилю одягу з урахуванням
сучасних тенденцій моди.
- Поєднання естетичної виразності, вдалої гармонії кольорів у одязі зі стриманістю і почуттям міри,
підпорядкування цьому всіх елементів: кольору, фактури тканини, фурнітури, прикрас тощо.
- Зручність і гігієнічність одягу з урахуванням специфіки виконання професійних операцій: писати
на дошці, працювати з демонстраційним матеріалом, нахилятися, ходити між рядами тощо.
- Охайність, чистота одягу незалежно від погоди, місця проживання вчителя (сільська місцевість,
віддаленість житла вчителя від школи тощо).
- Систематична робота вчителя над формуванням свого стилю одягу через виявлення оптимальної
уваги до своєї зовнішності, аналіз і порівняння зовнішнього вигляду своїх колег, дикторів телебачення,
акторів, випадкових перехожих тощо.
Виразність поведінки, в т.ч. і мовної поведінки, залежить від вмілого використання кінетичних
засобів – міміки, жестикуляції, пантоміміки. Діючи на зоровий канал сприймання, вони посилюють
враження від слів, економлять час, уточнюють зміст словесного висловлювання, відокремлюють головне від
другорядного. Кінетичний малюнок поведінки вчителя сигналізує про своєрідність характеру, емоційний стан.


До невербальних засобів спілкування відносяться потискування руки, обійми, дотики, поцілунки,
поглажування, похлопування по спині, плечу, що об’єднані поняттям текесики. Текесичні засоби вираження
емоцій, символізуючи про певний рівень близькості співбесідників, вимагають особливої культури і такту.
Не будь-який дотик учителя буде приємним для учня. Особливо необхідна обережність у спілкуванні з
підлітками, у яких спостерігається підвищена чутливість, нерідко негативізм по відношенню до текесичних
знаків уваги.
Для дітей молодшого шкільного віку текесичні засоби використовуються у випадку похвали,
підтримки, розуміння, співпереживання тощо. Однак, такі засоби слід використовувати обережно аби
зберегти необхідну дистанцію у спілкуванні. Різні невербальні засоби у своїй діяльності використовує
Ш.О.Амонашвілі. У процесі спілкування з молодшими школярами він поєднує мовлення з різними жестами,
дружнім потиском руки, мімікою. Наприклад, на уроці математики в 1-му класі він оцінював виконання
учнями завдання з використанням засобів текесики: "Опустіть на парти голови, закрийте очі, я дам вам
приклади, а ви, не піднімаючи голови, будете на пальчиках показувати мені результат. У класі виростає ліс
рук. Я підхожу до кожного, хто підняв руку, доторкаюсь до пальчиків і шепочу: "Правильно!... Правильно!...
Неправильно!... Подумай добре".

Культура зовнішнього вигляду формується з раннього віку, а потім відбувається її подальший розвиток і вдосконалення. Це має для кожної людини неабияке значення, тому що, як зазначають психологи, перше враження дуже часто залишається домінуючим на протязі тривалого часу, адже «по одежі стрічають...».
Викладач повинен добре усвідомлювати, що його зовнішність, і зокрема костюм, також «працюють на педагогічний процес», що необхідно контролювати себе постійно, поки не з’явиться звичка завжди гарно виглядати, мати свій неповторний стиль, образ, вра-ховуючи прояви етикету (особливо ділового).
З позиції педагогічної техніки поняття «зовнішність педагога», тобто його імідж, включає одяг, взуття, зачіску, косметику, парфу-ми, прикраси. Поєднання компонентів одягу і предметів, які допов-нюють його, виконаних в одному стилі і художньо узгоджених між собою, створює своєрідний ансамбль, який називається костюмом.
Якщо в далекому минулому, коли одяг виник, він задовольняв утилітарні запити людини, то значно пізніше, а тим більше в наш час одяг виражає естетичні ідеали як суспільства, так і окремої особистості. Розглядаючи людину з позиції діалектичної закономір-ності єдності змісту та форми, можемо говорити, що костюм викла-дача, імідж є певною мірою способом прояву його змісту і форми.
Цей прояв єдності змісту і форми стосується зовнішності всіх педа-гогів, а також знаходить певне відбиття в особистісному підході до свого одягу, до свого іміджу.
Костюм викладача повинен гармонійно доповнювати його професійну діяльність, його індивідуальні особливості. Тому його зовнішність повинна, в першу чергу, виконувати професійну функ-цію: бути надійним помічником у вихованні студентів.
Бажано, щоб у зовнішності викладача не було елементів, які б відволікали увагу студентів, заважали їм зосередитися. Але оскіль-ки викладач є прикладом для студентів у всьому, і в одязі теж, він зобов’язаний одягатися так, щоб враховувати тенденції сучасної моди, але не доводити ті чи інші компоненти костюму до крайно-щів. Викладач йде до навчального закладу на роботу, тому його костюм, крім естетичної виразності, повинен бути зручним для ви-конання необхідних педагогічних операцій: працювати з апарату-рою і приладами, писати на дошці, схилятися до студентів, сідати тощо. Треба пам’ятати про так званий «принцип метрдотеля», від-повідно до якого треба враховувати три критерії «зустрічі по оде-жі», або, як говорять, «правильного одягу»: перший – чи відпові-дає одяг ситуації; другий – практичність (як людина почуває себе в цьому одязі; чи зручно, чи є відчуття, що одяг «заважає»); і, на-решті, третій – охайність [14]. Люди, які звертають на свій одяг велику увагу, які занадто слідкують за ним, дратують інших, так вважають психологи. Можна вдягатися не модно, але головне, щоб одяг викладача був органічним, природним. Одяг конкретного ви-кладача повинен відповідати його морально-естетичним поглядам, гармоніювати з фігурою, бути простим, але виразним, охайним. Колір, фактура, доповнення (ґудзики, пряжки тощо) також повин-ні підкреслювати красу, елегантність, простоту. Все це позитивно впливає на емоційний настрій студентів, дисциплінує їх, сприяє формуванню почуття та смаку, не відволікає від заняття. Одяг по-винен гармоніювати із фігурою. Елегантно, красиво одягнений ви-кладач викликає позитивні емоції студентів, піднімає їм настрій, спонукає стежити за собою, виховує їх смак. Взуття також повинно бути зручним, елегантним і, звичайно, чистим. Не треба забувати, що викладач багато часу проводить на ногах і має почувати себе у взутті комфортно.
Зачіска повинна личити, бути акуратною, волосся обов’язково чистим. У користуванні косметикою необхідно дотримуватися міри, підкреслювати переваги обличчя і ховати його недоліки. При ви-борі прикрас варто враховувати, що вони є лише доповненням до костюму і не повинні відігравати домінуючу роль. Однак ні костюм, ні зачіска, ні прикраси не замінять гарного настрою викладача, його доброзичливості, що повинні відбиватися на обличчі, у ході, рухах, над чим теж необхідно працювати. Хму-рий, злий вираз обличчя не виправити ніякими зовнішніми атрибу-тами. Головне у вигляді викладача – його настрій.
Постава та хода також створюють імідж викладача. Без них неможливі красиві рухи, нахили, погляди. Викладач повинен уміти подати свою фігуру в статиці й динаміці. Правильна постава – ос-нова для правильної ходи. Визначаємо ширину свого кроку, за-своюємо правильну постановку стопи. Ставимо обидві ступні на одну лінію так, щоб п’ятка однієї ступні торкалась носка іншої. Центр ваги тримати так, щоб стояти на обох ногах одночасно. Те-пер розведемо ноги в сторони. Це і є ширина нашого кроку. З цьо-го положення починаємо спокійно рухатися вперед, зрідка переві-ряючи ширину кроку (зводячи носки на одну лінію). Пам’ятати по-трібно про те, що п’яти знаходяться на одній лінії, носки розведені, ширина кроку дотримується постійно.
Викладачеві не лише достатньо знати вимоги до своєї зовніш-ності, але й уміти її сформувати, пам’ятаючи про те, що люди, які нас оточують, оцінюють викладача за певним алгоритмом: зовніш-ній вигляд, постава, поведінка, особистісний контакт, винагорода. Найголовніше, щоб студенти побачили упевненість викладача у собі. Говорячи про зовнішній вигляд, необхідно звернутися й до правил етикету, які висувають суворі вимоги до нього, особливо, коли це стосується професійної діяльності, ділового спілкування.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить