Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Художньо-мовленнєва діяльність дитини дошкільного віку являє собою складний полікомпонентний утвір. У ньому можна виділити чотири провідних, стрижньових складових;
1)    сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;
2)    відтворення змісту і виконавча діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнюючі бесіди, читання за ролями тощо);
3)    театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави);
4)    творчо-імпровізаторська діяльність (ігри-драматизацГі, ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).
Отже, художньо-мовленнєва діяльність - це діяльність, пов'язана зі сприйманням літературних творів, їхнім виконанням, відтворенням, яка супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю.
В основі художньо-мовленнєвої діяльності лежать художні образи, пропоновані дитині художньою літературою.
Художня література - це мистецтво слова, до якого діти прилучаються з раннього дитинства. Мистецтво слова відображує довкілля в художніх образах, спресовує в них типове на основі узагальнення життєвих явищ. Отже, художня література - це засіб образного осмислення дійсності.
Художній твір для дітей акумулює в собі мистецтво, психологію і педагогіку. Саме тому художні твори використовують у дошкільних закладах з педагогічною метою як засіб виховання. Та все ж не слід забувати, що дитяча художня література - це насамперед вид мистецтва, до якого ми прилучаємо дітей. Це мистецтво слова, яке втілюється в активній художньо-мовленнєвій діяльності дітей за змістом художніх творів.
Художня література як мистецтво слова виконує низку функцій, серед них інформаційно-освітню, виховну, національно-духовну, історичну, естетичну, культуроносну, розважальну.
1.    Інформаційно-освітня функція полягає в тому, що кожний художній твір несе відповідну інформацію, повідомляючи дитину про певні події, життєві ситуації, явища і закони природи, соціальні та моральні норми співжиття тощо. За цією функцією твори художньої літератури можна поділити на кілька груп:
а)    ті, що несуть у собі зовсім нову для дитини інформацію, з якою вона ще не стикалася в житті:
б)    твори, в яких обігрується знайома інформація в нових варіантах, несподіваних для дитини ситуаціях, уточнюються певні форми і правила життя і поведінки,
в)    твори, в яких подаються поглиблені знання з певної' галузі (природа, мова, краєзнавство, математика, астрономія, мораль, історія, народознавство тощо). Добираючи твір, вихователь повинен чітко визначити пізнавальні завдання, які містить змістова сторона твору (збагачення, уточнення, розширення знань дітей чи ознайомлення...,закріп-
лення..., вправляння...).
2.    Виховна функція художньої літератури. Тут доречно пригадати крилаті слова російського критика В. Г. Бєлінського, який писав, що дитячі книжки пишуться для виховання, а виховання - велика справа, оскільки воно вирішує долю людини, і це справді так. Адже кожна книжка, яку читає дорослий дитині, виховує її розумово, морально, естетично. Від того, як прочитає твір вихователь, на чому і як він розставить акценти, на що зверне увагу дитини, залежить і її ставлення до змісту прочитаного, що саме зумовить у неї позитивні емоції, співчуття, а що - негативне ставлення і засудження. Через ставлення дитини до героїв і подій художнього твору у неї формуються певні уявлення про довкілля, закони людського життя, моральні та естетичні почуття, правила й етичні норми поведінки. Чим глибше дитина занурюється у зміст твору, сприймає і розуміє його (в єдності думки і почуття), тим більший виховний вплив він здійснить на неї. Якщо ми хочемо, щоб літературний твір позитивно вплинув на дитину, потрібно відшукати засоби, які б підсилили емоційний відгук на книгу, засоби управління процесом сприймання художнього твору відповідно до вікового періоду дитини, створити умови, що сприяли б перенесенню знань і почуттів дітей, які вони одержали під впливом книги, в їхню активну, практичну діяльність.
За словами О. В. Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових, більш високих мотивів діяльності.
З, Національно-духовна функція. За словами О. В. Запорожця, художній твір сприяє не лише засвоєнню нових знань та вмінь, не лише формує окремі психічні процеси, а й змінює загальне ставлення до дійсності, стимулює виникнення нових більш високих методів діяльності. Дитяча книга виникає на стиках мистецтва, педагогіки та психології. В художніх образах відображено національний характер героїв, їхню національну психологію, свідомість, національний менталітет. Через описи пейзажів, природи дитина пізнає свій рідний край, свою Вітчизну, а художнє розкриття взаємовідносин українців, родинних і дружніх стосунків формує у дитини високу духовність, притаманну українському народу. В дошкільному віці відбувається процес соціалізації дитини завдяки інституту соціальних ролей, серед яких особливе місце посідає національна роль, що формується вже на перших етапах соціалізації особистості. Книги, написані зразковою, образною живою рідною мовою, сприяють формуванню національного менталітету, високої духовності дитини. Особливо цінним у цьому відношенні є український фольклор, який акумулює в собі не тільки квінтесенцію національного досвіду, а й витончену влучність та точність рідної мови. Прислів'я, приказки, приповідки, казки відбивають ментальність нації, той духовно-моральний кодекс, ті думки, до яких дійшов народ упродовж своєї багатовікової практики. Тому виховувати і навчати дитину потрібно насамперед на творах українських письменників, національному фольклорі.
4.    Історична функція. Художня література - це мистецтво слова, це той національний скарб, який єднає минулі покоління, історію народу з сучасністю в єдиний організм. Історію творить народ, письменники зберігають її для своїх нащадків. Так, діти дошкільного віку дізнаються в переказах, оповіданнях, казках про давніх героїв українського народу: Олексу Довбуша, Кирила Кожум'яку, Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Голоту тощо; про історію рідного краю, традиції, звичаї, обереги, свята свого народу.
5.    Культуроиосна функція. Художня література, так само, як і рідна мова, є носієм національної культури. Твори художньої літератури (проза, поезія, драматургія) виконують функцію пропаганди національної культури, транспортування, переливання її національних цінностей у скарбницю світової літератури, культури. Всьому світу відомі українські письменники Т. Г. Шевченко, Песя Українка, І. Франко, Олесь Гончар, П. Тичина та ін., а разом з ними наша українська духовність. Культура, описана літературою, стає органічною частиною світової культури. Культуроиосна функція літератури реалізується й на особистому рівні. Чим більше людина читає художніх творів українських письменників, тим краще пізнає свій народ, його традиції, тим багатшою стає її мова, тим високо-культурнішою стає і сама людина як носій національної культури. Ось чому так важливо з раннього віку прилучати дітей до кращих літературних зразків українського фольклору, поезії, прози, драматичних творів, знайомити їх як з творами українських класиків, так і сучасних поетів і письменників.
6.    Естетична функція. Мистецтво слова справляє величезний вплив на емоційну сферу дитини, на її почуття. Дитина сприймає художній твір на слух. Відтак неабиякі вимоги ставляться до мистецтва виразного читання дорослого. В процесі читання (розповідання) чтець розкриває своє емоційне ставлення до фактів, подій, героїв твору і тим самим впливає на дітей, переконує їх, що саме так і повинно було все відбуватися, пробуджує у дітей співчуття, співпереживання. Художній образ допомагає дитині прожити разом з героєм частину його життя, "ввійти в його життя", перейнятися його почуттями.
Поетичні твори своєю образною мовою викликають у дітей почуття прекрасного, естетичну насолоду, бажання запам'ятати вірші, читати їх близьким і знайомим людям, водночас вони поповнюють словник дітей яскравими образними виразами, епітетами, метафорами.
7.    Розважальна функція. Ціла низка художніх творів, які виконують функцію розважання дітей, належить до гумористичного жанру. Це твори  Г. Бойка ("Бруднуля", "Вереда", "Веремій", "Не загублюся" та ін)., В. Ладижця ("Ой болить у мене зуб" та ін)., Д. Білоуса ("Упертий Гриць", "Лікарня в зоопарку", "Пташині голоси", "Веселий кут", "Турботливі друзі" і т. п)., перевертні М. Вінграновського, О. Сенатович. А. М'яст-ківського, В. Нестайка та ін. Діти люблять твори цього жанру, вони ви-кликають у них сміх, радість, веселощі Для розваги дітей використовують і театральні вистави та ігри за змістом художніх творів.
Дошкільник не вміє сам читати книгу, він тільки слухач. Слухання -складний процес перцептивної діяльності дитини Вона сприймає слово вихователя, в сприйманні твору бере участь лише слуховий аналізатор Тому дуже важливим моментом в активізації слухання є включення зорового аналізатора. Це забезпечується виразністю читання художнього твору, мімікою, жестами, силою голосу, тембром і темпом мовлення вихователя. В процесі слухання в свідомості дитини виникають уявлення - конкретні образи (герої, предмети, явища, описи природи), дитина їх усвідомлює, пов'язує між собою, розуміє зміст прочитаного. Розуміння, усвідомлення змісту художнього твору зумовлює певні почуття, емоційні переживання, формує певний естетичний настрій, впливає на поведінку дітей.
Сприймання дітьми змісту художніх творів мас активний характер: діти постійно переривають хід розповіді, втручаються в події, звертаються із запитаннями, намагаються допомогти героям, легко приймають позицію героя, подумки діють разом з ним, імітують жестами його дії, борються з його ворогами.
Активне, дійове ставлення приводить дитину іноді до несподіваних, з погляду дорослих, дій: вона чорною фарбою замальовує на картинці негативного героя, вириває ілюстрацію з його зображенням. Образи художніх творів викликають у дітей почуття співпереживання, співчуття. їх не задовольняє невизначеність ситуації, коли невідомо, хто "хороший", а хто "поганий" Вони намагаються одразу виділити позитивних героїв, приймають їхню позицію, негативно ставляться до всіх, хто їм заважає. Іноді навіть неживі предмети піддаються суворій критиці, якщо дитина не знаходить того, кого можна звинуватити в тому, що трапилося. Активне сприймання художніх творів, уміння стати на позицію героя є своєрідним "регулятором" поведінки дитини, стимулює її до активної діяльності.
Навчити дитину сприймати художній твір у єдності думки й почуття - це означає виховати в майбутньому талановитого читача. Чим більш глибоким буде сприймання дітьми змісту художнього твору, тим більший буде його виховний вплив на дитину. Проте не будь-який художній твір може захопити дитину, позитивно на неї вплинути і стимулювати її" діяльність.
У доборі художньої літератури вихователі повинні дотримуватися відповідних принципів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить