Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Підготовча до школи група (сьомий рік життя)

Підготовча до школи група (сьомий рік життя)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Підготовча до школи група (сьомий рік життя)

Словникова робота

Уточнювати, активізувати та збагачувати словник дітей новими словами відповідно до тематики попередніх груп (різні частини мови, різні семантичні відтінки слів).
Уводити в словник дітей нові групи слів відповідно до тем: "Україно моя, Батьківщино моя", "Уряд України", "Школа", "Сільське господарство", "Підприємства", "Бібліотека", "Крамниці", "Заказники і заповідники", "Відпочинок".
Збагатити словник дітей групою слів, які означають належність до певної країни, батьківщину: Україна, держава, країна, республіка, нація, народ, Батьківщина, батьківщина, Вітчизна, незалежність, самостійність, родина, рід, родичі, оселя, помешкання, наказ, постанова, столиця, Київ, Одеса, Львів, Харків, Донецьк, Крим, Карпати, Південь, Північ, Одещина, Київщина, Харківщина, Донеччина, Хрещатик, Верховна Рада, Президент, міністерство; український, народний, національний, державний, урядовий, батьківський, вітчизняний, самостійний, незалежний, жовто-блакитний.
Слова, що означають шкільні речі та навчання в школі: школа, учні, школярі, вчитель, директор, урок, перерва, дзвоник, зошит, ручка, пенал, парта, дошка, крейда, журнал, оцінка, буквар, ранець, портфель, клас, вчитися, читати, писати.
Слова, що означають сільськогосподарські роботи, господарство, землеробство, птахівництво, тваринництво, ферми (свиноферма, птахоферма і т. п.), колгосп, колгоспник, землероб, тракторист, фермер, ферма, земля, поле, рілля, трактор, комбайн, урожай, комбайнер, агрофірма, просо, гречка, рис, озимина, пшениця, жито, овес, лани; па хати, садити, орати, збирати і т. п.
Слова, які означають роботу на підприємствах: завод, фабрика, комбінат, майстерня, шахта, АЄС, ГРЕС, цех, бригада, бригадир, начальник, інженер, робітник, слюсар, верстат, комерція, бізнес, акція, управління, продукція, розрахунок, прибуток, премія, автоматика, енергетика тощо.
Слова, які позначають роботу пожежної охорони та правила пожежної безпеки: пожежа, пожежник, безпека, небезпека, вогонь, сірники, дим, бойова обслуга, пожежна машина, вогнище, багаття, ватра, сирена, мигалка, гасіння, бійці, вогнегасник, пісок, щит, кошма, лом, багор, сокира, полум'я; рятувати, гасити, застерігати, запалювати; пожежний, протипожежний, безпечний, небезпечний.
Продовжувати збагачувати словник узагальнюючими словами, істота, товари, рідина, тканина, шкіра, метал, підприємство, виробник, вироби, майстер, виробництво, господарство, освіта, медицина, паливо, інвентар, інструменти, реманент, обладнання, оздоблення, облямівка, прикраси, косметика, біжутерія, парфуми, промтовари, галантерея; стійкими словосполученнями: рідний край, моя Батьківщина, Новий рік, святковий день, головна вулиця, космічна станція, атомна станція, залізничний вокзал, лікарські рослини, польові квіти, кімнатні рослини, ощадна каса, трамвайний парк.
Розвивати точність і доречність уживання слів відповідно до ситуації спілкування: йти - дибати - сунути - лізти - ледве ногами перебирати - нога за ногою; сорочка - льоля - кошуля; піти - майнути; мовчки - без словечка - тихо - ша - ані мур-мур; зміст - значення -смисл; впасти - гепнутися.
Вчити розуміти, доречно й точно вживати слова, близькі за значенням та функціональною ознакою: хата - будинок - дім - палац -шатро - намет - курінь; сумка - валізка - сітка - торбинка – кошик - козубок - ранець - портфель - рюкзак - чемодан - дипломат - кейс; джинси - штани - брюки - рейтузи - шорти - лосини.
Продовжувати вчити добирати слова-синоніми: земля - грунт, людина - чоловік, дорога - шлях; дати - вручити - піднести; багно -болото - грязь - грузь - бруд; навала - нашестя; подорож - мандрівка; довбати - дзьобати - клювати; ламати - псувати - нівечити -трощити; алфавіт - абетка; буква - літера; слова антоніми: запалити - загасити, любити - ненавидіти, віяти - вщухати, світло -темрява (пітьма, темнота), свято - будень, отруйний - істивний.
Добирати антоніми у фразах, вчити зіставляти предмети та явища за просторовими, часовими ознаками, за кількістю, величиною, кольором, вагою: людина похилого віку - молода людина; дорогий гаманець -дешевий гаманець; дорога для мене людина - байдужа для мене людина; втомлена людина - бадьора людина; втомлений вигляд - здоровий вигляд. Один плаче, а другий (сміється). Один загубив, а інший (знайшов). Один псує, а другий (лаштує).
Вчити добирати слова-омоніми та багатозначні слова, пояснювати їх значення: лава (вид меблів) - лава (шеренга людей) - лава (забій у шахті) - лава (продукт виверження вулкана); як (прислівник) - як (тварина); пара (два) - пара (над чайником); луна (відлуння) - луна (дієслово); писочок (у тварини) - писачок (знаряддя малювання); сіла людина - сіла батарейка, сів хлопець - сів грунт; цілий день - цілий огірок; добирати і пояснювати слова-омографи (різні за значенням, вимовою, але однакові за написанням): лупа - лупа, колос - колос, замок - замок, дорога - дорога, стріла - стріла, гори - гори.
Добирати до, основного значення переносне, до переносного основне: повний кошик - повний місяць; сідає сонце - сідає хлопчик на стілець; свіжий хліб - свіжий вітер; крилатий птах - крилата фраза; біжить людина - біжить час; радіє людина - радіє природа; ллється вода - ллється сміх; смугастий тигр - смугастий день; гострий ніж -гострий розум.
Збагачувати словник словами іншомовного походження, найбільш уживаними в українській мові, кавун, баклажан, спортсмен, ринг, барабан, кекс, шхуна, баржа, каюта, пельмені, ілюстрація, декорація, мікрофон, грейпфрут, вестибюль, кіоск, обеліск, кабінет тощо.
Продовжувати вчити в ігрових та дидактичних вправах з елементом змагання добирати до предметів та явищ якомога більше ознак, якостей, властивостей, дій (який? чий? котрий? що робить?), характеризувати їх за характерними ознаками (транспорт який? - повітряний, водний, наземний, підземний, міський, міжміський; вокзал - залізничний, автобусний, річковий, аеропорт; зупинка - тролейбусна, автобусна, трамвайна, метро, таксі, таксобусна; машина - що робить? - їде, перевозить, развозить, підмітає, поливає, чистить, згрібає, гасить, сигналить, розгортає, нагрібає, навантажує, розвантажує, під'їжджає, заїжджає, зупиняється, піднімає, гальмує).
Уводити в активний словник дітей збірні числівники з відтінком зменшеності, здрібнілості (двійко, трійко, четвірко, п'ятірко), займенники (будь-чий, казна-який, казна-чий, котрийсь, котрий-небудь, хтозна-скільки, казна-скільки), прислівники (віддавна, відтоді, зопалу, згарячу, знічев'я, умисне, наперекір, напоказ, лячно, донедавна, вповні, доки): прийменники (крізь, ради, навкруг, посеред, коло, поруч; у зв'язку, у напрямку до); частки (навряд чи, нібито, ледве чи, трохи, мало не).
Образне мовлення. Активізувати вживання дітьми образних виразів, приказок, фразеологічних зворотів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збагачувати словник новими художньо-поетичними виразами (золоті шати дерев; золотаво-червоне вбрання луків; похмурий осінній день; чисте небо; рясний дощ; під гаєм в'ється річечка; стелеться зелен-трава; синьо-синьо цвіте льон; вовк-сіроманець; засяяли золоті сонячні промені; у лузі при дорозі), порівняннями (немов червона калина; летіти, як стріла; хитрий, як лисичка-сестричка; спритний, наче зайчик; дужий, як ведмідь; очі, як волошки; щоки, як помідор; прозоре, як вода); образними словосполученнями (жили-були; думали-гадали; посідали та й думають; по губах текло, та в рот не попало; чи вдень це було, чи ввечері; з ранку до вечора; тишком-нишком; чкурнула-дременула), звуконаслідувальними словами (фуркати, фукати тощо).
Продовжувати збагачувати та активізувати словник приказками, прислів'ями, фразеологічними зворотами (Що посієш, те й пожнеш. Хочеш їсти калачі - не сиди на печі. Що вранці не зробиш, того ввечері не догониш. Всіх би перегнав, та бігти боюсь. Двічі літа не буває. Бігти, не чуючи ніг. Болотом закидати. Брудними руками. Було та загуло. Держати язик за зубами. І риби наловити, і ніг не замочити. Палець об палець не вдарити. Сам собі пан. Рукою подати. Наче кіт наплакав. Мов муха в окропі. Наче й не було. Як на голках).
Мовленнєвий етикет. Дотримуватися всіх форм увічливості в розмові з дорослими, дітьми, незнайомими дорослими. Називати всіх дорослих на ім'я та по батькові. Перш ніж звернутися до незнайомих дорослих, запитати: "Вибачте, будь-ласка (або перепрошую). Як Ваше ім'я та по батькові?". Засвоїти форми звертання "Ви" і "Ти". Дитина повинна знати, що форма звертання "Ви" вживається у звертанні до незнайомої чи малознайомої людини, до знайомих дорослих людей, до всіх співробітників дошкільного закладу, звертання "ти": до близької, рідної людини (батьки, сестри, брати, інші родичі), до своїх одноліток, дітей, дещо старших за віком.
Увести в словник дітей нові ввічливі форми звертання до незнайомих дорослих людей (пані, панове, пане, добродійко, добродію), до дітей (друже), нові формули мовного етикету: Дозвольте звернутися (запитати). Хай Вам (тобі) щастить! Коли Ваша ласка. Із задоволенням! З радістю! В ситуації зустрічі: Ласкаво просимо! Яка приємна зустріч! Радий Вас (тебе) бачити! Рада нашій зустрічі! Як твої справи?
Познайомити дітей з правилами мовного етикету, які вимагають певних заборон: не можна голосно розмовляти на вулиці, в громадських місцях, транспорті, на пляжі тощо, втручатися в розмову інших, нашіптувати (на вухо) одному із кількох співрозмовників, смикати за одежу, занадто жестикулювати, штовхати співрозмовника, нагадувати людині (чи дитині) про її фізичні вади.
Не можна давати відповіді чи висловлювати своє ставлення до чогось словами "угу, ага, ой", вживати образливі слова, прізвиська, слова "дідько, біс, чорт", часто повторювати слова та фрази "який жах", "страх який".
Увести в словник дітей прислів'я, в змісті яких відбито правила мовного етикету (Краще недоговорити, ніж переговорити. Що маєш сказати, то наперед обміркуй. Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам. Треба знати, де що казати. Погане слово проковтни Всякому слову свій час. Ласкаве слово - як день ясний. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь), прислів'я про порушення правил мовного етикету (Ляпає язиком, як постолом. Говорить, наче три дні не їв. Заторохтіла, наче діжка з горохом. Меле, як порожній млин).

Звукова культура мовлення
Дати дітям узагальнюючі знання про будову та роботу мовного апарату, артикуляцію звуків (практично, в ігровій формі), голосних: губи розтягнуті (і, и, е, а), заокруглені (о), дудочкою (у); приголосних: губи відкриваються і закриваються (б, п, м), нижня губа утворює "віконце-щілинку" між верхніми зубами (ф); язик вгорі за зубами (л), внизу за зубами (а); язик стукає передньою частиною (тук-тук) у верхні зуби (т-т-т), у нижні зуби (к-к-к) задньою частиною. Язик вигинає спинку (як кішка).
Закріпити правильну вимову всіх звуків рідної мови, в разі недоліків у звуковимові звернутися до логопеда.
Удосконалювати вимову звуків у словах згідно з літературною нормою: тверда вимова звуків (д), (т) у кінці слова та складу, перед (и) та (е): сад - сади, тема - тем, театр, темно, дим; м'яка вимова цих звуків перед (і): діти, тінь.
У звукосполученнях (зж), (здж) замість (з) вимовляється (ж): з жалем (жжалем). Учити вимовляти чітко, без спрощення приголосних звуків, слова іншомовного походження: концерт, абстрактний, екскаватор, ескалатор, фломастер, монпасье, рецепт, конфорка, трамвай, велосипед, транспорт, компот, комфорт, комбінезон, астронавт, акваланг; голосні звуки "Г (бінокль, гігант, лілія, комісія), "и" (директор, цирк, режим), "ї" (мозаїка, егоїст, кондуїт), роздільно вимовляти (з апострофом) слова: інтерв'ю, прем'єр, п'єдестал, ад'ютант, ін'єкція, злитно вимовляти слова: бюро, пюре, пюпітр, рюкзак, кювет, журі.
Диференціювати звуки (ізольовано, в словах, у мовленні): свистячі -шиплячі (с-ш, з-ж, ц-ч), дзвінкі - глухі (в-ф, з-с, ж-ш, б-л, д-т, г-к), сонорні (л-р), м'які - тверді.
Домогтися чіткої дикції промовлянням скоромовок на різні звуки.
Закріплювати змішаний тип мовного дихання, домогтися довжини видиху до 5 секунд.
Розвивати силу голосу та темп мовлення з допомогою чистомовок та ігрових вправ, самостійно регулювати силу голосу і темп мовлення відповідно до ситуації спілкування.
Продовжувати виховувати інтонаційну виразність мовлення, відчувати риму і ритм, учити добирати римуючі слова, закріплювати вміння аналізувати звуковий склад слова; визначати кількість звуків у слові (загальну, голосних, приголосних) та їхнє порядкове місце, добирати слова з названим звуком та визначеним місцем його в слові.
Ознайомити з твердими та м'якими приголосними звуками. Продовжувати вчити здійснювати звуковий аналіз слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Вчити визначати в моделі слова наголошений склад.
Граматична правильність мовлення
Закріплювати вживання складних граматичних форм: відмінкових закінчень, варіантних закінчень іменників: родовий відмінок (граблів і грабель, обценьків і обценьок, пахв і пахов); давальний відмінок (брату - братові, герою - героєві, гостю - гостеві, коню - коневі, телятку - теляткові, дубу - дубові, ягнятку - ягняткові, дідусю - дідусеві, діду - дідові, пню - пневі; штанам і штаням, воротам і воротям), місцевий відмінок (на коні - на коневі, в гаю - в гаї, на штанах - на штанях, на воротах-на воротях), орудний відмінок (дверима - дверми, крилами - крильми, гостями - гістьми, воротами - ворітьми, колінами - коліньми, штанами - штанями - штаньми, конями - кіньми, колесами - колісьми), іменники жіночого роду: ніччю, піччю, іжею, кашею, грушею, палицею, землею, сіллю, міддю, іржею, куркою, вітриною, маззю.
Закріпити правильну граматичну форму іменників множини у місцевому відмінку: по дорогах (рос. по дорогам), по руках (рос. по рукам), по кімнатах (рос. по комнатам), по книгах (рос. по книгам), по килимах (рос. по коврам); варіантні форми іменників з прийменниками (в кімнату - у кімнату - до кімнати; в дитячий садок - у дитячий садок - до дитячого садка, від бабусі - од бабусі, з паперу - із паперу, із стула - зі стула), варіантні форми прикметників у місцевому відмінку (на білому -на білім, на довгому - на довгім, на високому - на високім), варіантні форми дієслів (сох - сохнув; мок - мокнув; тис - тиснув; колишу - колихаю; колиши - коли хай; пах - пахнув; чекати тата - чекати на тата; їхати трамваєм - їхати на трамваї; стати біля стіни - стати коло стіни; перейти дорогу - перейти через дорогу; кепкувати з вереди - кепкувати над вередою; піклуватися за бабусю - піклуватися про бабусю; піти по хліб - піти за хлібом; випити молока - випити молоко; дивитись і дивитися; учитися і вчитися; співати і співать; ходім - ходімо), варіантні форми займенників (тієї - тої, тією - тою, чимсь - чимось; на моєму -на моїм; на чийому - на чиєму - на чиїм; на тому - на тім, на ньому - на нім), варіантні форми числівників (однієї - одної; однією - одною; на одному - на однім; одно - одне).
В ігрових та дидактичних вправах вчити дітей утворювати нові слова - різні частини мови: складні іменники з двох іменників (ліс і степ - лісостеп; птахи і ферма - птахоферма; ліс і смуга - лісосмуга, небо і схил - небосхил), від іменника і дієслова (пара і возити - паровоз; перекочувати і поле - перекотиполе; пара і плавати - пароплав; крига і ломати - криголам; м'ясо і рубати - м'ясорубка тощо); від іменника і прикметника (чорний і слива - чорнослив; жовтий і цвіт - жовтоцвіт; довгий і носик - довгоносик; вузький і колія - вузькоколійка; білий і ручка - білоручка), від числівника й іменника (перший і клас - першокласник, один і літа - одноліток, п'ять і років - п'ятиріччя); від займенників "сам, весь, все" (сам і критика - самокритика; сам і оцінка - самооцінка; все і світ - всесвіт; все і знання - всезнайка); складні прикметники від двох прикметників (гіркий і кислий - гірко-кислий; яскравий і синій -яскраво-синій), від прикметника та іменника (густий і листя - густолистий; білий і сніг - білосніжний; сірий і око - сіроокий), від прислівника та прикметника (багато і національний - багатонаціональний; загально і народний - загальнонародний; багато і поверх - багатоповерховий), від числівника та іменника (один і поверх - одноповерховий, два і роки -дворічний).
Утворювати нові слова з допомогою префіксів (без вусів - безвусий; без голосу - безголосий; без краю - безкраїй; проти пожежі - протипожежний; проти грипу - протигрипозний; на стіл - настільний; під шлунком - підшлунковий; перед днем - переддень; над вечором - надвечір'я; не є друг - недруг; не є воля - неволя; без риби - безриб'я; між бровами - міжбрів'я), суфіксів (кравець - кравчиха - кравчиня; плавець -плавчиха - плавчиня; ведмідь - ведмедиця - ведмедиха; касир - касирка; ткач - ткаля; актор - актриса; пропадати - пропащий; довгий - довгуватий - довгастий - довгенький - довгісенький - довгесенький; рідний -рідненький - ріднесенький; собака - собачка - собаченя; кішка - кошеня - котеня - котик - коток - коточок - котя; гуркіт - гуркотіти). Утворювати слова з "пів-": півхліба, пів'яблука, піввідра, півцукерки.
Утворювати узагальнюючі слова: людина - люди - народ - людство; жінка - жінки - жіноцтво; дитина - діти - малята - дитинство; олівець -предмет - річ; огірок - овоч - городина - рослина; волошка - квітка -рослина.
Утворювати різні форми ступенів порівняння прикметників, зі словами "значно, набагато, куди, щонайбільш, щонайменш, якнайменш" (значно вищий, набагато кращий, куди кращий), за допомогою суфіксів і префіксів (старий - старенький - старуватий - пристаркуватий - старезний -занадто старий).
Впразляти дітей в складанні речень різного типу: простих, складних зі сполучниками і сполучними словами; з однорідними членами, прямою мовою; безособові; із вставними словами і конструкціями (даруйте, зрештою, гаразд, легко сказати, загалом, нарешті, натомість, навпаки, так би мовити, на сором, на біду, либонь, без сумніву, ймовірно, звичайно тощо).
Помічати і виправляти граматичні помилки як у мовленні однолітків, так і в своєму власному, оцінювати правильність мовлення інших.

Зв'язне мовлення
Діалогічне та розмовне мовлення. Закріпити навички розмовного та діалогічного мовлення, набуті дітьми в попередніх групах. Вільно й невимушено спілкуватися з вихователем, дорослими та дітьми, відповідати на запитання, звертатися із запитаннями, підтримувати розмову, діалог, виявляти ініціативу в доборі тем спілкування.
Вести діалог на запропоновані теми: "Розмова з незнайомою людиною", "У лікаря", "Запрошуємо на свято", "Запрошення до гри (праці, танцю)", "День народження", "Друзі і товариші", "У незнайомому місті", "Зустріч друзів". "Родинні відносини", "Вихователь і діти".
Активізувати вживання дітьми як на заняттях, так і в повсякденному спілкуванні стандартизованих формул мовленнєвого етикету в ситуаціях привітання, знайомства, подяки, вибачення, прохання, прощання, компліменту. Поєднувати словесні форми та немовні засоби виразності (міміка, жести, рухи).
Учити дітей доречно й точно добирати перші репліки діалогу: стандартизовані формули привітання, подяки, вибачення тощо; повідомлення інформації; запит інформації; привернення співрозмовника до чогось (когось); констатація факту; застереження, незгода; висловлення свого позитивного чи негативного ставлення, оцінних суджень; наказ -прохання; коментування. Добирати другу і третю репліки діалогу, розгортати діалог. Вміти вести трилог (троє дітей) і полілог (групова бесіда, розмова).
Учити дітей вести невимушену розмову з вихователем, розповідати про минулі події із власного життя, про бачене і пережите із монологічними вставками (у відповідь на запитання складати самостійну розповідь з 4-5 речень). Виконувати словесні доручення, звітувати про виконане доручення.
Учити дітей брати активну участь у заключній тематичній бесіді на занятті, у відповідях використовувати приказки, образні вирази, віршовані тексти, розповіді (описові, сюжетні, міркування, пояснення).
У процесі розвитку розмовного та діалогічного мовлення вирішувати у взаємозв'язку завдання словникової роботи, виховання звукової культури та граматичної правильності мовлення.
Монологічне мовлення. Продовжувати формувати вміння дітей логічно, послідовно, граматично правильно висловлювати свої думки в зв'язній розповіді. Дотримуватися в розповідях відповідної композиції (початок, середина - кульмінація, розв'язка - кінцівка), виявляти творчість, вдало використовувати засоби художньої виразності (образні вирази, порівняння, приказки, фразеологічні звороти, епітети, метафори), намагатися зацікавити своєю розповіддю слухачів.
Продовжувати вчити дітей складати розповіді за дидактичними картинами: описові, описово-сюжетні, творчі (про одного героя, від імені героя, про епізоди, що передують подіям, зображеним на картині, чи їхнє продовження, розгортання подій), з власного досвіду (в зв'язку зі змістом картини); складати розповіді за частинами багатопланових картин (самостійно поділяти картину на частини, придумувати до кожної частини назву, складати розповіді за кожною частиною, об'єднувати їх у єдину розповідь за картиною), за серією картин, об'єднаних однією темою; порівняльні розповіді за 2-3 картинами (скажімо, "Збір урожаю в полі (на городі, в саду, на баштані)" чи "Зимові розваги" і "Влітку на річці"). Вміти складати розповіді за планом чи за вказівкою вихователя, продовжувати розпочатий вихователем зразок розповіді.
Учити дітей переказувати зміст знайомих художніх творів без попередньої бесіди за планом вихователя чи самостійно (повністю, за частинами, докладно, стисло, вибірково), передавати пряму мову, діалоги, описи; переказувати описові оповідання природничого змісту. Залучати дітей до переказів уперше прослуханих творів на занятті, переказувати від першої особи, від третьої особи.
Учити дітей складати розповіді різного типу за змістом знайомих (чи не знайомих) оповідань: з власного досвіду, за малюнками (які діти малювали попередньо за змістом оповідання), змінити героїв твору, залишити сюжет; змінити сюжет (скажімо, інша пора року чи інше місце дії), залишити героїв; замінити початок чи кінцівку твору.
Продовжувати вчити складати описові розповіді за планом та вказівкою вихователя: про одну іграшку (предмет, картинку, річ, явище природи), порівняльні описові розповіді за деома-трьома предметами (іграшками, картинками, спорідненими явищами природи), творчі описові розповіді-мініатюри, розповіді-етюди на теми природи, розповіді-загадки, комбіновані описово-сюжетні розповіді.
Учити складати сюжетні розповіді з власного досвіду, про одну іграшку та за сюжетною ігровою обстановкою (сценарії для театру іграшок) за темою, планом чи вказівкою вихователя; про кумедні епізоди з власного життя. Розвивати письмовий стиль в усному мовленні складанням листів літературним героям, реальним особам.
Учити складати творчі сюжетні розповіді: на тему та за опорними словами; продовження початку розповіді (чи казки) вихователя, початку розповіді (чи казки) до кінцівки вихователя; на тему та за планом вихователя, на самостійно вибрану дітьми тему та за самостійно складеним планом; розповіді-нісенітниці; складати для розповідей за однією темою різні варіанти початків, кінцівок. Залучати дітей до складання розпові-дей-роздумів (міркування) за відповідною структурою: основна думка (чітко означена); докази, що її підтверджують чи спростовують; висновки, узагальнення, що випливають з доказів.
Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення, складати розпо-віді-пояснення про різні види діяльності як за зразком, так і за вказівкою вихователя.
Розвивати плануючу та регулюючу функції мовлення, вчити складати розповіді-інструкції щодо майбутньої діяльності.
Учити помічати неточності, алогічність у змісті розповідей однолітків, аналізувати записані раніше розповіді щодо їхнього змісту, послідовності думок, наявності мовних помилок та огріхів.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей
За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органічних недоліків органів мовного апарату звукова культура мовлення дитини 7 років досягає досить високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно і чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, в звукосполученнях, словах та фразах відповідно до норм літературної вимови. У неї добре розвинений фонематичний слух, вона диференціює близькі і схожі фонеми в словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації' регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини змішаний (діафрагмально-нижньореберний) тип мовного дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних засобів виразності. Доречно користується питальною, розповідною та окличною інтонацією. Обмежено використовує паралінгвістичні засоби виразності (рухи, жести, покази).
До 7 років завершується процес фонематичного розвитку дитини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. З'являється усвідомлення звукового складу рідної мови.
Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним якісним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї Розрізняють і виділяють голосні, приголосні звуки, тверді й м'які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма).
Орієнтування дитини в звуковій системі рідної мови становить міцну основу для засвоєння дітьми граматичної будови мови, дозволяє дитині орієнтуватися в складних співвідношеннях граматичних форм, за якими стоять відносини одних звукових форм до інших.
До 7 років завершується засвоєння дитиною морфологічної системи української мови: дитина засвоює всі граматичні категорії: рід, число, відмінкові закінчення; типи відмін і дієвідмін. Відбувається розмежування окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина змішувала і допускала помилки; засвоюються всі поодинокі граматичні форми.
Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. В мовленні дитини наявні всі типи речень, як простих, так і складних, трапляються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона вміє скласти потрібне речення (наказове, розповідне, окличне, з однорідними членами, з прямою мовою, з вставними словами). В одному реченні може налічуватися до 18 слів.
Дитина надзвичайно легко створює нові слова (всі частини мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів, споріднені однокоре-неві слова тощо, виявляє ініціативу в словотворчих іграх. За словами О. М. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає до шкільного віку, є досить високим. Вона оволодіває на цей час усією складною системою граматики, навіть найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами так, що мова, яку дитина засвоює, дійсно стає для неї рідною, знаряддям мислення і спілкування
Словник дитини збагачується до 5000 слів, у ньому наявні всі частини мови. Дитина оперує узагальнюючими словами різного порядку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, складними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словосполученнями. Розуміє і розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова, розуміє і добирає слова синоніми, антоніми, омоніми; епітети, метафори, багатозначні слова тощо.
Мовлення дітей набуває образності. Дитина доречно вживає образні вирази, фразеологічні звороти, знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуацій (привітання, прощання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей.
За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах розуміння дитини. Вона доречно й точно добирає синонімічні відтінки слів, слова, в яких відбито диференційований підхід до позначення предмета (зимовий, весняний,осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належності. Повністю зникає словотворення.
На сьомому році життя мовлення дитини стає більш складним у структурному відношенні, більш розгорнутим, логічним і послідовним. Дитина засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і не знайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропонований діалог відповідно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання, звернені до неї, за змістом картин, художніх творів. Відповіді на запитання розгорнуті, з монологічними вставками. Діти виконують словесні доручення, звітують про виконання, передають діалог попереднього спілкування, що виник у процесі виконання доручення.
До 7 років діти оволодівають контекстним мовленням, різними типами монологічного мовлення: мовлення-ловідомлення, розповідь-опис, розповідь-роздум, розповідь-пояснення. Діти самостійно складають описові розповіді про предмети, іграшки, картинки, явища природи, розповіді з власного досвіду, творчі розповіді на тему, за планом вихователя, на самостійно вибрану тему та за самостійно складеним планом.
Уміють домислювати події, відсутні на картині, поділяти на логічно завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об'єднують в одну розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, нісенітниці, розповіді про смішні епізоди.
Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя, самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфільмів, телепередач.
Уміють пояснити хід наступної гри, майбутній сюжет малюнка, конструкції, аплікації, якогось виробу, як пройти до якоїсь знайомої їм установи тощо.
Наприкінці дошкільного віку в дітей формується нова інтелектуальна функція мовлення, яка планує і регулює практичні дії дитини. Результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання в школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить