Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Старша група (шостий рік життя)

Старша група (шостий рік життя)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Старша група (шостий рік життя)

Активізувати, уточнювати та збагачувати словник дітей словами відповідно до тематики словникової роботи попередньої групи та в межах нових тем: "Взаємини між людьми", "Гостинність", "Доброзичливі сусіди", "Дорожній рух", "Машини-помічники", "Спортивні розваги", "Народні вироби", "Народні національні символи", "Українські традицГї та обряди", "Державні символи".
Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, які означають взаємовідносини між людьми (турботливість, чуйність, чемність, людяність, дружба, товаришування, гостинність, гостини, піклування, радощі, біль, гнів, сум, уважність, відвідини, вітання, допомога, чесність, правдивість, скромність, любов, кохання, зустріч, доброзичливість, сусіди, сусідство), правила поведінки людей на вулиці, правила дорожнього руху (рух, перехід, бруківка, тротуар, перехрестя, світлофор, регулювальник, знак, обережність, світло, швидкість, увага, зупинка, поворот, дорога, сигнал); складними словами, які означають назву машин, що полегшують працю людей (снігочистка, молоковоз, хліборізка, кавомолка, соковижималка, картоплечистка, посудомийка, м'ясорубка), словами, які означають спортивні ігри, розваги (спорт, фізкультура, майданчик, загартування, обливання, купання, басейн, драбина, біг, лазіння, повзання, кидання, зарядка, вправа, гімнастика, футбол, футболіст, тренер, кеглі, серсо, теніс, волейбол, баскетбол, хокей, катання, фігурист, штангіст, ковзаняр, бігун, гімнаст, секція, боротьба, бокс, шахи, шашки, доміно, nomo).
Ввести в словник дітей іменники - назви державних (держава, уряд, гімн, прапор, герб, тризуб, урочистість, національність, Верховна рада, Президент) та народних символів, традицій, виробів (вінок, рушник, символ, оберіг, калина, верба, лелека, покуть, хпіб-сіль, барвінок, чорнобривці, традиція, вироби, вишиванка, писанкарство, гончарство, «итинажа, Стрітення, Спаса, зорини, хрестини), збірні іменники, що означають сукупну множину (дітвора, жіноцтво, вчительство, людство, птаство, молодь), складноскорочені слова (універсам, універмаг, лісгосп), словосполучення (український народ, українська держава, український уряд, три року, продукти харчування).
Продовжувати збагачувати словник дітей синонімічними іменниками (пояс - пасок; ломака - патик - дрючок; розваги - забавки; діти - малята - малюки - дітвора; їжа - харч - наїдок; хвоя - ялиця; кетяг -гроно - китиця; вогнище - багаття - шатра), словами-антонімами (старт - фініш, правда - кривда, сипа ~ слабкість, життя - смерть), узагальнюючими родовими поняттями другого порядку (квіти, кущі, дерева, трава -рослини; одяг, взуття, меблі, іграшки - речі).
Розвивати стилістичне чуття рідної мови, розуміти слова-омоніми -деркач (птах), деркач (стертий віник); коса (дівоча), коса (на морі, озері, річці), коса (знаряддя косарів); ключ (у дверях), ключ (журавлів); переносне значення слів: золотий пісок, золоті коси, золоті промені, золота осінь, золоте серце, золоті руки; срібний місяць, срібний іній, срібні дерева, срібне волосся; слова, у значенні яких багато спільного: стілець - крісло - табуретка - ослін - пава - трон; ворота - хвіртка - брама; паркан - тин - перелаз; шапка - капелюх - кучма - кашкет — берет — панама — бриль; ноги - лапи - ратиці; віник — швабра -мітла — деркач; город - грядка - поле - баштан.
Збагачувати словник дітей дієсловами недоконаного виду, які означають необмежену дію: телефонувати, телеграфувати, гордувати, веліти, організувати, пояснити, наслідувати, гомоніти; безособовими дієсловами: дощить, мрячить, днк, розвидняється, бракує, вистачить, таланить; словами близького значення: скавчати - скиглити - скавуліти; закачати - засукати - закасати (рукави); повзти -плазувати; турбуватися - піклуватися - клопотатися; переносного значення: біжить (людина), біжить (струмок, річка), біжить (час), біжить (рік, година, хвилина), біжить (вода в крані); падає (людина), падає (сніг), падає (м'яч), падає (листя), падає (світло, промінь, тінь), падає (волосся), падає (підозра), падає (в ціні).
Вчити доречно і точно добирати дієслова відповідно до ситуації спілкування: Як гарно ти намалював. Що це ти намазюкав тут? Не треба плакати, біль минеться. Скільки можна ревти без причини?
Уводити в словник дітей прикметники вищого й найвищого ступенів зі словами "найбільш, найменш, занадто, дуже" (найбільш яскравий, найменш красивий, занадто червоний, дуже гарний).
Вчити добирати до іменників якісні, відносні та присвійні прикметники: квіти які? - червоні, сині, рожеві, білі, бузкові, волошкові, запашні, красиві, гарні, чудові, барвисті, темно-сині, білувато-рожеві і т. п.; хвіст чий? - вовчий, ведмежий, заячий, овечий, конячий, собачий, котячий і т. п.
Поповнювати словник дієприкметниками (благаючі очі, нев'януча краса, несуча курка, квітучий сад); формами минулого часу (змарнілий, осілий, відпалий, минулий, здолавший, бачений); незмінними предикативними формами на "-но, •то" (виконано, розбито, зроблено, схоплено); дієприслівниками (виконавши, зачинивши, не спитавши, почувши); числівниками (шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, чимало, немало); прислівниками (чимдуж, горілиць, втридорога, надто, щороку, напоказ); прийменниками (поміж, з-поміж, понад, з-під); частками (мовбито, абихто, абиколи, адже, декуди, деколи).
Образне мовлення. Стимулювати та активізувати вживання дітьми образних виразів, засвоєних у попередніх групах. Продовжувати збагачувати словник дітей художньо-поетичними виразами (маків цвіт, зелен гай, гори-гори ясно, бичок-третячок, коза-дереза, кабан-іклан, дубисько-дідисько); порівняннями (немовби молоком облиті; наче зоряне небо; як берізка; мов смерічка); образними словосполученнями (цвіт-калина, сон-трава, хвилинки-веселинки, хліб-сіль, рай-дерево, сякий-такий, мати-мачуха, батько-мати); звуконаслідувальними словами (хіп-хіп, сіп-сіп, нічичирк, гульк, бульк, зирк); вигуками (Ось воно що! Ось тобі й на! Ось тобі й маєш. Гайда, біда, еге, лишенько, стоп).
Продовжувати збагачувати словник прислів'ями, приказками (З добрими людьми завжди згоди можна дійти. Я з тобою - як риба з водою. З добрим дружись, а лихих стережись. Без верби та калини немає Вкраїни. Хліб-сіль їж, а правду ріж. От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх щука. Стукотить, гуркотить - комар з дуба летить), фразеологічними зворотами (Гедзь укусив (напав). Гладити по голівці. Волосся на еолові піднімається. Вітра в полі доганяти. Бігти, не чуючи ніг. Юшка пробігла. Юнці у воду).
Мовленнєвий етикет. У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертаючи до себе увагу інших. Розмовляти невимушено, вільно, без напруження, тактовно, виразно, переконливо, дотримуючись правильної пози, міміки (лагідна посмішка, ласкавий погляд), без зайвих жестів і рухів. Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, переконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний тощо.
Збагачувати словник дітей формами мовного етикету відповідно до ситуації: вітання (здоров був, здорові були, вітаю, доброго здоров'я), прощавання (на добраніч, до вечора, до завтра, всього найкращого, бувай), знайомства (Чи можу я дізнатися твоє ім'я? Я б хотів(ла) з тобою познайомитися. Як Ваше ім'я та по батькові? Будьмо знайомі), прохання (Чи дозволите мені... Якщо тобі не важко, допоможи.. Чи не змогли б Ви мені... Зробіть мені таку ласку..), компліменту (У тебе сьогодні чудове плаття, бант, свитер (чудовий вигляд). Мені подобається твоя зачіска, мені подобається як ти будуєш).

Звукова культура мовлення
Закріпити знання дітей про будову мовного апарату: губи, зуби, язик, спинка язика, кінчик язика; язик може бути широким (лопаткою), вузьким (трубочкою); губи можуть посміхатися (ї-ї-ї), бути трубочкою (у-у-у), округлюватися (о-о-о), розтягуватися (а-а-а); зуби верхні, нижні, губа верхня і -нижня, пухирці за верхніми зубами, піднебіння (стеля хатинки).
Домагатися чіткої вимови ШИПЛЯЧИХ звуків (ж, ч, ш, щ), сонорних (р. рь, л, ль), йотованих (я, ю, є, ї) уточненням рухів органів артикуляційного апарату, промовлянням ізольованого звука, в слові (в різних позиціях), у фразовому мовленні.
Розвивати м'язи мовного апарату (підняти язик вверх до піднебіння, пухирців, відтягнути назад, рухати в сторони - "чистити зуби", постукати язиком по верхніх зубах, облизати верхню, нижню губи і т. п.)
Розвивати змішаний тип мовного дихання (довжина видиху дорівнює лічбі до 5); вчити говорити короткою фразою на один видих, говорити помірно, чітко, не поспішаючи: підвищувати та понижувати голос під час вимови фрази, щоб мовлення набирало різних відтінків (співучості, ніжності, м'якості, лагідності).
Розвивати тембр (звукове забарвлення мовлення): сказати весело, сумно, тривожно, здивовано, невдоволено, задоволено; фразовий і логічний наголос: Оксана малює. - Скажи це речення так, щоб відповісти на запитання "Хто малює?" (Що робить Оксана?).
Диференціювати на слух (в іграх та вправах) схожі звуки: "з-с, з-с-ц, ж-ш, г-г, г-к-х, ц-ч, с-ш, з-ж, х-ф-хв-кв, л-р".
Продовжувати вчити дітей вимові звуків у словах відповідно до літературних норм: ненаголошений звук (і) на початку слова наближається до вимови звука (и) (і")нколи, (і")ноді, (и')нститут, (и')нкубатор; Нена-го-лошений (е) вимовляється наближено до голосного (и): с(е")ло, в(еи)сиа, сестра, в(е")ликий, м(и')ні; ненаголошений (і/) іноді наближається у вимові до (є). ж(и*)ви, д(и')вись.
Вчити правильно вимовляти звук (ф) у словах іншомовного походження: фігура, фрукти, фартух, фонтан, ферма, філін, фабрика, фініш, форма, фотоераф, футбол; у звуконаслідувальних словах: фуркати, фукати; у власних іменах. Федір, Фелікс, Федот; звукосполучення (хв) та (кв): хвіртка, хвалько, хвиля, хвала, хваткий, хвороба, хвіст, хвоя; квасоля, квартира. Вдосконалювати тверду вимову звука (л) у кінці слова, складу, перед голосними (а), (о), (у): клас, лампа, лапа, луна, звуків (з), (с), (ц) перед голосними (е), (и): зима, село, цибуля, син, вибухового звука (г): агрус, газда, гречний, хуга, гавити, дригн-ти, гелгіт.
Вчити вживати слова з подвійним наголосом: доповісти - доповісти, помилка - помилка, оповідач - оповідач, усмішка - усмішка (від зміни наголосу значення цих слів не змінюється) та слова, в яких від зміни наголосу змінюється значення слова, косу (дівочу) - косу; гори -гори, плакати - плакати, гаряче - гаряче.
Заучувати з дітьми скоромовки на шиплячі звуки та звуки (р), (л).
Продовжувати вчити визначати на слух місце звука в слові (перший, другий, третій...), інтонаційно промовляти звук у слові; розрізняти на слух тверді і м'які приголосні звуки. Ознайомити зі схемою звукового аналізу (картинка, під нею клітинки за кількістю звуків, кольорові квадратики).
Практично ознайомити з реченням: визначати кількість слів у реченні, їхнє місце (перше, друге, третє); склад слів (аналізувати дво-, трискладові слова), наголос (наголошений, ненаголошений склад). Познайомити дітей з голосними та приголосними звуками, визначати їхнє місце в+ слові за допомогою схем та фішок.

Граматична правильність мовлення
Закріплювати та вдосконалювати граматичні форми, які діти засвоїли в попередніх групах. Вправляти дітей у правильному вживанні важких граматичних форм у відмінюванні іменників, родового відмінку множини (верб, вишень, тополь, туфель, чобіт, ляльок, вух, ігор, лелек, сосон, крихт, весен, стаєнь; пальм, пальт, шуб, хусток, панам, фірм, шахт; телят, курчат, поросят; лимонів, апельсинів, гарбузів, кедів, сестер, хитрощів, солодощів; каменів, дощок, щаблів); родового відмінка однини (супу, борщу, узвару, цукру, хліба, бублика, бутерброда; лісу, саду, гаю, парку, ставу; ставка, ліска, садка; вокзалу, театру, ганку, кіоску; коридора, сарая, млина); місцевого відмінка однини з чергуванням приголосних в основі (у вусі, на нозі, на руці, на картинці, на пасіці); паралельні форми закінчень іменників чоловічого роду у давальному відмінку "-ові" (-вві), "-у" (-ю) (коневі і коню, батькові і батьку, Петрові і Петру); у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами "-ець, -ак" (хлопче, юначе, їжаче).
Вчити утворювати однину іменників, які переважно вживаються у множині (щаблі - щабель, гальма - гальмо, пахви - пахва, ласти -ласт, повіки - повіка, підбори - підбор, східці - східець), форму іменників від дієслівних форм (кривдити - кривда, вирвати - вирва, переправляти - переправа, завіяти - завія, носити - ноша, бігати - біг), від прикметників (сухий - суша, синій - синь, зелений - зелень, тихий тиша, високий - височінь, блакитний - блакить), утворювати від іменників однини різні множинні та збірні форми (дитина - діти - дітвора; жінка - жінки - жіноцтво; птах - птахи - птаство; селянин -селяни - селянство).
Закріплювати вживання іменників, які мають лише форму множини (канікули, піжмурки, сутінки, роковини, ножиці, шаровари, гроші, кучері, шахи, оплески, консерви, ліки); форму однини (сіль, молоко, рідня, городина, сметана, цукор, курява, тиша).
Вчити добирати узагальнюючі слова до словосполучень: хліб-сіль -гостимність, батько - мати - батьки, сякий-такий - забіяка, соловей-пташечка – співун.
Утворювати нові іменники - назви приміщень від іменників: свиня -свинарник, корова - корівник, птах - пташник, кури - курник, шпак -шпаківня, вівці - вівчарня, овечник, пес - псарня, кінь - конюшня, кріль -крільник.
Утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "більш-менш, що, як" (більш-менш солодкий, більш-менш вдалий, якнайсмачніший, щонайгарніший); різні форми складних прикметників (червоний бік - червонобокий, червоні щоки - червонощокий, світлий і зелений -світло-зелений, білуватий і синій - білувато-синій; біле обличчя -білолиций, чорні очі - чорноокий).
Вправляти в утворенні нових дієслівних форм з префіксами "про-, на-" (казати - проказати, мовити - промовити, вести -провести, пекти — протекти; лити - пролти; одягти - надягти, бити - набити, лити - налити, милити - намилити); минулого часу з суфіксом "-уг-"' (кашляти - кашлянути, кивати - кивну-ти, хитати - хитнути).
Закріплювати дієвідмінкові форми дієслів з чергуванням приголосних в основі (ткати - тчу - тче - тчемо; казати - кажу - кажеш - кажемо; сидіти - сиджу — сидять - сидить - сидимо).
Утворювати наказові форми дієслів з часткою "но" (скажи-но, тікаймо, візьми-но, зроби-но), прислівників (тільки-но, колись-но).
Вчити будувати фрази з прийменниками "від-(од)" у різних значеннях (відійшов від столу (шафи, лави, дерепа), плакати від щастя (горя, радощів, болю), їхали від села до села, вищий від брата, солодший від цукру, ключ від дверей (шафи, столу).
Правильно відмінювати заперечні займенники з прийменниками (ні до кого, ні до чого, ні в чому, ні в кому, ні з якою, ні з яким, ні на якому, ні з ким, ні з чим).
Продовжувати вчити вживати речення різного типу: прості, складні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою, однорідними членами. Вчити дітей будувати безособові речення (Надворі тепло. Взимку холодно. Світає. Смеркає), речення з вставними словами "по-перше, по-друге, по-третє, на жаль, шкода" (Шкода, але я не можу сьогодні прийти до тебе в гості. По-перше, я хвора, по-друге, в мене немає санчат).
Вчити помічати і виправляти граматичні помилки, мовні огріхи в мовленні товаришів, лялькових персонажів, розвивати мовне чуття.

Зв'язне мовлення
Діалогічне та розмовне мовлення. Виявляти ініціативу у спілкуванні з дорослими, звертатися з різного типу запитаннями (Чому? Як? Навіщо? Для чого? Як ви гадаєте? А як на ваш погляд?). Підтримувати розмову, запропоновану дорослими. Вміти вести діалог на запропоновані теми: "У транспорті", "У бібліотеці", "Запрошення", "Привітання", "Зустрічі на вулиці", "Новачок в групі".
Вміти починати розмову (знаходити першу репліку діалогу), використовуючи вставні слова та речення: чуєте (чуєш), дивіться (дивись), бачите (бач), прошу вас (тебе), даруйте, перепрошую, глянь (гляньте), кажуть, по-мое му, я думаю, я гадаю, уявіть собі. Своєчасно відповідати на першу репліку, використовуючи стверджувальні слова-речення (так, так-так, саме так, авжеж, атож, еге, еге ж, аякже); заперечні слова-речзння (Ні! Ой, ні! Ні в якому разі! Не можу. Не вийде).
Формувати вміння вести розпитування ("Розпитай Незнайка, що він любить"). Уникати грубих, зневажливих слів. Засвоїти ласкаво-лагідні форми звертання (Катрусю, Іванку, Михайлику, Оксаночко). Будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми на пропозицію вихователя як на заняттях, так і в повсякденному житті.
Вчити дітей виявляти ініціативу в розмові з незнайомими дорослими та дітьми (форми звертання, перші репліки).
Монологічне мовлення. Вчити дітей логічно і послідовно будувати розповідь, без повторів, пауз, жестів (розвивати контекстне мовлення). Виділяти в розповіді початок, середину, кінцівку. Придумувати назву до розповіді. Вчити дітей у всіх видах розповідей вживати образні художньо-поетичні вирази, приказки, фразеологічні звороти, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову (діалогічні єдності).
Учити дітей будувати описові розповіді за планом вихователя за змістом сюжетних картин, ігрових ситуацій, про іграшки, предмети, речі, предметні картинки, дії дітей, дотримуючись послідовної структури описової розповіді, складати описові загадки про іграшки, тварин, овочі, фрукти.
Складати сюжетні розповіді за змістом дидактичних картин за зразком та планом (друге півріччя) вихователя: придумувати свою назву до картин, розповідати про події, які передували зображеному на картині, та ті, які могли б відбутися з героями після зображеного на картині; складати розповіді за частинами картини (за вказівкою вихователя), об'єднуючи окремі розповіді в єдину цілу розповідь (колективна розповідь); розповіді в зв'язку зі змістом картини, за сюжетом картини з власного досвіду: поєднання описової і сюжетної розповіді за змістом картини; розповіді за серією картин з одним сюжетом, що розвивається.
Вчити складати розповіді з власного досвіду про спогади дитинства, вихідний день, літній та зимовий відпочинок, дитячі ранки та свята, діяльність дітей за зразком та планом вихователя на запропоновану тему.
Складати сюжетні творчі розповіді за зразком та планом вихователя на запропоновану тему: за опорними словами, за однією іграшкою та сюжетною ігровою обстановкою, продовження розповіді (казки), розпочатої вихователем.
Учити переказувати оповідання та казки близько до тексту: за планом вихователя, самостійно, продовжувати переказ інших дітей; емоційно передавати діалоги героїв твору, емоційне забарвлення мовлення дійових осіб, використовувати авторські, текстові образні вирази, порівняння, метафори, примовки, звертання, вигуки, частки; виявляти творчу імпровізацію за текстом
Розвивати оцінювальне (розповіді-оцінки) та пояснювальне мовлення (пояснення майбутньої гри, будови, малюнка, орієнтації на вулиці), стимулювати розповіді-міркування на різні теми (Чому падає листя з дерев? Чому ведмідь взимку спить? Чому деякі люди працюють вночі?).
Вчити дітей контролювати та оцінювати послідовність викладу думок у розповіді, відповідність розповіді попередньому плану, запропонованій темі, опорним словам прослуховуванням записаних розповідей.

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей
До 6 років у дітей зміцнюються м'язи мовного апарату, дитина може вже правильно вимовляти всі звуки (як голосні, так і приголосні) рідної мови. Регулює силу голосу: в спілкуванні з однолітками користується помірною силою голосу, за вказівкою вихователя знижує чи підвищує голос залежно від ситуації. Встановлюється переважно помірний темп мовлення (хоч у розповідях та переказах темп може уповільнюватися чи прискорюватися). Дитина знає і промовляє в різному темпі скоромовки. Користується питальною та окличною інтонацією, з допомогою виражальних засобів передає різні емоційні стани людини (сум, гнів, радість, здивування тощо).
Діти оволодівають змішаним типом мовного дихання, збільшується тривалість видиху (до 4-6 секунд), оволодівають наголосом як у словах, так і фразовим та логічним.
Натомість у них ще спостерігаються окремі випадки неточності у вимові важких звуків "р, ш, ж, ч, г" та звукосполучень "щ, дж, дз". Можуть бути порушення звуковимови внаслідок органічних порушень мовного апарату, інколи у зв'язку із зміною молочних зубів на постійні в дітей з'являються міжзубні шиплячі ("ш" замість "сь", "з - ць", "ж -зь"), пом'якшена вимова інших приголосних звуків. Спостерігаються неточності у вимові важких багатоскладових слів зі збігом приголосних. У дитини 6 років звукова культура мовлення сформована на зразок дорослої людини.
Оволодівають прийомами звукового аналізу слів: визначають кількість слів у реченні, кількість звуків у слові, місце звука в слові (перший, другий... останній), виділяють голосні та приголосні звуки, користуються схемою звукового аналізу слів. Поділяють слова на склади, виділяють наголошений склад.
У словнику дітей налічується 3,5 - 4 тисячі слів. Дитина вживає в активному мовленні всі частини мови. Помітно збільшується кількість абстрактних понять, які характеризують взаємовідносини між людьми, морально-етичні поняття (чемність, хоробрість, увічливість, дружба, гостинність), узагальнених понять (речі, тваринний світ, рослинний світ, транспорт, засоби пересування).
Діти легко добирають антоніми, синоніми, з легкістю та інтересом виконують різні вправи зі словами (добирають до предмета його ознаки, властивості, якості, дії і, навпаки, за ознаками, якостями впізнають предмет). Починають розуміти і правильно пояснювати слова-омоніми, переносне значення слів. Користуються образними виразами, порівняннями. Знають прислів'я, приказки, фразеологізми, вживають їх у нестимульованому мовленні. Діти оволодівають граматичними категоріями рідної мови, переважно правильно вживають відмінкові закінчення, узгоджують прикметники, дієприкметники, числівники з іменником в роді, відмінку та числі. Правильно користуються кличною формою іменників. Надзвичайно легко утворюють за вказівкою вихователя нові слова (іменники, дієслова, прикметники) за допомогою суфіксів, префіксів, складні слова; ініціативні щодо мовних ігор на словотворення.
У мовленні користуються різними типами речень, як простими, так і складними зі сполучниками та сполучними словами, з однорідними членами, прямою мовою. (В одному складному реченні налічується до 10-15 слів). На пропозицію вихователя складають окличні, питальні, розповідні, безособові речення, речення з вставними словами. Дають оцінку правильності мовлення, помічають і виправляють граматичні помилки в мовленні товаришів, своєму власному та дорослих.
Водночас мовлення дітей 6 років ще не позбавлене граматичних помилок, трапляються помилки у відмінкових закінченнях (важкі форми з чергуванням приголосних), вживанні невідмінюваних іменників, слів, що мають лише одне число (множину чи однину), у відмінюванні деяких займенників, числівників; порушення порядку слів у реченні.
Діти 6 років виявляють ініціативу в спілкуванні а дорослими, звертаються до них з різного типу запитаннями. Будують діалог у стимульованому мовленні на запропоновані теми. Використовують звертання, вставні слова в першій репліці діалогу та частки (стверджувальні, заперечні) в другій репліці діалогу. Використовують без нагадування ввічливі слова та форми мовного этикету відповідно до ситуації спілкування. Підтримують розмову, що виникла між 3-5 дітьми.
Оволодівають навичками зв'язного мовлення: складають описові розповіді різного типу відповідно до композиційної структури, контаміновані (сюжетно-описові), сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду за зразком та планом вихователя. Без допомоги дорослого вміють самостійно передати зміст знайомої казки, мультфільму, вистави; розповісти про події, свідком яких були, що трапилося по дорозі, на відпочинку, в транспорті, про що дітям читали вдома.
За зразком та планом вихователя дитина складає творчі розповіді, продовжує розповідь, розпочату вихователем, об'єднує опорні слова в творчу розповідь, об'єднує в розповідь сюжетну ігрову обстановку; складає коротенькі розповіді-міркування, розповіді-пояснення. Переказує знайомі художні тексти різної складності і композиції за планом вихователя та за частинами. Оцінює прослухані розповіді, записані на магнітофон.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить