Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Середня група (п'ятий рік життя)

Середня група (п'ятий рік життя)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Середня група (п'ятий рік життя)

Словникова робота

Збагачувати словник дітей новими словами (всі частини мови) відповідно до тем: "Дитячий садок", "Ігри та іграшки", "Родина. Родинні стосунки", "Предмети побуту", "Взаємовідносини дітей", "Навколо рідної природи", "Праця та професїї дорослих", "Транспорт, місто (село, селище)", "Одяг та взуття", "Наші найменші друзі", "Святкові дні", "Рослини", 'Продукти харчування", "Ввічливі слова", "Наша Україна".
Активізувати словник дітей іменниками, які позначають назви предметів та явищ близького, віддаленого та далекого оточення.
Збагачувати словник іменниками спільного роду (чоловічого та жіночого) причепа, вереда, плакса, сирота, Валя, Шура (такий причепа, така причепа; такий плакса, така плакса; прийшов Валя, прийшла Валя); іменниками, які мають лише однину (молоко, сіль, борошно, рідня, тиша, дружба) або лише множину (ножиці, ворота, ковзани, штани, ночви, гроші, кучері, піки, сутінки), складними словами зі з'єднувальними голосними "о, в" (листопад, снігопад, молоковоз, льодохід, самокат, лежебока, кролеферма), іменниками із здрібніло-пестливими суфіксами "-атк-, -ятк-" (малятко, телятко, гусенятко, дівчатко, дитинчатко), "-ець, -це" (хлібець, вітерець, морозець, відерце, віконце), словами, що означають явища природи (туман, заметіль, хурделиця, мряка, ожеледь, повінь), взаємовідносини між дітьми (стосунки, дружба, товаришування, повага, допомога, приязнь, увічливість, чемність, дбайливість), родинні стосунки (родина, родичі, рідня, ненько, неня, матуся, батечко, батусь, батейко, батінко, татуньо), професії дорослих (лікар, кухар, вихователька, листоноша, двірник, водій, шофер, продавець, комірник, машиніст, кравець, футболіст, поштар, льотчик, пілот), національну їжу (борщ, юшка, капусняк, вареники, галушки, смаженя, гречаники, узвар, пампушки), національний посуд (миска, полумисок, горнятко, горщик, хухпик, глечик, макітра), національні свята та святкову їжу (Різдво, кутя, калач, вечеря, дідух, щедрівка, колядка, Водохреще, Великдень, паска, крашанка, писанка, Трійця, Івана Купайла, косовиця, обжинки), слова, пов'язані з державою, Україною (Батьківщина, країна, Україна, місто, село, селища, народ).
Продовжувати збагачувати словник іменниками, які означають збірність (гілля, листя, дітвора, комашня), абстрактні поняття (охайність, соромливість, чемність, ганьба, турбота), час та простір (година, хвилина, мить, ранок, сутінки, далечінь, вирій, глибина, височінь), узагальнюючими словами (родина, професія, природа, речі, страви, продукти, народ).
Поповнювати словник прикметниками, які мають коротку форму: дрібен (дощик), повен (кошик, човен), ясен (місяць, день), зелен (ліс), присвійними прикметниками (дівчачий, дівочий, овечий, журавлиний, заячий, материнський, батьківський, дідівський, ластів'ячий), позначеннями ступенів прикметників словами "більш, менш, трохи" (більш уважний, менш солодкий, трохи більший, трохи нижчий).
Збагачувати словник дітей дієсловами: з суфіксом "-ну-" (стукнути, гукнути, смикнути), "-ону-" (смиконути, кидонути); з префіксами "про-, від-" (провчити: провідати, проводити, проходити, просидіти; відмовити, від'їхати, відробити, відходити); дієсловами наказового способу зі словами "хай, нехай" (хай розповідає, нехай біжить, нехай їсть), безособовими дієсловами (світає, палає, смеркає, хочеться, не сидиться).
Уводити в активний словник дієприкметники (виконаний, прочитаний, капищній, минулий, біжучий, стихаючий), дієприслівники (поївши, ходячи, взувши, спитавши, вдягнувши); прислівники з префіксом "по-" (по-материнськи, по-нашому, по-вашому), ступені прислівників (тепліше, довше, менш вдало, більш вдало), прислівники часу (тепер, колись, давно, завжди, відтепер), місця (здалеку, вниз, вгорі, ліворуч, праворуч); прийменниками "через, крізь" (крізьскло, через кладку) "коло" (коло себе, коло столу); частками (казна-що, хтозна-де, будь-що, будь-коли, ото, ледве). Ознайомити дітей з різними значеннями багатозначних слів: шапка (мамина, гриба, цвяха, снігу), хвостик (теляти, мишки, волосся, яблука), терти (моркву, очі, руки), вушко (дитяче, глечика, еолки, чашки), ріжуть (хліб, м'ясо, черевики, очі). Продовжувати збагачувати словник словами-синонімами та антонімами (різні частки мови): бруднити - мастити - мазати - налякати, мружити - шупити, обличчя - лице, пошивка - наволочка, праска - утюг, лелека - чорногуз - бусол, писочок - мордочка, веселий -радісний - бадьорий - збуджений, близько - поруч, світло - темрява, сонце - місяць, сміятися - плакати, білий - чорний, денний - нічний, високо - низько.
Вчити класифікувати предмети, речі, явища за відповідними ознаками: хліб - білий, темний, житній, пшеничний, свіжий, черствий; стіл -письмовий, кухонний, дитячий; взуття - зимове, осіннє, літне; добирати частини до цілого: стілець - спинка, сидіння, ніжки; дерево - стовбур, листя, гілля, корінь.
Образне мовлення. Збагачувати словник дітей образними, художньо-поетичними виразами (кіт-воркіт, котико-котине, маки-маки-макіеочки; вийди, вийди сонечко; козуню-любуню; павлику-равлику; зозулю-кавулю; дощику-поливайнику), порівняннями (ніби золото; немов вогнем палає; наче місяць засяяв; як білий сніг, як червоне яблучко; мов той соловейко).
Ввести в активний словник дитини прислів'я (Світить місяць, та не еріе. Без вітру і трава не шелестить. Полохлива ворона і куща боїться. Що сіре, то й вовк. Не радій чужому «орю), приказки та фразеологічні звороти (Рота роззявити. Гшв ловити. Руками й ногами. Різати вухо. П'яте колесо до воза. Пальці облизувати. І риби наловити, і нт не замочити), звуконаслідувальні слова та вигуки (овва, нате, аеов, диби-диби, люляй-люляй, хить-хить, нини-нини, гай-гай, тосі-тосі, гайда-еайдаша, хур-хур).
Мовленнєвий етикет. Збагачувати словник дітей новими формами мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання (Привіт, вітаю (тебе), моє тобі вітання, добридень), прощавання (на все добре, до зустрічі, прощавай), знайомства (Як тебе (вас) звати? Давай познайомимося... Мене звати... а тебе? Моє ім'я... а твоє?), подяки (велике спасибі, я вам (тобі) вдячна(ий), прийми мою подяку, дякую, ще раз дякую), прохання (будьте так ласкаві, дозволите) мені, будь-ласка, я тебе (Вас) дуже прошу...), вибачення (Вибач(те), будь-ласка, прошу вибачення, якщо можеш, вибач, прошу не ображатися на мене), компліменти (ти чудовий хлопчик, ти така чемна (весела, приємна), мені подобаються твої очі (волосся), твоя посмішка).
Продовжувати вчити дітей культурі мовленнєвого спілкування: розмовляти спокійним, лагідним тоном, з посмішкою на вустах, дивитися в обличчя співрозмовнику, вислуховувати адресоване дитині звертання. Заміняти слова-еульгаризми, жаргонні слова словами літературної мови.

Звукова культура мовлення

Удосконалювати вимову приголосних звуків (б, п, м, в, д, т, г, к, х, з, ц, с, ф), як твердих, так і м'яких, у різних позиціях: буханець, біб, кобза, цап, лампа, лямка, лялька, чапля, цяцька.
Закріплювати вимову шиплячих звуків (ж, ч, ш) у різних позиціях: жити, ніж, жінка, жаба, жук, піч, човен, часник, причіпок, шапка, шишка, книш, смаженя.
Вчити твердо вимовляти звукосполучення "(шч) - щ": щука, щавель, кущ; правильно артикулювати та вимовляти звуки (р) та (р') у різних позиціях: рука, рясно, рис, щур, річка, юрба, сир, буряк; вибуховий звук (г): гринджоли, ангіна, вагон, хурдига, дзвінко вимовляти звук (б) у кінці слів (в українській мові він ніколи не оглушається): дуб, зуб, клуб, біб.
Стежити за твердою вимовою шиплячих звуків (ніж, чому, чисто, курча, біжить), напівпом'якшеною перед "і" (шість, жінка) та пом'якшеною вимовою подвоєних шиплячих в іменниках середнього (клоччя, збіжжя) та жіночого роду (ніччю, подорожжю).
Продовжувати розвивати м'язи мовного апарату: рухомість язика (вміння робити язик широким і вузьким, утримувати широкий язик за нижніми зубами, відсувати назад тощо), рухливість губ (уміння витягувати їх уперед, заокруглювати, розтягувати в посмішку), вміння утримувати нижню щелепу в певному положенні. Розвивати змішаний тип мовного дихання (діафрагмально-нижньореберне: нижні ребра відходять у сторону, діафрагма опускається, плечі не піднімаються). Вчити правильно дихати, робити вдих через ніс, плавний, вільний, подовжений видих (довжина видиху дорівнює фразі з 3-5 слів, тривалість паузи -рахунок: один, два).
Привчати дітей говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації: нормально, голосно, тихо, пошепки.
Домагатися нормального темпу мовлення, говорити помірно, чітко, не поспішаючи. Для розвитку темпу мовлення і закріплення звуковимо ви використовувати скоромовки (Очищі у вовчиці - наче блискавиці. Лис у лісі заховався, ліс лиса схопив).
Продовжувати розвивати інтонаційну виразність мовлення (дикцію, тембр, мелодику, фразовий і логічний наголоси).
Залучати дітей до звукового аналізу слів, визначати перший і останній звуки в слові, інтонаційно виділяти потрібний звук у слові (рррак, мишшшка, гггуска) у вправах, іграх, художніх текстах.
Знати, що слова складаються зі звуків, слова звучать по-різному, звуки вимовляються в певній послідовності, слова є короткі і довгі, придумувати слова з відповідним звуком. Закріпити поняття "слово", "звук".

Граматична правильність мовлення

Закріплювати узгодження дітьми слів у реченні в роді, числі та відмінку, правильне вживання граматичних форм.
Учити дітей утворювати нові форми іменників, що позначають професію людини (чи її діяльність), від іменників (шахта - шахтар, пошта -поштар, ліс - лісник, меблі - мебляр, кобза - кобзар, таксі - таксист), від дієслів (лікувати - лікар, відвідувати - відвідувач, водити -водій, писати - писар, письменник, виховувати - вихователь, учити -учитель), від іменників чоловічого роду утворювати іменники жіночого роду (письменник - письменниця, вчитель - вчителька, лікар - лікарка, льотчик - льотчиця, продавець - продавщиця, провідник - провідниця, кравець - кравчиха).
Вживати іменники, що позначають назву істот без вказівки на стать (спільного роду): кит, крокодил, шпак, сом, метелик (чол. р); сорока, гусінь, куниця (жін. р.); назви тварин, які позначаються різними словами залежно від статевої та вікової приналежності: кабан - свиня, порося; бик (віл) - корова - теля; кінь - кобила - лоша; цап - коза - козеня; баран - вівця - ягня.
Утворювати іменники з суфіксом "-к(о)" (невмійко, забудько, крутійко, хвалько), назви приміщень із суфіксом "-альн(я)" (спальня, вмивальня, роздягальня, їдальня, купальня, вітальня), посуду із суфіксом "-иц(я)" (хлібниця, цукорниця, серветниця, салатниця, сільниця, цукерниця).
Правильно вживати граматичні форми іменників, які змінюють місце наголосу при зміні числа (пісок - піски, масло - масла, рука - руки, лялька -ляльки), назв різних видів взуття (туфлі - туфля, кеди - кед, сандалі -сандаля, капці - капець, босоніжки - босоніжок, чоботи - чобіт).
Правильно вживати кличну форму іменників з чергуванням приголосних в основі (зайче, вовче), в іменах по батькові (Олено Петрівно, Іеоре Семеновичу), невідмінювані іменники (кашне, депо, шосе, таксі).
Вчити утворювати дієслова від іменників (вихователь - виховувати, водій - водити), від прикметників (білий — біліє, синій - синіє, темний -темніє, радісний - радіє), за допомогою префіксів "пере-" (їхати - переїхати, йти - перейти, нести - перенести), "об-, обі-, о-" (йти -обійти, їхати - об'їхати, летіти - облетіти, в'язати - обв'язати, писати - описати), "poз-" (бити - розбити, казати - розказати), "-к-" (ойкати, тикати, гейкати, нікати).
Правильно вживати форми дієслів "дути, м'яти" в теперішньому часі в наказовому способі (дути - дму - дмеш - дми; жати - жну -жнеш - жни; м'яти - мну - мнеш - мни), дієслова умовного способу з часткою "би (б)" (поїв би, заспівав би, намалювала б), безособові дієслова (не спиться, не лежиться, не сидиться).
Змінювати дієслова в часі (гуляємо, гуляли, гулятимемо, будемо гуляти), за особами та числами (я мию, ти миєш, він миє, ми миємо, вони миють).
Правильно вживати наказовий спосіб дієслів у 2-й особі однини (не чіпай, знай, вір, ріж, плач, сядь, злізь, дозволь), у 1-й особі множини (вірмо, сядьмо, злізьмо, станьмо; везімо, кажімо, зробімо, тягнімо, увімкнімо).
Утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів: гав - гавкати, кря - крякати, му - мукати, ках - кахикати, ку-ку-рі-ку - кукурікати, тьох - тьохкати.
Закріплювати вміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку (свіжий хліб, свіже молоко, свіжа ягода; тепла шапка, теплої шапки, в теплій шапці).
Вчити утворювати ступені порівняння прикметників зі словами "багато, набагато, куди, трохи" (багато ширший, набагато менший, куди кращий, трохи вищий), утворювати прикметники з часткою "не" (веселий - невеселий, великий - невеликий, смачний - несмачний, високий - невисокий); складні прикметники (рудий-рудий, синій-синій, ве~ ликий-превеликий, смачний-пресмачний).
Узгоджувати кількісні та порядкові числівники з іменниками (дві качки, двоє каченят, два м'ячі; четверта дівчинка, перша хвиля, одна машина, третя гуска), збірні числівники: троє, четверо, п'ятеро, обоє, обидва (четверо хлопців, двоє хлоп'яток, обидві дівчинки); кількісні займенники "скільки, стільки, котрий" (Котра година? Скількох зайчиків не стало? На скількох стільчиках? Скількома ложками?).
Правильно вживати відмінкові форми займенника "чий" (чийого, чийому, чиїм), неозначених займенників "якийсь, чийсь, хтось, щось, кимось, чимось" (якихось, чиїмось, кимсь), займенника "кожний" (кожному, кожних, кожного)
Формувати корекційні навички, чуття мови.
Учити дітей будувати різні типи складних речень: складносурядні зі сполучниками "проте, однак, зате" (Взимку холодно, зате можна кататися на санях. Я вже одужав, однак лікар радить не виходити на вулицю); складнопідрядні з сполучниками "звідки, що, де, якби" (Я б теж навчився ходити на лижах, якби вони в мене були).

Зв 'язне мовлення
Діалогічне та розмовне мовлення. Вчити дітей вступати з дорослими в невимушену розмову та будувати діалог з допомогою дорослих у тематичних ситуаціях: "Знайомство", "У колі друзів", У колі сім'ї", У дитячому садку", "Ранок", "Вечір", "В їдальні", "У крамниці", "В аптеці", "Запрошуємо до гри". Вчити використовувати різні форми мовленнєвого етикету, які є типовими для цих стандартизованих ситуацій, розгортати діалог з допомогою мовленнєвих штампів (Так, мені це до вподоби. А тобі? Я хочу грати. А іграшки в тебе'«? Якщо тобі не важко»...).
Самостійно вступати в невимушену розмову з іншими дітьми, підтримувати запропоновану тему розмови, звертатись із запитаннями до інших, відповідати на запитання інших дітей. Уміти вести колективний діалог (троє - п'ятеро дітей) як у невимушеній розмові, так і під час організованих занять, застосовуючи засоби інтонаційної виразності У тактовній формі виявляти незгоду, відмову.
Монологічне мовлення. Вчити дітей складати описові розповіді про іграшки та предмети за зразком вихователя (1. Назва предмета чи іграшки). 2, Ознаки. 3. Властивості. 4. Будова. 5. Дії предмета чи дії з ним. 6. Оцінка цього предмета, ставлення дитини до нього), описові розповіді за змістом сюжетних картин (спільно з вихователем, вихователь починає, дитина продовжує, вихователь описує одне кошеня, а дитина інше), сюжетні розповіді за змістом знайомих дидактичних картин за зразком вихователя.
Прилучати дітей до складання розповідей на основі сюжетів дидактичних картин, розповідей про свою діяльність за зразком вихователя ("Як ми святкували (чи прикрашали) ялинку", 'Мій вихідний день", "Як ми готували подарунки мамам"). Учити розуміти композиційну структуру розповіді (початок, середина, кінцівка), ознайомити з різними мовними формами початку розповіді (одного разу, якось, це було так, це було в неділю, влітку).
Переказувати добре знайомі дітям художні твори та казки, дотримуючись інтонаційних засобів виразності, використовуючи пряму мову
Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення (спочатку поясни, як ти будеш...), спонукати дітей до міркування (Як ти гадаєш, чому так трапилося?).

Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей
Діти п'яти років оволодівають правильною вимовою всіх звуків рідної мови, в тому числі шиплячими і звуком "р", хоча ще спостерігається деяка нестійкість у вимові шиплячих та звука "р". Тип мовного дихання - змішаний. Диференціюють близькі фонеми, добре розвинений фонематичний слух. Темп мовлення нормалізується, регулюють силу голосу відповідно до ситуації
Виділяють із тексту слова з потрібним звуком, у слові виділяють перший і останній звуки, інтонаційно промовляють звук у слові, добирають слова з потрібним звуком; диференціюють поняття "звук", "слово".
Словник дитини становить 2200—2500 слів. Діти п'яти років характеризуються надзвичайною мовленнєвою активністю, балакучістю, допитливістю, яка виступає у нескінченних запитаннях: "Чому?" (за хвилину до 15-20 запитань). За це їх називають "чомучками". В словнику наявні всі частини мови (іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники, дієприслівники, прислівники, числівники, займенники, частки, вигуки). Протягом п'ятого року виявляється "розквіт" словотворення, дитина створює нові слова від усіх частин мови (вагонята, кущата, левіки, цухла, чийна, повзук, намолочився), на кінець року воно поступово згасає.
В активному словнику є узагальнюючі слова, абстрактні поняття (радість, чемність, хоробрість), дитина правильно використовує багатозначні слова. Легко добирає синоніми, антоніми, класифікує предмети за ознаками, властивостями. Недостатньо розуміє переносне значення слів.
У мовленні користується образними виразами (кіт-воркіт, маки-маківочки). Знає прислів'я, загадки, скоромовки, приказки, використовує фразеологічні звороти відповідно до ситуації, звуконаслідувальні слова. Вживає форми словесної ввічливості, мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання, прощавання, знайомства, подяки, вибачення, прохання без нагадування вихователя.
Завершується засвоєння граматичних форм, відмінкових закінчень, хоч у мовленні ще спостерігаються граматичні помилки, особливо при чергуванні приголосних. Діти легко утворюють нові граматичні форми з допомогою суфіксів, префіксів, від інших частин мови; виявляють ініціативу щодо мовних ігор з дорослим ("нові слова"). Легко утворюють форми однини і множини (але допускають помилки в іменниках спільного роду).
Засвоюють рід іменників, кличну форму у зверненні як до дітей, так і до дорослих, наказовий спосіб дієслів. Будують речення різного типу: прості, складносурядні та складнопідрядні зі сполучниками, сполучними словами, прямою мовою.
Самостійно вступають у розмову з іншими дітьми, дорослими, підтримують діалог у межах ситуації, ведуть організований (стимульований) діалог на запропоновану тему, груповий діалог (бесіду). Відповідають реченнями на запитання за змістом картини, художнього тексту.
Вміють складати розповіді за зразком вихователя: описові, сюжетні, з власного досвіду. Переказують знайомі оповідання і казки. Знають напам'ять вірші, забавлянки, пісні.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить