Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Мова рідна, слово рідне,
ХТО вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має...
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали .
С. Воробкевич

Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації, її культу¬ри. Рідна мова - невід'ємна частка батьківщини кожної людини, її Вітчизни, це «голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі» (Б. Антоненко-Давидович). Рідна мова - це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою, це «затишок батьків¬ської хати, веселий гомін дитячого товариства».
К. Д. Ушинський назвав рідну мову «цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка «ніколи не в'яне і вічно розвивається». У мові, за словами К. Д. Ушинcькoro, одухотворюється ввесь народ і вся його батьківщина; в ній "перетворюється силою народного духу на думку, на картину н звук небо вітчизна, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й річки, ії бурі й грози - ввесь той глибокий,сповнений думки й почуття голос рідної природи, який,промовляє так гучно в лю¬бові людини до її іноді суворої батьківщини, який висловлюється так яскраво в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів" (19,123).
К. Д. Ушинський дійшов висновку, що людина, позбавлена з дитин¬ства рідної мови, назавжди залишається неповноцінним членом суспі¬льства, ніколи не зрозуміє свій народ, залишається людиною без Вітчи¬зни, яку 6 маску патріотизму не надягла пізніше. Кожний народ і його мова глибоко індивідуальні, своєрідні, неповторні. Мова - це найкраща характеристика народу, за характером мови можна говорити про психо¬логію народу, його світогляд і менталітет. Люди добровільно не відмов¬ляються від своєї мови (О. О. Потебня), натомість кожний педагог, кож¬ний вихователь, за словами І.Франка, повинен знайти "тайники зв'язку людської психіки з ...органічними системами звуків, що називаємо рід¬ною мовою" (20, 215).
Любов до слова рідної мови пронизує педагогічні праці В. О Сухомлинського. Рідна мова, на його погляд, - це безцінне духовне багат¬ство, в якому народ живе, передає з покоління Б покоління свою муд¬рість і славу, культуру і традиції Він образно називає рідну мову "невмирущим джерелом", з якого дитина черпає перші уявлення про навколишнє, про свою батьківщину, про своє село і місто, про весь край, а слово рідної мови порівнює з неповторним ароматом квітки.
Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього ди¬тинства в сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя
Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і спо¬собом специфічно людського спілкування с найбільш вагомим досяг¬ненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6—7 років) є найбільш сприятливим для оволо¬діння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Б Ельконін), до 4,5 років заселює відмінкові закінчення та основи: граматичні форми (О. М. Гвоздєв), з 5 років оволодіває монологічним мовленням (С. Л Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мов¬леннєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.
Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є за¬своєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.
Культура мовлення - це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності
Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагоро¬джує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури осо¬бистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Культура мовлення проявляється в таких його характеристиках: пра¬вильність, нормативність, адекватність, логічність, різноманітність, ес¬тетичність, чистота, доречність.
Правильність мовлення - відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам та нормам Нормативність - дотримання пра¬вил усного й писемного мовлення: лексичних (значення слів, семанти¬чні відтінки слів, сполучуваність слів), граматичних (рід, число, відмі¬нок), орфоепічних (правильна вимова)
Адекватність мовлення - це точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість мовлення, точне мовлення - якщо вжиті слова відповідають їх усталеним мовним значенням.
Логічність мовлення - це поєднання мислення, мови і мовлення, це ступінь поєднання слів у реченні за законами розумової (мислительної) діяльності. Це відповідність смислових зв'язків і відношень одиниць мови в мовленні зв'язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності.
Різноманітність (багатство) мовлення - це вираження однієї і тієї са¬мої думки, одного й того самого граматичного значення різними спо¬собами і засобами.
Естетичність мовлення - це естетична привабливість мовлення, вдале використання естетичних потенцій мови (тон, темп, звучність), наявність образних висловів, приказок, доречних фразеологічних зво¬ротів, цитат; поєднання вербальних та невербальних (жести, міміка, рухи, поза) засобів спілкування.
Чистота мовлення - це відсутність у ньому нелітературних еле¬ментів: у орфоепії - правильна літературно-нормативна вимова, відсут¬ність інтерферентних явищ (акценту, змішувань); у словнику - відсут¬ність діалектизмів, слів-паразитів тощо; а інтонації - відсутність бру¬тальних, лайливих, лицемірних ноток, відповідність інтонації змістові та експресії висловлювання.
Доречність мовлення поєднує в собі точність, логічність, виразність, чистоту, відповідає ситуації спілкування, 
організовує мовлення відпові¬дно до мети висловлювання (Н. Бабич).
Культура мовлення формується, розвивається і проявляється в про¬цесі спілкування в мовленнєвій діяльності. Культурі рідного мовлення потрібно вчити з дитинства в процесі навчально-мовленнєвої діяльності.
Навчально - мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку охоплює рі¬зні види говоріння (розповідання, бесіда, діалогізування, міркування, повідомлення тощо) та слухання, які реалізуються на спеціально орга¬нізованих заняттях з розвитку мовлення.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить