Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Ви прийшли на заняття

Ви прийшли на заняття
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Ви прийшли  на заняття

Тому, хто щодня ходить на заняття, мабуть, не зайве нагадати прислів'я: точність — ввічливість королів. Це правило, загальне для всіх випадків життя, особливо незамінне у зарегламентованому ритмі навчального закладу: запізнення одного забирає дорогоцінний час у цілого колективу.
Ділова атмосфера навчального закладу дає змогу потренуватись у вмінні правильно й красиво ходити, рівно стояти, не підпираючи стіни, сидіти, не горблячись, виробити красиву манеру чемно розмовляти зі старшими, дискутувати.
Однокурсники, однокласники. Дорослими ми називаємо своїх друзів дитинства ласкавим словом «однокашники». У колі тих, з ким ми ростемо й вчимося, закладаються взаємини, які нерідко проходять через усе життя. У колективі однолітків ми не тільки пізнаємо світ — ми шукаємо і знаходимо самих себе. Спілкуючись, ми вчимося спілкуватися.
Мабуть, немає людини, котрій було б байдуже, чи слухають її у товаристві. А досягти цього вміють не всі. Прислухайтеся до людей, що розмовляють. Відчуєте: мова, манера говорити — це дзеркало культури.
Хіба приємні, наприклад, крикуни? Від них швидко стомлюєшся і перестаєш бодай щось сприймати з того, що вони кажуть. Втомлюєшся і від тих, хто сипле, наче горохом, словечками, ковтає закінчення, склади. Напружуєшся-напружуєшся, щоб уловити зміст, і починаєш внутрішньо дратуватися. А який неприємний той, хто будь-якою ціною прагне захопити у розмові лідерство, не слухає співрозмовника, а лиш нетерпляче очікує хоч найменшої паузи, щоб вставити своє: «А от я вам що розповім...», «Оксано, Ігоре, Петре, та слухайте ж...» Благає, просить — а ніхто не прислухається. Бо до чого, власне, прислухатися? Маєш сказати щось цікаве — будь певен, усі почують, навіть якщо говоритимеш пошепки. А ні — для чого ж нав'язувати іншим непотрібну інформацію?
Не легше і з тими, хто не допускає, щоб над ними по-дружньому покепкували. Ніби й має така людина почуття гумору, ніби й сміється разом з усіма, а зачепи її саму... А даремно. Уміння посміятися над власними вадами — приємна рисочка в людині, і це незмінно добре сприймається у товаристві.
Є люди дотепні від природи: скажуть слово—всі сміються. Такі люди завжди бажані у колективі — з ними весело, слухати їх приємно. Але зовсім протилежного ефекту досягає той, хто з усіх сил намагається вдавати дотепного. Сипле такий горе-веселун чужими дотепами, дешевими, а то й непристойними анекдотами і не тільки не веселить компанію, а має жалюгідний вигляд, мов той клоун, що не вміє розсмішити. Не краще виглядає і той, хто полюбляє вживати жаргонні словечки типу «балдіти», «телек», «залізно» (подумати лише—«залізна» дівчина), «чувиха», «кайф» тощо.
Одна з найцінніших рис характеру—вміння слухати. Про того, хто вміє слухати, люди кажуть: чемний, скромний, доброзичливий, і мабуть, не помиляються. В умінні слухати виявляється наша повага до іншої людини і наша власна внутрішня культура. Уміння слухати — незамінне й у культурі ведення дискусії. У неї теж свої правила доброго тону, в основу яких покладено повагу до людини, навіть якщо її точка зору відмінна від нашої. Отже, не зайве нагадати, що сказати співбесідникові «казна-що верзеш», «нісенітниця», «зовсім ти не розумієшся у мистецтві» — прийоми недозволенні. Коли натрапляєш на людину, що веде суперечку в такий спосіб, говорити далі з нею якось уже й не хочеться...
Варто не забувати й про мету дискусії. Обстоюючи власну думку, ми прагнемо не показати себе, свою перевагу над співбесідником, а лиш разом із ним (чи ними) спільно дійти істини. Коли ж ці основні норми етикету і такту порушено, дискусія набуває характеру звичайнісінької низькопробної сварки. Недарма народна мудрість каже: «Досить почути, як людина сперечається, щоб визначити всі її достоїнства й недоліки». Дійсно, те, як людина веде дискусію або суперечку, як володіє собою, своєю мовою, як при цьому, навіть не погоджуючись із співрозмовником, уміє не принизити людську гідність іншого, може сказати більше, ніж тривале знайомство. Отже, ще і ще раз — такт, ввічливість, повага — і тоді дискусія буде взаємно збагачувати людей, дарувати їм приємні хвилини наснаженого добрими емоціями спілкування.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить