Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Мудрість етикету

Мудрість етикету
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мудрість етикету

Є люди, котрі іронічно ставляться до всього того, що називають вихованістю, вважаючи, що це — несуттєве, не варте уваги. Мовляв, була б людина хорошою. Давайте-но поміркуємо, чи це так насправді.
Недавно трапилося мені побувати в одному домі. Господар його, професор, серед інших гостей запросив до себе свого студента. Як наймолодшого, його зустріли по-батьківськи ласкаво. Та минув якийсь час, і студент цей почав викликати у багатьох роздратування тим, що встрявав непрошеним у розмови старших, не дослухавши, перебивав. Одним словом, поводився нечемно. А коли сіли за стіл, з ним щораз траплялися якісь прикрості: то розіллє щось на коліна сусідові, то білосніжною скатертиною витре руки, то недбалим рухом розіб'є вазу. Але ж цей студент, як рекомендував його гостям професор, був людиною здібною, обдарованою...
А ось інший приклад. На танцювальному майданчику юнак угледів дівчину, яка видалася йому наипрекраснішою на землі. Він підійшов, щоб запросити її на танок, але... вона йому відмовила! «Чому!» — билася гаряча образа. Аби ж цей юнак міг побачити себе очима дівчини! Свою розхристану сорочку, неохайно поголене обличчя, брюки, що нависали над взуттям гармошкою, мов у клоуна в цирку, цигарку в зубах, яку так і не кинув, ідучи запрошувати на танок. Коротко кажучи, враження про себе створив не найкраще. Юнак був непоганою людиною — про це знали його найближчі друзі. Але звідки про те було знати дівчині?..
Так нерідко трапляється у житті. Недарма ж народна мудрість говорить: стрічають по одежинці. Наша вихованість (чи, навпаки, невихованість) — це той же одяг, це перше враження, від якого певною мірою залежить, як сприймають нас оточуючі. От і виходить, що правила пристойності не така вже й дрібниця, як декому здається.
Інша річ, що манери задля манер,— краще назвати їх манірністю,— це погано, бо й найвишуканіша галантність, не підкріплена сердечністю й добротою, пусте лицемірство.
Мораль нашого суспільства передбачає справжні, людські стосунки — рівноправність, товариськість, взаємну повагу. Ці вимоги й покладено в основу правил поведінки. Приміром, молодші мають в усьому виявляти повагу до старших: пропускати першими у дверях; чекати, доки старший першим подасть руку; навіть позою своєю, стриманою і чемною, тоном розмови підкреслювати повагу до старшого. Висока мораль нашого суспільства диктує повагу до жінки, найперше матері,— цим зумовлені відповідні правила поведінки. Сильніший фізично, чоловік виявляє повагу до жінки тим, що все важче бере на себе — і на роботі, і в сім'ї, і в туристському поході.
Інші загальноприйняті правила поведінки пов'язані з поняттям прекрасного, вимогами гігієни тощо; деякі, як от, наприклад, звичай на знак поваги знімати капелюх—із традиціями, що сягають у сиву давнину.
Отже, питання про те, чи потрібні правила етикету, мабуть, зайве: без них не обійтися. Мудрість етикету в тому, що люди для зручності спілкування виробили певний «код» поведінки. Ми засвоюємо змалку зміст, вкладений у такі звичні слова, як «перепрошую», «дякую», «будь ласка» тощо. Навіть у коротке просте слово «здрастуйте» вкладено великий зміст: «Бачу тебе, людино. Зичу тобі усього найкращого, найперше—здоров'я. Сподіваюся, що й ти до мене добре ставишся».
У різних народів цей «код» буває відмінним від звичного для нас. Наприклад, мешканці деяких східних країн, розповідаючи про сумні події, навіть смерть близьких,., посміхаються, що нам, європейцям, видалося б кощунством. Для східного ж етикету така поведінка вважається нормою з тих міркувань, що нетактовно своїм нещастям надто засмучувати співрозмовника. Відмінна, наприклад, і манера вітатися. У європейських народів при зустрічі на знак поваги тиснуть один одному руки, араби ж подібні почуття висловлюють схрещуванням рук на грудях, у китайців заведено, щоб при поклоні руки вільно звисали по боках, а туркмени засовують руки у довгі рукава халатів.
Та, зрештою, важливо не те, що роблять люди у момент зустрічі: б'ють чолом, вклоняються у пояс чи тиснуть руки. Важливо інше: у подібних випадках вони поводяться саме так, а не інакше, і партнери добре при цьому розуміють один одного, тому й досягається взаємна згода. Знання «коду» поведінки, вміння читати його і користуватися ним — одна з важливих складових культури спілкування.
А тепер — про самі правила.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить