Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для дому і сім'ї Українські легенди та перекази про горобців

Українські легенди та перекази про горобців
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Українські легенди та перекази про горобців

Горобці виникли з чортів і, взагалі, горобці – проклята Господом пташка. Про походження їхнє є в Літинському повіті така оригінальна легенда. «Жиди» постійно тримають і тримали кіз. Колись вони так їх любили, що навіть послід козячий ховали у свої пуховики. У пуховиках послід зігрався, і з нього зродились горобці.

Оскільки «жиди» за українським народним вірування, підпорядковані безпосе-редньо диявола, той горобців не можна назвати інакше, як «чортовим насіння». На Семена (1 вересня за старим стилем) горобці збираються в очерет, і чорт їх міряє тут на мірки-четвертинки. На сипле мірку з верхом і тоді «з черкне»: скільки горобців опиниться понад міркою, тих чорт випускає на волю, а які залишаються в мірці, тих він забирає собі. Саме зібрання горобців «на Семена»зветься гороб’ячою радою.

Прокляття Богом горобців тісно пов’язується з розп’яттям Господа на хресті. Про це є до волі багато близьких, зрештою, за основним своїм мотивом легенд. У Ма-ріупольському повіті кажуть, коли розпинали Христа, то горобці гукали: «Жив! Жив! Жив!». «Жиди» почали тоді ще з більшою жорстокістю мучити Христа. За це Господь прокляв горобців і не дозволив їм відлітати на зиму в теплі краї.

У селі Микольському розповідають, що коли розіп’яли Господа, то на хрест йо-го сіло двоє горобців – червоний та сірий. Червоний гукав: «Помер, помер!». А сірий: «Жив, жив!». Тоді один з вояків ударив Спасителя списом у бік. За це Господь про-кляв горобців, не благословив їх у їжу і спутав їх, щоб вони не ходили по землі, а стрибали.

У селі Біло-Куракиному записано такий варіант цієї легенди. Горобця проклято за те, що коли «жиди» розіп’яли Христа і він весь час гукав: «Жив, жив!». Розбійники  повернулися і забили Господу залізний цвях у саме серце. У слободі Крецькій кажуть, що горобці крім того приносили залізні цвяхи, якими «жиди» прибивали до хреста Спасителя. То залізними цвяхами «і Боже як гріх» (дуже грішно) забивати домовини «склепувати» ікони і кріпити іконостас.

У Південній Росії про горобців кажуть так. Вони – прокляті Господом птахи. Їх треба видирати з гнізд, тому що говорили «жив», коли «жиди» прийшли подивитися чи помер уже Христос. Так би «жиди» й не знали, якби не сказав горобець, а щойно горобець мовив: «Жив, жив», одразу ж один «жид» узяв тай прохромив списом боки Ісусу Христу.  

Вбачаючи в горобцях породження чорта, вважаючи їх винуватцями хресних страждань і навіть смерті Спасителя, народ ставиться до них вельми вороже. Діти не-щадно розоряють їхні гнізда, всіляко мучать горобців, – і ніхто не зупиняє їх у цьому. А «жидам» горобці начебто настільки милі, з указаних вище причин, що коли спійма-єш горобця й понесеш до «жида», той неодмінно викупить його.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить