Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home База готовых дипломов НЕОБХІДНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА

НЕОБХІДНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

НЕОБХІДНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА

ЗМІСТ

ВСТУП    3

1.      НЕОБХІДНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА    6
1.1.   Господарчо-фінансове законодавство України у банкрутстві    6
1.2.   Оцінка впливу екзогенних і ендогенних факторів
потенційного банкрутства    9
1.3.   Система раннього прогнозування і реагування банкрутства    21

2. ВАТ “4-й експедиційний загін підводних і гідротехнічних робіт    31
2.1. Аналіз фінансового стану підприємства     31
2.2. Аналіз складу джерел фінансування     38
2.3. Діагностика банкрутства підприємства    46
2.4. Фінансові операції при банкрутстві і ліквідації підприємства    52

ВИСНОВКИ    61
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    63
ДОДАТКИ    66


ВСТУП

Фінансові операції, які проведені при банкрутстві і ліквідації підприємства спрямовані на повне задоволення вимог кредиторів підприємства. Пройшло більш двох років з часу вступу в силу Закону України від 30.06.2001 року № 784 – XIV “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”, що є новою редакцією Закону України від 14.05.1992 року №2343 –XII “ Про банкрутство”.
Законодавець спробував закласти нову концепцію, що відкриває нові можливості для боржника, так і його кредиторів. Ця концепція знайшла лаконічне відображення вже в самій назві Закону. Якщо раніше порушення виробництва в справі про банкрутство в більшості випадків приводило до ліквідації боржника, то тепер сам факт порушення виробництва за задумом законодавця відкриває перед боржником великі можливості й у деяких випадках стає досить вигідним рішенням багатьох проблем. Боржник виграє, одержуючи шанс використовувати інструменти Закону для відновлення платоспроможності, а кредитори в тому випадку можуть одержати більше, ніж вони одержали б при ліквідації боржника.
Задоволення вимог кредиторів боржника згідно діючого законодавства тепер відбувається не тільки за рахунок засобів отриманих від продажу майна боржника на відкритих торгах, але і від санації боржника. Відповідно до Закону після порушення виробництва в справі про банкрутство до боржника можуть застосовуватися такі судові процедури, як розпорядження майном боржника, санація, ліквідація і світова угода.
Перші три процедури можна розглядати як стадії виробництва. Світова угода може бути укладена на будь-якій стадії (однак не в будь-який момент). Виникає багато варіантів справи.
Виробництво по конкретній справі про банкрутство може закінчиться на першій стадії, якщо буде укладена світова угода; по закінченні другої стадії – стадії, санації, якщо остання закінчилася успішним виконанням плану санації, затвердженими кредиторами. На цих стадіях боржник має статус банкрута. Він здобуває такий статус після прийняття Арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури. Це може відбутися у випадку:
•    Небажання більшості кредиторів проводити санацію;
•    Якщо Арбітражний суд не затвердив план санації;
•    Якщо план санації по витіканню передбаченого раніше терміну не буде виконаний.
І це неповний перелік варіантів. Багато варіантність розвитку подій, мабуть, найбільш характерна відмітна риса Закону.
Коротко про мораторій на задоволення вимог кредиторів, прощення і розстрочка боргів перед бюджетом, можливість проводити санацію під керуванням керівника боржника.
Тепер зупинимося на кожній з них. Мораторій на задоволення вимог кредиторів уводиться першим визначенням, що виносить суддя, збуджуючи виробництво в справі про банкрутство. Мораторій припиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), у термін сплати яких наступив до дня введення мораторію.
Прощення (списання) і розстрочка заборгованості по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), мабуть, одна з найбільш привабливих новел Закону. Відповідно до Закону органи державної податкової служби й інших органів, що здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), зобов'язані при висновку світової угоди простити (списати) заборгованість “старше двох років”, обчислюючи її від дати подачі в арбітражний суд заяви про порушення виробництва в справі про банкрутство, а також простити частину (яку саме Закон не говорить) заборгованості “молодше двох років” чи погодиться на її розстрочку (відстрочку) до шести років. На перший погляд, норма виглядає ефективно, але чи буде вона настільки ефективна? Адже одна справа, якщо світова угода, як результат спільної творчості арбітражного керуючого і кредиторів, досягнуто і затверджено арбітражним судом. Тоді згадані державні органи не мають права не погодиться на прощення боргів. Але як бути в іншій ситуації, коли енні органи є основними кредиторами боржника. Для багатьох українських підприємств, на жаль, цей варіант є типовим. У цій ситуації державні органи самі по суті, світова угода. Чи зобов'язані вони це робити? Чи підуть вони на це? А точніше, чи піде на це конкретний державний чиновник, наділений повноваженнями приймати рішення, а критерії, якими він повинний керуватися, не визначені, там усі визначають нюанси.
Найбільш цікавий (з погляду боржника) варіанти рішення проблеми неплатоспроможності – можливість проведення судової санації під керуванням керівника боржника, передбаченою статтею 53 Закону. Боржник подає в арбітражний суд заяву про порушення виробництва в справі про банкрутство при наявності рішення власника і письмова згода перевищує 50% заборгованості. На перший погляд боржник забезпечує контроль над процесом ще до подачі заяви: є письмова згода кредиторів на проведення санації під керуванням керівника боржника, погоджений план санації. Однак бентежить технологічна слабість пропонованих правил.


Более новые статьи:

Более старые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить