Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home База готовых дипломов Інноваційний провайдинг на наукоємному ринку АПК

Інноваційний провайдинг на наукоємному ринку АПК
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Інноваційний провайдинг на наукоємному ринку АПК

ЗМІСТ

ВСТУП    4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади формування наукоємного       ринку    21  

1.1. Сутність і значення інноваційних категорій в економічному          розвитку     21
1.2. Організація науково-інноваційної діяльності, спрямованої на під-вищення наукоємності     аграрного ринку    36

1.3. Методологічні основи формування інноваційних пропозицій науко-ємного  ринку    44
1.4. Державне регулювання інноваційної діяльності і формування нау-коємних ринків    55

1.5. Дослідження стану наукоємного аграрного ринку    74
Висновки до розділу 1    88
РОЗДІЛ 2. Системологічні основи інноваційного провайдингу в умовах на-укоємного ринку    91

2.1. Концептуальні положення системи інноваційного провайдингу    91
2.2. Методологічні дослідження системоутворюючих засад інноваційно-го провайдингу    107
2.3.  Теоретичний апарат інноваційної логіки науково-творчого процесу    123
2.4. Логістика інноваційного провайдингу на наукоємному ринку    147
Висновки до розділу 2    159
РОЗДІЛ 3.  Науково-методологічні та організаційні засади прогресивного інновінгу науково-технічної діяльності     162
3.1. Наукова та організаційна база прогресивного інновінгу наукоємної аграрної сфери    162
3.2. Методологія науково-технічного прогнозування та інноваційно-техно-логічного передбачення економічного розвитку наукоємного ринку    177
3.3. Організація науково-інноваційного продукування за методологією прогресивного інновінгу    192
3.4. Вдосконалення управління науково-інноваційним процесом за ме-тодологією прогресивного інновінгу    211
Висновки до розділу 3    220
РОЗДІЛ 4.  Методологічні підходи та організаційно-економічні особливості інноваційного консалтингу в науковій та бізнес-сферах     224
4.1. Сутність інноваційного консалтингу та його роль в трансфері нау-коємних технологій    224
4.2. Методологічні та організаційно-економічні особливості  консалтин-гу корпоратизації науково-інноваційних відносин    241
4.3. Методологічні  та організаційно-економічні особливості консалтин-гу капіталізації результатів науково-технічної  діяльності    248
4.4. Методологічні та організаційно-економічні особливості  консалтин-гу комерціалізації науково-інноваційної продукції    258
4.5. Методи і засоби застосування інноваційного консалтингу на науко-ємному аграрному ринку    271
Висновки до розділу 4    284
РОЗДІЛ 5.  Методологічні підходи та організаційно-економічні особливості інноваційного венчурного підприємництва на наукоємному ринку    287
5.1. Методологічне підгрунття інноваційно-венчурного бізнесу на трансферному ринку технологій    287
5.2. Науково-організаційні аспекти інноваційного провайдерства    300
5.3. Сутність та організаційно-економічні механізми венчурного під-приємництва    315
5.4. 3апровадження інноваційно-венчурних підходів на наукоємному аграрному  ринку    329
Висновки до розділу 5    336
РОЗДІЛ 6.  Інноваційна модель функціювання та стратегія розвитку аграр-ної науки в ринкових умовах      339
6.1. Створення інноваційної моделі структурної перебудови економіки    339
6.2. Побудова інтегрованої науково-інноваційної сиcтеми «Агротехно-поліс»     351
6.3. Управління науково-інноваційним процесом в системі  «Агротех-нополісу»     367
6.4. Стратегія інноваційних ринкових перетворень наукоємної аграрної сфери     377
Висновки до розділу 6     385
ВИСНОВКИ    388
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    393
ДОДАТКИ    431

ВСТУП


Трансформаційні процеси в Україні за роки її незалежності створили якісно нові умо-ви для формування нової економічної політики, заснованої на інноваційних принципах її структурної перебудови та розвитку. Ресурси екстенсивного шляху вичерпані, що зумов-лює перехід економіки на інноваційну модель розвитку зі створенням наукоємного сере-довища на ринкових засадах, яке спроможне забезпечити наукову розробку, освоєння прогресивних, стратегічних конкурентоспроможних технологій, впровадження їх у науко-ємне виробництво і реалізацію якісної наукомісткої продукції на товарно-споживчому ри-нку. Основою наукоємного ринку держави є її науково-технічна сфера — головний про-дуцент наукового продукту, який реалізується на ринку у вигляді інновацій. Якщо вважа-ти науку однією із галузей економіки, то можна стверджувати, що від економічного стану та динаміки її розвитку залежить інноваційний потенціал усієї економіки.
В аграрному секторі економіки після революційних трансформаційних перетво-рень проблема інноваційного розвитку набуває дедалі більшого значення. Її актуа-льність істотно зростає в умовах наступних етапів становлення ринкових відносин, які потребують утвердження інноваційних принципів у науково-технічній діяльнос-ті, врахування тенденцій і вимог міжнародної інтеграції зі світовим товариством.
Головним науково-інноваційним центром розвитку аграрної галузі є Українська академія аграрних наук (УААН). Відповідно до тенденцій розвитку аграрного ринку та стратегічних напрямів інноваційної перебудови національної економіки УААН, як дер-жавна самоврядна наукова органі¬зація, науково-методичний і координаційний центр із проблем розвитку АПК України формує принципово нові напрями ефективного викори-стання накопиченого якісного потенціалу академічної науки, наукове обґрунтування співвідношення масштабів фундаментальних і прикладних досліджень й адаптацію нау-ки до ринкових процесів з урахуванням особливостей агропромислового комплексу.
Виникає необхідність розробки подальшої ринкової стратегії  аграрної  науки  із
залученням широкого кола вчених і спеціалістів. Відпрацьовується тематика дослід-
жень із бюджетним і позабюджетним фінансуванням науки, запроваджуються захо-ди підготовки кадрів, розвитку міжнародного співробітництва, розширення іннова-ційних можливостей, підвищення ефективності, інвестопривабливості та конкурен-тоспроможності агровиробництва за рахунок впро¬вадження наукових досягнень.
Потенціал аграрної академічної науки та заходи щодо переходу на інноваційну й інвестиційну моделі розвитку наукоємної сфери АПК сприяють міжнародній та рин-ковій інтеграції Української академії аграрних наук. Нині Академія співпрацює з нау-ковими установами понад 40 зарубіжних країн, виконується 186 спільних проектів.
Установи Академії входять до: Міжнародної ради з генетичних ресурсів рос-лин, Міжнародної комісії з іригації та дренажу, Міжнародної ради ботанічних садів з охорони рослин, Європейської асоціації вірусологів, Європейського товариства охорони ґрунтів, Міжнародної організації з питань біологічної боротьби із шкідли-вими тваринами і рослинами та інших.
Понад 50 учених УААН є членами іноземних аграрних наукових установ.
Визначено напрями співробітництва Академії зі Світовими та Європейськими міжнародними центрами і організаціями в рамках міждержавних угод. Окремі інститу-ти Української академії аграрних наук є активними реципієнтами донорської допомоги країн ЄС.
Значну кількість пріоритетних напрямів досліджень УААН залучено до інтегра-ційного процесу та виконання досліджень спільно з науково-дос¬лідними установами Національної академії наук України, Академії медичних наук України, Міністерст-вом аграрної політики України, Міністерством охо¬рони здоров’я України, Міністер-ством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством освіти і науки України та іншими відом-ствами. Це підвищує рівень комплексних наукових розробок, забезпечує раціональ-не використання інтелектуального потенціалу, методик досліджень, цінного науко-вого обладнання, що значно здешевлює наукову продукцію.
Загалом    науковими  установами  Академії  накопичено  вагомий  обсяг   знань.
У прикладній науці надається пріоритет комплексним науковим розробкам, орієнто-ваним на конкретний товарний ринок. Однак у сучасних економічних умовах, що склалися в аграрному секторі України, матеріалізувати знання, реалізувати їх у но-вих  рішеннях без  інноваційної інфра¬структури,  розбудова  якої тільки започатко-
вується, досить складне завдання.
Для впровадження інноваційної моделі розвитку науки, забезпечення правової охорони результатів наукових досліджень, їх конкурентоспроможності й ефективного використання інтелектуальної продукції наукових установ у системі Академії авто-ром здійснено цикл наукових робіт, результати яких покладено в основу дисертації.
Під керівництвом автора Центром інтелектуальних технологій АПК й Інститу-том інноваційного провайдингу Академії в науковому середовищі аграрного сектора проведено комплексні науково-методологічні дослідження за моделлю «трьох і -  ін¬теграція, інновації, інвестиції».
Результати досліджень показали:
у питаннях інтеграції — на етапах «наука — бізнес — виробництво — спожи-вання» або не спрацьовує єдиний безперервний цикл, або він є непрозорим, об’єкти інтелектуальної власності в більшості не захищені, в результаті — процес викорис-тання цих об’єктів неконтрольований;
у питаннях інновацій — завершені науково-дослідні роботи мають дуже низький індекс інноваційності: у провідних установах — не більше 5%; незначний рівень за-хисту об’єктів промислової власності, нульовий рівень захисту об’єктів авторського права і ноу-хау; відсутні механізми передреалізаційної капіталізації, формування справедливої ціни, що послаблює позиції установ Академії на ринку та зменшує її шанси у конкурентній боротьбі;
у питаннях інвестицій — залучення інвестиційного капіталу до системи залишається низьким, придбання здійснюються переважно за рахунок короткострокових кредитів та обігового капіталу, венчурне фінансування науки з недержавних джерел практично відсу-тнє, запаси матеріально-технічної бази вичерпуються, ініціатива переходить до неконтро-льованих структур, які диктують свої умови установам і господарствам системи УААН.
Наведемо деякі приклади, що виникають із цього приводу в системі УААН і на-уки в цілому, які, на наш погляд, заважають здійсненню централізованої науково-
технічної політики, інтеграції науки з виробництвом та бізнесом.
Основним продуктом, що виробляють наукові установи Академії, є наукові розро-бки, ефективність  яких  характеризується  виходом  захищених об’єктів інтелектуа-
льної власності та впровадженими на їхній основі інноваційними проектами.
За результатами інвентаризації об’єктів інтелектуальної власності, проведеної у 2002 році на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інте-лектуальної власності» від 27 квітня 2001 року, в системі наукових установ УААН виявлено 2367 об’єктів, з них 952 — винаходи (в основному авторські свідоцтва ще за радянських часів, а також патенти), 15 — знаки для товарів і послуг, 563 — ре-зультати науково-дослідних робіт, 785 — сорти рослин, 52 — породи тварин. Але вони не відображені в бухгалтерському обліку нематеріальних активів наукових установ. Така тенденція зберігалася і у 2003—2005 рр. [219].
Аналіз прикладів відображення об’єктів інтелектуальної власності на балансі наукових установ інших галузей та академій свідчить, що навіть об’єк¬ти, на які оде-ржано охоронні документи, не мають комерційної цін¬ності через неспроможність установ передати їх у трансфер. Вони відсутні в активах підприємства і, як наслідок, зменшують вартість підприємства.
Світова практика свідчить, що на частку інтелектуальної власності у розвинутих країнах припадає до 35% інтелектуального капіталу, який перебуває на балансі під-приємств. Наприклад, балансова вартість тільки товарного знака в компанії «Соса-Соlа» оцінюється у 75,5 млн дол., «Microsoft Windows» — у 70,1, ІВМ — у 53,2, Nокiа — у 38,5, Pepsi — у 36,4, Магllbого — у 22,1 млн дол. Завдяки чинникам інте-лектуального капіталу ринкова вартість високотехнологічних компаній може в 3-6 разів перевищувати їхню балансову вартість [219].
За оцінкою експертів на балансі українських підприємств частка інтелектуаль-ного капіталу не перевищує 1%, тобто значна кількість об’єктів інтелектуальної вла-сності не враховується в господарській діяльності. Водночас, внутрішній ринок об’єктів інтелектуальної власності в Україні розвивається динамічно, але практика введення об’єктів інтелектуальної власності у господарський обіг за ліцензійними угодами заходить у протиріччя з чинним законодавством через відсутність прийня-
тої методики щодо зарахування об’єктів інтелектуальної власності на баланси уста-
нов  та невирішених питань щодо податкових нарахувань.
У системі аграрної науки недостатньо використовуються механізми авторсько-
го права, ноу-хау, корисних моделей або промислових зразків, що свідчить про неза-хищеність науково-технічного, технологічного та економічного потенціалу. Як до-водить практика, за кордоном на цю групу об’єктів інтелектуальної власності при-падає значна частка інтелектуального ринку, а в нашій державі знецінюються ре-зультати наукових до¬сліджень, що послаблює позиції науковців в умовах ринку.
Поки що в наукових установах конфіденційна інформація, яка має економічну цінність, використовується без регламентних механізмів, покликаних захищати роз-робку до одержання охоронних документів. Існує практика щодо публікації такої ін-формації у відкритих джерелах, зокрема в наукових і науково-популярних журналах, дисертаціях, матеріалах конференцій тощо. На етапах дослідних та промислових ви-пробувань наукові розробки використовуються безконтрольно. Для усунення цих не-доліків необхідно ввести в наукових установах режим конфіденційності щодо інте-лектуальних об’єктів, які можуть бути капіталізовані або комерціалізовані.
Отже, наявне довільне трактування деякими представниками наукових установ та органів влади права на володіння й розпорядження результатами наукових дослі-джень. На підставі статуту УААН повинна здійснювати облік об’єктів державної власності, які належать до сфери її управління, забезпечувати контроль за їх викори-станням та збереженням, але відсутність механізму капіталізації об’єктів інтелекту-альної власності призводить до втрати контролю за майновими правами.
Відсутні також науково обґрунтована методика експертизи й оцінки майна та майнових прав у процесі науково-дослідної діяльності, інвентаризаційний контроль щодо обліку об’єктів інтелектуальної власності та їх використання, а також відо-браження їх у ціні на наукомістку продукцію, що є підставою для численних пору-шень прав Академії на розпорядження її інтелектуальним надбанням.
Такій практиці певною мірою сприяло те, що структурні та функціональні зміни в ринковій адаптації наукових установ не завершені, у патентно-лі¬цензійній діяль-ності зберігається тенденція щодо формального подання заявок на реєстрацію об’єктів промислової власності, а в більшості випадків вона практично відсутня. Фонди не поповнювалися багато років. Маркетингові дослідження ринку фрагмента-
рні, консалтинг, інжиніринг не використовуються для оптимізації просування на ри-
нок інновацій з ін¬вестиційним забезпеченням.
При формуванні науково-прикладних програм відсутня експертиза на іннова-ційність результатів досліджень, не використовується практика прогнозування очікуваних інтелектуальних продуктів для потреб ринку, які мають бути капіталізо-вані та, у подальшому, комерціалізовані.
З метою захисту інтелектуального потенціалу в процесі ринкової інте¬грації, створення умов щодо переходу науки на інноваційну модель розвитку та залучення інвестицій в Українській академії аграрних наук запропоновано та здійснюється комплекс заходів щодо корпоратизації системи, капіталізації та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності наукових установ УААН, розроблених за ре-зультатами даних досліджень.
Для забезпечення ефективного використання майна та майнових прав, зокрема на об’єкти інтелектуальної власності, Академія створила профе¬сійний орган — експерт-ну комісію, до якої залучені відповідальні фахівці УААН, провідні оцінювачі України, експерти різних напрямів правової, фінансово-економічної та технічної діяльності.
Головні завдання експертної комісії — здійснювати координацію зусиль між центрами науки та підрозділами стосовно реалізації аграрної по¬літики у сфері інте-лектуальної власності; визначати пріоритети розвитку, методологію оцінки об’єктів інтелектуальної власності як складової підвищення ефективності використання нау-кової продукції; обґрунтовувати заходи та шляхи здійснення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; забезпечувати експертне супроводження та реце-нзування відповідних документів.
Виконавчі функції щодо комплексу заходів покладено на Інститут інновацій-ного провайдингу УААН — провідну установу з питань інтеграції, інновацій, інвес-тицій, інтелектуальної власності та трансферу технологій у системі Академії. На умовах довірчих повноважень Інститут забезпечує ефективне використання товар-ного знака Академії, який надалі має стати справжнім брендом для аграрної науки та всієї ринкової інфраструктури АПК.
Ключовим є питання щодо переходу наукових установ УААН на інноваційну мо-дель розвитку. На базових установах відпрацьовується механізм роботи в ринкових умовах патентно-ліцензійних, інформаційно-маркетингових, інноваційно-інжиніринго-вих служб, які забезпечують діяльність наукових установ у сфері інтелектуальної влас-ності, формують на їх базі інноваційні трансферні продукти, сприяють просуванню ін-новаційних продуктів на ринку разом із корпоратизованою інфраструктурою іннова¬ційних підприємницьких структур — дилерів наукових установ на ринку.
При плануванні, проведенні науково-дослідної прикладної діяльності та наданні звітності за її результатами запропоновано за програмно-цільовим методом іннова-ційний підхід, який передбачає після завершення розробки формування і трансфер об’єктів інтелектуальної власності за сис¬темою капіталізації та комерціалізації. Роз-роблено методика, курс навчання, пакет управлінських рішень Академії.
В основу «капіталізації» покладено депозитарний принцип накопичення, охоро-ни, удосконалення об’єктів інтелектуальної власності, уведення в господарчий обіг і забезпечення контролю за ефективністю її використання на ринку. Такими є об’єкти інтелектуальної власності, які, відповідно до Статуту Академії, перебувають на пра-вах оперативного управління в наукових установах УААН. Початковим етапом ка-піталізації є ідентифікація, реєстрація та паспортизація наукових розробок УААН, що впроваджуються, шляхом внесення інформації про науково-дослідні розробки в Депозитарій інтелектуального капіталу, який необхідно створити в УААН.
Доведено, що реєстрація наукових розробок, активізованих об’єктів інтелектуа-льного капіталу УААН — інновацій у Депозитарії повинна бути обов’язковою, при цьому право володіння інтелектуальним об’єктом при оформленні депозитарного внеску не змінюється, адже Депозитарій є статистичною установою з розширеними функціями, яка у процесі наповнення масивів даних фіксує, систематизує інформа-цію, виконує спеціалізований автома¬тизований пошук, моделювання та прогнозу-вання ринкових потреб на науково-технічну продукцію, а за допомогою комплексу консалтингових засобів доводить її до рівня товарно-матеріальної цінності для по-дальшого трансферу на ринку із забезпеченням інтересів вкладників.
Після реєстрації науково-дослідних розробок видається відповідний сертифікат
про реєстрацію. Впродовж усього періоду існування науково-дослідних розробок у процесі зміни їх якостей у Депозитарій вносяться дані про зміни.
Депозитарні державні установи існують у всіх розвинутих країнах. Крім того, всі транснаціональні корпорації, в яких є департаменти наукових досліджень, а кількість пате-нтів вимірюється тисячами, мають корпоративні депозитарії інтелектуальної власності, що дає їм можливість ефективно захищати свою власність. Депозитарій повинен допомогти вітчизняній науці створювати і захищати інтелектуальний капітал, примусити рахуватися з ним фінансовий капітал — це пріоритетні регуляторні повноваження Президії УААН.
Важливе значення має створений ринковий механізм комерціалізації результа-тів наукових досягнень Академії. Це важливий етап роботи з науковою розробкою, яка має специфічні ознаки, пройшла капіталізацію і визначена об’єктом інтелектуа-льної власності, на яку одержано охоронні документи, що дозволяє розглядати її як інноваційний товар, який відпові¬дає умовам ринку.
З часом вчені повинні визнати, що трансформація результатів до¬слід¬жень в іннова-ційний продукт, який користується попитом на споживчому ринку, є одним із головних і дуже складних завдань. На жаль, більшість відомих наукових шкіл аграрного напряму, провідні вчені та спеціалісти, які не мають фахової підготовки з питань комерціалізації своїх досягнень, намагаються старими методами забезпечити їх упровадження.
Але в процесі ринкової комерціалізації, як свідчить світова практика, між влас-ником інтелектуальної розробки та виробником чи споживачем наукомісткої проду-кції має бути стратегічний партнер (інноваційний провайдер), який забезпечує
інвестування в наукоємну сферу, маркетинг і просування на ринку наукоємних тех-
нологій, виплачує роялті оригінаторам та франчайзерам (операторам ринку наукомі-сткої продукції за схемою комерційної концесїї).
Інтелектуальний продукт як товар, вимагає особливого ставлення до нього, про-ведення спеціальних маркетингових, інжинірингових, інвестиційних, реалізаційних послуг. Тому інноваційні провайдери формують ринок послуг для забезпечення ко-мерціалізації інтелектуального капіталу.
Це, у свою чергу, потребує координації взаємовідносин наукових установ, виро-бників і споживачів наукомісткої продукції, інноваційних провайдерів, інших ринко-вих структур у процесі комерціалізації наукових досягнень, підготовці й реалізації інноваційних та інвестиційних проектів на їх основі. Необхідно розробити та відпра-цювати контрактові механіз¬ми (контрактові сесії, опціони, аукціони, а також тендери виконавців, постачальників, споживачів наукомісткої продукції) з використанням інформаційних, біржових, банківських системних технологій, проводити маркетин-гові дослідження щодо капіталізованих об’єктів інтелектуальної власності, вивчати кон’юнктуру ринку та комерційне використання на¬уково-інноваційної продукції.
За умов забезпечення захисту прав наукових установ у процесі капіталізації та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності Академія стає лідером на ринку ін-телектуальних технологій АПК, який диктує умови операторам та провайдерам рин-ку, виробникам наукомісткої продукції. Це, в результаті, розширить сферу розповсю-дження наукових досягнень УААН, зменшить собівартість наукомісткої продукції, підвищить її конкуренто¬спроможність, сприятиме залученню інвестицій. Але головним є те, що накопичений потенціал аграрної науки, капіталізований та інтегрований у нау-коємне виробництво і який використовується за інноваційними й інвестиційними схе-мами комерціалізації, стає життєздатним в умовах ринку, стимулює його розвиток, а також забезпечує самоокупність та самофінансування прикладних досліджень, як ре-зультат — сприяє подальшому підвищенню ефективності наукоємної сфери АПК.
Науково-методологічна та організаційно-економічна база, яка забезпечує вирі-шення цих проблем в умовах наукоємного аграрного ринку та складає засади інно-ваційного провайдингу, висвітлені в даній роботі.
Актуальність теми. В Україні протягом останніх років створюються умови для переведення економіки на інноваційну модель функціювання та розвитку. Прийнято ряд законів та нормативно-правових рішень, проведено державні заходи щодо утвер-дження в Україні інноваційних підходів до економіки. Такі тенденції посилюються у зв’язку з євроінтеграційними пріоритетами і підготовкою України до вступу в СОТ.
Однак становлення в Україні цивілізованої інноваційної моделі розвитку націона-льної економіки поки що стримується рядом обставин, зокрема, створенням науково обґрунтованого нормативно-правового та інвестиційного поля, що стало б істотним стимулом для масштабних інноваційних перетворень у галузях економіки та регіонах країни. Тому пошук шляхів щодо переходу України на інноваційну модель розвитку, запровадження дійових ринкових механізмів функціювання та становлення наукової та інноваційної сфери набувають особливої актуальності. Не поступається за своїм зна-ченням і проблема створення в Україні науково-інноваційного (чи наукоємного) ринку, адже наукові розробки формують основний інноваційний ресурс для реальної економі-ки. На жаль, слід визнати, що в науковій сфері спостерігається певна криза, вихід з якої зумовлює необхідність пошуку більш оптимальної системи організації наукового про-цесу. На це спрямовано запровадження з 2004 р. програмно-цільового методу плану-вання та фінансування наукових досліджень. У науковій сфері цей процес сприймаєть-ся болісно, але це єдиний шлях створення в Україні системи трансферу технологій за результатами фундаментальних та прикладних досліджень, які мають бути трансфор-мовані в ринково привабливий інноваційний продукт.
Той факт, що високі технології дуже повільно впроваджуються у більшості сфер виробництва, має однозначне пояснення: ще не склалися монетарні відносини науки з реальним ринком; товар, що пропонується, не відповідає потребам ринку; ринкові процеси фактично не стимулюють, а стримують розвиток активного взаємозв’язку науки з виробництвом. Тому, насамперед, в умовах ринку необхідно здійснити пере-ведення науково-виробничих відносин на природний інноваційний, більш прагматич-ний механізм «замовник – виконавець», «товар (знання, розробки, роботи, послуги, продукція) – гроші».
В зв’язку з цим особливого значення набуває побудова в Україні інноваційної рин-кової економіки як економічної системи, в якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє наукоємний ринок науково-технічної та інноваційно-технологічної продукції. В інноваційній економічній системі формування наукових розробок, їх трансформація в інноваційну продукцію, попит, пропозиції і баланс їх перерозподілу, конкурентоспроможність та ціноутворення здійснюються за ринковим механізмом інно-ваційного провайдингу (від англ. providing – забезпечення, надання, постачання).
Визначено, що інноваційний провайдинг – це забезпечення безперервного про-цесу створення, удосконалення та трансферу наукової та інноваційної продукції за економічними відносинами наукоємного ринку.
Розроблена інноваційна система універсальна, не обмежена галузевим ринком, тому апробована і впроваджена у сфері АПК за сприянням та безпосередньої участі Української академії аграрних наук (УААН). УААН об’єднує мережу наукових установ та дослідних підприємств, які створюють новації у всіх напрямках аграрної сфери і які потребують активних інноваційних перетворень. Загроза втрати генофо-нду, зростання імпорту продовольства, зубожіння українського села та інші пробле-ми висувають на передній план пошук інноваційних шляхів розвитку реформовано-го аграрного сектора економіки.
Питання теорії та практики інноваційного розвитку економіки, становлення інно-ваційного менеджменту і маркетингу, комерціалізації об’єктів інтелектуальної власно-сті, венчурного бізнесу і трансферу технологій досліджували зарубіжні вчені І. Бенкс, С.В. Валдайцев, Х. Виссема, Е.Я. Волинець-Руссет, Б. Гейтс, В.Л. Гіл Чарльз, В.Г. Зі-нов, К. Кемпбелл, М. Клейтон Крістенсен, Н.Д. Кон¬дратьєв, В.Г. Меденський, Ю. Морозов, Н.Е. Портер, Б. Санто, Б. Твісс, Р.А. Фатхуддінов, Р. Фостер, Ф. Фукуяма, Й. Шумпетер, О.Ю. Юданов, Ю.В. Яковець та вітчизняні Г.О. Андрощук, Ю.М. Ба-жал, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.М. Геєць, Г.М. Добров, М.З. Згуровський, І.І. Лукінов, Б.А. Малицький, Г.С. Пігоров, О.Д. Святоцький, Г.М. Солов’йов, М.І. Туган-Барановський, В.Б. Яковенко. В аграрному секторі економіки України на пошук шля-хів інноваційного розвитку галузі спрямовані роботи В.Г. Андрійчука, П.І. Гайдуць-кого, О.І. Дація, М.Я. Дем’яненко, М.В. Зубця, С.М. Кваші, М.І. Кісіля, О.В. Крисаль-ного, М.Ф. Кропивко, П.М. Макаренко, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, В.В. Юрчишина та інших.
При цьому, найменш дослідженою і недостатньо висвітленою залишається про-блема застосування ринкових бізнес-механізмів для побудови інноваційної моделі роз-витку наукової сфери та економіки України в цілому. Досягнення інноваційного мене-джменту, маркетингу ще не стали ефективним засобом конструкторів і технологів ін-новаційного процесу в залученні реального потенціалу агробізнесу.
Тому представлене в дисертації системне дослідження інноваційного розвитку наукоємної сфери спрямовано на розробку наукових аспектів підприємницьких від-носин інноваційного провайдингу на наукоємному аграрному ринку. Ці вихідні по-ложення обумовили вибір теми, мети, завдань і логіко-структурної побудови дисер-таційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота, проведена автором, є структурною складовою досліджень за темами: «Розробка та впровадження систем агропромислової інтеграції, кооперації та індустріальних техно-логій на базі передових господарств України» (№ д.р. 0100U0022314, 2000 р.), «Розроб-ка та впровадження систем великотоварного агропромислового виробництва, заснова-ного на приватній власності та корпоративних формах господарювання» (№ д.р. 0101U000044, 2001 р.), «Розробка та впровадження систем корпоративної організації управління інтегрованих великомасштабних структур в АПК» (№ д.р. 0101U000182, 2001 р.), «Розробка агротехнополісу на базі інтегрованих племінних та насіннєвих стру-ктур як системи реалізації інвестиційних та інноваційних проектів у наукоємних аграр-них галузях» (№ д.р. 0101U000183, 2001 р.), «Розробка та апробація моделі інновацій-ного впровадження наукоємних агротехнологічних програм державного рівня» (№ д.р. 0101U004629, 2001 р.), «Розробка та впровадження систем інтеграції, інновацій, інвес-тицій на ринку генетичних ресурсів» (№ д.р. 0101U007731, 2001 р.), «Ринкова модель інноваційного провайдингу інтелектуальних технологій АПК з інвестиційним забезпе-ченням та інтеграційним супроводом» (№ д.р. 0103U000669, 2003р.), «Кібернетична модель функціонально-цільової лінійно-дивізіональної логістики корпоративного про-цесингу інтегрованих формувань» (№ д.р. 0103U000670, 2003 р.).
З 2004 р. дослідження виконуються автором за тематикою комплексних програм фундаментальних і прикладних досліджень Української академії аграрних наук за те-матикою «Науково-методологічні та організаційно-правові основи створення, захисту та інноваційного провайдингу об’єктів прав Української академії аграрних наук», № д.р. 0204U005636, 2004 р. та «Науково-методологічні засади інноваційного розвитку аграрної науки на 2006-2010 рр.». Провідною установою цих досліджень затверджено Інститут інноваційного провайдингу УААН.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення методологіч-них засад інноваційної системи, в тому числі, науково-методичних, організаційно-управлінських та соціально-економічних взаємодіючих складових наукоємного рин-ку, що забезпечує продукування, капіталізацію та комерціалізацію науково-технічних досягнень.
Відповідно до вказаної мети поставлено та вирішено такі науково-практичні за-вдання:
–    обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування наукоємного ринку, що поєднує ринки науково-технічної та інноваційно-технологічної продукції, прове-дення методологічних та аналітичних досліджень стану та прогнозування розвитку наукоємного ринку;
–    розроблено системологічні основи інноваційного провайдингу з урахуванням методології наукового пізнання інноваційної діяльності та засобів управління проце-сом формування та передачі наукової та інноваційної продукції;
–    розроблено науково-методологічні засади програмно-цільового продукування науково-технічної сфери та механізм трансферу наукоємних технологій;
–    розроблено методичні підходи та застосування організаційно-економічного ін-струментарію інноваційного консалтингу в науковій та бізнес-сферах, інноваційно-венчурного (ризикованого) підприємництва на наукоємному аграрному ринку;
–    створено, апробовано та впроваджено інноваційну модель функціювання та стратегію подальшого розвитку аграрної науки в ринкових умовах.
Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку науково-інноваційної діяльності суб’єктів науково-дослідної та інноваційно-підприємницької інтегрованої інфраструктури мережі Української академії аграрних наук та ряду підприємниць-ких структур.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних й приклад-них аспектів наукового та інноваційного процесу в АПК, механізми державного ре-гулювання та стимулювання наукоємного аграрного ринку, підприємницькі науко-во-інноваційні відносини у сфері АПК.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна теорія наукового пізнання, методологічний інструментарій правових і економічних наук, викладений в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених з філософії, іннова-ційної економіки, права інтелектуальної власності та трансферу технологій, мене-джменту і маркетингу інноваційно-підприємницької діяльності. На основі методів логіки, логістики розроблено системологічну базу регульованого цілеспрямованого науково-інноваційного процесу, створено інтегровану гармонізовану систему управ-ління нововведеннями.
Поєднання різних наукових методів у комплексну динамічну теорію інновацій-ного провайдингу вимагало створення і адаптації нових методів ідентифікації знань і розробок, програмно-цільового замовлення науково-технічної продукції, трансфо-рмації її в інноваційну продукцію, капіталізації об’єктів інтелектуальної власності, трансферу та комерціалізації інноваційних технологій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у створенні теоретико-методологічної бази та організаційно-економічного інструментарію побудови та розвитку наукоємної аграрної сфери за ринковою системою інноваційного провайдингу.
У межах проведеного дослідження щодо розв’язання наукової проблеми в ро-боті вперше:
- запропоновано теоретико-методологічні засади щодо формування наукоємно-го ринку як ринку науково-технологічної продукції, на якому держава виконує фун-кції замовника та інвестора новацій і інновацій;
- розроблено системну основу механізму ринкових нововведень - «інноваційний провайдинг», який передбачає створення нових знань, трансформацію їх в ринково привабливий продукт і консалтинговий супровід його на ринок, венчурної апробації і підприємницького впровадження у вигляді інновацій ;
- запропоновано логіку інноваційної творчості як метод наукового пізнання, методологічного аналізу та опису результатів науково-інноваційної діяльності, спря-мованих на отримання економічного ефекту, що забезпечує створення логістичного інструментарію управління науково-інноваційним процесом;
- створено науково-методологічні засади дослідження та передбачення еконо-мічного розвитку – «прогресивний інновінг» як науковий метод побудови результа-тивної науково-творчої діяльності, що забезпечує оновлення суспільства через рин-ковий механізм науково-технічного прогресу;
удосконалено:
- методологію формування національної наукової та інноваційної системи з урахуванням особливостей підприємницьких механізмів ринку;
- методологічні підходи щодо дослідження, оцінки стану та моделювання роз-витку наукоємного ринку;
- науково-методичні засади реалізації програмно-цільового наукового продуку-вання в системі державного замовлення науково-інноваційної продукції, прогнозу-вання для забезпечення інноваційного розвитку економіки;
- науково-організаційні засади інноваційного консалтингу як комплексу щодо на-дання професійних послуг у науковій та бізнес сферах стосовно розвитку науково-інноваційних відносин, капіталізації і комерціалізації науково-технічних досягнень;
- науково-організаційні засади інноваційного підприємництва, венчурного інве-стування, освоєння та випуску наукомісткої продукції, методичні аспекти організації та функціювання інноваційних провайдерів на наукоємному аграрному ринку;
- науково-методичні та організаційні підходи щодо формування інноваційної моделі розвитку аграрної науки в ринкових умовах, розробки засад стратегії іннова-ційних перетворень в аграрній сфері;
одержало подальший розвиток:
- тлумачення категорій науково-технічної, інноваційної та підприємницької ді-яльності в умовах наукоємного ринку АПК;
- експертно-інформаційні методи представлення, трансформації та передачі знань;
- нормативно-методичні підходи визначення потенціалу наукових установ та інноваційного ресурсу, їх науково-технічних досягнень тощо.
Практичне значення одержаних результатів. За результатами дисертаційної ро-боти проведено комплекс заходів щодо структурної перебудови на ринкових засадах та інноваційного розвитку складних загальнонаціональних та регіональних науково-виробничих систем у сфері АПК: управління на інноваційній основі виробництвом і ре-алізації генетичних ресурсів; управління племінними заводами Міністерства аграрної політики України; інноваційного розвитку регіонів на прикладі Полтавської, Вінницької та Херсонської областей; організації та розвитку інноваційної інфраструктури корпора-тивних агроформувань на прикладі Концерну «Віадук» (накази Мінагрополітики Укра-їни № 125/35 від 13 березня 2001 р., № 61 від 15 травня 2001 р.).
На науково-організаційному фундаменті даної системи створено, атестовано в ме-режі УААН перший в Україні недержавний Інститут інноваційного провайдингу, який науково забезпечує інноваційний розвиток інтелектуальної сфери за підприємницьки-ми моделями (Свідоцтво Міносвіти України від 31 травня 2006р., НД 00686).
Основні теоретико-методологічні та практичні результати досліджень знайшли ві-дображення в діючій моделі спільної науково-інноваційної структури УААН та Конце-рну «Віадук» Агротехнополіс, основи організації і функціювання якої визначені поста-новою сесії загальних зборів УААН від 31 березня 2004 р. (Протокол № 1) та постано-вою Президії УААН від 22 липня 2004 р. (Протокол № 11).
Особистий внесок здобувача. Теоретичну та методологічну основу для розви-тку наукової сфери та її інноваційного функціювання в ринковому середовищі та основний інструментарій інноваційних перетворень – систему інноваційного про-вайдингу розроблено автором особисто. В наукових працях, опублікованих у співав-торстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні положення роботи доповідались і обговорювались на державному рівні в Комісії з питань аграрної полі-тики при Президентові України (4 листопада 2000 р.), Комітетах Верховної Ради України (3 березня 2004 р., 21 квітня 2004 р., 15 червня 2005 р.), Національному комі-теті Міжнародної торгової палати (22 червня 2004 р., 26 квітня 2005 р.), парламентсь-ких слуханнях від 19 травня 2004 р. та 18 травня 2005 р., фахових дискусіях, органі-зованих Українським центром економічних і політичних досліджень ім. О. Розумкова 24 вересня 2004 р. та УСПП 29 вересня 2006 р.
Результати досліджень представлено на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, тези яких наведено в переліку опублікованих праць.
Практичні результати презентовано на міжнародних форумах «Інвестиційні та приватизаційні проекти» 18-19 червня 2001 р., а також «Агро» та «Київська осінь» 2002 - 2006 рр., за участь в яких отримано дипломи та грамоти.
Результати досліджень були розглянуті на науково-практичних семінарах: «Про інноваційний розвиток НВО на базі науково-дослідних установ УААН» - 20 жовтня 2004 р., «Інноваційна модель наукоємного ринку: Методологія. Досвід» - 27 жовтня 2004р., «Про програму – 2005» - 16-18 грудня 2004 р., а також на навчальних семінарах Мінагрополітики та УААН з питань менеджменту і маркетингу інновацій та діяльності у сфері інтелектуальної власності 20-21 липня та в листопаді 2005 р.
Публікації. За тематикою дисертаційної роботи опубліковано 48 наукових праць, в т.ч. 1 одноосібна монографія та 6 книг, інші праці, надруковані особисто автором або у співавторстві у журналах, наукових збірниках, збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та аналогічних виданнях, з яких 28 – у фахових виданнях, підтверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій 124 друкованих аркушів, з них особисто автору належить 122 друкованих аркушів.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів (26 підрозділів), висновків, списку цитованої літератури (530 джерел  на 37сторінках),  додатків на 55 сторінках та 7 довідок про впровадження і викорис-тання наукових результатів дослідження. Загальний обсяг роботи становить 485 сторінок друкованого тексту, в тому числі 21 таблицю, 54 рисунки. Робота містить 35 окремих сторінок, з них 13 сторінок (7 таблиць), 22 сторінки (22 рисунка).


Более новые статьи:

 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить