Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... МОНАРХІЇ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА. Державний лад. Ісламське суспільство

МОНАРХІЇ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА. Державний лад. Ісламське суспільство
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

МОНАРХІЇ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА. Державний лад. Ісламське суспільство

Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Катар, Бахрейн - держави, що будуються за нормами мусульманської релігії, Корану і шаріату, відповідно до яких функціонують політична і судова системи, трактуються права людини. Всі рішення державної ваги приймаються правителями та їх близьким оточенням. Важливу роль відіграють Ради духівництва по тлумаченню законів і їх відповідності ісламу.
Провідна держава цієї групи Саудівська Аравія продовжує залишатися абсолютною монархією. Як неодноразово заявляли її правителі, їх конституцією є «Книга Аллаха Всевишнього і Сунна його пророка», а метою - забезпечення справедливості і рівності всіх підданих. Економічною і соціальною основою Саудівської Аравії визнавались «власність, капітал і праця». Заборонялось усе, що «веде до смути і розколу, є посяганням на безпеку держави і суспільних відносин, гідність людини та її права». В 1986 р. король Фахд змінив титул «Ваша величність» на «Слуга двох святих місць» (Мекки і Медини). В 1992 р. він створив Консультативну раду із 60 чол., «відомих своїм благочестям і чеснотами», і надав їй право оцінювати діяльність виконавчої влади, вносити пропозиції щодо управління державою і проекти законів. Однак король зберіг усі свої верховні повноваження.
Абсолютною монархією є Катар. ОАЕ - федерація абсолютних монархій. Главою цієї держави є президент, що обирається з числа правителів окремих еміратів на 5 років. Рада монархів приймає спільні закони, їй допомагає порадами Консультативна рада, до складу якої входить по 40 представників від кожного емірату. В Бахрейні робились спроби перетворити цю державу в конституційну монархію. В 1973 р. тут була прийнята конституція і обраний парламент, але з 1975 р. дія конституції призупинена, а законодавчий орган розпущений. З того часу емір править одноосібно. В 1996 р. обмежену конституцію, яка не підриває абсолютних прав монарха, ввів султан Оману.
Кувейт - конституційна монархія. Його конституція введена в дію в 1961 р. паралельно з отриманням незалежності. Законодавча влада здійснюється еміром і Національними зборами - парламентом, що складається з 50 депутатів. Він обирається шляхом прямих загальних виборів, у яких беруть участь громадяни чоловічої статі з 21 року за родоплемінною системою. За конституцією кувейтські жінки мають рівні права з чоловіками в практичній, науковій, культурній і економічній діяльності, але позбавлені права займатися політикою і не мають виборчих прав. Комісія з тлумачення Корану дала таке роз'яснення з цього приводу: «Характер виборчого процесу підходить чоловікам, наділеним розумом і досвідом. Не дозволено законом, щоб жінки призначали на виборні посади інших жінок або чоловіків».
Місце і роль жінок в аравійських монархіях визначається нормами шаріату. Вони мають право на діяльність поза домівкою з дозволу глави сім'ї, можуть вчитися або працювати. Деякі з них досягають високого становища в закладах освіти, охорони здоров'я, в науці, бізнесі. Водночас для них продовжує існувати система обмежень. Зокрема, в Саудівській Аравії жінкам заборонено водити автомобіль, здійснювати подорожі без письмового дозволу когось із чоловіків їх сім'ї, знаходитись у товаристві сторонніх чоловіків.
Судові системи діють на засадах норм мусульманського права, які поширюються і на іноземців-немусульман. У Саудівській Аравії особи, винні в контрабанді наркотиків, вбивстві, зґвалтуванні і деяких інших злочинах, засуджуються до смертної кари через відрубування голови. Страти відбуваються публічно щоп'ятниці після денної молитви і здійснюються спеціальним катом за допомогою середньовічного меча. За крадіжки винним відрубують кисті рук. Вироки виконуються швидко, подання апеляцій шаріатське судочинство не передбачає. За даними міжнародних правозахисних організацій в 1993 р. таким чином страчено 85 чол., в 1994 р. - 53 чол., в 1995 р. - 97 чол. Серед засуджених були не лише саудівці, а й громадянами Ємену, Єгипту, Філіппін, Пакистану, Афганістану, Нігерії, Чаду. Абсолютна більшість із них наклали життям за ввезення в країну наркотиків. На протести західних правозахисників міністр внутрішніх справ Саудівської Аравії заявив, що суди виконують заповіді Аллаха і не надають значення словам тих, хто намагається їх змінити. В інших монархіях шаріатські суди присуджують 20-1000 ударів палицями, причому стежать, щоб усі удари були нанесені. Якщо кількість ударів занадто велика і засуджений може померти до кінця покарання, удари наносяться серіями з перервами в кілька місяців.

Економіка

Сучасна економіка монархій Аравійського півострова формувалась за рахунок видобудку і продажу нафти. В 60-70-х роках XX ст. у світі стався нафтовий бум. Різко зросли прибутки нафтовидобувних держав. Арабські монархії одержали фінансову базу, яка дала їм можливість провести соціально-економічні реформи. Промислову експлуатацію нафтових родовищ започаткували західні компанії. Правлячі династії одержували від них високу ренту, достатню для задоволення потреб верхівки суспільства, їх країни й далі могли залишатися бідними й відсталими. Монархи-реформатори вирішили інакше. Держава взяла нафтовий бізнес у свої руки. Західні монополії послідовно витіснялись з провідних позицій в економіці. Створився сильний державний сектор, який контролював видобуток, переробку, транспортування, продаж нафти і нафтопродуктів. Організувались відповідні державні компанії. В Кувейті ці завдання виконує Кувейтська нафтова корпорація, в Саудівський Аравії - державна компанія Петромін, в ОАЕ - державна компанія АДНОК тощо. Економічна модернізація здійснювалась переважно шляхом залучення іноземної робочої сили.
Правлячі монархи одним із головних напрямків економічної діяльності держави вважали створення умов для розвитку ринкових відносин. Були розроблені програми фінансової допомоги і пільг для національної буржуазії. Вона формується, як правило, з представників родоплемінної верхівки і членів королівських сімей. До підприємницької діяльності залучається також частина службовців і робітників, які відкривають свою справу на зароблені гроші. Поступово поряд із державним сектором починає функціонувати змішаний і приватний. Є перші приклади приватизації державної власності. В Саудівській Аравії денаціоналізовано промисловий конгломерат САБІК, авіакомпанію «Саудія». Підготовча робота з проведення приватизації розпочалась у Кувейті.
Правителі, представники ділових кіл цієї групи країн усвідомлюють, що запаси нафти і газу з часом вичерпаються. Тому важливим завданням є подолання великої залежності економіки і, відповідно, благополуччя підданих від нафтового бізнесу. Найбільш послідовно ця робота проводилась у Кувейті. В 1976 р. тут був створений Фонд майбутніх поколінь, в якому почали накопичуватись кошти для їх використання в «постнафтові часи» шляхом відрахувань 10% державних прибутків. В деякі періоди внески до фонду сягали навіть 25-28%. Робилися великі інвестиції в розвідку і видобуток нафти в Омані, Марокко, Туреччині, Пакистані, Індонезії, Судані, Конго-Заїрі, Танзанії, Анголі, Еквадорі та інших країнах. Налагоджені широкомасштабні банківські операції. Купуються акції провідних транснаціональних корпорацій в різних галузях, наприклад, шведської компанії «Вольво», компанії «Фольксваген ду Бразіл» та ін. Придбаний навіть острів Кіава біля побережжя Південної Кароліни (США), де створено елітний туристський комплекс.
ОАЕ перетворились у найбільший у регіоні центр реекспорт-ної торгівлі, звідки різноманітні товари направляються в Іран, Індію, Пакистан, країни Східної Африки. Вигідне географічне положення стимулювало розвиток морських портів і вільних економічних зон. Тут знаходиться найбільший у світі сухий док для складного ремонту морських суден. Функціонує шість міжнародних аеропортів. Бахрейн є важливим фінансовим центром Близького і Середнього Сходу. На його території знаходиться стільки ж банків, скільки в усіх інших арабських країнах, разом узятих. Прибуток від цієї діяльності складає 20% ВНП.

Соціальна політика

За рахунок надприбутків від продажу нафти в аравійських монархіях із дуже низьким рівнем життя розпочались масштабні соціальні реформи. їх правителі вирішили, що краще поділитися зі своїми підданими нафтовими доходами, ніж провокувати антидержавні виступи і постійно жити під загрозою революцій або переворотів.
В 70-80-х роках XX ст. на розвиток освіти спрямовувалось 8-12% державних бюджетів. В усіх монархіях проводились масові кампанії з ліквідації неписьменності. Учням безплатно видають підручники і шкільну форму, підвозять на автобусах до школи, забезпечують харчуванням. В ОАЕ школярам виплачують стипендію від 70 дирхемів у початкових класах до 500 дирхемів у випускних. Створена власна система вищої освіти. Кувейт має два вищі навчальні заклади. В 1966 р. тут був відкритий університет, на дев'яти факультетах якого навчається 18 тис. студентів. Тривалий час його проректором, а потім ректором була жінка - член королівської сім'ї Раша Хамуд ас-Сабах. У Кувейт -ському інституті практичної освіти працює чотири факультети (технологічний, педагогічний, медичний, бізнесовий), де оволодівають престижними спеціальностями 12 тис. студентів. В ОАЕ університет був створений у 1977 р. Для організації його роботи емір Заїд бен-Султан аль-Нахайян виділив свій палац. Нині тут навчається 12 тис. студентів, працює 7 факультетів і 9 наукових центрів. У Бахрейні крім національного університету функціонує ще й університет країн Перської затоки. Спочатку професорсько-викладацький склад і наукові працівники запрошувались із західних країн, з Єгипту, Йорданії. Велику частину викладачів складали палестинці. Поступово формувалась місцева наукова й освітня еліта. Навчання у вузах безплатне. Молодь має можливість навчатися за кордоном у найпрестижніших вузах провідних країн світу з виплатою державної стипендії.
Розвиток національної системи охорони здоров'я в більшості аравійських монархій починався майже з нуля. Так, в Абу-Дабі в 1965 р. був один державний госпіталь і три приватні, в 1975 р. працювало вже 379 державних і 45 приватних лікувальних установ. В Омані в 1970 р. існували дві лікарні, в 1977 - 69, в 1980 - 145. 60 років тому в Кувейті єдиним лікувальним закладом була крихітна амбулаторія при американській релігійній місії. Зараз у країні налічується 14 багатопрофільних лікарень, десятки клінік і центрів здоров'я. В надто складних випадках будь-який підданий може лікуватися за рахунок держави за кордоном.
У 60-70-х роках XX ст. в монархіях Аравійського півострова були введені системи соціального забезпечення. Вони передбачають для громадян державні виплати на всі випадки життя, допомоги по безробіттю, по старості, по інвалідності, по хворобі, у зв'язку із втратою годувальника, на дітей, на непрацюючу дружину. Видаються безвідсоткові позики на весілля, на будівництво житла і т.д. Передбачена допомога сиротам, удовам, розлученим жінкам, сім'ям студентів. Витримується певне співвідношення між рівнем зарплати і соціальними виплатами. Субсидії виплачуються кочовим племенам для забезпечення звичного способу життя. Така політика має і свій негативний бік. Піддані аравійських монархів здебільшого не дуже прагнуть здобути високу кваліфікацію, бо існує безліч робочих місць, де можна з початковою освітою отримувати гарну зарплату, або й зовсім не працювати і за рахунок субсидій мати відносно високий рівень життя. Винятком у цьому плані є Оман, де не існує виплат «за підданство», а державна допомога надається тим, хто дійсно не може сам себе забезпечити.
Поліпшення умов життя і соціальні пільги не поширюються на осіб без підданства, іноземців, які реально забезпечують функціонування основних галузей економіки аравійських монархій. Навіть при виконанні рівноцінної роботи для них встановлюється нижчий рівень заробітної плати, ніж для підданих, більшою є тривалість робочого дня. Системи надання громадянства не дозволять його отримати особам, що все життя прожили в тій чи іншій монархії і навіть народилися в ній, якщо їхні батьки не мають громадянства.
Зниження прибутків від продажу нафти призвело до деякого скорочення витрат на соціальні потреби. Була введена часткова плата за медичне обслуговування, зменшені субсидії на підтримку стабільних низьких цін на бензин, електроенергію, воду тощо. Аравійські правителі прагнуть по можливості безконфліктно перевести традиційне суспільство на новий рівень розвитку, в якому б найпередовіші досягнення капіталізму поєднувались з ісламськими цінностями, уникнути революційних потрясінь, узгодити інтереси старих і нових класів, груп, прошарків. Соціальні реформи мали попереджувальний характер. Вони призвели до зростання матеріального і культурного рівня життя підданих і дали стабільність правлячим режимам. Проте в майбутньому їм навряд чи вдасться уникнути проблем і суперечностей в економіці, політиці, суспільних відносинах.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить