Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика

Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика

2 березня 1977 р. на основі теорії М. Каддафі оголошувалась Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія. Республіканська державна структура реорганізовувалась в колективну політичну та економічну систему. Верховним органом влади став Загальний народний конгрес із постійно діючим генеральним секретаріатом, на місцях створювались народні збори. Членство в будь-якій партії або організації заборонялось. В 1979 p. M. Каддафі і його соратники відмовились від усіх офіційних посад і об'єднались у «революційне керівництво». З того часу М. Каддафі носить звання «лідер лівійської революції 1 вересня». Ця система дала йому необмежену владу. Опорою режиму в першу чергу є армія.
Для проведення нового курсу в усіх куточках країни організовувались революційні комітети, які перетворилися в органи правосуддя, безпеки і репресій. Вони контролювали вибори в місцеві народні збори, перевіряли кандидатів на відповідальні посади, мали каральні повноваження. Ревкоми діяли в областях і на місцях, на підприємствах і у вузах, в армії і спецслужбах. їх головною метою було виявлення опозиційних настроїв і придушення незадоволення.
На кінець 70-х років щорічні прибутки Лівії від експорту нафти досягли 20 млрд. дол. на рік. Лише 330 тис. працездатного корінного населення (10%) брало участь у виробництві. В нафтовидобувній і нафтопереробній галузях було зайнято близько 500 тис. іноземних робітників і спеціалістів, на оплату праці яких витрачалось 2 млрд. дол. Значні надходження нафтодоларів у державний бюджет дозволили режиму провести ліквідацію приватного сектора (1981) і усунути «експлуатацію лівійця лівійцем».
Свій внесок у модернізацію лівійської економіки зробив СРСР. В 1972 р. між Лівією і СРСР була підписана угода про економічне і науково-технічне співробітництво, в 1985 р. - прийнята нова програма на тривалу перспективу. За допомогою СРСР побудований газопровід Мерса - ель-Брега - Місурата протяжністю 570 км. Радянські спеціалісти керували розробкою схем комплексного розвитку газової промисловості і електромереж високої напруги до 2000 р. В 1977-1981 pp. у Джамахирії працювала радянська ґрунтово-екологічна експедиція, яка обстежила 3,5 млн. га території, склала карти ґрунтів, рослинного і тваринного світу, внесла пропозиції щодо використання природних багатств. Радянською стороною організовані машинобудівний, будівельний, металургійний, сільськогосподарський навчальні центри, які підготували тисячі місцевих спеціалістів.
З 1982 р. прибутки Лівії від продажу нафти різко зменшились внаслідок падіння цін і часткових економічних санкцій. У 80-х роках вони становили 5-7 млрд. дол. на рік. На закупвілю продовольства і товарів першої необхідності виділялось по 1,5 млрд. дол. Ліквідація приватного бізнесу, закриття невеликих приватних підприємств легкої і харчової галузей, майстерень, магазинів, закладів побутового обслуговування призвели до гострого дефіциту товарів і послуг, який не перекривався державними поставками з-за кордону. В 1985 р. в Лівії був уведений суворий режим економії. Через 10 років після створення Джа-махирії М. Каддафі, об'єктивно оцінюючи здобутки і проблеми країни, дійшов висновку, що деякі положення його теорії не витримали випробування практикою. В 1987 р. в Лівії почалася «зелена перебудова» - кампанія з виправлення помилок. Відновлювалась діяльність приватного капіталу під контролем держави. Створювалось понад 200 фірм і компаній з правом самостійного виходу на зовнішні ринки і безперешкодної торгівлі всередині країни. Функції ревкомів різко обмежувались, їх діяльність і правомірність їх рішень стала контролюватись спеціальним секретаріатом. Була проведена амністія для політв'язнів, заборонялись переслідування за політичними, економічними, особистими та іншими мотивами. Регулярна армія і поліція були переформовані. В 1988 р. надзвичайна сесія Загального народного конгресу прийняла «Зелену декларацію прав людини».
Зовнішня політика режиму М. Каддафі упродовж усього періоду його існування мала чітко виражений антизахідний і анти-ізраїльський характер. В 1970-1971 pp. були ліквідовані англійські й американські військові бази на території Лівії. Вона надала велику військову допомогу Організації визволення Палестини, готувала на своїй території бійців палестинського руху опору. В лівійських військових таборах навчались найманці для «гарячих точок» у багатьох країнах Африки. Надалі тут підвищували свою кваліфікацію афганські й чеченські бойовики. Дістали підтримку й ряд антиурядових рухів, наприклад, ірландський.
М. Каддафі створив могутню армію, оснащену найсучаснішою зброєю. В кінці 90-х років XX ст. в ній налічувалось 80 тис. чол., 330 танків, 103 бойові кораблі, 469 літаків і вертольотів. Щорічні прямі військові витрати складали 1,1-1,3 млрд. дол. Одним із провідних військових партнерів Лівії був СРСР. В 1970-1991 pp. радянська сторона поставила цій країні озброєнь на 20 млрд. дол. За радянськими проектами були збудовані важливі військові об'єкти. В Лівії перебувало до 3 тис. радянських військових фахівців і радників. Проте СРСР - не єдина країна, яка сприяла зростанню бойової могутності лівійської армії. Так, із 12 млрд. дол., які Джамахирія витратила на закупку зброї в 1979-1983 pp., на Радянський Союз припадало 5,8 млрд. дол., а решту 6,2 млрд. дол. було сплачено Франції, ФНР, Італії, Чехо-словаччині та іншим постачальникам. Лівійське керівництво йшло на співпрацю з СРСР в економічній, торговій і військовій сферах, проте між сторонами існували значні ідеологічні розбіжності і взаємна критика тих чи інших політичних кроків. Нову зовнішньополітичну лінію Радянського Союзу після початку перебудови, його прагнення до співпраці з Заходом і розрядки міжнародної напруженості М. Каддафі оцінив негативно, стверджуючи, що СРСР добровільно віддав свою глобальну роль на догоду «світовому імперіалізму» і більше «не захищає своїх друзів від диктату СІЛА».
Антиізраїльський курс, підтримка повстанських рухів, постійні звинувачення в агресивності на адресу СТТТА і їх союзників створили негативний імідж Джамахирії на міжнародній арені як країни, де тероризм є частиною державної політики. В 1986 р. американські літаки бомбардували лівійські міста. В 1991 р. сталися вибухи американського і французького пасажирських авіалайнерів з численними людськими жертвами, в організації яких звинувачувались співробітники лівійських спецслужб. Після цього ООН ввела проти Джамахирії міжнародні економічні санкції за звинуваченнями в тероризмі, небезпечному для людства (1992). Арабський світ засудив Лівію за підтримку Іраку в його агресії проти Кувейту. Після довгих дебатів Лівія видала своїх громадян, підозрюваних у терактах, які були засуджені на довічне ув'язнення. Економічні санкції з Лівії були зняті (1999), але США знову ввели їх в односторонньому порядку (2000).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить