Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Встановлення тоталітарного режиму С. Хусейна, його політика

Встановлення тоталітарного режиму С. Хусейна, його політика
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Встановлення тоталітарного режиму С. Хусейна, його політика

Після репресивних заходів другої половини 70-х років Ірак став країною з однопартійною системою, монополією ПАСВ на владу, відсутністю опозиції, тотальним контролем над суспільством. 17 липня 1979 р. генерал А.Х. аль-Бакр був усунутий з усіх постів і взятий під домашній арешт, а за офіційною версією пішов у відставку за станом здоров'я. Саддам Хусейн зайняв посади президента, прем'єр-міністра, верховного головнокомандувача армії, секретаря іракської ПАСВ, голови Ради революційного командування. Своє оточення він створив за принципом особистої відданості. У момент офіційного утвердження при владі він дав наказ знищити всіх неугодних лідерів попереднього періоду. Саддамівський режим має тоталітарний характер і спирається на армію, спецслужби, організації ПАСВ. Внутрішня політика Іраку залишалась без змін. С. Хусейн значно активізував зовнішню політику, поставивши мету перетворити Ірак у наймогутнішу державу регіону, лідера арабського світу.
У 1980-1988 pp. тривала ірано-іракська війна, причинами якої були ідеологічні, національні, релігійні, територіальні суперечності.
Ірак хотів скинути або значно ослабити ісламський фундамента-лістський режим в Ірані, анексувати багату нафтою провінцію Хузістан, населену в основному арабами, контролювати річку Шатт-аль-Араб. Ворогуючі сторони завдали одна одній величезних матеріальних збитків. У цілому війна не принесла перемоги жодній з учасниць. Після її закінчення іракський режим мусив шукати виходу в розв'язанні складних економічних проблем, пов'язаних із руйнацією нафтопромислів, втратою нафтодоларів і виплатою зовнішніх боргів, падінням життєвого рівня населення.
За роки ірано-іракської війни арабські країни виділили С. Хусейну позики в розмірі 60 млрд. дол., у т.ч. 10 млрд. дол. надав Кувейт. Щоб відвернути увагу суспільства від економічних труднощів, С. Хусейн узяв курс на розв'язування нової війни, звинувачуючи Кувейт у ворожих діях, які підривають основи господарства Іраку. Були висунуті такі вимоги до Кувейту: списати борги і надати нові позики в сумі 10 млрд. дол., виплатити компенсацію в розмірі 2,4 млрд. дол. на нафту, нібито незаконно видобуту Кувейтом у прикордонному родовищі Ру-мейла, передати Іраку острови Варба і Бубіян. Емір Кувейту прийняв усі вимоги, крім територіальних. 1 серпня 1990 р. розпочалася агресія Іраку проти Кувейту, в ході якої ця держава була захоплена іракськими військами. Одночасно С. Хусейн виступив з різкими антиізраїльськими і антиамериканськими заявами, звинувачуючи Захід у неоколоніалізмі і прагненні нав'язати свою волю всьому людству. Коаліція держав на чолі із США вимагала негайного виведення іракських військ із Кувейту. Після відхилення її ультиматуму міжнародні сили 28 країн провели операцію «Буря в пустелі». Армія Іраку в Кувейті була розгромлена, його територія зазнала ракетних і бомбових ударів, зокрема було скинуто понад 700 т боєзарядів збідненого урану, забороненого Гаазькою і Женевською міжнародними конвенціями. Бойові дії тривали 40 днів (17 січня -7 березня 1991 р.) і закінчилися повною перемогою антиіраксь-кої коаліції. Економічні збитки Іраку від війни оцінюються в 50 млрд. дол. Було зруйновано 80% його нафтовидобувних і нафтопереробних потужностей.
З квітня 1991 р. була прийнята резолюція ООН № 687, яка складалась із 34 пунктів і передбачала торгово-економічні санкції світового співтовариства проти Іраку, ембарго на продаж нафти, демаркацію кордону з Кувейтом, міжнародну інспекцію і ліквідацію іракської зброї масового знищення, наукової і матеріальної бази її виробництва. Ірак погодився виплачувати репарації, передбачені рішеннями ООН, у сумі 78 млрд. дол. протягом 1997-2005 pp. у тому випадку, якщо з нього знімуть економічні санкції. У 1996 р. режим підписав угоду з ООН, за якою йому дозволяється кожні три місяці продавати нафти на 1 млрд. дол., а отримані кошти направляти на закупку продовольства і медикаментів.
Після закінчення війни у Перській затоді на вимогу командування міжнародних збройних сил урядові іракські війська були виведені з Курдистану. Тут виникло самопроголошене національне утворення «Вільний Курдистан», що не підкоряється уряду в Багдаді, а має свої органи влади. Його існування гарантується військовим захистом НАТО. «Вільний Курдистан» визнаний ООН суб'єктом міжнародних відносин. Внутрішня стабілізація в цьому районі відбувається повільно. Провідні політичні сили - Демократична партія Курдистану (лідер Джаляль Талабані) і Патріотичний союз Курдистану (лідер Масуд Барзані) - ведуть між собою боротьбу за владу і за джерела прибутків. Постійно спалахують бойові дії між їх збройними формуваннями.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить