Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика

Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика

Ідеологія баасизму виявилась найбільш близькою багатьом прошаркам сирійського суспільства. В 1963 р. в результаті чергового військового перевороту в Сирії встановився баасистсь-кий режим. Ці події дістали назву «революція 8 березня». Проте в самій ПАСВ тривала ідеологічна боротьба, а лідери фракцій прагнули очолити країну. Сирія пережила 2 військових перевороти. 23 лютого 1966 р. до влади прийшло ліве радикальне крило ПАСВ. Керівниками перевороту були генерал-майор С. Джадид, полковник С. Хатум, генерал-майор А. Сувейдані та ін. Сирію 40-60-х років називали «країною зі стабільно нестабільним режимом».
16 листопада 1970 р. військова фракція ПАСВ, очолювана командувачем військово-повітряними силами Сирії Хафезом Асадом, захопила владу в свої руки. Цей переворот був останнім у повоєнній історії країни і носить назву «виправного руху». В березні 1971 р. X. Асада було обрано президентом Сирії. Своє завдання новий режим визначав як «побудову соціалістичного суспільства на науковій основі з урахуванням конкретних умов арабського світу».
В політичній сфері режим пішов на співробітництво з тими лівими силами, які готові були визнати керівну роль ПАСВ у суспільстві і її концепцію побудови сирійського різновиду арабського соціалізму. На цій базі в 1972 р. був створений Національний прогресивний фронт (НПФ), в який, крім ПАСВ, увійшли Арабський соціалістичний союз, Партія соціалістів-юніоністів, Рух арабських соціалістів, Комуністична партія Сирії. Головний програмний документ фронту - хартія - складався з трьох розділів
і визначав завдання у внутрішній, міжарабській і зовнішній політиці. Найголовнішими з них були: розвиток Сирії шляхом соціалістичної орієнтації, боротьба проти імперіалізму і сіонізму, зміцнення єдності дій з іншими арабськими країнами, і перш за все з тими, де існували прогресивні режими, та здійснення соціально-економічних перетворень. ПАСВ оголошувалась провідною силою фронту, а її рішення - основою для його функціонування. Тільки ПАСВ мала право вести пропаганду в армії, державних установах і серед студентства. Інші політичні організації, що входили до складу НПФ, будували діяльність на основі своїх програмних документів, що не могли суперечити загальній програмі фронту.
В 1973 р. була прийнята конституція країни. Сирійська Арабська Республіка проголошувалась суверенною соціалістичною народно-демократичною державою з соціалістичною плановою економікою, метою якої є ліквідація всіх форм експлуатації. Встановлювались три форми власності: народна, колективна і приватна, причому остання допускалась в межах її відповідності інтересам народу і планам національного розвитку. Законодавча влада належала президенту, який обирався на 7 років, і парламенту - Народній раді. Депутати парламенту обирались по багатомандатних округах на 4 роки. Частина місць виділялась для робітників і селян, частина для представників інших соціальних категорій з таким розрахунком, щоб у масштабі всієї країни не менше половини депутатів були робітниками і селянами. Кандидати в депутати висувались як незалежні, партійні кандидати і партійні списки виборчою системою не були передбачені. Широкі повноваження надавалися президенту. На цю посаду п'ять разів обирався X. Асад (1971,1978, 1985,1992,1999).
В економіці формувався державний сектор шляхом націоналізації великих промислових підприємств, банків і страхових компаній. Державною власністю оголошувались природні ресур-: си. Проводилась індустріалізація. Головна увага спрямовувалась на створення нафтовидобувної промисловості. Для розвідки нових нафтових родовищ залучались міжнародні корпорації. За технічного сприяння СРСР у Сирії побудовані такі базові для її економіки об'єкти, як Євфратський гідроенергетичний комплекс із ГЕС потужністю 800 тис. кВт, гідровузол «Аль-Баас», залізниці загальною довжиною 1 500 км, високовольтні лінії електропередач довжиною 2,8 тис км, іригаційні споруди на площі 21 тис. га, завод азотних добрив у Хансі. Всього за допомогою СРСР було споруджено 60 об'єктів і підготовлено 40 тис. спеціалістів для різних галузей господарства. Державний сектор виробляв 80% валового внутрішнього продукту, в ньому було зайнято 500 тис. чол. В легкій і харчовій промисловості, внутрішній торгівлі, сфері обслуговування зберігся приватний капітал. На кінець 80-х років сукупне інвестування Сирії арабськими державами, СРСР і країнами Заходу оцінювалося в 40 млрд. дол.
Здійснювались аграрні реформи. В 1958-1980 pp. було прийнято п'ять аграрних законів. Максимальний розмір земельних ділянок визначався у 80 га зрошуваних і 300 га богарних угідь на власника або відповідно 120 га і 460 га на сім'ю. У великих землевласників було вилучено за викуп 1,5 млн. га землі, яку отримали на пільгових умовах 85 тис. безземельних і малоземельних селян. На власника виділялось 8 га поливних або 30 га суходільних земель. Більшість сирійських селян мали земельні ділянки до 5 га. В результаті аграрної реформи кількість забезпечених селянських дворів зросла з 38% до 61% . Близько 70% оброблюваних земель належала приватним власникам. Почалося створення сільськогосподарських кооперативів.
Держава виділяла великі капіталовкладення для будівництва зрошувальних систем. За 1970-1990 pp. площа поливних земель зросла з 451 тис. га до 707 тис. га (на 56,8%). Певна увага приділялась механізації сільського господарства, сучасній агротехніці, виведенню сортів рослин, стійких до посухи і т.д. Однак переважання дрібнотоварного сектора в сільськогосподарському виробництві заважало впровадженню багатьох заходів, які сприяли б піднесенню його продуктивності. 30% необхідного продовольства Сирія ввозила.
У зовнішній політиці баасистський режим тісно співробітничав з СРСР, використовуючи його економічну, політичну і військову допомогу. Ця співпраця була для нього об'єктивно необхідною і вигідною. В 1980 р. між Сирією і СРСР був підписаний договір про дружбу і співробітництво.
Сирія, втягнута в багаторічний близькосхідний конфлікт, воювала з Ізраїлем в 1948-1949, 1967, 1973, 1982 pp. В ході шестиденної війни 1967 р. вона втратила Голанські висоти - стратегічне плато, яке межує з Галілеєю від Тиверіадського озера до витоку р. Йордан. У 1974 р. ізраїльські війська без будь-якої необхідності і не в ході бойових операцій за допомогою динаміту і бульдозерів стерли з лиця землі головне місто Голанських висот Аль-Кунейтру. Керівництво Сирії пов'язує можливість успішних двосторонніх переговорів з Ізраїлем із поверненням окупованих Голанських висот. Сирія відіграла активну роль у припиненні громадянської війни в Лівані в другій половині 70-х років. За рішенням Ліги арабських держав там постійно знаходиться контингент сирійських військ. У зв'язку з цим країни -експортери нафти почали виділяти Сирії субсидії для покриття частини витрат.
Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
В кінці 70-х років у Сирії загострились внутрішні суперечності. Національна буржуазія була незадоволена втручанням держави в ціноутворення, наявністю необґрунтованих пільг і субсидій для деяких видів виробництва, підтримкою нерентабельних державних підприємств, жорстким контролем над зовнішньою торгівлею. Погіршувалось становище широких народних мас. Основні продукти харчування (рис, олія, цукор, чай, кава) продавались за картками, інші - за високими ринковими цінами.
Виразником загального невдоволення політикою ПАСВ стала асоціація «Брати-мусульмани», яка ставила мету скинути правлячий баасистський режим і побудувати в Сирії ісламську державу. Мусульманські фундаменталісти вимагали відміни законів про аграрну реформу, проведення денаціоналізації, вільної торгівлі. Для обґрунтування своєї антидержавної діяльності «Брати-мусульмани» використали конфесійний аспект. Президент X. Асад, значна частина діячів правлячої партії, вищих урядовців і офіцерів належали до шиїтської общини алавітів, до якої входило лише 12% населення країни, тоді як дві третини сирійців були сунітами.
Ісламська пропаганда звинувачувала режим ПАСВ у «єретизмі» і небажанні вести політику в інтересах сунітської більшості населення. З середини 70-х років у країні розпочався ісламській терор, який досяг свою апогею в 1979-1980 pp. Най-жорстокішою акцією «Братів-мусульман» було вбивство в червні 1979 р. більш ніж 60 курсантів військового училища в Халебі.
ПАСВ змогла оволодіти ситуацією і організувати суспільство на боротьбу з насильством. Важливу роль у цьому процесі відіграв Національний прогресивний фронт. Пройшла мобілізація в робітничі, селянські, студентські загони самооборони, які отримали військову підготовку в спеціальних таборах. За участю армії, сил безпеки і воєнізованих антитерористичних загонів у 1980-1981 pp. власті провели масштабні операції, спрямовані на виявлення і ліквідацію фундаменталістського підпілля. Запеклі бої між озброєними заколотниками і урядовими військами із застосуванням танків і артилерії, жертвами яких стали тисячі людей, відбулися в місті Хома. У 1983 р. боротьба проти релігійних екстремістів завершилась перемогою ПАСВ. Розпочалася трансформація баасистського режиму. Стратегічним завданням державного розвитку визначений «курс на багатоукладність в економіці і багатопартійність у політиці». Відповідні зміни внесли в програму НПФ.
Економічні реформи створювали умови для багатоукладного господарства, де рівні права мали державний, приватний, кооперативний, змішаний і іноземний сектор. Приватний капітал переважає в сільському господарстві, внутрішній торгівлі, сфері послуг, посередницьких операціях, туризмі. Державний сектор контролює банки, енергетику, авіацію, транспорт, зв'язок, видобувну і обробну промисловість, 50% будівництва і зовнішньої торгівлі. Заохочується приватне підприємство. Створюються змішані підприємства, в яких державі має належати не менше 25% капіталу. Безпеку сирійських і іноземних інвестицій, вкладених в такі підприємства, страхує Кувейтська міжнародна корпорація по гарантіях капіталовкладень. За допомогою міжнародних нафтових компаній «Пектен», «Демінекс», «Оксідентал», «Тотал» відкриті нові родовища нафти. Особливі умови господарської діяльності надані вільним економічним зонам. У сільському господарстві перед товаровиробниками всіх форм власності ставилось завдання збільшити обсяги продукції. Землі Сирії були розбиті на п'ять зон за рівнем родючості і кількість опадів і серед них спеціально виділені «зони сільськогосподарської стабілізації», де можна було зібрати 2-3 врожаї зернових на рік. Саме туди в першу чергу спрямовувались державні і приватні інвестиції. За короткий час Сирія змогла забезпечити себе продовольством.
Відбувається швидке формування нового прошарку національної буржуазії шляхом збагачення баасистської партійної і військової еліти. Однак політична активність національної буржуазії поки що обмежується і знаходиться під контролем режиму. В 1990 р. опозиційні угруповання різних напрямків (мусульманські фундаменталісти, прихильники іракської Баас і попередніх сирійських керівників, усунутих від влади, арабські націоналісти) зробили спробу створити свою організацію.
У 2000 р. помер президент Сирії Хафез Асад. За 30 років перебування на посту глави держави йому вдалося вирішити ряд складних внутрішніх проблем, подолати ісламський екстремізм, забезпечити стабільність суспільства, помітно посилити військово-політичні позиції Сирії в регіоні. На знак поваги до заслуг видатного державного діяча перед сирійським народом і арабським світом був оголошений 40-денний траур у Сирії та Йорданії і триденний траур в усіх інших арабських країнах. Керівництво ПАСВ прийняло рішення передати посаду президента сину X. Асада - Башару, який заявив про незмінність основних принципів внутрішньої і зовнішньої політики Сирії. В республіканській державі посада президента перейшла до наступника на засадах спадковості.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить