Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Передумови незалежного розвитку.Туркменістан

Передумови незалежного розвитку.Туркменістан
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Передумови незалежного розвитку.Туркменістан

22 серпня 1990 р. депутати Верховної Ради Туркменської РСР прийняли декларацію про державний суверенітет. 27 жовтня
1991 р. 94% населення на загальнонародному референдумі підтвердили вибір самостійного шляху розвитку. Конституція
1992 р. визначила Туркменістан як демократичну, правову, світську республіку з президентською формою правління. Вищим представницьким органом є Народна Рада, до складу якої входять президент, депутати парламенту, голови Верховного і
Вищого господарського судів, Генеральний прокурор, члени уряду, глави адміністрацій. Вона розглядає подання і приймає рішення про внесення поправок до конституції, проведення референдумів, про вироблення основних напрямків розвитку країни, ратифікацію і денонсацію міжнародних договорів та ін. Рішення Народної Ради проводяться в життя президентом, парламентом, державними органами. Президент обирається на 5 років. 21 червня 1992 р. відбулися позачергові президентські вибори, на яких на пост глави держави обраний С. Ніязов. У січні 1994 р. його повноваження були продовжені на черговий п'ятирічний термін без виборів. Туркменський режим має авторитарний характер, проте вважається «національною демократією». С. Ніязов здобув почесне звання Туркменбаші - батько туркменів. Офіційна пропаганда звеличує і вихваляє дії президента. Лише в столиці йому встановлено 420 пам'ятників і бюстів, в т.ч. гігантська позолочена статуя, що обертається за ходом сонця в центрі Ашгабата. В грудні 1999 р. спільне засідання Народної Ради, парламенту, Ради старійшин і національного руху «Відродження» надало С. Ніязову довічний статус президента.
В Туркменістані існує однопартійна система. Єдиною і правлячою є Демократична партія Туркменістану, політраду якої очолює президент С. Ніязов. Вона створена на базі комуністичної партії, розпущеної в грудні 1991 р. Членство в реформованій партії відновили 80 тис. чол. із 120 тис. Опозиція, навіть ісламська, практично відсутня. В Туркменістані не було етнічних конфліктів. І на офіційному, і на побутовому рівні ставлення до російськомовного населення та інших національних меншин залишилось лояльним. У країні проживають 72% туркменів, 9,5% росіян, 9% узбеків, 2,5% казахів, представники інших народів.
У 1991 р. Ашгабат востаннє отримав дотацію з Москви в розмірі 22% республіканського бюджету. У 80-х роках республіка одержувала за 1 000 куб. м природного газу 6 коп., нині на туркменському кордоні ця кількість газу коштує 38-42 дол. Керівництво суверенного Туркменістану обрало шлях еволюційного економічного розвитку, плавний перехід до ринкових відносин без шокових потрясінь і загострення соціальної напруженості. Країна володіє багатющими покладами нафти і газу, родовищами сірки, кам'яних і калійних солей, кольорових і рідкоземельних металів. Великі можливості має сільське господарство. Економічному зростанню заважають слаборозвинута інфраструктура, невелика чисельність населення, обмеженість земельних і водних ресурсів. Негативним фактором були неплатежі за відпущену продукцію. В 1995 р. борги за поставлений природний газ перевищили 3 млрд. дол. їх мали всі держави
СНД, за винятком Білорусі, а найбільшими боржниками були Україна і Грузія. В загальному обсягу торгівлі Туркменістану частка Росії впала з 90% до 6% , а її борг становив 92 млн. дол. і 20 млн. індійських рупій. Продаючи продукції на суму 2,5 тис. дол. на душу населення, держава отримувала грошима лише 40-50 дол., а решта або взагалі не сплачувалась, або надходила у вигляді не завжди потрібних товарів. Існувала гостра продовольча криза. В середині 90-х років об'єктивно багатий Турк-меністан мусив підтримувати рівень свого населення через карткову систему розподілу продуктів харчування і державні субсидії. На картку в місяць можна було купити за цінами, в 50 разів нижчими від ринкових, 8 кг рису, 2 кг м'яса, 1 кг цукру, по 400 г олії і вершкового масла. Жителі Туркменістану не платили за житло, електроенергію, газ, воду.
Керівництво держави розробило ряд програм («10 років стабільності», «Рідне село», «Зерно» та ін.) щодо модернізації економіки. Перетворення мають дати комплексне використання і переробку мінеральної сировини, розвиток ряду галузей промисловості, подолання моноукладності, самозабезпечення продовольством. В 1992-1995 pp. було збудовано і знаходилось у стадії завершення 320 об'єктів загальною вартістю близько 3,5 млрд. дол. На 1996-2002 pp. планується із залученням іноземних інвестицій спорудити ще 80 об'єктів, серед яких газо- і нафтопроводи, газохімічні комплекси, лінії електропередач, металургійні підприємства, алюмінієвий комплекс, лінії зв'язку. Створено сім великих економічних зон. На світовому ринку користуються попитом туркменські бавовна-волокно, килими ручної роботи, каракулеві смушки, кокони натурального шовку, солодовий корінь і його екстракт. Національною гордістю туркменів є коні ахалтекінської породи. 75% експорту становлять енергоносії, 12-13% - шкірсировина, вовна і кокони. Найбільшими торговими партнерами Туркменістану є Україна (28,2%) і Туреччина (10,3%). В 1996 р. закінчилось будівництво туркменсько-іранської залізниці Теджен-Сарахс-Мешхед довжиною 320 км., в т.ч. по туркменській території 132 км, яка пролягла через важкодоступні пустельні й гірські райони і забезпечила вихід до Перської затоки і порту Бендер-Аббас. Дві держави витратили на її спорудження 284 млн. дол. Іранській стороні довелося подолати гірський масив і побудувати 437 мостів. Інвестиції в економіку Туркменістану зробили Туреччина, Іран, Німеччина,.Італія, інші держави. За допомогою міжнародних фінансових організацій розробляються проекти газопроводів Туркменістан - Туреччина - Європа, Туркменістан -Афганістан - Пакистан, Туркменістан - Китай - Японія, нафтопровід Туркменістан - Іран.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить