Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Передумови незалежного розвитку.Таджикистан

Передумови незалежного розвитку.Таджикистан
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Передумови незалежного розвитку.Таджикистан

Державний суверенітет Таджицької РСР проголошений її Верховною Радою 24 серпня 1991 р. 9 вересня 1991 р. був прийнятий закон про створення незалежної держави Таджикистану. В республіці розгорнулася боротьба за владу на клановій і регіональній основі. Географічно Таджикистан поділяється на північну і південну зону, які в давнину і в середні віки входили до держав з різним рівнем розвитку і різними господарськими системами. Відмінності в заняттях, способі життя, самоідентифікації, традиціях, психології населення збереглися до наших днів. У радянські часи республікою управляли представники Півночі (Ходжент), при цьому інтереси Півдня часто не враховувалися. Існувало п'ять великих кланів (ходжентський, каратегинський, кулябський, гіссарський, памірський). Склалася навіть певна кланова спеціалізація: ходженці були чиновниками, кулябці йшли служити в армію і міліцію, каратехинці займались підприємництвом. Памірці
умовно вважали себе таджиками, бо вони розмовляли іншою мовою зі східно-іранської групи, належали до шиїтської секти ісмаїлітів і мали відмінний від таджиків побут. Адміністративно вони були виділені в Гірсько-Бадахшанську автономну область. В 1990-1991 pp. почали формуватися опозиційні сили різних напрямків. Інтелігенція створила рухи «Растохез» («Відродження»), «Лалі Бадахшан» («Скарб Бадахшана»), а також разом з частиною радянської номенклатури Демократичну партію Таджикистану. Ісламське духівництво організувало Ісламську партію відродження Таджикистану. Після проголошення незалежності боротьба за владу перейшла у відкриту форму.
Президент Таджикистану К. Макхамов, який підтримав учасників серпневого путчу в Москві (1991), був змушений піти у відставку. На багатопартійних виборах 24 листопада 1991 р. переміг кандидат бюрократії Р. Набієв, який виявився слабким і нерішучим політиком. Клани створили два блоки: ходжентсь-ко-кулябсько-гіссарський (Народний фронт) і каратегіно-памір-ський. З травня по грудень 1992 р. точилися бої між урядовими силами і бойовиками опозиції. Опозиція захопила Душанбе і примусила Р. Набієва створити «уряд національного примирення», в якому зайняла третину місць. Активну роль у конфронтації відіграла узбецька національна меншина. В ході боїв висунувся один з польових командирів Е. Рахмонов, у минулому продавець сільмагу і директор радгоспу. Кулябське угруповання визволило Душанбе.
В травні 1993 р. в Москві був підписаний договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Таджикистаном і Росією. Визнавалась необхідність російської військової присутності в країні у вигляді частин регулярної армії і федеральної прикордонної служби. Створювались колективні миротворчі сили СНД, які на 90% складалися з російських військовослужбовців, а також підрозділів армій Узбекистану, Киргизстану і Казахстану. В Таджикистан прибули миротворчі місії ООН і ОБСЄ. Для надання гуманітарної допомоги біженцям, кількість яких перевищила 1 млн. чол. (20% населення), розгорнула діяльність місія Міжнародного Червоного Хреста. Опозиція була витіснена в Афганістан, туди ж втекли тисячі біженців. Ісламісти консолідували свої сили і створили Об'єднану таджицьку опозицію на чолі з Саїдом Абдулло Нурі. До цього угруповання ввійшли Рух ісламського відродження Таджикистану, Ісламська партія відродження Таджикистану, Демократична партія Таджикистану, об'єднання «Растохез» і «Лалі Бадахшан». їй надали військову і фінансову допомогу Афганістан, Іран, Пакистан, Саудівська Аравія, міжнародні ісламські фундамен-талістські організації. Для підготовки бойовиків в Афганістані
використовувалось ЗО центрів, у містах Кундуз, Файзабад і Ту-лукан розмістилось командування опозиційних сил. Був створений «уряд у вигнанні» на чолі з С.А. Нурі.
Влітку 1994 р. в Таджикистані був опублікований проект нової конституції, а наприкінці року відбувся референдум та вибори президента, яким став Е. Рахмонов, представник кулябсь-кого клану. Бойові дії тривали з перемінним успіхом. Затягування міжтаджицького конфлікту і його інтернаціоналізація не принесли перемоги жодній зі сторін, і вони пішли на політичне врегулювання.
24 грудня 1996 р. в Москві Е. Рахмонов, С.А. Нурі і спеціальний представник Генерального секретаря ООН Г.Д. Меррем підписали політичну угоду. Об'єднана таджицька опозиція визнала існуючий політичний і державний лад Таджикистану і статус Е. Рахмонова як президента. Створювалась Комісія національного примирення. 27 червня 1997 р-. сторони підписали спільний договір про встановлення миру і національної згоди в Таджикистані. Свої підписи на ньому поставили і глави країн-спостерігачів - Ірану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану, Узбекистану, Туркменістану, Афганістану і Росії, представники ООН, ОБСЄ, Організації Ісламська конференція. 14 липня 1997 р. президент Е. Рахмонов і лідер опозиції Саїд Абдулло Нурі оприлюднили акт про взаємне прощення. Всі військовополонені і ув'язнені звільнялись з-під варти.
Внаслідок громадянської війни господарство Таджикистану зруйноване. Збитки оцінюються в 7 млрд. дол. Основну допомогу у відновленні економіки взяла на себе Росія: відповідно до угоди про економічне співробітництво на 1996-2000 pp. вона сприяла у завершенні будівництва Рогунської ГЕС і забезпеченні 12 найбільших промислових підприємств обладнанням і спеціалістами. Таджикистан має поставляти Росії бавовну - волокно, заготовки алюмінію, свинцево-срібний і сурм'яно-ртутний концентрат. МВФ взяв на себе фінансування трирічної програми уряду по відбудові і реформуванню господарства (1998-2001).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить