Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Передумови незалежного розвитку.Узбекистан

Передумови незалежного розвитку.Узбекистан
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Передумови незалежного розвитку.Узбекистан

20 червня 1990 р. Верховна Рада Узбецької РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 31 серпня 1991 р. вищий законодавчий орган республіки заявив про її державну незалежність і створення суверенної держави - Республіки Узбекистан. Референдум у грудні 1991 р. підтвердив це рішення. Формування нової політичної системи відбувалось в обстановці боротьби за владу кількох кланових угруповань (джизаксько-го, наманганського, самаркандського, ташкентського) і опозиційних об'єднань. На президентських виборах 29 грудня 1991 р. перемогу здобув представник самаркандського клану І. Кари-мов. В 1992 р. набрала чинності конституція Республіки Узбекистан. Законодавчу владу здійснює однопалатний Олій Мажліс із 250 депутатів, який обирається на 5 років. Президент одночасно є і главою держави, і главою кабінету міністрів.
Провідною партією стала Народно-демократична партія Узбекистану, яка виникла на базі комуністичної і керується «принципово новою ідеологією і політикою». її очолює президент І. Каримов. У перші роки незалежності розгорнули діяльність такі політичні партії та об'єднання, як «Ватан тар-ракієті» («Прогрес батьківщини»), «Адолат» («Справедливість»), «Міллій Тикланіш» («Національне відродження»), «Халк бир-личи» («Народна єдність») та ін. Товариство «Бирлик» («Єдність») виступало за економічну незалежність від Росії, створення спільної тюркської держави Туран, повернення до
арабської писемності, створення конфедерації мусульманських держав Центральної Азії. Від нього відділилась ліворадикальна організація «Ерк» («Воля»). Взаємовідносини влади з опозицією розвивались за крилатою фразою президента І. Каримова: «В нашій державі може бути або демократія, або порядок». Опозиційні партії переслідувались. Деякі з них заборонені, інші перейшли на пропрезидентські позиції. Демократичні свободи обмежені, існує цензура.
Визнавались цінності ісламу на державному рівні. Президент під час інаугурації склав присягу на Корані. Він сам і його найближче оточення здійснили хадж у Мекку. Проте були припинені спроби духівництва втручатись у політичні процеси, поставлені під контроль впливові мусульманські діячі. Зокрема, був усунутий з посади глава Духовного управління мусульман Узбекистану муфтій Мухаммед-Содик Мухаммед-Юсеф (1993), який живе в еміграції в Саудівській Аравії.
Режим дав рішучу відсіч бажаючим рекомендувати Узбекистану ліберальну модель розвитку західного зразка. Активно пропагуються національні пріоритети і цінності. «Узбекистан, що дав людству Улугбека, Навої і Біруні, поширював світло цивілізації тоді, коли європейці ходили в шкурах, повинен зайняти одне з провідних місць у світі», - заявив президент І. Каримов. Символом нації оголошений «великий предок», завойовник Ти-мур (Тамерлан). Йому споруджений кінний монумент на місці пам'ятника К. Марксу в Ташкенті. Про діяльність Тимура розповідають музей і фільм. Цитати з його «Уложень» мають засвоюватися політиками, наприклад, ідея про те, що той, хто заволодів думками людей, панує над світом. З ініціативи президента І. Каримова був реабілітований мафіозний діяч радянських часів А. Адилов. Політична амністія була надана й радянському керівникові Узбекистану Ш. Рашидову. Його іменем тепер названа колишня площа В. Леніна в Ташкенті, йому зведений пам'ятник у Джизаку. Склався режим особистої влади президента І. Каримова. На референдумі 1995 р. термін його повноважень продовжений без виборів до 2000 р. Незважаючи на авторитарні методи управління, І. Каримов нагороджений американською медаллю «За визначну роль у встановленні співробітництва і за прагнення до свободи».
Після територіального розмежування 1924 р. по всьому периметру кордонів Узбекистану в сусідніх республіках залишились великі узбецькі общини, що проживали компактно. Вони активно втручаються в сучасні процеси в центральноазіатських державах, у т.ч. і дестабілізаційні. Таджицькі узбеки сприяли перемозі на президентських виборах у цій країні Р. Набієва (1991), а потім допомагали ходжентсько-кулябському угрупованню
(1992). Бійці таджицького Народного фронту - етнічні узбеки -готувались до штурму Душанбе в узбецькому м. Термез. Узбецька авіація бомбардувала села Кафарнихону, Рамитської ущелини, Каратегину, Гірського Бадахшану в Таджикистані. 600 тис. узбеків проживає в Ошській області Киргизстану, що становить 15% населення цієї держави. Тут відбувалися криваві сутички між узбеками і киргизами на етнічному і соціальному ґрунті. Ряд угруповань киргизьких узбеків неодноразово висували вимоги про приєднання до Узбекистану.
На 1998 р. в Узбекистані проживало 71,4% узбеків, 8,3% росіян, 4,7% таджиків, 4,1% казахів, 2,4% татар, 2,1% каракалпаків, а також українці, киргизи, корейці, туркмени, турки та інші народи. Стосовно некорінних народів проводилась політика зниження їх суспільного статусу в «м'якому варіанті» (витіснення з керівних посад, відсутність перспектив у кар'єрі, нерівні умови отримання освіти і роботи, обмеження зв'язків з історичною батьківщиною, побутові конфлікти). З 1992 р. розпочався процес еміграції національних меншин. Євреї і греки масово виїхали в Ізраїль і Грецію, США, Західну Європу. Росіяни, українці, татари та інші неузбеки переселяються переважно в Росію. Узбекистан втратив велику кількість висококваліфікованих робітників і спеціалістів.
У радянські часи економіка Узбекистану залежала від дотацій із союзного бюджету і була прив'язана до господарства Росії та інших республік. Негативні наслідки від розриву економічних зв'язків були меншими, ніж в інших регіонах колишнього СРСР. Спад виробництва тривав до кінця 1995 p., потім почалася поступова стабілізація і піднесення. Цього вдалося досягти шляхом розширення сільськогосподарського сектора, зростання видобутку нафти і газу, переорієнтації експорту на зовнішні ринки. На даний період в Узбекистані виявлено понад 2 700 родовищ 100 видів корисних копалин. Його загальний мінерально-сировинний потенціал оцінений зарубіжними експертами в 3,3 трлн. дол. За видобутком природного газу він займає третє місце в СНД (45-50 млрд. куб. м на рік при власній потребі в 38-40 млрд. куб. м) і входить у десятку найбільших газо-видобувних країн світу. Узбекистан має понад 160 нафтових родовищ. Запаси вугілля в 2 млрд. т зосереджені на Ангренському і Шаргунському родовищах. За рівнем загального виробництва золота, в т.ч. і найвищої проби, Узбекистан займає сьоме місце у світі, за запасами - четверте. Відкрито 38 покладів цього дорогоцінного металу. Країна постачає на експорт уранові руди, за обсягом продажу урану поступається лише Австралії та Канаді. Значними є запаси руд міді, молібдену, свинцю, цинку, вольфраму, літію тощо. їх видобуток здійснюється відкритим способом, що
забезпечує високу рентабельність робіт. Ще одним джерелом валютних надходжень є експорт бавовни, за виробництвом якої Узбекистан перебуває на четвертому місці у світі.
Метою господарських реформ оголошене створення ринкової соціально орієнтованої економіки. Вони проводяться на основі 5 принципів, сформульованих президентом І. Каримовим. Це деідеологізація економіки; пріоритет економіки над політикою; провідна роль держави як організатора і гаранта перетворень; верховенство закону; соціальна спрямованість; поступовий характер реформ, перехід до ринкових відносин без соціальних потрясінь.
За роки структурної перебудови акціоновано 80 тис. державних господарських об'єктів. Приватні підприємства виробляють 50% усієї продукції, в т.ч. в промисловості - 45%, у сільському господарстві - 97%.
22 тис. малих підприємств дають 20% ВНП Узбекистану. Держава зберегла контрольні пакети акцій об'єктів енергетики, паливної і гірничовидобувної галузей, чорної металургії, тобто тих секторів економіки, які дають валютні надходження. Створено 300 спільних підприємств з іноземним капіталом із 70 країн. Інвестиції вклали ділові партнери з СІЛА, Німеччини, Франції, Японії, Туреччини, Південної Кореї, Індонезії та ін. Валютну підтримку надали міжнародні фінансові організації. Так, багатостороннє агентство з гарантування інвестицій виділило на узбецькі проекти 172 млн. дол. Агентство є гарантом компанії «Зараф-шан-Н'юмонт» (за участю СІЛА) по видобутку золота. Європейський банк реконструкції і розвитку виділив 536 млн. дол. для фінансування обробної і газовидобувної галузей та зв'язку.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить