Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... «Будівництво соціалізму» в Монголії

«Будівництво соціалізму» в Монголії
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

«Будівництво соціалізму» в Монголії

В 1940-1960 pp. відповідно до концепції некапіталістичного розвитку в Монголії тривав «соціалістичний етап революції» і будувались «основи соціалізму». Велика увага радянським і
монгольським керівництвом надавалась індустріалізації. За допомогою СРСР були введені в дію вугільні шахти в Налайха, аймачні електростанції, об'єкти гірничорудної галузі. З 1 січня 1956 р. почала працювати трансмонгольська залізниця, яка зв'язала Москву, Улан-Батор, Пекін. В 1959 р. була завершена суцільна колективізація сільського господарства, в ході якої усуспільнювалась худоба. Створювалось 390 сільськогосподарських об'єднань. В середньому в одне таке господарство входило 475 аратських дворів і 59 тис. голів худоби (43,4 тис. громадської, 15,6 тис. особистої). В 1959-1960 pp. розпочалось освоєння цілинних земель. Виникла нетрадиційна галузь сільського господарства - рослинництво. Держава почала вирощувати хліб.
З 1960 p. MHP приступила до будівництва «розвинутого соціалізму». Були створені такі галузі економіки, як паливно-енергетична, гірничовидобувна, будівельна, легка, харчова. У 80-х роках монгольська промисловість виготовляла продукцію 2 500 найменувань, в т.ч. 80 - на експорт. В порівнянні з 1960-м р. національний доход зріс у 3 рази, зовнішньоторговий оборот - у 7 разів, доходи населення - у 2 рази.
В економічній і політичній сферах нагромаджувались негативні явища. Склався культ особи X. Чойбалсана (1939-1952). В 50-60-х роках тривали репресивні кампанії, звинувачення тисяч членів МНРП і рядових громадян у різних антшіартійних, антидержавних ухилах. Спеціальним рішенням Політбюро МНРП був засуджений відомий учений, основоположник сучасної монгольської художньої літератури, академік Ц. Дамдинсурен за видання російсько-монгольського словника (1968). Додана до нього хроніка історичних подій була оцінена як політично шкідлива. З усіх своїх посад був знятий вчений-історик, перший президент Академії наук МНР, академік АН СРСР Б. ПІирендиб за «націоналізм і антирадянські настрої». Вся влада зосередилась у руках Ю. Цеденбала, який 44 роки очолював МНРП (1940-1984), займав посади глави держави і глави уряду. Здійснювалась русифікація монгольського суспільства, не схвалювались і забувались національна специфіка, народні традиції. Головною умовою для висування на керівні посади було знання російської мови. В більшості вузів російською мовою викладались навіть спеціальні предмети.
Наприкінці 80-х - у 90-х роках стали до ладу нові структурні підрозділи флагмана монгольської індустрії - гірничозба-гачувального комбінату «Ерденет», два рудники плавикового шпату, Баганурський вугільний розріз, килимова фабрика в Ер-денеті, трикотажна фабрика в Улан-Баторі та ін. На побудованих за радянського техніко-економічного сприяння підприємствах
вироблялось 95% електроенергії, 92% вугілля, 70% будівельних матеріалів, 100% мідного і молібденового концентрату, митої вовни, пряжі, трикотажних виробів, комбікормів. Між СРСР і МНР була підписана програма економічного і науково-технічного співробітництва на 1985-2000 pp. На 1990 р. державний борг Монголії СРСР оцінювався в 10 млрд. руб. Радянська сторона сприяла появі в МНР висококваліфікованих кадрів з різних спеціальностей. У 1972 р. була заснована Асоціація випускників радянських навчальних закладів. У 80-х роках у 20-ти містах України навчалось півтори тисячі монгольських студентів у 84-х вузах і технікумах.
До кінця Другої світової війни міжнародно-правовий статус Монголії був невизначеним. Коли на Кримській конференції лідерів СРСР, США, Великобританії (лютий 1945 р.) виникло питання про вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, Й.В. Сталін поставив умову збереження МНР як незалежної держави. В 1949 р. перед приходом КПК до влади Мао Цзедун поцікавився точкою зору Сталіна на приєднання Монгольської Народної Республіки до Китаю. Й.В. Сталін відповів, що «керівники Радянського Союзу не думають, що Монгольська Народна Республіка піде на відмову від своєї незалежності на користь автономії в складі Китайської держави, навіть якщо всі монгольські регіони будуть об'єднані в автономну одиницю, а вирішальне слово в цій справі має належати самій МНР».
У зовнішній політиці МНР дотримувалась односторонньої орієнтації на Радянський Союз і залишалась у міжнародній ізоляції, її визнавали на початку 60-х років тільки соціалістичні країни і близько 20 колишніх колоній і деяких непровідних капіталістичних держав. В 1946-1961 pp. Монголія 13 разів подавала заяву про вступ до ООН, яка відхилялась США і представником Тайваню в Раді Безпеки. У 1961 р. МНР вдалося подолати їх право вето і вступити до світового співтовариства. Після цього її визнали Англія (1963), Франція (1965), Японія (1972). На початку 90-х років Монголія підтримувала дипломатичні зв'язки з 90-ма країнами світу.
Монгольська Народна Республіка, де утвердився прорадянсь-кий варіант «державного соціалізму», залишалась відсталою навіть у порівнянні з великою групою країн регіону, які звільнились від колоніалізму після Другої світової війни. Країна перебувала в стадії затяжної кризи. Керівництво МНРП не поспішало виробити національну концепцію реформ, за звичкою збираючись вводити деякі елементи радянської «перебудови». В МНР почали виникати опозиційні організації і партії, які вимагали активних дій щодо виводу країни з кризи.

Ліберальні реформи 90-х років XX ст.

Під безпосереднім впливом радянської перебудови, «оксамитових революцій» у Східній Європі в 1990 р. в Монголії відбулася мирна демократична революція. Свою роль відіграли і внутрішні суперечності, які накопичились за час «будівництва соціалізму».
В 1990 р. в країні була введена багатопартійність. МНРП залишилась однією з найбільш впливових партій. Вона реорганізувалась і задекларувала такі нові засади своєї діяльності: «МНРП із партії теоретичного догматизму, що застиг в рамках однобокого мислення, зробила крок до перетворення у творчо мислячу організацію, яка підтримує плюралізм; від державної надцентралізованої партії, яка спиралась на адміністративні методи керівництва, вона переходить до основ істинно демократичної партії». Виникли нові партії - Монгольська національно-демократична партія, Монгольська соціал-демократична партія, Монгольська нова соціал-демократична партія, Монгольська партія громадянської мужності та інші. Соціал-демократи підкреслюють, що саме їхні ідеї найповніше відповідають психології кочового народу.
Прийнята нова конституція країни (1992), яка проголосила Монголію суверенною незалежною республікою, що ставить своєю метою побудову гуманного громадянського демократичного суспільства. Держава підтримує всі форми суспільної і приватної власності і здійснює регулювання економіки, забезпечує національну безпеку і соціальний захист. У конституції Монголії окремо зазначено, що худоба є національним багатством країни і знаходиться під її захистом. Введена приватна власність на землю, винятком є пасовища, землі спільного користування і землі спеціального державного призначення. Іноземці не мають права придбавати землю у приватну власність, а можуть лише орендувати її на термін до 100 років. МНРП програла парламентські вибори 1996 р. і перейшла в опозицію, а при владі в 1996-2000 pp. знаходився блок нових партій - національно-демократичної і соціал-демократичної. На виборах до Великого державного хуралу 2000 р. МНРП здобула переконливу перемогу, діставши 72 місця з 76. Нині вона знову одноосібно управляє країною.
Перехід до ринкових відносин викликав поглиблення економічної кризи, падіння виробництва, інфляцію, безробіття, зниження життєвого рівня народу. У важкому становищі опинилося сільське господарство, особливо рослинництво. Були лібералізовані ціни, розпочалась приватизація державної і кооперативної власності. На 2000 р. було роздержавлено близько 90% нерухомості, 95% малих і середніх підприємств і 70% - великих. У приватному секторі працює 480 тис. чол., або
60% економічно активного населення. В сільському господарстві кооперативи розпускались, худоба переходила до приватних господарів. За 1990-1999 pp. поголів'я худоби зросло з 25,9 млн. голів до 33,6 млн. голів, тобто майже на 30%. Однак взимку 2000 р. в країні загинуло близько 3 млн. голів худоби, а збитки досягли 80 млн. тугриків (8 млн. дол.), бо не вдалося заготовити потрібну кількість кормів. Виробництво м'яса на душу населення залишилось попереднім - 120 кг, виробництво молока збільшилось на 30% і досягло 200 л. В той же час вирощування зерна зменшилось у 5 разів, картоплі - в 2,5 рази, овочів - на 20% .
Активну допомогу Монголії в реформуванні господарства надають іноземні інвестори. В 1991 р. за ініціативою Японії був створений міжнародний рух на підтримку монгольських реформ. За 10 років (1991-2000) країни-учасниці і міжнародні організації надали їй субсидій і пільгових позик на суму 1,7 млрд. дол. За участю іноземного капіталу із 60-ти країн, головним чином Китаю, Японії, Росії, СІЛА, створюється 1 200 підприємств.
Монгольський народ стійко переживає соціальні наслідки перетворень. За 1990-2000 pp. ціни зросли в 90 разів. Нині мінімальна зарплата працівників бюджетної сфери становить 36 тис. тугриків (36 дол.) на місяць, мінімальна пенсія - 16 тис. тугриків (16 дол.). Кожен третій монгол живе за офіційною межею бідності, яка становить 13-17 тис. тугриків (13-17 дол.). На даний момент в Монголії зареєстрований лише один хворий на СНІД, але це не означає, що такою є реальна ситуація.
Реформовано систему освіти. Дещо зросла кількість загальноосвітніх шкіл, однак тільки 80% дітей шкільного віку вчиться, а кількість учителів зменшилась з 20,6 тис. до 18,5 тис. Найбільші зміни сталися у сфері професійно-технічної і вищої освіти. Відкриваються приватні школи і вузи. Нині в країні працюють 8 державних університетів - національний, технічний, педагогічний, сільськогосподарський, музичний, культури і мистецтва та ін. Навчання у всіх вищих навчальних закладах платне. Діє державний фонд освіти, який надає студентам пільгові кредити з їх подальшим поверненням. Держава щорічно виділяє 2 млрд. тугриків (2 млн. дол.) на підготовку магістрів і докторів наук в Японії, США, Великобританії, Німеччині, Росії та інших країнах.
Монголія відмовилась від односторонньої орієнтації на якусь країну і проводить «багатовекторну» зовнішню політику. Відповідно до Концепції зовнішньої політики (1994) пріоритетними є відносини з двома великими сусідами - Росією і Китаєм, а також з іншими впливовими державами світу, такими, як США, Японія, Німеччина та ін. Нині вона має дипломатичні відносини
зі 140 країнами і є членом 48 міжнародних організацій. В економіці Монголії помітно ослабли зв'язки з Росією і посилились позиції Китаю. Росія зараз зберігає провідні позиції в монгольському імпорті (29,2%), але 58% необхідних товарів Монголія ввозить з Китаю. З КНР досягнута домовленість про вихід до моря через порт Тяньцзин. Монголія розвиває міжнародні гуманітарні зв'язки. В 1998 р. під егідою ЮНЕСКО в Улан-Баторі відкрито Міжнародний інститут по вивченню кочових цивілізацій. Міжнародні археологічні експедиції продовжують пошук легендарної могили Чингізхана.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить