Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Японія. Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.

Японія. Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Японія. Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.

Японський мілітаризм зазнав нищівної поразки в Другій світовій війні. 2 вересня 1945 р. був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Японії, країну окупували американські війська. Американська військова адміністрація провела докорінні реформи західного зразка, спрямовані на демілітаризацію та демократизацію Японії, створення умов для її ефективного розвитку капіталістичним шляхом. Одночасно США прагнули вирішити свої геополітичні завдання на Далекому Сході, закріпитися на території Японії і включити її у сферу свого впливу.
Відмінялись фашистські закони, заборонялись фашистські організації. Ліквідувалась таємна поліція. Вводились демократичні свободи. Вийшли з підпілля і стали діяти легально політичні партії. Найбільшими буржуазними партіями були Ліберальна партія та Демократична партія, які пізніше об'єдналися і створили єдину впливову Ліберально-демократичну партію. Лідер лібералів С. Йосіда висунув нову концепцію розвитку Японії, якої партія дотримується до наших днів. Згідно з доктриною С. Йосіди, Японія більше не прагне до територіальної експансії і поневолення інших народів. її головна мета - досягнення економічної могутності, завоювання світових ринків. У зовнішній політиці Японія повинна орієнтуватися на США. Відновили свою діяльність ліві опозиційні Соціалістична партія Японії та Комуністична партія Японії.
Окупаційна влада провела чистку державного апарату від фашистських елементів. Японська армія була роззброєна і розпущена. Для покарання військових злочинців створювався Міжнародний трибунал для Далекого Сходу. Він розглянув справи 28 осіб, семеро з них були засуджені до страти, інші -до тривалих термінів ув'язнення.
З травня 1947 р. набула чинності нова конституція Японії. Вона передбачала обмеження влади імператора, а сам він оголошувався «символом єдності нації». Імператор не має реальної державної влади, він затверджує рішення парламенту і уряду, але впливати на них не може. Деякі його функції є лише церемоніями (наприклад, вручення нагород або прийом іноземних делегацій). Законодавча влада належить парламенту, що складається з двох палат (палата представників, палата радників), виконавчу владу здійснює кабінет міністрів. Конституція проголосила рівноправність чоловіків і жінок, свободу слова, друку, зборів із застереженнями, що ними «не можна зловживати». 9-та стаття конституції зобов'язувала відмовитися від війни як засобу вирішення міжнародних проблем і не створювати армії та флоту.
Під контролем американської адміністрації проводилися економічні реформи. Старі концерни розпускались. На зміну кільком могутнім монополіям і банкам створювалось безліч підприємств і об'єднань з однаковими стартовими умовами на ринку. Була здійснена фінансово-податкова реформа. Встановлювався твердий курс ієни. Зменшувалися податки на підприємницьку діяльність. Набрало чинності трудове законодавство, яке дозволяло створювати профспілки і проводити страйки. Вводилися 8-годинний робочий день, оплачувана відпустка, охорона праці.
У 1946-1949 pp. була здійснена аграрна реформа, яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння. Встановлювався земельний максимум три тьо землі (1 тьо = 0,99 га), а на острові Хоккай-до - 12 тьо. Надлишки орної землі викуповувалися державою і продавалися селянам. Реформа збільшила вдвоє кількість се-лян-землевласників. Вона знищила напівфеодальні форми ведення сільського господарства і сприяла розвитку ринкових відносин. Частина селян не змогла вести господарство по-новому, продала свої ділянки і пішла в міста. Кількість сільського населення помітно скоротилась.
Суттєві зміни відбулися в організації системи освіти і виховання підростаючого покоління. Вводилося спільне навчання хлопчиків і дівчаток. Зі шкільних програм вилучались матеріали, які пропагували японський мілітаризм і його експансію.
СІЛА сприяли відновленню суверенітету Японії і входженню її у світове співтовариство як оновленої держави. У 1951 р. була скликана міжнародна конференція в Сан-Франциско для обговорення умов мирного договору з Японією, проект якого підготували США і Англія.
На неї не одержали запрошення ті з країн, що зазнали японської агресії в Другій світовій війні, але в яких правили комуністичні режими - КНР, ДРВ, МНР, КНДР. Індія і Бірма відмовились від участі в конференції. Делегація СРСР домагалася включення в текст договору поправок і доповнень з територіальних, репараційних та деяких інших питань. її побажання були відхилені і вона залишила конференцію, не підписавши документів.
Договір передбачав незалежність Кореї. Японія відмовилась від прав на о. Тайвань, о-ви Пенхуледао (Пескадорські о-ви), Ку-рильські о-ви і південну частину о. Сахалін. Японські підмандатні території - Каролінські, Маріанські та Маршаллові о-ви передавались під контроль США. Японія погоджувалась на встановлення опіки США над своїми островами Рюкю (Окінава).
8 вересня 1951 p. СІЛА і Японія підписали Сан-Франциський договір. Одночасно вони підписали і Пакт безпеки. СІЛА дістали право тримати на японських островах війська в будь-якій кількості і без обмеження терміну. Японія почала створення армії, військово-морського флоту та авіації під назвою «сили самооборони». Це було явним порушенням статті 9-ї конституції.
До середини 50-х років напруженими залишалися взаємовідносини Японії та СРСР. В 1956 р. розпочалися попередні контакти на рівні міністрів закордонних справ, під час яких узгоджувалися умови підписання двостороннього документа. Зокрема, Японія ставила питання про відновлення свого суверенітету над так званими «північними територіями» - чотирма островами Курильської гряди, які були окуповані радянськими військами в 1945 р. Сторони знайшли компромісне рішення. В жовтні 1956 р. в Москві була підписана декларація про припинення стану війни і відновлення дипломатичних відносин. СРСР обіцяв підтримати прохання Японії про прийняття її в члени ООН. Звільнялись і репатріювались в Японію всі її громадяни, які перебували на території СРСР. Радянська сторона погоджувалася на передачу Японії островів Хабомаї і Шикотан. Статус островів Кунашир та Ітуруп передбачалось остаточно визначити шляхом переговорів. Надалі радянське керівництво відмовилось від виконання рішень про «північні території» і залишило їх у складі СРСР. Японія наполягала і наполягає на поверненні цих островів на підставі норм міжнародного права. Одночасно з декларацією набула чинності конвенція про рибну ловлю у відкритому морі та ін. Відновлення дипломатичних відносин створило сприятливі умови для торгових зв'язків. Мирний договір між СРСР і Японією так і не був підписаний.
В 1960 р. Японія уклала із США договір про взаємне співробітництво і гарантії безпеки. Він підтвердив право збройних сил США використовувати для своїх цілей територію Японії, а також передбачав вступ Японії у війну на боці США, якщо на Далекому Сході виникне спільна загроза для них. Цей договір підлягає автоматичному продовженню через кожні 10 років і діє й у наш час. ,


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить