Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Палестина

Палестина
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Палестина

Палестина була оголошена підмандатною територією Англії. Ще з 80-х років XIX ст. сюди почали переселятись євреї, в основному з країн Східної Європи. Кількість переселенців була невеликою, приблизно 4 тис. чол. на рік. В кінці XIX ст. активізували свою діяльність сіоністи - найбільш радикальні єврейські націоналісти. Вони обрали Палестину місцем для створення єврейської держави на тій підставі, що в далекому минулому вона була історичною батьківщиною євреїв. Колонізацію Палестини фінансували великі капіталісти Західної Європи і Америки, в першу чергу Е. Ротшильд і Д. Вольфсон. 2 листопада 1917 р. міністр закордонних справ Англії лорд А. Бальфур опублікував декларацію, в якій обґрунтовувалась ідея створення в Палестині «єврейського національного осередку». Декларацію підтримали СІЛА, Франція та Італія.
25 квітня 1920 р. на конференції в Сан-Ремо Військова рада Антанти надала Англії мандат на управління Палестиною. Англія зобов'язувалась сприяти імміграції євреїв на «історичну батьківщину» і забезпечити умови для створення там їх «національного осередку». В тексті мандату згадувались також «існуючі неєврейські общини» та «інші групи населення», що теж мали певні права, які не конкретизувались. Неєврейське населення Палестини на той час складало близько 90% від загальної кількості. Англійський уряд декларував «повну неупередженість» у діяльності колоніальної адміністрації, проте на практиці підтримував єврейську общину, бо збирався спиратися на неї в боротьбі проти арабського національно-визвольного руху.
Англія заохочувала широку імміграцію євреїв. За переписом населення 1922 р. в Палестині проживало 752 тис. чол., ут.ч. 668,2 тис. арабів (88,9%) і 83,8 тис. євреїв (11,1%). За оцінкою 1939 р. загальна кількість жителів збільшилась до 1 млн. 531 тис. чол., з яких близько 1 млн. 56 тис. чол. були арабами (69%) і 474,6 тис. - євреями (31%). До 1939 р. в Палестину легально в'їхало 203 тис. чол., а нелегально - майже 38 тис. чол. В 1927 р. в 110 єврейських поселеннях проживало 40 тис. чол., через 10 років у 208 поселеннях - 98 тис. чол.
Сіоністські організації одержували різні пільги, скуповували землі як для прибулих колоністів, так і для майбутніх переселенців. У 1919 р. єврейській общині належало 650 тис. ду-намів землі (2% території Палестини), в 1939 р. - близько 1 млн. 590 тис. дунамів (5,7%).
Створювалась система єврейських політичних організацій і установ. В 1920 р. були організовані напівлегальні загони бойовиків Хагана (Оборона). З жовтня 1920 р. почали діяти Збори депутатів, виконавчим органом яких був Національний комітет. Представницьким органом євреїв при колоніальній адміністрації з 1929 р. стало Єврейське агентство. Арабське населення було організоване значно гірше. Зв'язки арабів з офісом англійського верховного комісара здійснював Арабський виконавчий комітет.
Палестинські араби були незадоволені дедалі більшою втратою оброблюваних земель, зростанням кількості єврейських поселень, відверто проєврейською політикою колоніальної влади. Розпочалися збройні сутички з єврейськими колоністами. У 1929 р. відбулися масові сутички між арабами та євреями в Єрусалимі, для придушення яких залучалися англійські війська. Англійські слідчі комісії, які розбиралися в причинах цих подій, рекомендували обмежити в'їзд євреїв у Палестину і враховувати економічні можливості країни. В жовтні 1930 р. англійський уряд зробив заяву про «рівноцінність» своїх обов'язків перед євреями та арабами і про бажання дотримуватись «економічної місткості» Палестини. Проте єврейська імміграція збільшувалась як у легальних, так і в таємних формах. Арабо-єврейське протистояння загострювалось. Нові масові антиєврейські виступи відбулися в 1931 і 1936 pp.
З 1936 р. англійська сторона почала висувати різні плани палестинського врегулювання, зокрема, поділу Палестини на арабську та єврейську держави. Світовий єврейський конгрес загалом схвалив цю ідею, претендуючи майже на всю територію країни. Арабське населення Палестини і арабський світ виступили проти такої перспективи. Тоді англійські правлячі кола продекларували необхідність створення єдиної палестинської держави і забезпечення прав обох общин.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить