Алжир
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Алжир

Алжир був найбільшою і найважливішою колонією Франції в Африці. Він мав статус заморського департаменту, очолюваного генерал-губернатором. Через Алжир проходили найкоротші шляхи з Франції до її володінь у Західній і Екваторіальній Африці. Він мав довгу берегову лінію і зручні порти (Алжир, Оран, Бон, Бужі), що дозволяло метрополії контролювати значну частину Середземномор'я. Тут формувались французькі колоніальні війська і готувались кадри колоніальної адміністрації. З Алжиру вивозилась цінна сировина (залізо, фосфорити), продукція сільського господарства (цитрусові, ранні овочі та фрукти, деякі технічні культури, вина тощо). Під час Першої світової війни у французькій армії служили 173 тис. алжирців, 25 тис. з яких загинуло. На роботу в метрополію було вивезено майже 120 тис. чоловік.
На початок новітніх часів в Алжирі проживало близько 5 млн. арабів і берберів та 790 тис. європейців. Навіть малозабезпечені європейці користувались численними пільгами. Населення колонії поділялось на громадян - французів і підданих -арабів і берберів. Громадяни обирали представників у французький парламент, в алжирські «фінансові делегації», що приймали місцеві бюджети, в муніципалітети. Вони платили менші податки і судились за французькими законами. Піддані не мали виборчих прав, сплачували набагато більші податки і збори. На них поширювався «туземний кодекс», за яким колоніальна адміністрація могла без суду кидати арабів і берберів до в'язниці, піддавати тілесним покаранням, висилати у віддалені місця, кон-фісковувати майно. їм заборонялось також видавати газети арабською мовою, створювати партії і профспілки, проводити збори без дозволу властей.
Після війни, пристосовуючись до нових умов, метрополія пішла на деякі поступки. В 1919 р. встановлювався однаковий для корінних жителів і європейців порядок сплати податків. Для ряду категорій місцевого населення вводилось виборче право, яке отримали 112 тис. алжирців-мусульман.
Розгортався національно-патріотичний рух. Емір Халед, онук національного героя Алжиру Абд-аль-Кадира, проводив широку патріотичну діяльність, надіслав ряд звернень до парламенту і президента Франції. Він вимагав рівних прав для французів і алжирців, знищення расової дискримінації, ліквідації «туземно-го кодексу», представництва корінного населення у французько-. му парламенті, демократизації суспільства. У 1922 р. Халед зро-; бив спробу створити політичну партію, проте відповідно до «ту-земного кодексу» був заарештований і висланий у Дамаскі під нагляд поліції. Сформульовані ним вимоги включались до програм нових товариств та об'єднань.
У Франції алжирські емігранти створили патріотичну організацію «Північноафриканська зірка» (1926-1929), яку було заборонено. Пізніше вона відновила свою діяльність під назвою «Славна північноафриканська зірка» (1932-1936). В 1931 р. арабська інтелігенція заснувала Асоціацію алжирських улемів-реформаторів, що вела просвітницьку і громадську роботу під гаслами: «Алжир -моя батьківщина, іслам - моя релігія, арабська - моя мова».
Після приходу у Франції до влади Народного Фронту було відмінено «туземний кодекс», корінному населенню Алжиру надавалось право створювати партії і профспілки. У 1936 р. провідні патріотичні організації Алжиру об'єдналися в Мусульманський конгрес, який вимагав надання арабам і берберам французького громадянства і права обирати депутатів до французького парламенту. Після його розпаду (1938) в Алжирі набули поширення антиколоніальні ідеї.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить