Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... ІНДОНЕЗІЯ

ІНДОНЕЗІЯ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

ІНДОНЕЗІЯ

На початок новітнього часу Індонезія залишалася колонією Голландії. Маленька Голландія не змогла запобігти проникненню сюди також; капіталів Англії, Японії, СНІА. Індонезія постачала на світовий ринок нафту, олово, каучук, тютюн, цукор, чай, каву, копру. Іноземні монополії отримували значні прибутки. На 1937 р. сукупні інвестиції великих держав у Індонезії перевищували 2 млрд. 264 млн. дол., половину з них складали капітали Голландії.
В Індонезії фактично не було великої національної буржуазії. Це пояснюється тим, що на внутрішньому ринку панував китайський капітал. Лише в деяких традиційних галузях виробництва (виготовлення плетених виробів, національної тканини - батику, національних сигарет) існував невеликий прошарок торгово-промислової буржуазії. Він не міг бути організуючою силою національно-визвольного руху. Цю роль в Індонезії відіграла інтелігенція, з її середовища вийшли керівники всіх політичних партій та патріотичних організацій.
Індонезією управляв голландський генерал-губернатор. Водночас колонізатори намагалися залучити до співробітництва вищі верстви індонезійського суспільства. У 1918 р. була створена Народна рада - дорадчий орган при генерал-губернаторі. Частина її депутатів обиралась, частина призначалась. Голландці ввели туди індонезійську еліту, а також найбільш популярних лідерів національного руху, які досить часто використовували її трибуну для критики властей.
У 20-30-х роках в Індонезії відбувалась консолідація політичних сил, створювались партії, організації, товариства. Деякі з них спирались на національно-релігійні традиції, інші дотримувались національно-демократичного напрямку. Вони мали різну ідеологію, різні погляди на методи боротьби - від консервативних до найрадикальніших. Спільним було те, що всі вони висували вимогу національної незалежності.
Певна частина населення з інтересом сприйняла комуністичні ідеї, була створена комуністична партія (1920). В 1920-1926 pp. вона діяла легально і ставила перед собою завдання одним ударом завоювати незалежність і встановити соціалістичний лад. У листопаді 1926 р. комуністи організували збройне повстання на о. Яві. Воно зазнало поразки. Власті провели масові арешти і страти. КШ була заборонена і надовго зійшла з політичної арени.
У 1927 р. виникла Національна партія Індонезії. Організатором її став син учителя, інженер Сукарно (1901-1970). Партія боролась за створення незалежної демократичної держави. Складалась вона переважно з селян, робітників, дрібних торговців. Засобами боротьби були широкі антиколоніальні виступи, відмова від співробітництва з властями. Сукарно висунув теорію марха-енізму - ідеології простої людини (від слова мархаен - проста людина). В ній поєднувались деякі ідеї соціалізму, теорії Сунь Ятсена і гандизму (тактика неспівробітництва). Передбачалось створення суспільства без класів і без капіталізму, захист інтересів робітників і землеробів та ін. За партією йшли лівонаціо-нальні сили. В 1930 р. Національна партія була заборонена за її нібито «комуністичний характер». Сукарно і ще троє її лідерів звинувачувались у «спробі насильницького повалення законного уряду* і були засудженні на різні строки ув'язнення. Партія відновила свою роботу під іншою назвою.
В 1939 р. було створене Політичне об'єднання Індонезії -федерація провідних політичних партій. Воно виступало за єдність дій у боротьбі за демократичні реформи, обрання парламенту і відповідального перед ним уряду. За таких поступок з боку Голландії об'єднання обіцяло підтримати колоніальні власті в їх діях проти загрози нападу Японії. Політичне об'єднання Індонезії можна вважати формою єдиного національного фронту.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить