Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.

Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.

Головним завданням у внутрішній політиці було ослаблення соціальної напруги і досягнення стабільності. В політичному плані Японія була конституційною монархією. При владі стояли консервативні буржуазно-поміщицькі партії, які захищали інтереси фінансової олігархії, великої буржуазії, поміщиків, генералітету. В уряді важливі пости займали ставленики концернів, представники мілітаристських кіл.
У 1919-1925 pp. в Японії точилася боротьба за ослаблення жорсткого контролю держави над суспільством, за демократизацію громадського життя. Студенти, інтелігенція, дрібна буржуазія, робітники створювали політичні партії, товариства, спілки ліберальної, соціалістичної, комуністичної, анархістської спрямованості. Як правило, вони існували недовго і заборонялися властями під різними надуманими, навіть безглуздими приводами. Кілька разів проти лівих організацій та їх діячів проводилися репресивні кампанії.
Великого розмаху набув рух за загальне виборче право. Після касових демонстрацій у Токіо в 1919 р. був прийнятий закон про зниження майнового цензу на виборах у парламент. Це привело до збільшення кількості виборців з 1,5 до 3 млн. чол. (при
кількості населення 56 млн. чол.). В 1925 р. парламент прийняв закон про загальне виборче право для чоловіків. Закон визначав віковий ценз для виборців - ЗО років і ценз осілості - 1 рік, що збільшувало кількість виборців до 13 млн. чол. Цей закон відповідав інтересам буржуазії, бо давав їй можливість потіснити в державному апараті військово-феодальні елементи. Закон набирав чинності в 1928 р.
Одночасно був прийнятий і набрав чинності негайно закон про захист громадського спокою, який стали називати «законом про небезпечні думки». Він визначав покарання через тюремне ув'язнення строком на 10 років для членів організацій, які ставили за мету зміну існуючого ладу або ліквідацію приватної власності. Закон часто застосовувався проти демократичних сил.
У 1927 р. до влади прийшов кабінет генерала Танака, головним завданням якого стало проведення «твердого курсу», «курсу броньованого кулака» у внутрішній і зовнішній політиці.
25 липня 1927 р. Танака подав імператору меморандум – програму завоювання японським мілітаризмом світового панування. «Заради самозахисту і заради інших Японія не зможе усунути труднощі в Східній Азії, якщо не буде проводити політику «крові й заліза», - говорилось у меморандумі. Він передбачав захоплення Маньчжурії, Монголії, Китаю, Індії, країн Півден-но-Східної Азії, ряду територій СРСР. «Після цього, - писав Танака, - ми повинні розгромити США».
Всередині країни кабінет Танака спрямував свій удар проти демократичного руху. В березні 1928 р. в ЗО префектурах були заарештовані понад 1 000 членів робітничо-селянської партії, Ліги пролетарської молоді, лідерів профспілок. Через рік ці організації були заборонені.
Танака вимагав від парламенту внести до «закону про небезпечні думки» положення про смертну кару. Парламент відхилив вимогу генерала, але він домігся призначення смертної кари за «небезпечні думки» імператорським указом.
Політика кабінету Танака означала наступ реакційних сил і японського мілітаризму.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить