Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Зовнішня політика СРСР із країнами соціалістичного табору

Зовнішня політика СРСР із країнами соціалістичного табору
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Зовнішня політика  СРСР із країнами соціалістичного табору

Непросто розвивалися відносини й із країнами соціалістичного табору. В 1955 р. був створений військово-політичний союз країн - учасниць Варшавського Договору (СРСР, Польща, Угорщина, Румунія, ГДР, Чехословаччина, Болгарія, Албанія), що зобов'язалися координувати свою оборонну політику й виробляти єдину військову стратегію. На противагу нарешті з'явився НАТО. Урегулювавши свої протиріччя з Югославією, СРСР заявив про готовність зважати на національні особливості країн соціалізму. У 50-ті роки бурхливо розвивалося співробітництво КНР з іншими країнами соціалізму. За 1950—1956 рр. обсяг торгівлі з ними збільшився у 20 разів, на їхню частку припадало більш ніж 22 % зовнішньоторговельного обороту КНР. Будь-яких серйозних чвар у відносинах КНР з соціалістичними країнами не виникало. Виняток становили відносини з Югославією. Пекін звинувачував Югославію в ревізіонізмі, змові з імперіалізмом. Специфічним був і підхід Китаю до МНР: зовні відносини виглядали нормальними, але Пекін постійно порушував питання про повернення Монголії до складу КНР.
В умовах загострення радянсько-китайської полеміки характер відносин КНР із країнами соціалістичного блоку почав змінюватися. Китай став на бік Албанії в її конфлікті з радянським керівництвом. У зв'язку з прихильністю лідерів соціалістичних країн до настанов КПРС, побоюваннями зіпсувати відносини з СРСР вони підтримували Москву в її суперечках з Пекіном. Радянсько-китайські відносини стали стрімко погіршуватися після відкликання з Китаю в 1960 р радянських спеціалістів. Після цього кроку суттєво скоротилися торгівля та економічне співробітництво між СРСР і КНР. Обсяг економічних зв'язків між двома країнами в 1965 р становив приблизно 1,5 % рівня 1959 р , а на радянсько-китайську торгівлю припадало 15 % усього товарообігу КНР (у 1959 р — 50 %). Значно скоротилися культурні, наукові та політичні контакти. Мао Цзедун негайно поклав відповідальність на Москву за катастрофічну ситуацію в економіці країни, що насправді спричинювалася насамперед «великим стрибком» Та й у подальшому всі негаразди в країні Пекін пояснював «віроломством» Радянського Союзу.
Дедалі непримиреннішого характеру набирали ідеологічні протиріччя Розгорнулося китайсько-радянське суперництво в країнах, що розвиваються, посилювалися розбіжності в підходах Москви й Пекіна до проблем роззброєння, регіональних конфліктів Китай усіляко перешкоджав участі СРСР у різних форумах країн Азії, Африки та Латинської Америки, звинувачуючи його в змові з Заходом Значно посилилася обопільна критика внутрішнього становища в обох країнах Вийшла на передній план і територіальна проблема. З 1960 р. почалися прикордонні інциденти. На весну 1962 р. в пошуках кращих умов життя на територію СРСР перейшло 50 тис. громадян КНР. Китайський уряд звинуватив СРСР «у підготовці переходу та серйозній підривній діяльності» Після 1960 р. більшість європейських країн соціалістичної системи разом з Радянським Союзом зменшили масштаби співробітництва з КНР. Але вже в 1956 р. радянське керівництво відступилося. Антикомуністичне повстання в Будапешті було подавлене за допомогою радянських збройних сил. Із цього часу СРСР повернувся до надзвичайно твердої політики стосовно соціалістичних країн, жадаючи від них твердої прихильності радянській моделі соціалізму. Тим часом критика культу особистості Сталіна не була підтримана керівництвом Китаю й Албанії. Китайська комуністична партія претендувала на лідерство у світовому комуністичному русі. Конфлікт зайшов так далеко, що Китай висунув до СРСР територіальні претензії, а в 1969 р. спровокував військові зіткнення в районі острова Даманський.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить