Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Мюнхенська конференція західних держав та її наслідки

Мюнхенська конференція західних держав та її наслідки
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Мюнхенська конференція західних держав та її наслідки

Дивлячись на тогочасну карту Європи, неважко побачити, що наступною жертвою гітлерівської Німеччини мала стати Чехословаччина. Німецькі кордони з трьох боків оточу­вали Чехословаччину. На заході країни, в Судетській про-мислово розвинутій області, жили майже 3,2 мільйона німців, тобто близько 23 % усього населення ЧСР. Судетські німці мали своїх представників у парламенті Чехословаччини і до березня 1938 р.— в її уряді. Вони ще з 1937 р. вимагали надати автономію своїй області. Після аншлюсу Австрії на нараді в Берліні керівник нацистської Судето-німецької партії К. Генляйн обвинуватив чехословацький уряд у «пригнічуванні німщв» і рішуче вимагав автономії області. Гітлер публічно заявив йому: «Із завтрашнього дня ви — мій намісник у Чехословаччині».
У квітні Генляйн оголосив програму своєї партії, вимагаючи цілковитої автономії, свободи визнання нацистської ідеології, офіційного узаконення німецької мови, відшкодування збитків німцям з 1918 р. та ін. Гітлер підписав «Зелений план», який передбачав окупацію Судетської області, і почав концентрувати війська на чехословацьких кордонах. Уряди Франції та Англії закликали прсаидвигга Е. Бенеша розпочати прямі переговори з Ген-ляйном і посіупипіся йому заради миру.
В самій Чехословаччині населення, нездоволене поступками уряду, вимагало рішучих дій проти нацистів. У ніч на 21 травня уряд Чехословаччини оголосив часікову мобивза-цію. Це викликало занепокоєння Франції та Англії й роз-драпування Гіглера. Вибухнула «травнева криза». Гп-лер призначив виконання «Зеленого плану» на 1 ховшя 1938 р.Одна за одною були направлені дипломатичні місії західних держав до Праги і в Берлін. Так, у липні Ловдон відвідав ад'ютант Птлера Відеман, який домовлявся з Га-ліфаксом про візити Герінга й навіть Гітлера. В серпні до Праги виїхав лорд Ренсімен, який у бесідах з Генляйном радив йому вимагати не автономії, а відокремлення Судетської області від Чехословаччини. Бенешу він наполегливо пропонував задовольнити вимоги судетських німців і розірвати договір 1935 р. про взаємодопомогу з Радянським Союзом.
Посол США в Берліні Вільсон теж прибув у Прагу з такою ж місією. Західні великі держави одностайно умовляли Бенеша поступитися Гітлеру.
Радянський Союз у цій ситуації запропонував провести міжнародну конференцію заінтересованих держав, а також нараду військових представників СРСР, Франції та Чехо­словаччини. Однак уряди Франції, Англії й ЧСР відхилили радянські іфопозиції. Тим часом англійський уряд розробив *план 2*, за яким Чемберлен на зустрічі з Гітлером мав дати йому згоду на загарбання Судетської області

1З вересня 1938 р. Прага задовольнила вимоги судетських німців про автономію їхньої області. Але це вже не задовольняло Птлера, який виступив з дуже різкою публічною промовою про чехів, які «катують» німців.
14 вересня Чемберлен запросив Гітлера до Лондона для обговорення чехословацької проблеми* Але Гітлер відмовився й у свою чергу запросив Чемберлена до Німеччини. Генляйн тоді вже вимагав анексії Судетів.
Переговори в Німеччині прошили у вересні 1938 р. в три етапи.
1.15 вересня в резвденції Гітлера в Берхтесгадені відбулася його зустріч із Чемберленом. Гітлер фактично у формі уль'шматуму вимагав анексії Судетської області до Німеччини. Чемберлен не заперечував, тільки відповів, що йому треба проконсультуватися а своїм урядом і Францією. Коментуючи ці переговори, державний секретар США Хелл із задоволенням зазначив: «Це історична конференція!»
Президент ЧСР Бенеш, уже погодившися на відділення Судетської області, запитав уряди Франції, Англії та СРСР про їхні позиції. Париж і Лондон після консультації 18 вересня наступного дня надіслали Бенешу спільний ультиматум про відторгнення Судетської області як «уне-сок у справу збереження миру».
Радянський уряд відповів 20 вересня, що СРСР надасть Чехословаччині негайну й дійову допомогу, якщо Франція теж виконає свої зобов'язання (згідно з договорами про взаємну допомогу 1935 р.). Тільки в грудні 1949 р. керівник КПЧ К. Готвальд розповів, як у вересні 1938 р. Й. Сталій просив через нього передати Е. Бенешу, що Радянський Союз готовий надати конкретну воєнну допомогу Чехословаччині й без Франції, але за двох умов: якщо Чехословаччина попросить Москву про таку допомогу і якщо сама захищалиметься від німецької агресії.
Радянський Союз не обмежився заявами про свою готовність допомогти Чехословаччині згідно з договором і як член Ліги Націй. У Київському та Білоруському військових округах почалося терміново формування 6 армійських груп. До кордонів Польщі та Румунії були пересунуті 30 стрілецьких і 10 кавалерійських дивізій, 1 танковий корпус, 3 танкові бригади, 12 авіаційних бригад тощо. Для відправлення до Чехословаччини виділено 548 бойових літаків (246 бомбардувальників СБ і 302 винищувачі 1-16). У збройні сили СРСР додатково мобілізовано 328,7 тис. солдатів і офіцерів. У зв'язку із загрозами Польщі щодо Чехословаччини радянський уряд попередив Варшаву, що може анулювати договір з нею про ненапад. Отже, Радянський Союз на всіх етапах виявляв готовність дієво допомогти Чехословаччині.
Але Англія та Франція 21 вересня попередили Бенеша, що допомагати Чехословаччині не будуть, а якщо вона прийме допомогу СРСР, західні держави разом з Німеччиною розв'яжуть «хрестовий похід» проти СРСР і зітруть Чехословаччину з лиця Землі.
В той самий день Бенеш прийняв цей ультиматум, а наступного дня в Чехословаччині почався загальний страйк.
2. 22 вересня Чемберлен, який раніше ніколи не користувався повітряним транспортом, прилетів до іншої резиденції Гітлера — в Годесберг. На зустрічі з Гітлером Чемберлен повідомив, що домігся згоди на анексію Судетської області також від французького та чехословаць-кого урядів. Але Гітлер зухвало зазначив: «Я дуже жалкую, але цього вже недостатньо». Він вимагав негайно за І О днів віддати Німеччині не тільки Судети, але й райони, де німці були в меншості, а також задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.
Як потім визнавав Чемберлен, він тоді був шокований. Наступного дня в листі Гітлеру він писав, що світова громадськість не може прийняти надмірних німецьких домагань. Але тоді ж у Годесберзі Гітлер заявив, що не відмовиться від жодної зі своїх вимог, і запропонував скликати міжнародну конференцію 4-х держав (без СРСР і Чехословаччини). В істеричній промові в Берліні Гітаер вимагав «негайно вирішити» чехословацьке питання, запевняючи, що «це — остання територіальна вимога, яку я висуваю в Європі».
26 вересня президент Рузвельт направив Гітлеру «послання миру», наступного дня — нове послання з копіями до Праги, Лондона та Парижа, де пропонував продовжити переговори й скликати конференцію заінтересованих країн (без СРСР).
28 вересня Чемберлен у листі. Гітлеру підтримав цю пропозицію, в той самий день Гііздер запросив керівників Франції, Англії та Італії до Німеччини на конференцію.
3. 29—ЗО вересня відбулася Мюнхенська конференція Гітлера, Муссолті, Чемберлена й Даладьє з їхніми міністрами. Чехословацька делегація прибула до «коричневого будинку», де проходила конференція, але в зал засідань не допущена. Після безладного обміну думками і наклепницьких обвинувачень на адресу Чехословаччини сторони підписали основну угоду.
Мюнхенська угода про поділ Чехословаччини складалася з головної частини, додатка й трьох декларацій про «міжнародні комісії», які мали остаточно визначити кордони ЧСР. Основний зміст угоди: а) Судетська область відділяється від Чехословаччини й передається Німеччині з 1 по 10жовтня; б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці; в) Чехословаччина повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини. Коли американський посол у Німеччині Вільсон показав чехословацькій делегації, яка в окремій кімнаті з хвилюванням чекала вироку конференції, карту поділеної Чехосяоваччини, вони вигукнули: «Це ж обурливо! Це жорстоко й злочинне безиіуздо!» Вільсон відповів: «Вибачте, але сперечатися даремно».
Чехословацьку делегацію запросили до зали тільки після закінчення конференції на зустріч із Чемберленом і Даладьє. Перший, позіхаючи, читав газету, другий сухо повідомив про підписану угоду й необхідність прийняття її без усяких заперечень.
Пізніше в Празі міністр закордонних справ Чехословаччини К. Крофта заявив послам Англії, Франції та Італії: «Для нас це катастрофа... Я не знаю, чи одержать ваші країни вигоду від прийнятого в Мюнхені рішення. В одному ми впевнені — ми, звичайно, не останні, після нас постраждають інші».
Посол СРСР в Англії 1. М. Майський у телеграмі в НКЗС повідомляв, що вранці ЗО вересня чехословацький посланник у Лондоні Я. Масарик при зустрічі з ним розплакався й сказав: «Вони продали мене в рабство німцям, як колись продавали негрів у рабство в Америці».
Чемберлен же, повернувшися з Мюнхена й стоячи в лондонському аеропорту зі своєю незмінною парасолькою, вигукнув: «Співвітчизники! Це мир на цілі покоління!» Рузвельт на довідці про результати конференції написав на адресу Чемберлена: «Молодець!» А через 11 місяців почалася друга світова війна...
До яких же безпосередніх наслідків спричинилася Мюнхенська конференція?
1. Це була цинічна змова Англії та Франції з фашистськими державами за спИною Чехословаччини про її розчленування, «миротворчість» за чужий рахунок. Німеччина одержала 1/5 території Чехословаччини й близько 1/4 її населення, майже половину чеської важкої промисловості. Німецький кордон проходив тепер у долині в 40 км від Праги.
Польща 2 жовтня ввела свої війська в Тешинську Сілезію й загарбала шматок чехословацької території з населенням 230 тис. чоловік. Через місяць Угорщина захопила територію з населенням близько 1 млн чоловік. У Словаччині фашистський ставленик Тісо сформував самостійний уряд, а в березні 1939 р. проголосив самостійність цієї частини Чехословаччини. Одночасно самостійність проголосила Підкарпатська Русь, яку Гітлер передбачав використати при створенні ^«незалежної російської України під опікою Німеччини». Й. Сталін у березні 1939 р. висміяв гітлерівські плани «приєднати слона, тобто Радянську Україну, до кузьки, тобто до так званої Карпатської України». Отже, Мюнхен «благословив» розчленування Чехословаччини.
2. Мюнхенська змова факіично означала поразку самої політики «невтручання» й «умиротворення» фашистських агресорів. Гітлер цинічно визнавав, що піде на будь-які угоди, щоб потім їх порушити заради своїх інтересів. Ще ЗО вересня Гітлер підписав у Мюнхені англо-німецьку декларацію, своєрідний пакт про ненапад, де говорилося про «бажання наших обох народів ніколи більше не вести війни один проти одного». 6 грудня 1938 р. в Парижі Ріббентроп підписав аналогічну франко-німецьку декларацію, по суті справи теж пакт про ненапад. Мюнхенська політика «умиротворення» агресорів через 11 місяців призвела до війни між самими «мюнхенцями».
3. «Мюнхенський мир» за одну ніч перетворив Францію на жалюгідну другосортну країну, позбавивши її союзників й загальної поваги, Англії ж завдав такого нищівного удару, якого вона не знала в останні 200 років. Як пізніше писав У. Черчілль, «Англія мусила вибирати між війною й ганьбою. Ь міністри обрали ганьбу, щоб потім одержати війну». Посол США в Іспанії К. Бауерс у листі колишньому послу США в Німеччині У. Додду зазначав тоді: «Півтора століття тому за такий учинок Чемберлена засадили б в Тауерську в'язницю, а Даладьє стратили б на гільйотині». В Празі на центральній площі чехи — ветерани першої світової війни, які одержали ордени й медалі від французького уряду, демонстративно кидали їх у ящик для сміття. Багатотисячні демонстрації й мітинги протесту проти змовників пройшли у Франції, Англії, США та інших країнах. Моріс Торез у Парижі на мітингу сказав: «День 29 вересня ввійде в історію як день небаченої зради... Ті, хто зрадив Чехословаччину, завдали тим самим удару по Франції». В англійському парламенті говорили, що «Чемберлен рятував не Чехословаччину, а Гітлера».
4.3 вини західних держав зазнала поразки й радянська політика щодо створення системи колективної безпеки в Європі. СРСР залишався єдиною державою, яка осудила Німеччину й послідовно виступала за колективне отримання агресорів. ТАРС 2 і 4 жовтня повідомляв, що радянський уряд не має ніякого відношення до Мюнхенської конференції й рішуче протестує проти її ухвал. Радянські газети писали, що мюнхенський акт французького й англійського урядів «за своїм безстидством перевершив усе те, що мало місце після першої світової ві^оі».
5. Мюнхенські рішення докорінно змінили стратегічне становище в Європі. Через 5 із половиною місяців Чехословацька держава перестала існувати. Над Польщею з трьох боків нависли німецькі Збройні сили. Західні країни опинилися перед суцільним італо-німецьким плацдармом від Середземномор'я до Скандинавії. Мюнхен став прологом до нової світової війни. І закономірно постає питання: а чи можна було тоді приборкати фашистських агресорів і відвернути світову трагедію?
Відомо, що, посилаючи війська в Рейнську демілітаризовану зону в 1936 р., гітлерівці сумнівалися в успіху своїх дій. Проте Захід розв'язав їм руки. Так само сталося і в 1938 р. Якби Англія, Франція та Чехословаччина погодилися тоді на радянські пропозиції про колективну відсіч агресорам, війна, найімовірніше, вибухнула б, але могла бути відвернена світова трагедія з десятками мільйонів жертв.
Західні політики та історики відкидають таку можливість, підтримуючи міф про «військову перевагу» Німеччини в 1938 р. Саме німецька військова могутність, як запевняли Чемберлен і Даладьє, змусила їх відмовитися від опору агресорам.
На західних кордонах Німеччини і в її резерві влітку 1938 р. залишалося близько 10 дивізій. У Чехословаччині була вже мобілізована армія, яка мала на озброєнні 2100 гармат, 44 тис. кулеметів тощо. Англія мала тоді приблизно 1000 бойових літаків. Наприкінці вересня 1938 р. СРСР на своїх західних кордонах привів у бойову готовність 17 стрілецьких дивізій, 22 танкові, 3 мотострілецькі бригади та ін. Як бачимо, фашистську Німеччину можна було б тоді приборкати й нав'язати їй самій капітулянтські умови. ВМюнхені західні держави програли шанс відвернути світову війну. Томас Манн писав: «Мир можна було врятувати просто і з абсолютною надійністю, якби західні демократії, спираючись на підтримку Америки, рішуче встали разом з Росією на захист чехословацької держави».
В 1938 р. була втрачена реальна можливість запобігти світовій катастрофі.
Мюнхенська змова західних держав не тільки стала прологом до другої світової війни, вона її наблизила.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить