Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Визначення природи акціонерного капіталу представниками класичної школи

Визначення природи акціонерного капіталу представниками класичної школи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Визначення природи акціонерного капіталу представниками класичної школи

Проблему акціонерного капіталу досліджувало багато вчених-економістів. Це питання хвилювало дослідників економічного життя з того часу, як з'явились перші акціонерні товариства. Поняття "акціонерний капітал" невідривно пов’язане з поняттям "капітал", тому доцільно розглянути міркування деяких вчених про цю економічну категорію. Одним із пер¬ших явище акціонерного капіталу почав розглядати Адам Сміт — представник класичної школи політекономії, один з найвидатніших економістів XVIII ст., який заклав підвалини для подальших економічних досліджень основних економічних категорій.
Адам Сміт у праці 1776 р. "Дослідження про природу та при¬чини багатства народів" розглядав капітал як частину майна людини, з якої вона прагне отримати дохід1.
А. Сміт розглядав у своїй роботі також приклади тогочасних акціонерних компаній. За приклад вчений взяв Міссісіпську компанію, в основі якої лежала "ідея можливості примножувати до будь-яких розмірів кількість паперових грошей". Компанія була заснована Джоном Ло в 1717 р. Це була спекулятивна акціонерна компанія, яка мала на меті колонізацію Луїзіани. Незабаром вона під назвою "Компанія всіх Індій" захопила у свої руки всю колоніальну торгівлю Франції. Для фінансування компанії заснований Джоном Ло банк здійснював випуск надмірного обсягу паперових грошей, у результаті чого банк і компанія в 1720 р. зазнали краху. Таким чином вчений вже тоді виявив таку негативну рису акціонерного капіталу, як можливість фіктивного засновництва. Він передбачив, що зростання суспільного характеру акціонерного капіталу, поява великої кількості акціонерів супроводжувались відривом функцій власності на капітал та функції управління ним. Люди, охоплені азартом лег¬ко! наживи, піддавались на обіцянки засновників, а оскільки таких акціонерів були сотні й навіть тисячі, то вони ставали жертвами обману. Це був яскравий приклад недобросовісної емісії.
Адам Сміт у своїй праці говорить про тогочасну малорухливість капіталу. Очевидно, це якоюсь мірою спричиняло концентрацію його в одному місці. Суб'єкти господарювання, об'єднуючись, створювали, так би мовити, атмосферу власного панування на ринку. Вони домовлялися про певні обсяги продукції, які випускатимуть на ринок, для того, щоб не заповнювати його великою кількістю товарів і штучно тримати ціни високими. Тобто існували умови для об'єднання людей у групи.
Ще одним визначним представником класичної школи, який розглядав у своїх працях проблеми та сутність акціонер¬ного капіталу, був Джон Стюарт Міллъ. У праці "Основи політичної економії" він досліджував причини виникнення "велико¬го виробництва". В той період досить часто виробництво вимагало значно більше капіталу, ніж могли собі дозволити навіть найбагатші на той час підприємці. Лише об'єднавши капітал и, вміння, ідеї вони могли здійснити якийсь масштабний проект. 3 іншого боку, завдяки створенню акціонерних товариств відбувалася економія праці. Наприклад, якщо один підприємець, щоб контролювати декілька верстатів, наймає одну людину, то в акціонерному товаристві ця людина зможе контролювати багато таких верстатів. Для управління капіталом одного підприємця треба наймати працівника, а в акціонерному товаристві він буде керувати великим виробництвом. Дж.Ст. Мілль приділяє увагу також перевагам та недолікам акціонерних товариств. На його думку, є дві основні переваги акціонерного капіталу.
Перша з них полягає в потужності та ефективності такого роду товариств. Наприклад, Мілль стверджує, що навряд чи окремий капіталіст зміг би побудувати залізну дорогу від Лон¬дона до Ліверпуля. Таку масштабну роботу міг би здійснити лише уряд, який має досвід та сили для такої справи, але втручання уряду у виробничу діяльність, на думку вченого, є не дуже бажаним з ряду причин. Хоча на той період й існували досить могутні капіталісти, які провадили вагому роботу у сфері виробництва і надання послуг, все ж зі зростанням вимог споживачів окремому капіталісту доводилось шукати шляхи виходу з такої ситуації, і об'єднання капіталів ставало оптимальним вирішенням цієї проблеми. Зі створенням потужних акціонерних товариств з великою кількістю працівників і великим капі¬талом виробництво і надання послуг відбувалися значно ефективніше. Так трапилось із поштовими кораблями, які везли в Англію листи. Коли люди почали вимагати регулярних поїздок, ТО стало зрозуміло, що необхідно збільшити штат робітників і обсяги капіталу. Особливо важливим є створення акціонерних товариств у тих галузях, в які люди повинні вкладати свої гроші, наприклад, страховій та банківській справі. Могутні об’єднані товариства мають більший авторитет в очах вкладників, ніж окремий капіталіст.
Другою перевагою акціонерних товариств є принцип гласності, на якому вони будуються. Гласність є наслідком створен¬ня акціонерного капіталу. У цих товариствах відносини буду¬ються на довірі, учасники пов'язані спільною метою. Будь-який збій у роботі ставав відомим, крім того, результати роботи періодично публікувалися. Вчений вважав, що цей принцип гласності впливав на успіх справи навіть більше, ніж сам акціонерний капітал. Знаючи реальний перебіг подій, можна швидко прийняти рішення про подальшу діяльність. Приватне ж товариство може певний час приховувати свої невдачі. Але разом з тим Мілль, як і Сміт, вказує на деякі безсумнівні недоліки акці¬онерних товариств.
Найголовнішим їхнім недоліком, на думку вченого, є незацікавленість менеджера в результатах діяльності підприємства. Як правило, це наймана особа, прибуток якої прямо не залежить від діяльності товариства. Крім того, для керівництва великим підприємством необхідно значно більше зусиль та таланту, ніж для керівництва просто приватним суб'єктом господарювання. Якщо такого працівника не зацікавити, робота підприємства може бути поставлена під загрозу. Тому необхідно ввести кілька чітких пра¬вил, невиконання яких відразу буде помітним. Не зайвим є також виплата менеджеру заробітної плати, яка б залежала від масштабів прибутку товариства. У цьому плані приватні підприємства мають переваги, тому що ними керують люди, які безпосередньо залежать від успіху підвладного їм об'єкта. Вони працюють на себе, від цього підприємство лише виграє, тому що завжди легше працювати на свій інтерес, ніж на інтереси інших людей. Другим недоліком акціонерного товариства є "зневажання дрібних вигід та малої економії". Найманий управлінець не дуже зацікавлений у своїй роботі й часто нехтує малими сумами, не бажаючи здійснювати зайві дії для їх отримання. Таке нехтування своїми обов'язками може призвести до значних збитків та витрат. Тому час¬то капіталістам доводиться контролювати його дії.
Загалом, Дж. Ст. Мілль, порівнюючи акціонерні та приватні товариства, не надає якомусь із них остаточних переваг. Тому що, як видно з його міркувань, і те, і інше має свої недоліки і свої переваги. Отже, запроваджуючи ту чи іншу форму економічної діяльності за умов вільної конкуренції, необхідно враховувати ситуацію, яка на певний момент склалася на ринку. Дж.Ст. Мілль досить чітко сформулював свої думки щодо акціонерного капіталу і відвів йому важливе місце у своїй праці.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить