Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Господарські товариства корпоративного типу

Господарські товариства корпоративного типу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Господарські товариства корпоративного типу

Світова практика свідчить про існування багатьох видів господарських товариств, які знайшли місце і в Україні. Найбільшого поширення набули акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширеними в Україні є товариства з додатковою відповідальністю, виникнення яких передусім викликане формуванням довірчих товариств, мало в Україні товариств з повною відповідальністю та командитних.
Для вивчення корпоративного управління слід чітко зрозуміти суть господарських товариств корпоративного типу, визначити їх специфічні риси і відмінності. Оскільки системи управління в основному залежать від організаційно-економічних форм господарських товариств, то їх безпосередньо організаційні структури і є основою для побудови тих чи інших управлінських відносин і прямо впливають на них. У першій темі ми визначили, що корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з додатковою відповідальністю, в яких управління відокремлене від власності.
Оскільки акціонерні товариства в усьому світі мають найбільше поширення, то їм як об'єкту управління в цьому підручнику буде приділено більше уваги. Тут ми зупинимось на основних особливостях інших господарських товариств. Більш детально акціонерне товариство буде розглянуто в наступних темах підручника.
Однією з форм об'єднання капіталів та господарювання є створення і функціонування підприємств у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
В Україні та за кордоном такі товариства набули великого поширення. Окрім того, в регуляторних системах багатьох країн існує організаційно-правова норма "компанія з обмеженою відповідальністю, яка має риси, спільні з українським закритим акціонерним товариством та товариством з обмеженою відповідальністю.
Характерною особливістю і привабливою рисою таких товариств є обмежена відповідальність їх учасників (учасника), оскільки вони несуть відповідальність лише в межах їх внесків. Ця риса є спільною для акціонерних товариств і для товариств з обмеженою відповідальністю, принципова відмінність полягає в тому, що ТОВ не випускають акції і мають специфічні риси в управлінні, уступці часток учасників, виході з товариства тощо. Крім того, як свідчить практика, ТОВ не повинні мати значну кількість учасників, оскільки нормативна база їх корпоративного управління така, що за великої кількості учасників значною мірою втрачається керованість, особливо при прийнятті стратегічних рішень.
ТОВ має певні переваги перед акціонерними товариствами, оскільки над ним немає таких органів зовнішнього регулювання, як, наприклад, Комісія з цінних паперів та фондового ринку України, з її численними вимогами звітності. Крім того, у ТОВ не потрібно вести реєстр акціонерів, що дорого коштує. В ТОВ більш висока мобільність при проведенні зборів і управлінні, оскільки не потрібно дотримувати багатьох приписів законодавства, які стосуються акціонерних товариств.
Відповідно до нормативно! бази України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається статутом. Установчий документ товариства з обмеженою відповідальністю має певні особливості. 3 2004 р. в Україні ним є статут. Але якщо ТОВ засновується кількома особами, то вони укладають між собою договір, який не є установчим документом. Наприклад, такий договір товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Характерним для ТОВ порівняно з іншими товариствами є положення в регуляторній базі 1991р. про те, що зміни вартості майна, зробленого як внесок, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, зазначеної в Статуті та інших документах товариства, якщо інше не передбачено ними. Отже, один раз зафіксовані внески є підставою для визначення часток учасників, інші внески можуть розглядатись лише як додаткові інвестиції, що не змінюють частки учасників.
Для зміни цих часток існують інші процедури. Так, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою інших учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено статутом товариства, то і третім особам. При цьому учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Термін подання заяв на придбання не повинен перевищувати 1 міс. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково. Відступлення часток з 2004 р. можливе і без повної попередньої оплати їх учасником-продавцем.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов’язане передати її іншим учасникам або третім особам у термін, визначений статутом і законом (зараз не перевищує одного року) або зменшити свій статутний капітал. Регуляторна база 1991 р. визначає, що протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.
Важливим моментом є те, що з 2004 р. передача частки (її частини) третім особам можлива без повного внесення вкладу учасником, який її відступає, але у тій частині, в якій її вже сплачено. В цілому тут були труднощі практичного характеру. До 2004 р. нормативна база не чітко визначала можливості функціонування ТОВ як підприємства залежно від повної оплати статутного фонду. Річ у тім, що в товаристві з обмеженою відповідальністю створювався статутний фонд, розмір якого мав бути не меншим від суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Проте до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен із учасників був зобов'язаний внести не менш як 30 (зараз 50) відсотків зазначеного в установчих документах внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою.
Іншу частину внеску учасник був зобов'язаний повністю зробити не більш як через рік після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений термін учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачував за час прострочення 10 % річних з недовнесеної суми. Однак оплативши 30 % статутного фонду учасники починали свою діяльність, яка необов'язково могла бути ефективною. Досить часто виникали ситуації, коли підприємство так і не може за рахунок реінвестування набрати повний статутний фонд (тим більше, що цей фонд має формуватися за рахунок внесків учасників, а це означав, що прибуток потрібно персоніфікувати). Учасники свої 70 % , яких не вистачає, не могли або не бажали вносити. Оскільки вимога сплачувати 10 % річних з недовнесеної суми не була обов'язковою, її часто в установчих документах не відображали. Отже, зараз ще існують товариства з обмеженою відповідальністю з недовнесеним статутним фондом, які здійснюють діяльність протягом багатьох років. Проте оскільки в документах не було відображено внесення учасниками своїх часток повністю, то їх відступлення є і зараз проблематичним без виконання цих вимог. Відповідно була складною також процедура оплати вартості майна у разі виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.
Цивільний кодекс України вніс зміни щодо формування статутного фонду ТОВ, зокрема такі:
1.    Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальність складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.
2.    Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.
3.    До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж 6О % суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не оплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
4.    Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
5.    Зменшення статутного капіталу товариство з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
6.    Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.
Таким чином, нормативна база виправила деякі недоліки при формуванні ТОВ. Щодо виходу учасника з товариства, то вона вимагає, що в разі виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна до його частки у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з товариства, і в термін визначений статутом і законодавством. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Крім того, учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Однак є надзвичайно важлива проблема при виході учасника з ТОВ, пов'язана з податковою системою. На сьогодні внесення вкладів при придбанні корпоративних прав не передбачає оподаткування. Така сама ситуація існує при створенні ТОВ — внески не оподатковуються. Інша ситуація виникає при виході учасника з товариства, оскільки відповідно до існуючої податкової системи у цьому разі такий вихід податківці розглядають як порушення цілісного майнового комплексу і учасник, який виходить, має сплатити податок на додану вартість.
Особливістю ТОВ порівняно з акціонерним товариством є те, що у разі реорганізації або смерті учасника товариства правонаступники (спадкодавці) мають переважне право вступу до цього товариства. Якщо в акціонерному товаристві усе вирішується продажем або передачею у спадщину (іменні) акцій, то в ТОВ має бути чітко зафіксоване особисте ставлення до участі в ТОВ. Якщо правонаступник (спадкоємець) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю відмовляється або товариство відмовляє у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця), то йому видається у грошовій або натуральній формі частка майна, яка належала ТОВ, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню. Така ситуація є більш складною, оскільки потребує опублікування, отримання згоди кредиторів тощо. Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніше як через 3 міс. після державної реєстрації.
Частки учасників у ТОВ є об'єктом власності, проте звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю за його власними зобов'язаннях не допускалося. 3 2004 р. таке можливе, але у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Тому слід мати на увазі, що у разі недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори мають право вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку, передбаченому чинним законодавством.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить