Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Поняття агрегатного планування

Поняття агрегатного планування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття агрегатного планування

Агрегатне планування  це визначення рівнів запасів виробництва, субконтракту, чисельності працюючих на підп-риємстві протягом планового періоду від 3 до 18 місяців, тоб-то в середньостроковому періоді з урахуванням даних про-гнозованого попиту, виробничої потужності, загального стану запасу, чисельності робітників, відносної кількості одиниць матеріального потоку, які використовуються розробником плану.
Основна ідея агрегатного плану полягає в досягненні приблизного балансу між попитом і операційними можливос-тями організації. Для цього визначаються стратегії, наведені в табл. 2.1, які бувають:
•    пасивними, (не передбачають впливу, який змінює по-пит на товари і послуги);
•    активними (намагаються впливати).

Стратегії агрегатного плану

У практиці управління частіше застосовують змішані стратегії, які використовують комбінацію змінних, що дозво-ляють знайти більш економічний агрегатний план, та прості.
Аналіз стратегій дозволяє визначи-ти, що одним із основних елементів побудови агрегатного пла-ну є планування трудового процесу і нормування праці. Пла-нування трудового процесу можна визначити як функцію, що конкретизує трудову діяльність окремого робітника або групи робітників у певних виробничих умовах з метою отримання найбільш досконалої виробничої структури.

При плануванні праці необхідно враховувати як загальні чинники, що впливають на структуру трудового процесу, так і додаткові:
•    контроль якості як частина обов’язків робітника;
•    багатопрофільне навчання робітників для виконання робіт, що потребують високої кваліфікації;
•    бригадна організація та залучення робітників до планування й організації робіт;
•    інформування робітників за допомогою телекомуніка-ційних мереж і систем комп’ютерного забезпечення з метою розширення робочих функцій та забезпечення можливості їх виконання;
•    використання тимчасових робітників;
•    автоматизація важкої ручної праці.
У процесі планування трудового процесу слід урахову-вати вплив окремих специфічних факторів:
•    фактори поведінки, що виявляються:
-    на різних ступенях спеціалізації праці;
-    у разі розширення трудових обов’язків;
-    у соціотехнічній системі праці;
•    фізіологічні фактори:
-    фізіологія праці;
-    психофізичний стан робітника та оточуючих (коле-ктиву);
-    ергономіка, яка розглядає питання оптимального компонування робочого простору в сукупності з ін-струментами і обладнанням, що використовується для виконання операцій чи робіт (завдань);
•    фактори впливу різних методів організації праці.
Вибір найбільш раціонального методу організації праці (виконання робіт)  це одне з головних завдань в організації виробничої діяльності на підприємстві. Цей вибір здійснюєть-ся на стадії проектування технологічного та виробничого процесів, а також удосконалюється (змінюється) у процесі освоєння і раціоналізації виробництва.
Щоб отримати повну характеристику того чи іншого ме-тоду організації праці, виконується його дослідження. Для цього використовуються такі методи агрегатного плану, як інтуїтивні, математичні та графічні. Розглянемо їх.
Інтуїтивні передбачають коригування планів минулого року з аналізом і впровадженням перспективних планів і під-ходів. До математичних належать:
•    симплекс-метод;
•    лінійні правила ухвалення рішень;
•    модель коефіцієнтів, що управляють (зводиться до то-го, що на основі досвіду і уявлень менеджера склада-ються моделі регресійного аналізу);
•    комп’ютерне моделювання.
Графічний метод ґрунтується на використанні графічної і табличної техніки Excel (в основі покладено метод проб і помилок, що дозволяє розглядати декілька змінних одночасно і порівнювати плановану потужність з тією, що існує).
Методи організації праці в основному вивчаються за допомогою побудови діаграм і карт (наприклад, операцій-них карт; діаграм "робітник – машина"; діаграм зміщення рухів; інших форм відображення результатів спостережень у сукупності з виконанням хронометражу та дослідженням норм часу). Вибір форм спостереження й відображення ре-зультатів залежить від виду діяльності, тобто від того, на що зроблений акцент (виробничий процес; робітника, який пе-ребуває на постійному (стаціонарному) робочому місці; робі-тника, що взаємодіє з обладнанням; робітника, який взаємо-діє з іншими робітниками).
Виконання значної кількості операцій (чи робіт) потре-бує постійної присутності робітника на конкретному робочо-му місці (наприклад, у разі сортування, контролю за якістю, виконання операцій на потоковій лінії, тобто там, де є певні витрати ручної праці). У цьому випадку під час планування трудового процесу увага зосереджується на спрощенні спо-собу виконання роботи і розробленні послідовності мінімаль-но потрібної кількості економічних рухів.
Це досягається шляхом:
•    раціональної організації та планування розміщення всього, що необхідне для трудового і виробничого процесів;
•    дослідження та складання відповідних схем (графіків) рухів тих робітників, які найкраще виконують дану операцію. При цьому використовуються різні методи відео- , фотозйомки і покадрового аналізу рухів цих робітників.
За результатами досліджень можна створити операційну карту, де наводяться всі елементарні рухи, їх послідовність і час виконання, а також інші необхідні параметри.
Якщо робітник та обладнання одночасно зайняті й до-повнюють один одного у виробничому процесі, то увага кон-центрується на ефективному використанні робочого часу як людини, так і обладнання. У цьому випадку розробляється карта "робітник  машина" (або декілька машин, якщо їх обслуговує один робітник-оператор). Ця карта в масштабі часу відображає трудовий та виробничий процеси послідов-ного виконання робіт чи операцій (їх елементів тощо) відпо-відно до технології виконання процесів.
Для синхронізації роботи окремих робітників і обладнан-ня використовуються різні технологічні карти, календарні гра-фіки та будь-яка документація, що регламентує виконання окремих операцій, робіт, процесів, які мають бути узгоджені в просторі й за часом, а також за іншими критеріями, тобто здій-снюється технологічне та організаційне планування всього ви-робничого процесу і його окремих стадій.
Вимірювання праці є основою для розрахунків норм вико-нання робіт. Ці норми потрібні для:
•    складання графіків робіт і розподілу потужностей. Усі методи складання графіків вимагають оцінювання часу виконання запланованої роботи;
•    забезпечення об’єктивної бази для мотивації робочої сили й вимірювання обсягів виконаної роботи;
•    складання нових трудових угод та забезпечення вико-нання вже існуючих;
•    визначення уразливих місць у нормах з метою їх по-дальшого усунення (чи поліпшення).
Існує чотири основних методи нормування праці:
1)    хронометраж (за допомогою секундоміра та аналізу мікрорухів, що зняті на відео- чи фотоплівку);
2)    метод елементних нормативів часу;
3)    метод, який ґрунтується на використанні мікроелеме-нтного нормування;
4)    метод вибіркових спостережень.
Хронометраж знімають за допомогою секундоміра безпосередньо на робочому місці чи шляхом аналізу відеоза-пису трудового процесу. При цьому трудовий процес або опе-рація, що досліджується, попередньо розчленовується на окремі частини (елементи), які вимірюються, щоб кожен елемент можна було хронометрувати окремо. Після багатора-зових вимірювань за допомогою відповідних методів матема-тичної статистики визначають середній час виконання кожного елемента операції та інші необхідні параметри. На основі цих розрахунків установлюються відповідні нормативи часу.
Елементні нормативи отримують за результатами хро-нометражу, що вже виконаний, потім їх класифікують і наво-дять у вигляді таблиць, які розміщують у нормативних доку-ментах, довідниках або в комп’ютерних базах даних. Такі нор-мативи використовуються при розробленні норм часу для но-вих робіт або для уточнення та внесення змін до відповідних норм існуючих робіт.
Мікроелементні норми використовуються для норму-вання тривалості виконання базових елементних мікрорухів, а не конкретних елементів роботи (чи операцій), тобто таких мікрорухів, з яких складаються ці елементи і тривалість яких значно менша, ніж тривалість даного елемента (частини) ро-боти. Використання мікроелементних норм, де одиниці вимі-ру оцінюються з точністю до 0,0001 хвилини або навіть секу-нди, відбувається для розроблення різних видів автоматичних ліній і модулів, де потрібна досить велика точність синхроні-зації мікрорухів.
Метод вибіркових спостережень застосовується для:
•    визначення коефіцієнта простою, який потрібен для ро-зрахунків ефективного часу роботи працівників чи об-ладнання;
•    вимірювання продуктивності, що необхідна для розро-блення норм виробітку робітників;
•    визначення нормативів часу, які потрібні для розраху-нків норм часу виконання операцій.

Дезагрегування

З метою адаптації агрегатного плану до практичних умов застосування в практиці управління проводиться процес деза-грегування. Дезагрегування – процес переходу від агрегатно-го плану до детальнішого (оперативного, календарного пла-нування).


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить