Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Основний критерій діяльності операційної системи

Основний критерій діяльності операційної системи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Основний критерій діяльності операційної системи

Критерієм ефективності, який показує відношення гото-вої продукції до вхідних компонентів у виробничому процесі, а також характеризує використання ресурсів для отримання кінцевих продуктів, є продуктивність.

Продуктивність підприємства (організації) – це баланс між усіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансо-вими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найвищий ефект за найменших витрат.
Продуктивність може вимірюватися різними показника-ми:
•    частковою продуктивністю;
•    багатофакторною продуктивністю;
•    загальною продуктивністю.
Регулювання продуктивності операційної системи скла-дається з таких елементів:
•    забезпечення основи для регулювання;
•    розроблення стратегічних планів обґрунтування про-грами продуктивності;
•    розроблення підходів до стратегій і методів вимірю-вання та оцінки продуктивності.
Продуктивність – це узагальнений критерій ефективності використання державою, галуззю промисловості або підпри-ємством своїх ресурсів. У найпоширенішому розумінні вона визначається відношенням сумарного вихіду до сумарного входу, тобто чисельник дробу характеризує сумарний вихід, а знаменник – сумарний вхід
Для підвищення продуктивності підприємства (або будь-якої іншої виробничої системи чи її складових) необхідно дбати про максимальне збільшення цього відношення.
Продуктивність є відносним показником (тобто, щоб він мав певний зміст, цей показник необхідно порівняти з будь-яким іншим).
Якщо визначається коефіцієнт відношення "виходу" до будь-якого ресурсу на "вході", отримуємо частинний показник продуктивності
Загальний показник продуктивності дорівнює відно-шенню сумарного "виходу" до суми "входів.
Загальний показник продуктивності можна використовува-ти для характеристики продуктивності всього підприємства, окремої галузі промисловості або всієї держави.
Проте, слід зауважити, в країнах із перехідною економі-кою, при використанні вартісних параметрів для визначення продуктивності необхідно виключати вплив інфляції, ставки банківського відсотка, динаміки цін та інших факторів, тобто необхідно виконувати процедуру дисконтування.
Для оцінювання ефективності організації трудового про-цесу на підприємстві або в його підрозділах використовують поняття продуктивності праці та виробітку.
Під продуктивністю праці слід розуміти ефективність (плідність) трудових затрат, здатність конкретного робітника створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ (продукції, виробів тощо) визначеного рівня якості, номе-нклатури та асортименту за умови найбільш раціонального використання обладнання, ресурсів, сучасних технологій і передових форм організації праці й виробничих процесів (ви-робництва).
Рівень продуктивності праці визначається показником виробітку або показником трудомісткості. При цьому показ-ник виробітку характеризується обсягом продукції (робіт чи послуг), що виробляє один робітник (працівник) за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), а по-казник трудомісткості – кількістю робочого часу, що витра-чається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги). Тобто виробіток є прямим критерієм вимірюван-ня продуктивності, а трудомісткість – оберненим. При цьому показники виробітку мають більш-менш універсальний харак-тер, а показники трудомісткості треба розраховувати за окре-мими видами продукції (робіт, послуг, операцій, переходів і т.д.). Слід зазначити, що останні широко використовуються для розрахунків необхідної кількості робітників, виявлення резервів підвищення продуктивності праці, при різних видах та формах планування виробничої діяльності й оцінки результа-тів. Ці показники потребують злагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці на робочих місцях і дільницях, де випускають переважно однорідну продукцію.
Натуральні показники виробітку найточніше відобража-ють динаміку змін продуктивності праці, але застосовуються на підприємствах, які випускають однорідну продукцію. Ви-користання так званих умовно-натуральних вимірювачів (на-приклад, коли продукція приводиться до базового виробу — умовна банка "консервів", одиниця залізобетонних констру-кцій, тонна металоконструкцій тощо) дозволяє розширити можливості застосування цих показників.
Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими є вартісні показники виробітку. Вони використовуються для визначення рівня й динаміки зміни продуктивності праці на підприємствах, які виготовляють різноманітну продукцію або надають різні види послуг. Однак їх застосування може суттєво ускладнюватися через інфляцію або нестабільну ди-наміку цін. Під час розрахунків ці фактори слід брати до ува-ги.
Усі фактори, що впливають на рівень і динаміку зміни (зростання) продуктивності праці, умовно поділяють на дві узагальнюючі групи: зовнішні та внутрішні.
До групи зовнішніх факторів належать ті, що об’єктивно перебувають поза контролем (і прямим впливом) окремого підприємства, тобто це чинники загальнодержав-ного та загальноекономічного характеру – законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макрострукту-рні зрушення в суспільстві, природні ресурси, динаміка цін.
До групи внутрішніх факторів належать такі, на які підприємство може безпосередньо впливати: характер проду-кції, технологія та обладнання, матеріали, енергія, персонал, організація праці та виробництва, система мотивації продукти-вності й результатів праці та ін.
Крім наведеної узагальнюючої (системної) класифікації для різних видів оцінювання і планування рівня і динаміки зростання продуктивності праці, розрахунків виробничого потенціалу підприємства та його підрозділів, обладнання лінії та інших цілей, можна використовувати інші інтегральні групування показників, що впливають на рівень продуктивності праці, такі як:
•    матеріально-технічні (удосконалення техніки, техноло-гії, застосування нових видів матеріалів, сировини, на-півфабрикатів);
•    організаційні й організаційно-виробничі (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення організації виробництва й системи управління, організації праці та ін.);
•    економічні (удосконалення способів і методів плану-вання, систем і форм оплати праці, участі робітників і прибутку тощо);
•    соціальні (створення трудового колективу, належного морально-психологічного клімату, нематеріальне зао-хочення, поглиблення системи підготовки та підвищен-ня кваліфікації тощо);
•    екологічні та природні умови, географічне розміщення підприємства, розвиток транспортних мереж і регіо-нальної інфраструктури тощо.
При прогнозуванні й плануванні динаміки зростання та зміни рівня продуктивності праці необхідно враховувати дію різних факторів, які сприяють зростанню продуктивності пра-ці на підприємстві. До них належать:
•    структурні зміни у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції та виробництва);
•    підвищення технологічного рівня виробництва шля-хом:
-    заміни діючих технічних засобів більш прогресив-ними;
-    модернізації обладнання;
-    упровадження машин і механізмів;
-    механізації, автоматизації і комп’ютеризації вироб-ництва;
-    застосування прогресивних технологій;
-    використання нових, більш економічних видів сиро-вини, матеріалів, енергії;
•    удосконалення організації виробництва та праці, управління виробничими процесами;
•    збільшення обсягів виробництва;
•    введення та освоєння нових виробничих об’єктів;
•    галузеві фактори:
-    збільшення робочого періоду в сезонних виробницт-вах;
-    зміна умов видобування й використання сировини.
Планування розвитку підприємства, створення та освоєн-ня нових виробів (продукції), підвищення якості та конкурен-тоспроможності неможливо здійснювати без відповідного і взаємоузгодженого планування зростання продуктивності пра-ці, матеріального й морального стимулювання всіх цих проце-сів.
Управління операційною системою за критерієм проду-ктивності – це процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування, постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить