Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Фінансова санація за рахунок кредитних, інвестиційних ресурсів та участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника

Фінансова санація за рахунок кредитних, інвестиційних ресурсів та участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Фінансова санація за рахунок кредитних, інвестиційних ресурсів та участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника

Для проведення фінансової санації можуть залучатись також кредитні ресурси. Зрозуміло, що у такому випадку правовою підставою для отримання коштів на зазначені цілі будуть кредитні угоди. При цьому правове регулювання у даному випадку буде здійснюватись на визнаних в Україні загальних принципах та правилах кредитування. Сказане не стосується випадків, коли кредити надаються за окремими програмами фінансування досудової санації. В останньому випадку надання та повернення кредиту будуть дещо модифіковані.
Надання кредитів регламентується цілою низкою нормативних актів. Основним серед них є Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки та банківську діяльність" та Положення „Про кредитування" (Положення затверджено постановою правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246).
Якщо проаналізувати п. З - 5 зазначеного Положення стосовно використання кредитних ресурсів у ході проведення фінансової санації, то можна дійти таких висновків.
Перше. Для проведення фінансової санації можуть бути надані лише короткострокові кредити, тобто кредити до одного року. При цьому слід мати на увазі, що за зазначений строк (один рік) розраховуються, виходячи з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування. Зрозуміло, що це дуже короткий строк для виведення підприємства-боржника з фінансової прірви. Тобто, взявши кредит на цей строк для проведення фінансової санації; найімовірніше позичальник не зможе його повернути.
Друге. Залучення кредитних коштів для проведення фінансової санації обов'язково повинно бути забезпечено або заставою (майном, майновими правами, цінними ,паперами), або гарантіями (банку, фінансами,чи майном третьої особи), або іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації). Виходячи з того, що підприємство-боржник знаходиться у досить скрутному фінансовому стані, важко очікувати, що хтось виступить його гарантом або поручителем. Водночас найімовірніше його майно буде знаходитися під податковою заставою, а процедура перезастави дуже складна. І навряд чи у даній ситуації на неї погодиться кредитна установа.
Третє. Ці кредитні угоди будуть розглядатись за ступенем ризику як кредити з підвищеним ризиком, що фактично означає встановлення "нереальних" процентних ставок для підприємства-боржника.
А якщо до сказаного додати, що відповідно до абз. З п. 15 Положення кредитування "комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом" з очевидністю можливо стверджувати, що існуюча система комерційного кредитування не дає змоги залучати кредитні ресурси комерційних банків установ для проведення фінансової санації.
Аналогічне можна сказати про залучення іноземних кредитних ресурсів для проведення фінансової санації. Оскільки законодавство України передбачає, що український резидент має право отримати кредит від нерезидента (ст. 4 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну Діяльність") лише за наявності ліцензії, яку надає Національний банк України у визначеному законодавством порядку. Якщо проаналізувати законодавство, що регулює зазначене питання, то виявляється, що залучення іноземних кредитів для проведення фінансової санації є ще менш реальним, ніж залучення вітчизняних кредитних ресурсів.
Інша справа - некомерційний кредит, який виділяється державними та недержавними фондами під проведення програм фінансового оздоровлення підприємств. Законодавство України має таку практику, що знайшло своє відображення у чинному законодавстві. Такі кредити надаються під конкретні плани санації; розробка яких у такому випадку стає найбільш важливим питанням. Такі пільгові кредити мають чітко визначені цілі використання, що дуже жорстко контролюється з боку донора. При цьому слід мати на увазі, що іноземна допомога надається підприємствам-боржникам, у функціонування яких зацікавлений зарубіжний капітал.
Якщо кошти для стабілізації фінансового стану підприємств виділяються з внутрішніх (українських) джерел, то в такому випадку вони, як правило, виділяються державним підприємствам і на підставі постанов або розпоряджень уряду України. При цьому така допомога може надаватися як на поворотній так і на безповоротній основі. Слід зауважити, що в останні роки практика виділення бюджетних та позабюджетних коштів на надання фінансової допомоги українським підприємствам з боку центральних органів виконавчої влади має тенденцію до скорочення.
В принципі, вказані джерела проведення фінансової санації є досить ефективними. Однак чинне податкове законодавство фактично зводить нанівець і це джерело. Якщо розглянути зазначене питання з точки зору букви закону, то кошти, що надаються небанківськими установами або тими, що мають статус небанківських фінансових установ, фінансовим кредитом не вважаються. Але це не виключає надання нерезидентом коштів у позику українському підприємству і можливе у разі, якщо такий нерезидент не належить до вищевказаних кредитних установ, за умови дотримання сторонами (позикодавцем і позичальником) вимог глави 32 "Позики" Цивільного кодексу України.
Зрозуміло, що таке регулювання цього питання не сприяє залученню коштів для проведення фінансової санації.
Досудова санація може здійснюватися за участю кредиторів. При цьому це сприяння може бути надане у такому вигляді:
шляхом реструктуризації суттєвої заборгованості;
за допомогою повної чи часткової відмови від зобов'язань;
за допомогою надання додаткових позикових коштів.
Цілком зрозуміло, що активної участі кредиторів у фінансовому оздоровленні можна чекати тільки в тому випадку, коли в результаті збереження і санації підприємства вони отримують більш повне задоволення своїх претензій, ніж у випадку ліквідації підприємства, кредитори можуть піти на ризик в обмін на майбутню участь в прибутках даного підприємства, в обмін на визначений пакет акцій боржника чи гарантії отримання надійного джерела збуту своєї продукції (чи поставки сировини для свого виробництва) і т.ін.
Тому не зрозуміло, чому законодавство України не стимулює діяльність кредиторів у напрямку надання допомоги боржникам. Це, зокрема проявляється в тому, що законодавець не дозволяє кредиторам списувати борги своїх боржників. Кредитори у випадку виникнення простроченої заборгованості повинні негайно звертатися в господарський суд і тільки в цьому випадку вони можуть зменшити об'єкт оподаткування на суму заборгованості. В іншому випадку кредитор покриває збитки (якщо виникає безнадійна заборгованість) за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після оподаткування. У той же час, створюючи привабливі умови для кредиторів (наприклад, дозволяючи відносити на зменшення оподатковуваного прибутку суми простроченої дебіторської заборгованості підприємств, які підлягають санації), податкові органи можуть активізувати їх участь в процесі фінансового оздоровлення боржника.
Таким чином зрозуміло, що за існуючого режиму правової регуляції розглядуваного питання важко сподіватись, що якийсь кредитор забажає відмовитись хоча б від чогось у своїх вимогах.
При цьому окремо слід зазначити, що, надаючи фінансову допомогу шляхом відмови від істотних вимог, кредитори повинні Врахувати ту обставину, що відмова від претензій до боржника за економічними наслідками прирівнюється до відмови від кредитного договору. Це означає, що при банкрутстві боржника кредитор, який відмовився від претензій. Не буде членом створюваного комітету кредиторів. Погашення боргів даному кредитору здійснюватиметься за рахунок активів, які залишаться після задоволення вимог всіх кредиторів і членів трудового колективу. Крім того, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, яка залишалася не стягненою після закінчення строку позовної давності. Вважається безповоротною фінансовою допомогою, яка здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Якщо кредитором виступає банк, то ситуація стає ще більш невигідною для боржника, оскільки відповідно до Закону „Про банки і банківську діяльність", підприємство, яке не виконало своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитів, повинно бути оголошеним неплатоспроможним. При оголошенні клієнта неплатоспроможним банк зобов'язаний повідомити про це клієнта, його засновників та основних кредиторів, а також орган, який зареєстрував статут підприємства. Крім того, банк публікує об'яву про неплатоспроможність даного суб'єкта господарювання в пресі. Тобто фактично це означає, що банк порушує питання про банкрутство підприємства, і в такому випадку важко уявити, що необхідно зробити боржникові, щоб переконати банк та інших кредиторів в тому, що по відношенню до нього необхідно провести фінансову санацію.
Банк, розглянувши запропонований план заходів, приймає рішення відносно можливого продовження протягом трьох місяців кредитних відносин з боржником чи, упевнившись в відсутності перспектив погашення простроченої заборгованості, звертається з письмовою заявою в господарський суд з метою порушення справи про банкрутство боржника [20].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить