Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Фінансова санація шляхом випуску цінних паперів

Фінансова санація шляхом випуску цінних паперів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Фінансова санація шляхом випуску цінних паперів

Досить часто в літературі висловлюється точка зору, що короткострокові і довгострокові займи на проведення фінансової санації підприємство-боржник може отримати шляхом випуску і продажу боргових зобов'язань (векселів, облігацій).
Однак таке твердження помилкове з правової точки зору, тому що відповідно до законодавства України, яке регулює вексельний обіг, вексель може бути виданий лише за фактично відпущені товари (надані послуги, виконані роботи). Таке тлумачення знайшло своє вираження і у судовій практиці.
Дещо інакше виглядають справи з облігаціями, щоправда, у кінцевому підсумку висновок і в цьому випадку буде аналогічним. На відміну від векселя, випуск облігацій не є обумовленим наявністю реальної заборгованості емітента перед власниками облігацій. Однак відповідно до абз. 7 ст. 11 Закону України від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ "Про цінні папери і фондову біржу" "випуск облігацій підприємств для формування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається". Іншими словами, ні вексель, ні облігації, якщо діяти у повній відповідності до вимог чинного законодавства, не можуть бути випущені у обіг для залучення коштів під проведення фінансової санації.
В економічній літературі, особливо у західній, ефективним інструментом залучення коштів для проведення фінансової санації вважається збільшення статутного фонду. При цьому, з точки зору цих авторів, це універсальний спосіб - тобто такий, який можна застосувати до будь-яких підприємств.
Однак збільшення статутного фонду з метою надання фінансової допомоги підприємству з правової точки зору не припустиме для акціонерних товариств. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону "„Про цінні папери і фондову біржу" "забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерних товариств". Тобто це фактично пряма заборона на збільшення статутного фонду з метою залучення коштів для проведення фінансової санації акціонерного товариства.
Водночас треба визнати, що збільшення статутного фонду підприємства (додаткова емісія для акціонерних товариств) має такі основні переваги:
—    для залучення коштів не потрібні ні застава, ні гарантії третіх осіб;
—    вкладення коштів у підприємство у даному випадку має довгостроковий характер;
—    залучені кошти не підпадають під оподаткування. Сказане є вірним навіть для випадків, коли корпоративні права (при первинному розміщенні) реалізуються за ціною, вищою від номіналу.
При цьому збільшення статутного фонду акціонерного товариства може здійснюватися трьома методами:
—    шляхом випуску нових акцій;
—    шляхом обміну облігацій (які були випущені раніше) на акції;
—шляхом збільшення номінальної вартості акцій.
Законодавством передбачено, що старі акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. Право на придбання новий акцій підкріплюється дивідендним купоном, який демонструють в оголошенні про пропонування покупки права. Вони продають і купуються на біржі, як правило, протягом двох тижнів в період проведення нової емісії. Старі акції і привілейовані права на придбання нових продаються окремо. Якщо акціонер поступається своїм правом на придбання акцій, то виручені ним грошові засоби повинні компенсувати зміну курсу.
Метод збільшення статутного фонду акціонерного товариства шляхом обміну облігацій на акції пов'язаний, перш за все, з облігаціями конверсійної позики. В зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації шляхом випуску конверсійних облігацій характеризується як особливо сприятливий санаційний інструмент. Даний метод залучення капіталу пов'язаний з випуском підприємством іменних облігацій, як через визначений час за бажанням власника можна обміняти на акції підприємства.
Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, власник підприємства (інвестор) досягає подвійної мети: отримання відносної безпеки вкладення своїх коштів (у випадку банкрутства компанії власники цих облігацій отримують задоволення своїх претензій нарівні з іншими кредиторами) та можливості збільшення капіталу. В даному випадку інвестори дають згоду на отримання меншого проценту, притаманного конверсійним облігаціям, для того щоб в майбутньому, якщо підприємство вийде зі скрутного становища, мати можливість обміняти ці облігації на звичайні акції.
Як правило, конверсійні облігації випускаються великими підприємствами на строк від 5 до 10 років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю і ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії. Цей механізм і досить прозорим, оскільки в інформації про емісії конверсійних облігацій повинні бути вказані крім іншого:
—    пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);
—    строки конверсії;
—    необхідність, порядок і розмір доплат за цими облігаціями.
Водночас слід мати на увазі, що у випадку прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства-боржника з метою поповнення оборотного капіталу, йому необхідно пройти перереєстрацію. Цей процес досить тривалий і вимагає додаткових витрат, але може бути ефективним, якщо боржник має чітко розроблений план виходу з кризової ситуації і може переконати засновників, теперішніх та майбутніх інвесторів, кредиторів у можливості отримання прибутку в майбутньому.
Деякі економісти серед методів даної групи по відношенню до акціонерних товариств називають зменшення статутного фонду товариства. Виявляється, що така позиція не є вірною, і ось з яких міркувань.
Як правило, основною метою зменшення статутного фонду підприємства є зрівняння номінальної вартості акцій з вартістю, що склалася за біржовим котируванням, оскільки в період кризи може статися ситуація, коли ринкова вартість стає істотно меншою від номінальної вартості акцій. Залучення засобів шляхом додаткової емісії в даному випадку неможливе, але й зменшення кількості акцій не веде до збільшення обігових коштів, відповідно, для проведення фінансової санації кошти не можуть бути одержані таким чином. Більш того, з'являються додаткові (незаплановані) витрати, які пов'язані з необхідністю відшкодувати збитки відповідній групі акціонерів, чиї акції анулюються.
Крім того, підприємство може прийняти рішення про зменшення статутного фонду тільки у випадку відсутності заперечень з боку кредиторів, а така ситуація є малоймовірною.
Якщо проаналізувати цей шлях, то слід зауважити, що зменшення статутного фонду акціонерного товариства може здійснюватися двома методами:
—    зменшення номінальної вартості акцій;
—    зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.
При цьому рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду, акції, що не подані до анулювання, визнаються недійними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. Законодавством встановлено, що підприємство повинно відшкодувати власнику акцій збитки, пов'язані зі зміною статутного фонду. Рішення про зміну статутного фонду приймається більшістю в з голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Після внесення відповідних змін до статуту ці зміни повинні бути зареєстровані у встановленому порядку. При цьому для ряду господарських товариств встановлені строки набуття чинності рішень про зменшення статутного фонду після реєстрації відповідних змін: для товариств з обмеженою відповідальністю - 3 місяці (ст. 56 Закону "Про господарські товариства"), для товариств з додатковою відповідальністю - 3 місяці (ч. З ст. 65 закону України "Про господарські товариства"). Зрозуміло, що такий шлях не може вважатися раціональним та високоефективним для проведення фінансової санації [20].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить