Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Подання заяви

Подання заяви
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Подання заяви

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судом України і розглядаються за місцезнаходженням боржника (ч. 1 ст. 6 Закону про банкрутство). Провадження у справі здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Господарський суд приймає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство до розгляду у разі дотримання наведених нижче вимог.
По-перше, боржник як суб'єкт підприємницької діяльності має бути включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для юридичної особи) чи Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (для фізичної особи).
По-друге, право на подання заяви кредитор отримує через три місяці з моменту настання встановленого строку виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо здійснення обов'язкових платежів (ч. З ст. 6 Закону про банкрутство).
По-третє, вимоги до боржника повинні бути грошовими. Такими  зобов'язаними можуть бути заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів, борг до бюджету та вимоги щодо виплати заробітної плати. Не включається до числа таких кредиторів особи з вимогами щодо заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, а також деякі інші категорії кредиторів.
По-четверте, необхідною умовою прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство є безспірність вимог. Безспірними вимогами вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником або підтвердженні виконавчими розрахунковими документами, за якими відповідно до чинного законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Відповідно, доказом сплати боргу можуть бути лише платіжні документи, які свідчать про перерахування боржником коштів на рахунок кредитора із зазначенням мети платежу (п. 3.1 листа Вищого господарського суду України від 15.05.1997 р. № 01-8/167 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів"). Крім того, у цьому ж листі говориться, що кредитор має право відмовитись від стягнення заборгованості у заяві на ім'я господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, або переоформити строки виконання боргових зобов'язань.
По-п'яте, не можуть подаватися заяви по зобов'язаннях, за якими досягнуто згоди про їх припинення чи заміну, - такі зобов'язання вважаються погашеними. Заяви, побудовані на таких вимогах до боржника, суд має відхиляти.
По-шосте, справа про банкрутство порушується господарським судом у тому разі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (ч. З ст. 6 Закону про банкрутство).
Заява кредиторів може ґрунтуватися на сукупній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед кредитором (ч. 9 ст. 7 Закону про банкрутство). Тому у випадку коли вимоги заявника є меншими за встановлені законодавством про банкрутство, кредитори можуть об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою. Таку заяву підписують усі кредитори, які об'єднали свої вимоги.
Крім того, правом на подання заяви до господарського суду
наділені податкові органи, а також інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів. До них можуть бути віднесені державні цільові фонди, державні органи у справах нагляду за страховою діяльністю тощо [8].
З точки зору цивільного права вищезазначені уповноважені державою органи не можна віднести до кредиторів, бо вони є суб'єктами публічно-правових відносин і реалізують свої владні повноваження виключно у названих відносинах. Але Закон встановлює, що до податкових та інших органів держави, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів застосовуються норми про кредиторів (абз. 6ст.1,ч.10ст.7).
Включення цих державних органів до кола кредиторів має на меті уникнення дублювання норм, які встановлюють однакові вимоги як до заяви кредитора, так і до заяви податкових та інших зазначених органів держави. Таким чином, прирівнювання податкових органів та інших органів держави, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів, до кредиторів можна віднести до прийому законодавчої техніки, використовуваного законодавцем з метою спрощення термінології, тобто "для цілей" Закону (ст.1).
Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором до господарського суду у письмовій формі. Заява повинна бути підписана керівником або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами підприємства-боржника або кредитора, чи громадянином-заявником.
Згідно з Законом про банкрутство, заява повинна містити:
—    найменування суду, до якого подається зава;
—    найменування (прізвище, ім'я та по батькові підприємця) боржника, його поштову адресу;
—    номер (код), що ідентифікує заявника як платника податків і обов'язкових платежів;
—    виклад обставин, які  підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені).
До заяви також додаються документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника з фіксацією дати прийняття документів банківською установою до виконання.
Коли з заявою до суду звертається боржник, в ній повинна міститися ще й така інформація:

—    сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, що не оспорюється боржником;
—    розмір заборгованості по податках і обов'язкових платежах;
—    розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
—    відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
—    найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
До заяви боржника додаються такі документи:
—    рішення власника майна (якщо таке рішення прийняла така особа чи особи);
—    бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;
—    за наявності заставленого майна його перелік і повним опис із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;
—    протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в судовому процесі під час провадження у справі; про банкрутство.
Слід звернути увагу на те, що боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Крім того, коли провадження ініціює боржник, він зобов'язаний одночасно з заявою подати план санації.
Певні особливості існують у разі порушення заяви про банкрутство боржника за ініціативою кредитора.
Заява кредитора повинна містити крім зазначених вище й такі відомості:
—    вимоги кредитора до боржника із зазначенням їх розмір;
—    підтвердження наявності зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;
—    докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати;
—    докази обґрунтованості вимог кредитора.
До заяви кредитора додаються документи, які підтверджують його вимоги. Це можуть бути рішення суду, господарського суду, що розглядали вимоги кредитора до боржника, копії неоплачених розрахункових документів, за якими здійснюється списання коштів з розрахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цих документів до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), а також інші документи.
Якщо вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, що забезпечена цією заставою, кредитор повинен подати докази цього.
У разі надходження кількох заяв про визнання банкрутом одного і того самого боржника провадження у справі про банкрутство порушується за заявою, що надійшла першою.
Однією із новел Закону про банкрутство у новій редакції є вимоги до боржника у деяких випадках в обов'язковому порядку звертатися до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Закон зобов'язує боржника звертатися в місячний строк до господарського суду із заявою про визнання його банкрутом у разі, коли виявляється, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів може призвести до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
При прийнятті рішення про банкрутство підприємства-боржника органом боржника, який має на це повноваження, керівництво зобов'язується звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Іншою підставою необхідності звернення до господарського суду є виявлення такої ситуації, коли у процесі здійснення ліквідації платоспроможного підприємства не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено його неспроможність задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. У такому випадку задоволення вимог кредиторів відбувається за правилами, встановленими у законодавстві про банкрутство.
Крім боржника вчасні заходи для запобігання банкрутству підприємства повинні вживати засновники (учасники) боржника -юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.
Суддя господарського суду протягом п'яти днів з дня отримання заяви та документів, доданих до неї, повинен винести рішення про прийняття чи відмову у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України (ст. 64), яке оформляється ухвалою.
Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:
—    боржник не є суб'єктом банкрутства або така юридична особа вже ліквідована чи реорганізована;
—    стосовно боржника юридичної чи фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;
—    вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати ;
—    вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
У разі відмови господарського суду прийняття заяви всі отримані судом матеріали повертаються заявнику.
Суддя господарського суду також може повернути заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду, якщо не було дотримало формальних вимог процесуального законодавства. Таке може статися, коли:
—    заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посада якої не вказана;
—    у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші зазначені вище відомості;
—    не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення недоліків.
Після залишення заяви першого заявника без розгляду господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить