Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Доларизація в Україні

Доларизація в Україні
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Доларизація в Україні

Не має такої країни яка б не бажала мати міцну національну грошову одиницю. Адже стабільні гроші – запорука довгострокового і сталого економічного зростання. Тому питання стабільності національної валюти у будь-якій економіці є першочерговим у процесі здійснення макроекономічної політики.
Щоб довести вищеназване ствердження можна привести деякі можливі негативні наслідки слабкості грошової одиниці та пов’язаної з цим цінової нестабільності й інфляції:
- зростання рівня цін і рівня інфляції, що призводить до обмеження кредитної діяльності (особливо в умовах довгострокового кредитування) та зростання контрактних витрат;
- зменшення темпів економічного зростання;
- спотворення бухгалтерського обліку, податкової системи та реальних цін, активів;
- часткова втрата функції грошей;
- перетікання ресурсів з виробничої сфери у галузь фінансових послуг з метою хеджування проти можливої інфляції.
Таке положення речей для країни дуже небажане. Тому Україна, з часу проголошення незалежності, поставила за ціль досягнення стабільності грошової одиниці.
З цією метою й була проведена у вересні 1996 року грошова реформа, яка вивела з обігу в Україні карбованець, та ввела свою національну одиницю – гривню. Карбованець, як тимчасова грошова одиниця, було введено не в кращий спосіб. Він прийняв на себе більшу частину фінансових  негараздів перехідного періоду.
Звичайно, саме вересень 1996 року для проведення реформи вибрано не випадково. В останні два місяці перед проведенням реформи рівень інфляції був у межах 0,1 %, зростання споживчих цін в Україні було майже зупинено. Тому, з монетарної точки зору, сприятливішого моменту Україна не мала давно.
Економічний зміст грошової реформи починається лише з заміни однієї грошової одиниці на іншу і зміни масштабу цін, а в тому, що це, передусім, комплекс фінансово-економічних заходів для створення умов забезпечення стабільності нової національної валюти. Грошова реформа – це той єдиний стрежень, навколо якого формується нова економіка.
Головну роль у підтриманні стабільності національної валюти відіграє монетарна політика, успішність якої залежить від проголошення НБУ чітких і зрозумілих цілей обраної монетарної політики та від їх ретельного дотримання.
Центральний банк регулює та контролює кількість грошової маси в обігу в умовах ринкової економіки. Його стратегічною метою і найважливішим обов’язком є створення стабільного середовища для діяльності усіх економічних суб’єктів. Це пов’язано з двома фундаментальними факторами:
-    макроекономічним, домінантою якого є забезпечення стабільності валюти, тобто стандарту вартості;
-    мікроекономічним, яким визначається спроможність центрального банку забезпечити надійність всієї фінансової системи.
Стабільність стандарту вартості означає стабільність рівня цін усередині країни. Але Україна має відкриту економіку, яка пов’язана з міжнародними операціями, тому цим аспектом обмежуватись не варто, а слід враховувати ще один чинник: зовнішню вартість грошей, тобто сприяти стабільності обмінного курсу. Будь-які економічні інститути працюють найефективніше тоді, коли в середині країни ціни залишаються стабільними, а на зовнішньому ринку зберігається відносна постійність та передбачуваність обмінних курсів. Тому центральний банк будує свою курсову політику так, що підтримувалась конкурентоспроможність економіки, інфляція була незначною і не відбувалось різких курсових коливань.
Стабільність вартості грошей також залежить і від обсягу грошової маси, тобто від змінної, на яку впливає центральний банк шляхом проведення монетарної політики.
Тому найголовнішим завданням центрального банку є забезпечення динаміки такої грошової пропозиції, яка б порівняно з індексом цін і змінами обмінного курсу давала приріст монетизації реальної економіки (збільшення реальних коштів у безготівковому обігу). З іншого боку, в реальній економіці має бути потенціал для розширеного відтворення товарів і послуг, які знаходять збут на внутрішніх і зовнішніх ринках, оскільки вартість грошей визначається не лише їх кількістю, а й потоками товарів та послуг, а також запасами інших економічних активів.
В 1991-1995 рр. в Україні грошова маса в обігу збільшувалась в рази, що в умовах неконкурентоздатної економіки призвело до знецінення грошових заощаджень населення, оборотних коштів господарств, до різкого зниження життєвого рівня громадян. Після тривалої стагнації економічне зростання, яке почалося з промисловості в 1999 році, є ознакою того, що почався процес створення української національної конкурентоздатної економіки, яка все більше потребує національних грошей для обслуговування процесу виробництва та обігу товарів.
Зміцнення національної валюти найбільше залежить від правильно вибраної курсової політики держави. При цьому необхідно дотримуватись оптимального балансу між цілями цієї політики: контролювання внутрішніх цін, конкурентоспроможність експорту товарів і послуг на світових ринках, підтримання валютних резервів центрального банку на належному рівні, активізація процесів зовнішніх інвестицій у країну. Тобто йдеться про балансування між підтриманням конкурентоспроможності економіки і додатковим інфляційним тиском, який може справляти девальвацію національного обмінного курсу. Для контролю за курсом центральному банку потрібні жорстка фіскальна і зважена монетарна політики.
Аналізуючи ситуацію на валютному ринку України в 2001 р., цей період необхідно поділити на 2 періоди: до 11 вересня і після, так як сумнозвісні події в США 11 вересня 2001 року стали одним з найсильніших шоків не лише для національної, а й для світової економіки. Протягом першого періоду можна було говорити про очевидне затухання ревальваційних процесів (адже напередодні подій у США офіційний курс гривні знизився з 5,3392 грн./дол. на початку місяця до 5,3415 грн./дол.). Але у другому періоді відновилась стійка ревальваційна тенденція і до кінця місяця гривня укріпилась до рекордного рівня з середини січня 2000 року – 5,3314 грн./дол. Таким чином, з початку року ревальвація гривні становила 1,9%.
З огляду на таку ситуація в Україні на даний момент існують дискусії щодо відповідності курсу гривні. У зв’язку з цим склалися три точки зору.
Експортери вважають, що зростання курсу гривні спричинить значне зниження рентабельності експорту і, як наслідок, приведе до падіння темпів його зростання. Тому вони висловлюють побажання про необхідність проведення слабкої девальвації курсу гривні. Але при девальвації гривні НБУ мав би “посилити” долар, що спричинить зростання грошової бази та інфляції.
Іншої точки зору дотримується радник Президента Анатолій Гальчинський. Він вважає, що Україні потрібна не девальвація, а поступова ревальвація гривні аж до рівня 4,0-4,5 грн./дол. На його думку це вигідніше для країни, оскільки дешевшими стануть критичний імпорт енергоносіїв, технологічний імпорт машин та обладнання, а також обслуговування зовнішнього боргу.
Національний банк має третю точку зору. За словами директора департаменту валютного регулювання НБУ Сергія Яременка, політика, яку проводить НБУ останні півтора року, курс встановлюється відповідно до реального припливу валюти на внутрішній ринок; тому непотрібно ні девальвувати, ні ревальвувати курс гривні.
Позиція НБУ на сьогодні найбільш прийнятна, оскільки інші точки зору не враховують економічних умов. Адже неможливо девальвувати курс валюти (якщо не йдеться про примусову девальвацію), коли пропозиція валюти постійно перевищує попит на неї. Крім того, експортери працюють на імпортованих енергоносіях, і коли курс гривні постійно девальвувати, то собівартість їхньої продукції зростатиме швидшими темпами. Слід зазначити, що вона зростає і за практично стабільного курсу, оскільки інфляція постійно впливає на збільшення витрат виробництва.
Свої негативні наслідки має й значна ревальвація курсу гривні до 4,0-4,5 грн./дол. Зараз для цього немає відповідних економічних умов. За такого курсу імпорт продукції значно подешевшає і конкурентні можливості внутрішніх виробників погіршаться. Адже вартість валюти для закупівлі імпорту зменшиться, а витрати внутрішніх виробників зростуть. Ревальвація курсу відображається і на експортерах: виручка від експорту зменшиться, а витрати збільшаться, і це в подальшому може погано зазначитися на динаміці економічного зростання.
Але потенціал збільшення курсу у гривні є. За допомогою паритета купівельної спроможності визначається обгрунтованість обмінного курсу валюти однієї країни щодо валюти іншої країни. Згідно із цим критерієм, курс є обгрунтованим, якщо купівельна спроможність валюти в обох країнах щодо стандартного кошика товарів однакова. У іншому разі курс для однієї з країн буде переоцінений, а для іншої – недооцінений. Це означатиме, що між цими країнами паритет купівельної спроможності не виконується. Для цього обчислення економісти часто використовують бутерброд “Big Mac”.
Але на даному етапі політика значної ревальвації буде недоречною, поскільки може визвати ще один негативний результат – відплив капіталу за кордон. Екпортери почнуть приховувати виручку і тримати її на закордонних рахунках. Окрім того, підвищення реального курсу гривні “з’їдає” доларові заощадження населення, які становлять чи не найголовніші їхні надбання на “чорний день”.
Політика, яку здійснює Національний банк України на грошовому ринку, є надто ризиковою. З одного боку, дуже добре, що НБУ купує постійно валюту на ринку і поповнює свої резерви. За даними на 20 липня 2001 року обсяг валютних резервів НБУ дорівнював 2,078 млрд.дол., зо збільшує можливості щодо розрахунків за зовнішніми боргами.
З іншого боку, НБУ купив за сім місяців 2001 року на міжбанківському ринку понад 1,035 млрд.дол., а до кінця року планує збільшити свої резерви до 2,3 млрд.дол. Постійно купуючи валюту на внутрішньому ринку, Національний банк збільшує грошову масу, що негативно позначається на рівні інфляції.
Щоб запобігти значній ревальвації курсу гривні, НБУ, крім постійних інтервенцій, повинен переглянути умови роботи валютного ринку. Нині валютний ринок обслуговує лише платіжний баланс держави, а банкам забороняється проводити арбітражні операції. При цьому також зберігається норма НБУ щодо обов’язкового 50-відсоткового продажу валюти експортерами на міжбанківському ринку в п’ятиденний термін. Скасування цих норм або зменшення до рівня 25-20%, а також дозвіл хоча б частково працювати з власною валютною позицією банкам, могло б позитивно вплинути на загальну ситуацію на валютному ринку: дещо знизилася б пропозиція валюти, завдяки чому темпи ревальвації національної валюти сповільнилися б, а також скоротився б розрив між попитом і пропозицією валюти, що зумовило б зменшення обсягів її купівлі Національним банком, а відтак – і грошової маси в обігу.
Говорячи про стабільність національної валюти, не можна обійти проблему високої доларизації економіки України. Відомо, економічні суб’єкти збережуть свої вклади в гривнях у тому разі, якщо процентні ставки для вкладників у гривнях будуть вищими або дорівнюватимуть ставкам для доларів США з урахуванням очікуваного розміру девальвації. Якщо ці умови не дотримуються, то економічні суб’єкти і населення зберігатимуть свої надбання в іноземній валюті. Відтак національна грошова одиниця може втратити свою функцію і деградувати у “другосортну валюту”, а також до “заміщення” її іншою, могутнішою валютою.
Впровадження гривні в ході реформи 1996 року підживило давні надії на підвищення курсу національної грошової одиниці та витіснення долару з грошового обігу. Але поки рівень доларизації залишається значним. Він зменшиться лише тоді, коли власна національна валюта буде міцною і протистоятиме американському долару. Крім того рівень доларизації знизиться при значному зменшенні обсягів тіньової економіки, яка нині, за оцінками, сягає 50-60% реальної економіки.
Ще однією надією на зменшення рівня доларизації є впровадження з 2002 р. готівкових євро в країнах Європейського Союзу. Ціллю введення євро стало протистояння світовій гегемонії долара і бажання мати єдину валюту в країнах Європи. Таким чином, долар буде постійно витіснятись з європейських ринків, а це, в свою чергу, приведе до дедоларизації економіки України.
Після подій 11 вересня довіра до долару як самої стабільної валюти похитнулася, оскільки відбулось деяке ослаблення долара. Кризи не сталося, тому що Федеральна резервна система США емітувала на цілі підтримання курсу 120 млрд.дол. і долар втратив лише 4%. Свій внесок у стабільність долара зробили і центральні банки європейських країн, 12 вересня, виразивши готовність втрутитися на валютний ринок, щоб запобігти різкому падінню долара США. Таким способом вдалося уникнути паніки на світових фінансових ринках, і долар США, як і раніше, залишився головною резервною валютою.
Ситуація з доларом підштовхнула Національний банк України до рішучих подій стосовно своїх резервів: здійснити диверсифікацію валютних резервів у бік збільшення питомої ваги євро. Хоч зараз євро і дешевший за долар, але, згідно з паритетом купівельної спроможності, “справедливе” співвідношення долара до його головного конкурента – євро – знаходиться в діапазоні 1-1,1 долара за євро. Виходячи з цього, долару пророкують подешевлення на 11% (див.табл.1), а деякі спеціалісти вважають, що навіть на 15%.
Ще одним з вирішальних чинників зміцнення гривні є, поряд з економічним фактором, моральний базис, тобто наявність довіри українців до своїх грошових знаків, а через них – до центрального банку держави як емітента цих знаків. При проведенні грошової реформи цей психологічний момент, тобто фактор віри нашого народу у фетиш нової національної валюти, в Україні існував. Люди вірили, що через введення гривні поліпшаться умови їхнього життя, що гривні будуть повернені всі функції, властиві грошам. Вірили, що зникне небезпечне явище, відоме під назвою “втеча від грошей”, відбудеться дедоларизація економіки. Все це мало само собою підтягнути суспільство до національного режиму економіки. Але, нажаль, багато з очікуваного не виправдалось. Тому для виникнення віри у вітчизняну грошову одиницю потрібний ще час, підкріплений реальними позитивними змінами, які б довели життєздатність нашої валюти.
Що ж буде з курсом гривні далі?
В Україні є два варіанти розвитку подій: підтримувати стабільний номінальний курс, при цьому порушити показники щодо скорочення інфляції, або забезпечити подолання інфляції, допустивши падіння долара.
Незважаючи на відновлення ревальваційних процесів на валютному ринку, ця тенденція навряд чи залишиться стабільною тривалий період. Цьому може сприяти погіршення торгівельного балансу України в липні-серпні, який буде й надалі погіршуватись з огляду на зниження цін на метали, а вони є основною статтею українського експорту. Більше усього ревальваційні процеси припиняться і матиме місце незначна девальвація, про що свідчать показники, викладені в “Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік”, затверджених Радою НБУ 14 вересня 2001 року.
Україні потрібна “сильна” гривня. Зміцнення національної грошової одиниці сприяє збільшенню інвестицій у реальний сектор економіки, зростання заощаджень населення, ефективного функціонування як банківської системи, так і економіки в цілому, а в підсумку – довгострокового і сталого економічного зростання.
Сильною гривня буде тоді, коли держава буде спроможна зберігати відносну стабільність вартості своїх грошей. Це залежить від фіскальної політики, а також від розумного контролю та регулювання пропозиції грошей з боку центрального банку за допомогою монетарної політики. Надлишкова грошова маса в економіці призводить до знецінення грошової одиниці і, як наслідок, до збільшення рівня доларизації валюти.
Зараз долар є домінуючою валютою для абсолютної більшості глобальних ринків, але з введенням готівки євро могутність долара послабиться. Наскільки сильно євро буде протистояти долару – покаже час.
Стосовно реального положення гривні. За 2000-2001 рік спостерігається стійка тенденція поступової ревальвації курсу гривні. В основному це пов’язане зі зростанням обсягів експорту та збільшення надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок. Але, не дивлячись на це, досі йде пошук кращих шляхів вирішення актуальних проблем розвитку вітчизняного грошового та валютного ринків.
В період структурної перебудови економіки України і залучення іноземних інвестицій особливого значення набувають зовнішня стабільність гривні та передбачуваність обмінного курсу.
Тому аргументи експортерів відносно девальвації гривні не є переконливими, оскільки це може призвести до:
1)    зростання цін на кредитні ресурси;
2)    зростання індексу споживчих цін;
3)    зниження реальних доходів населення і зарплати;
4)    падіння цін інвестиційних проектів;
5)    збільшення витрат з бюджету для обслуговування зовнішніх боргових зобов’язань.
З іншого боку, значна ревальвація гривні може призвести до падіння конкурентоспроможності України і зменшення доходів експортерів.
Взагалі зміна вільного курсу є чи не найважливішим фактором, який визначає рівень доходів населення і фірм, впливає на стан споживчих цін, інвестицій та заощаджень, на поведінку всіх економічних суб’єктів. Тому НБУ потрібно вибрати оптимальну позицію, при якій буде забезпечуватись збільшення грошової пропозиції при стабільності національної валюти, що є запорукою зростання реальної економіки.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить