Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Головні функції структурних підрозділів ринку

Головні функції структурних підрозділів ринку
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Головні функції структурних підрозділів ринку

1. Депозитарії здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках клієнтів та операцій емітента, який випустив цінні папери. Окрім цього вони здійснюють клірингові розрахунки щодо угод з цінними паперами та ведуть реєстри власників цінних паперів.
2. Реєстратори ведуть реєстрацію власників цінних паперів (співробітничають тільки з депозитаріями).
3. Зберігачі здійснюють усі види операцій депозитаріїв, за винятком клірингу і розрахунків за угодами з цінними паперами. Вони також виконують функції зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках та реєструють власників іменних цінних паперів.
4. Інформаційні центри збирають, обробляють, створюють та готують інформаційну продукцію для розповсюдження.
5. Саморегулююча організація створюється з наступними цілями:
— для забезпечення належного професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів;
— виступають як представники учасників ринку цінних паперів та захищають їх професійні інтереси;
— для здійснення професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців - співробітників саморегулюючої організації;
— інформаційного забезпечення саморегулюючої організації щодо законодавчої бази та її змін:
— розробки та контролю виконання норм та правил поведінки і регламенту при здійсненні операцій з цінними паперами;
— впровадження ефективного механізму вирішення суперечок, які виникають між учасниками саморегулюючої організації.
Саморегулюючі організації можуть самостійно здійснювати торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку, створюючи торгівельно — інформаційні мережі у формі дочірніх фірм.
6. Центри сертифікатних аукціонів виконують наступні функції:
— забезпечують продаж акцій ВАТ;
— інформують населення з питань продажу акцій;
— здійснюють консультативні послуги з питань приватизації (консультації, методичні матеріали, лекції, семінари);
— аналізують результати продажу акцій та створюють бази даних;
— організовують навчання та підвищення кваліфікації кадрів центру.
7. Аудиторські фірми здійснюють організаційне та методичне забезпечення аудиту і аудиторських перевірок.
8. Курси підготовки готують фахівців для фондового ринку.
9. Консалтингові фірми надають послуги комерційного та методичного характеру з питань діяльності фондового ринку.
Головним завданням інфраструктури фондового ринку є забезпечення його ефективного функціонування.
Споживачами капіталу на фондовому ринку є підприємства та органи державної влади.
Постачальниками є особи, які тимчасово мають вільні гроші. При цьому органи влади завжди виступають на ринку як боржники.
Головними джерелами капіталу на фондовому ринку є грошові заощадження домогосподарств.
Попит на цінні папери у значній мірі залежить від довіри до емітентів та рівня добробуту населення. Враховуючи стан добробуту населення в Україні, де більш ніж 60% осіб оцінюють свій матеріальний стан як поганий та дуже поганий, марно розраховувати на приплав національних інвестицій на ринок цінних паперів.
Капітал, що живить фондовий ринок має властивості вразливості, мобільності та рідкісності.
Вразливість капіталу полягає у тому, що ті гроші які вкладені у цінні папери легше втратити, ніж ті, що знаходяться у власних гаманцях.
Мобільність полягає у миттєвому реагуванні капіталу на небезпеку. У зв'язку з цим інвестори залишають одних емітентів заради інших або взагалі покидають ринок цінних паперів.
Рідкісність капіталу пояснюється тим, що його завжди не вистачає і на нього завжди існує великий попит.
Функціонування ринку цінних паперів ґрунтується на таких принципах:
1. Упорядкованість - наявність "правил" гри та контроль їх виконання.
2. Прозорість передбачає наявність відкритої інформації щодо даних про емітентів, укладених угод, стану попиту, пропозиції та цін.
3. Відкритість - це відсутність штучних бар'єрів до входу та виходу з ринку.
4. Рівні можливості - це відсутність дискримінації учасників ринку.
5. Спокій - ринок не повинен бути дуже мінливим, у противному разі його опора дрібні інвестори покинуть його.
6. Збалансованість полягає у відповідності оптового ринку роздрібному.
Стратегія формування фондового ринку в Україні передбачає застосування наступних принципів створення та функціонування національного ринку цінних паперів:
— Соціальна справедливість - це законодавче закріплення рівних можливостей для усіх учасників, створення сприятливих умов для доступу інвесторів та позичальників на ринок, заборона монополії та дискримінації.
— Захист інвесторів - це створення сприятливих умов для реалізації інтересів учасників ринку та гарантії недоторканності їх майна.
— Урегульованість — створення гнучкої системи правового регулювання ринку.
— Контрольованість передбачає здійснення контролю за дотриманням "правил" гри, запобігання зловживань та їх профілактика.
— Ефективність передбачає максимальну реалізацію потенційних можливостей ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні галузі національної економіки.
— Правова упорядкованість - створення правової системи для регламентування "правил" поведінки та взаємовідносин суб'єктів ринку.
— Прозорість та відкритість.
7. Конкурентність, що полягає у забезпеченні свободи для підприємницької діяльності інвесторів, емітентів, ринкових посередників, створення умов для залучення вільних коштів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників. Усі учасники ринку повинні дотримуватися при цьому добросовісної конкуренції.
Учасниками операцій на фондовому ринку є споживачі, постачальники, торгові посередники, наймані працівники — професіонали, які обслуговують ринок та органи, які регулюють діяльність ринку.
Інституціональні інвестори акумулюють вільні кошти, поставляють їх на фондовий ринок (комерційні та інвестиційні банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди, страхові компанії).
Торгові посередники зводять покупців та продавців цінних паперів на фондовому ринку з метою прискорення укладення угод та отримання комісійних за свої послуги. На ринку цінних паперів здійснюють свої операції наступні суб'єкти:
1. Емісійні - здійснюють організаційні заходи щодо випуску та розміщення цінних паперів.
2. Брокерські - здійснюють послуги клієнтам щодо укладання угод з цінними паперами, як комісіонери або довірчі особи і не вступають у фізичне володіння цінними паперами.
3. Дилерські - укладають угоди для себе та за свої кошти.
4. Представницькі - представляють інтереси однієї із сторін при укладанні угод.
5. Консалтингові - надають консультативні послуги, юридичного, економічного технічного та навчального характеру.
6. Аудиторські - ревізія фінансового стану та бухгалтерської звітності.
7. Депозитарії - послуги щодо збереження, передачі та обміну цінних паперів.
8. Клірингові - операції щодо контроль за виконанням угод з цінними паперами.
9. Реєстраторські - реєстрація угод з цінними паперами та їх власників.
10. Регулюючі - правове регулювання торгових операцій.
Головні цілі учасників фондового ринку наступні:
— споживачі намагаються отримати додаткове джерело
фінансування свого бізнесу;
— постачальники    —    домогосподарства    виконують         функції збереження та накопичення заощаджень;
— портфельні інвестори намагаються збільшити капітали  та вартість портфеля інвестицій;
— стратегічні інвестори здійснюють контроль діяльності підприємства з метою отримання прибутку від його діяльності;
— торгові організації намагаються отримати прибуток за рахунок джерел небанківського фінансування для емітента та небанківських фінансових інструментів для інвестора;
— обслуговуючі організації надають платні послуги, постачальникам та торгівцям;
— регулюючі органи здійснюють діяльність некомерційного характеру, яка пов'язана зі встановленням "правил" гри та контролем за їх виконанням
Усі учасники ринку цінних паперів намагаються отримати прибуток, зменшити ризикованість операцій та підвищити свою ліквідність.
В ринкових операціях приймають участь стратегічні та портфельні інвестори.
Стратегічні мають за головну мету отримання прибутку від діяльності підприємства.
Портфельні намагаються збільшити вартість портфелю інвестицій. Вони класифікуються наступним чином у залежності від їх дій:
— консервативні - контролюють безпечність інвестицій;
— помірно-агресивні - їх головна мета безпечність та прибутковість інвестицій;
— агресивні намагаються збільшити прибуток та зростання вартості інвестицій;
— досвідчені - намагаються забезпечити своїм інвестиціям прибутковість, зростання вартості та ліквідність;
—    "витончені" - ставлять за мету прибутковість, зростання вартості, ліквідність та максимальний дохід.
Кон'юнктура ринку цінних паперів залежить від багатьох факторів, головними із яких є:
— стан попиту та пропозиції;
— суб'єктивні фактори;
— стан суміжних ринків;
— технічні фактори;
— цінові фактори.
Стан попиту визначається загальним економічним та політичним станом країни, галузі або окремого емітента.
Пропозиція залежить від соціальної структури суспільства, обсягу, структури та попиту населення, гарантій безпечності інвестицій та правового захисту інвестора.
Характер попиту визначається потребами споживачів у довгострокових мало ліквідних фінансових ресурсах.
Характерними особливостями пропозиції є те, що більша частка заощаджень населення акумулюється у короткостроковій високоліквідній фірмі.
Ці протиріччя вирішуються шляхом створення умов для власників заощаджень щодо збільшення строків накопичень і відмови від високої ліквідності, спонукання споживачів до переорієнтації на короткострокові позикові кошти, створення системи комбінування фінансових ресурсів, що сприяє задоволення попиту за існуючої системи пропозиції.
Суб'єктивні фактори стосуються психології інвесторів та їх цілей, впливу заяв або поведінки окремих авторитетних осіб на поведінку інших учасників ринку , обсягу спекулятивних операцій, які впливають на ціни.
Ринок цінних паперів завжди конкурує із суміжними ринками.
Технічні фактори стосуються технічного забезпечення операцій і тому чим вищий технічний рівень забезпечення операцій тим мобільніший ринок.
Готовність головного постачальника капіталу до інвестування у цінні папери підприємств України незначна. Найбільша частка їх вкладається у нерухомість, дорогоцінні метали, долари США. Цінні папери у цьому переліку знаходяться на 10 місці. Ринок цінних паперів в Україні розвивається за рахунок цінних паперів ВАТ. Головними перспективними напрямками розвитку ринку цінних паперів в Україні є наступні:
— створення широкого кола акціонерів;
— розробка процедури торгівлі акціями на первинному ринку, реєстрація прав власності на акції та технології їх обробки і передачі інформації при укладанні угода.
— створення можливостей для посередників купувати цінні папери за рахунок акумулювання приватизаційних паперів;
— продаж акцій працівникам підприємств на пільгових умовах, що сприятиме активізації торгівлі на вторинному ринку.
Успішний розвиток ринку цінних паперів можливий при стабільному економічному, політичному та фінансовому стані підприємств та економіки України у цілому.
Такі документи, які відокремлюються від угод купівлі — продажу кредитів або частки підприємств та існують самостійно, виконуючи при цьому функції грошей, називають цінними паперами. Головними видами цінних паперів, які обертаються на ринку є пайові, боргові та похідні цінні папери. Вони обертаються на фінансовому ринку, як засіб розподілу грошових коштів між його суб'єктами, та як засіб регулювання готівки в обігу і облікових ставок НБУ
Структура фінансового ринку складається з таких елементів:
— кредитний ринок;
— валютний ринок;
— страховий ринок;
— ринок пайових цінних паперів.
В залежності критеріїв класифікації фондовий ринок розподіляється на такі ринки:
Первинний ринок - це ринок перших та повторних випусків цінних паперів, де відбувається їх первинне розміщення.
Вторинний ринок - це ринок де відбувається перерозподіл цінних паперів з первинного ринку.
Позабіржовий ринок приймає до продажу акції підприємств, які мають стійкий фінансовий стан протягом 3-х років та продають на цьому ринку не менш ніж 10% акцій.
"Торгівля з "прилавка" — це ринок молодих фірм, продаж акцій яких суворо не регламентується.
"Третій ярус" . На ринку діють такі ж правила, як і на біржі. Найчастіше - це комп'ютерна біржа. Основними постачальників капіталу на ринок є домогосподарства.
Стратегія формування фондового ринку в Україні передбачає використання таких принципів:
1. Соціальна справедливість - законодавче закріплення рівних можливостей для усіх учасників ринку, створення сприятливих умов для доступу інвесторів та позичальників на ринок, заборона монополії та дискримінації.
2. Захист інвесторів - створення сприятливих умов для реалізації інтересів учасників ринку та гарантії недоторканності їх майна.
3. Урегульованість — створення гнучкої системи правового регулювання ринку.
4. Контрольованість — здійснення контролю за дотриманням "правил" гри, запобігання зловживань та їх профілактика.
5. Ефективність — максимальна реалізація потенційних можливостей ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні галузі національної економіки.
6. Правова упорядкованість - це створення систем для контролю поведінки та взаємовідносин суб'єктів ринку.
7. Прозорість та відкритість.
Конкурентність полягає у забезпеченні свободи діяльності емітентів, ринкових посередників, створення умов для залучення вільних коштів, встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників. Усі учасники ринку повинні дотримуватися при цьому добросовісної конкуренції.
Кон'юнктура ринку цінних паперів залежить від багатьох факторів, головними із яких є:
— стан попиту та пропозиції;
— об'єктивні фактори;
— стан суміжних ринків;
— технічні фактори;
— цінові фактори.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить