Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Форми фінансування підприємств та критерії прийняття фінансових рішень

Форми фінансування підприємств та критерії прийняття фінансових рішень
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Форми  фінансування  підприємств  та  критерії  прийняття  фінансових  рішень

Основне  завдання  фінансової  діяльності  підприємств  полягає  в  мобілізації  капіталу  для  фінансування  їх операційної  та  інвестиційної  діяльності.
Перш  ніж  перейти  до  вивчення  механізмів  залучення  фінансових  ресурсів  суб’єктами  господарювання, розглянемо  основні  форми  фінансування. Їх  здебільшого  класифікують  за  такими  критеріями:
а) залежно  від  цілей  фінансування;
б) за  джерелами  надходження  капіталу;
в) за  правовим  статусом  капіталодавців  щодо  підприємства.
Залежно  від цілей фінансування  виокремлюють  такі  форми:
-    фінансування  при  заснуванні  підприємства;
-    на  розширення  діяльності;
-    рефінансування;
-    санаційне  фінансування.
За  джерелами  мобілізації  фінансових  ресурсів  розрізняють  зовнішнє  та  внутрішнє  фінансування. За  правовим  статусом  інвесторів – власний  капітал  може  бути  сформований  за  рахунок  внесків  власників  підприємства  або  шляхом  реінвестування  прибутку.
Позичковий  капітал, як  і  власний  може  бути  мобілізований  із  зовнішніх  та  внутрішніх  джерел. До  зовнішніх  джерел  формування  позичкового  капіталу  належать:
-    кредити  банків (довго-  і  короткострокові);
-    кредиторська  заборгованість  за  матеріальні  цінності, виконанні  роботи, послуги;
-    заборгованість  за  розрахунками (з  одержаних  авансів, з  бюджетом, з  оплати  праці  тощо).
Загальний  огляд  форм  фінансування  та  їх  класифікацію  подано  на  рис.2.
У підприємств  можуть  бути  різні  альтернативи  залучення  капіталу. Звичайно, не  можна  надати  однозначних  рекомендацій  щодо  вибору  тієї  чи  іншої  форми  фінансування. В  одних випадках  фінансові  ресурси  слід  формувати  через  збільшення  власного  капіталу, в  інших – на  основі  залучення   позичок. Для  одних  підприємств  вигіднішою  є  можливість  використовувати  внутрішні  джерела  фінансування, для  інших – зовнішні. Фінансовий  менеджер  під  час  прийняття  рішень  щодо  вибору  найбільш  прийнятної  форми  фінансування  повинен  скористатися  відповідними  критеріями.          

Одним  з  головних  завдань  фінансового  менеджера  є  обґрунтування  рішень  щодо  вибору  оптимальних  для  конкретних  фінансово-економічних  умов  форм  фінансування  підприємства. У  цьому  зв’язку  фінансисти  досить  часто  постають  перед  необхідністю  прийняття  рішень  щодо  вибору  найкращої  з  існуючих  альтернатив:
-    емісія  облігацій  чи  акцій?
-    залучення  банківських  позичок  чи  капіталу  власників?
-    емісія  простих  чи  привілейованих  акцій?
-    реінвестування  прибутку  чи  виплата  дивідендів?
Для  прийняття  правильних  фінансових  рішень  слід  зважати  на  критерії, за  допомогою  яких  можна  оцінити  переваги  та  недоліки  залучення  позичкового  і  власного  капіталу, зовнішнього  і  внутрішніх  джерел  фінансування  тощо. До  критеріїв  можна  віднести  такі:
-    Прибуток/рентабельність. Слід  розрахувати, яким  чином  та  чи  інша  форма  фінансування  вплине  на  результати  діяльності  підприємства. При  цьому  необхідно  виходити  з  того, що  рентабельність  активів  підприємства  повинна  перевищувати  вартість  залучення  капіталу, а  також  враховувати, що  зростання  частки  заборгованості  в  структурі  капіталу  в  окремих  випадках  може  привести  до  підвищення    прибутковості  підприємства, а  в  інших  - навпаки.
-    Ліквідність. Фінансист  повинен  розрахувати, яким  чином  форма  фінансування  вплине  на  рівень  теперішньої  та  майбутньої  платоспроможності  підприємства. Вхідні  та  вихідні  грошові  потоки  слід  координувати  таким  чином, щоб  у  будь-який  час  підприємство  було  спроможним  виконати  свої  поточні  платіжні  зобов’язання. Цього  можна  досягти  дотриманням  фінансової  рівноваги  в  довгостроковому  періоді. Фінансова  рівновага  передбачає, що  грошові  надходження  підприємства  задовольняють  або  перевищують  потребу  в  капіталі  для  виконання  поточних  платіжних  зобов’язань.
-    Структура  капіталу (незалежність). Вдаючись  до  тієї  чи  іншої  форми  фінансування, слід  прогнозувати, яким  чином  вона  вплине  на  рівень  автономності  і  самостійності  підприємства  у  разі  використання  коштів, збереження  інформаційної  незалежності  та  контролю  над  підприємством  у  цілому. Окрім  цього, необхідно  виявляти  можливі  ризики, зокрема  ризик  структури  капіталу.
-    Накладні  витрати, пов’язані  із  залученням  коштів. Наприклад, емісійні  витрати, на  обов’язкові  аудиторські  перевірки, витрати  на  обов’язкову  публікацію  звітності  в  засобах  масової  інформації  тощо.
-    Мінімізація  оподаткування. Доцільно  вибирати  ту  форму  фінансування, яка  дасть  найбільший  ефект  з  погляду  зменшення  податкових  платежів. Звичайно, податковий  фактор  слід  розглядати  в  контексті  його  впливу  на  вартість  залучення  капіталу  в  цілому.
-    Об’єктивні  обмеження. Відсутність  кредитного  забезпечення, необхідного  для  залучення  позичок, низький  рівень  кредитоспроможності, законодавчі  обмеження  щодо  використання  тієї  чи  іншої  форми  фінансування, договірні  обмеження  тощо.
-    Особливості  законодавства  про  банкрутство. Черговість  задоволення  претензій  кредиторів; переважання  механізмів  санації  неспроможного  боржника  чи  захисту  інтересів  кредиторів  тощо.
-    Максимізація  доходів  власників (дивідендна  політика), так  звана  концепція Shareholder-Value. Згідно  з  цим  критерієм  усі  рішення  менеджменту  підприємства, в т.ч.  рішення  у  сфері  фінансування, повинні  спрямовуватися  на  досягнення  головної  мети  діяльності  суб’єкта  господарювання – максимізація  доходів  власників.
Як  доповнення  до  наведених  критеріїв  зазначимо, що  з  позиції  підприємства  - об’єкта  інвестування  власний  капітал  є  менш  ризиковим  порівняно з  позичковим. Для  капіталовкладців, навпаки, перебувати  в  статусі  кредитора  підприємства  є  менш  ризиковим, ніж  як  власник, що  зумовлено особливостями  законодавства  про  банкрутство  та  деякими  іншими  чинниками.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить