Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Екологічні ризики інновацій: класифікація та аналіз

Екологічні ризики інновацій: класифікація та аналіз
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Екологічні ризики інновацій: класифікація та аналіз

Останнім десятиріччям у світовій економіці відбулися докорінні зміни у співвідношенні факторів економічною зростання — на перше місце виходять інноваційні і їхня частка зростає. Так, за даними Лондонського економічного інституту, в економічно розвинених країнах частка інноваційних факторів у прирості ВВП становить 70% і більше. Інноваційні процеси, втілення їх у нових продуктах і технологіях, методах організації виробництва та збуту служать основою підвищення конкурентоспроможності як окремих підприємств, так й економік країн у цілому, створюють базу для їхнього пришвидшеного економічного розвитку.
Однак інновації та інноваційна діяльність пов'язані зі значним ризиком, оскільки сенсом інновацій є зміни, які розглядають як джерело доходу, а процеси и результати змін містять істотну частку елементів невизначеності і спричиненого нею ризику. При цьому раціональна поведінка полягає в тому, щоб не ігнорувати ризик, а належно враховувати для обґрунтування заходів, спрямованих на йот попередження, зниження чи компенсацію.
Аналіз виявів різних видів ризику інноваційної діяльності свідчить2, що останніми роками різко зросла частка екологічних ризиків, втрати від виявів яких у навколишньому природному середовищі (НПС) особливо значні й ігнорування цього факту загрожує самому існуванню людської цивілізації, у крайньому разі, у її нинішньому вигляді.
Науковці і фахівці-практики. як зарубіжні, так і вітчизняні, зокрема В.В. Вітлінський, СІ. Наконечний, Є.М. Лапко, СІ. Дорогунцов, С.К. Харіч-ков, CM. Козьменко, А.А. Федоріщева, В.Б. Барановський, М.М. Лапуста, Л.М. Шаршукова, Т.Н. Цай та багато інших грунтовно опрацювали теоретико-методологічні засади якісної й кількісної оцінки екологічних ризиків.
Проте аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців показав, що є певна розбіжність у термінології, існує багато ознак екологічних ризиків, трудноті з розмежуванням окремих їх видів, відсутня єдина класифікація екологічних ризиків. А це ускладнює їх урахування, спричиняє подвійне урахування чи неврахування окремих видів ризику, підвищує загрозу екодеструктивного впливу інноваційних процесів.
З огляду на все це метою нашої статті є уточнення категорії "екологічний ризик інновацій", систематизація екологічних ризиків, визначення порогових рівнів екологічного ризику для прийняття відповідних управлінських рішень (економічно ефективних і екологічно прийнятних) на рівні держави, регіону чи окремого підприємства-інноватора.
Російський вчений І.Т. Балабанов під ризиком розуміє "можливість небезпечних втрат, які випливають зі специфіки тих чи інших явищ природи і видів діяльності суспільства". Вважаємо, що це визначення не є повним, адже в ньому не знайшли втілення такі головні моменти, як: 1) ризик існує там і тоді, де с можливість вибору, а відсутність альтернативних варіантів розцінюється нами як безризикова ситуація; 2) поряд із ризиком збитків існує ризик отримання додаткових прибутків (заради якого насамперед і обираються ризикові варіанти), й звужене визначення обмежує правильне використання нього терміна.
Н.В. Князівська та B.C. Князівський визначають екологічні ризики як ризики, що пов'язані із забрудненням довкілля, що, на наш погляд, теж не є повним визначенням екологічних ризиків.
Російські вчені, досліджуючи проблеми екологічних ризиків, приділяють увагу оцінці впливу факторів НПС на здоров'я людей, питанням екологічного страхування, кількісної оцінки техногенних ризиків, проблемам прийняття рішень в економіці і бізнесі в ризикових екологічних ситуаціях. Вчені української школи також різнопланово розглядають екологічні ризики.
Екологічні ризики — це ймовірність негативних для життєдіяльності суспільства, в тому числі й для здоров'я населення, результатів будь-яких (спеціальних, постійних чи катастрофічних) антропогенних або техногенних змін природних об’єктів і факторів.
Екологічний ризик — це ймовірність змін та/або руйнування (загибелі) екологічного об'єкта внаслідок змін у навколишньому середовищі.
В останньому визначенні головними визнаються імовірнісні зміни екологічного об'єкта (під яким автор розуміє об'єкт, який перебуває під впливом різних факторів і довкілля — біосфери, техносфери, соціосфери). Тобто вони первинні щодо змін у навколишньому середовищі. Таке підпорядкування впливає на подальший факторний аналіз, в якому мають бути розглянуті лише фактори, значні для цього екологічного об'єкта, а визначати екологічні ризики, на наш погляд, треба масштабніше.
Екологічні ризики не слід плутати з природними — останні відмітні причинами виникнення (до них належать ризики, пов'язані з виявами природних сил: землетруси, повені, бурі, заморозки, тайфуни тощо).
Отже, визначення категорії екологічного ризику потребує уточнення, адже не існує одностайної думки, й науковці розуміють під цим визначенням різні види ризику чи ототожнюють його з природним або неоднозначно формулюють.
Узагальнення відомих підходів до визначення категорії "екологічні ризики" та їх класифікації, аналіз сутності інноваційного процесу дають підстави запропонувати такс визначення: екологічний ризик інновацій — це загроза втрати ресурсів (зниження доходів чи збільшення витрат) суб’єктів інноваційного процесу внаслідок його екодеструктивного впливу. Зважаючи на це, виконано класифікацію екологічних ризиків інновацій за природою виникнення та основними ознаками вияву (див. таблицю).
За результатами низки досліджень, зокрема, вплив технологічного фактора на кризову екологічну ситуацію є вирішальним (серед інших: кількість населення, його екологічна культура, рівень добробуту тощо). Насамперед об'єктами екологічного ризику стають екологічно чутливі галузі: сільське господарство, туризм, риболовні промисли тощо. Але й суб'єктами, і об'єктами екологічних ризиків можуть стати самі підприємства-забруднювачі. Так, на території підприємств хімічної галузі зберігається в середньому 5% від обсягу забруднювальних речовин, які вони "виробляють". З огляду на обмежену територію підприємств неважко обмислити концентрацію цих речовин, дозу, яку отримують робітники, та ризик захворювань персоналу.
Для прикладу, на підставі запропонованої класифікації, розглянемо екологічні ризики насосного й компресорного устаткування як одного з основних видів продукції, яку виробляють підприємства Сумської області.
Природно-екологічний ризик. Нині на господарську діяльність та життєдіяльність людини в цілому чинять вилив зміни клімату (наприклад, глобальне потепління), що спричинені, в тому числі, й викидами в системах транспортування, технологічних системах переробки і використання природного (вуглеводневого) палива.
Можливі втрати для підприємства-інноватора, пов'язані з додатковими зусиллями, яких йому доведеться докладати для подолання негативних впливів на нього змін природного середовища, наприклад, на додаткове очищення сировини, пристосування технологій виробництва і продукції для роботи в нових природно-екологічних умовах тощо.
Техногенний ризик внаслідок впливу на природне середовище господарської діяльності людини. Переважно пов'язаний з постійним (навіть в обсягах припустимих ГДК) витіканням аміаку, хлору, сірки та їхніх сумішей, що загрожує подальшим забрудненням НПС. Загальновідомо, що ризики зростають пропорційно збільшенню потужності устаткування з виробництва й переробки цих сполук, а потреби в них постійно зростають. При цьому навіть малі дози поступово накопичуються і можуть викликати різкий лавиноподібний ефект і стрибкоподібно змінити стан НПС. Збитки для інноватора можуть бути викликані зменшенням обсягів збуту їхньої продукції внаслідок підвищених (порівняно з конкурентами) екологічних платежів споживачів, що робить неефективною експлуатацію такої техніки.
Ризики техногенних екологічних катастроф. До них можна віднести аварійні відмови ущільнень, які можуть призвести до аварій на АЕС, газоперекачувальних станціях, на хімічних і переробних підприємствах і тому подібне, що спричинюють забруднення НПС у великих масштабах. Виробники в такому разі можуть зазнати значних збитків і позбутися ринку, звичайно, якщо їхню провину буде доведено.
Еколого-нормитивні ризики. Великі масштаби виробництва, особливо в нафтохімічній та видобувній промисловості, в енергетиці призводять до жорсткіших екологічних норм і стандартів, оскільки без цього рівновага в НПС може бути невиправдано порушеною. А це потребує екологічно досконалішого устаткування й технологій, що, поряд з позитивними моментами для розробників та виробників — стимулюванням попиту на нову техніку і технології, — ускладнює діяльність підприємств, які їх використовують, змушуючи придбавати нове, дорожче устаткування, аби позбутися екологічних штрафів та платежів.
Соціально-екологічні ризики. Екологічно орієнтовані акції громадськості, які спрямовані па захист НПС, екологічні партії й рухи впливають на товаровиробників з метою знизити їхній екодеструктивний вплив (справжній чи уявний). На сьогодні це впливова сила і на неї треба зважати. Подібно до впливу еколого-нормативного ризику вони, з одного боку, можуть стимулювати розроблення і впровадження нового, екологічно чистішого устаткування й технологій, а з іншого — перешкоджати інноваціям, які, на думку громадськості (не завжди виправдану), не відповідають екологічним вимогам.
Еколого-політичні ризики. Прийняття з політичних міркувань (наприклад, з метою приведення вітчизняного законодавства у відповідність з міжнародним) нових екологічних державних і регіональних програм може різко змінити ринкову кон'юнктуру та створити труднощі або зробити неможливим вихід на ринок інновацій, які розроблялися для інших умов.
Еколого-демографічний ризик. Навіть невелике постійне витікання отруйних або шкідливих для здоров'я рідин і газів через ущільнення насосів та компресорів, враховуючи масштаби їх використання, може призвести до зростання захворюваності серед населення, погіршення здоров'я, скорочення тривалості життя тощо. Можливі компенсаційні платежі населенню можуть лягти як на споживачів, так і на розробників та виробників техніки.
Еколого-економічний ризик. Погіршення екологічної ситуації в країні може загострити економічну ситуацію внаслідок необхідності фінансування заходів, що Протидіють цьому. Наприклад, забруднення водного середовища потребує додаткових витрат на його очищення навіть при використанні в технічних цілях. У цілому ж це може призвести до загострення ресурсного забезпечення цілих галузей і навіть переорієнтації економіки на інші галузі. А це, в свою чергу, може призвести до зниження потреб на певні види компресорної та насосної техніки
Отже, екологічні ризики продуктових інновацій (в тому числі нових видів компресорного та насосного устаткування) спроможні впливати на ефективність процесів їх розробки й просування на ринку та потребують належної оцінки і врахування при обґрунтуванні відповідних інноваційних проектів. Зважаючи на реалії сьогодення, оцінка екологічного ризику таких проектів набуває особливої ваги. Як виробник інновацій, так і споживач повинні бути впевнені, що очікуваний прибуток від реалізації проекту не буде втрачений через необхідність компенсувати збитки, завдані НПС і пов'язані з цим наслідки несприятливого розвитку подій.
В економіці для оцінки ризику переважно використовують імовірнісний підхід. Але високий ступінь невизначеності й ризику інноваційних проектів потребує розробки заходів для його штучного зниження, що передбачає наявність точної оцінки не лише величини можливих збитків і ймовірності їх виникнення, а й ступеня впливу окремих факторів на загальний ризик проекту. Це справедливо і щодо оцінки екологічних ризиків.
Зважаючи на вищезгадане, пропонуємо такі теоретико-методологічні підходи до багатофакторної оцінки екологічного ризику:
— екологічний ризик інноваційного проекту розглядається як рівнодіюча комплексу окремих його видів (див. таблицю);
— комплекс ризиків інноваційного розвитку поділяємо на сумісні (ті, в яких ймовірні несприятливі ситуації можуть реалізуватися одночасно) і несумісні (ті, в яких ймовірні несприятливі ситуації взаємно виключають одна одну);
— ризики розглядаються як рівнодіючі чинників ризику, які їх зумовлюють;
—  чинники ризику розглядаються як свідчення, які з певною ймовірністю підтверджують чи заперечують наявність ситуації ризику;
— оцінка ступеня впливу окремих чинників ризику на розвиток ситуації ризику здійснюється за допомогою ймовірностей або коефіцієнтів упевненості;
— урахування /+1-го свідчення (/+1-го чинника ризику) виконується на базі попередніх і свідчень за відомими з літературних джерел правилами, кожне наступне свідчення (чинник ризику) уточнює інтегральну оцінку ризику (ймовірності чи впевненості у реалізації ситуації ризику):
— вартісна оцінка ризику розраховується як добуток інтегральної оцінки на величину можливих втрат у разі реалізації ситуації ризику — максимальних, середніх чи мінімальних — залежно від типу поведінки особи, що приймає рішення;
—  сумісні ризики (вартісний вираз можливих втрат) об'єднують складанням, несумісні — розрахунком середньозваженого за ймовірностями чи коефіцієнтами упевненості, залежно від прийнятої системи оцінки;
— загальний ризик варіанта інноваційного розвитку — очікувану величину
можливих втрат (загальний обсяг коштів, якими ризикує підприємство) — визначають як суму сумісних і несумісних ризиків.
Аналіз ризику запропоновано вести за схемою: сутність ризику—можливі наслідки—чинники ризику. Оцінку дії окремих чинників ризику рекомендовано виконувати на основі досвіду роботи в аналогічних умовах або методом експертних оцінок, при цьому експертами можуть бути провідні спеціалісти та керівники підприємства або запрошені фахівці.
Однією з важливих наукових проблем є встановлення "прийнятного ризику ', який змінюється в часі. Аналіз загальних засад організаційно-економічного управління екологізацією економіки виявив потребу у визначенні методів управління екологічними ризиками інновацій залежно від можливих збитків та ймовірності чи упевненості їх настання. Система управління екологічними ризиками інноваційних проектів є багаторівневою й багатофакторною та базується на результатах аналізу й оцінки рівня ризику. Розглянемо послідовно підходи до аналізу екологічних ризиків інновацій на рівні держави, регіону і окремого підприємства-інноватора.
Таким чином, виконано класифікацію екологічних ризиків інновацій за природою їх виникнення й ознаками вияву, запропоновано методичний підхід до їх багатофакторної оцінки, визначено порогові рівні як екологічного ризику на різних рівнях їх вияву. Отримані результати можуть бути базою багаторівневої системи організаційно-економічного управління екологізацією інноваційної діяльності у руслі концепції сталого розвитку на рівні окремого підприємства-інноватора, регіону, держави у цілому. Подальші дослідження мають бути спрямовані на формування такої системи.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить