Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Техногенні небезпеки

Техногенні небезпеки
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Техногенні небезпеки

Техносфера має підвищену концентрацію негативних факторів. Основними носіями травмуючих і шкідливих факторів у виробничому середовищі є машини та інші технічні пристрої, хімічні і біологічні активні предмети праці, джерела енергії, нерегламентовані дії, працівників, порушенім режимів і організації діяльності, а також відхилення від припустимих параметрів мікроклімату у робочій зоні. Травмуючі та шкідливі фактори за своїм походженням підрозділяються на фізичні й хімічні.
Фізичні фактори:
-    машини, тобто пристрої, що виконують механічний рух з метою перетворення енергії (енергетичні машини, наприклад, двигуни, турбіни)
-    механізми - системи ланок (тіл), що перетворюють рух одних ланок у необхідний рух інших; у залежності від виду елементів, що складають механізм, характеру їхньої взаємодії і руху розрізняють механізми зубцюваті, диференціальні, планетарні, реверсивні, кривошипні й інші, а також пневматичні і гідравлічні, якщо в перетворенні руху бере участь газ чи рідина.
До фізичних факторів небезпеки відносять також підвищені рівні шуму і вібрації, електромагнітні і іонізуючі випромінювання. підвищений рівень статичної електрики, підвищене значення напруги в електричному ланцюзі й інші.
Хімічні фактори - речовини і з'єднання, різні за агрегатним станом і такі, що мають токсичний, подразнюючий, сенсибілізуючий, канцерогенний і мутагенний вплив на організм людини і впливають на його репродуктивну функцію.
Розглянемо вплив електричного струму на організм людини. Проходячи крізь тіло людини, електричний струм чинить на нього складний вплив: термічний - нагрівання тканини живого організму: біологічний - подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму; електролітичний - розпад крові й плазми. Будь-яка з цих дій може призвести до електричної травми, тобто до пошкодження організму дією електричного струму. Розрізняють місцеві електротравми та електричні удари. До місцевих електротравм відносять: електроопіки - результат теплової дії електричного струму в місці контакту; механічні пошкодження - розриви шкіри, вивихи, переломи кісток. Електричний удар є дуже серйозним ураженням організму людини, що викликає збудження живих тканин тіла електричним струмом і супроводжується судорожним скороченням м'язів. Залежно від наслідків електричні удари розподіляють на чотири ступені:
-    судорожне скорочення м'язів без непритомності;
-    судорожне скорочення м'язів з непритомністю, але зі збереженням дихання й роботою серця;
-    судорожне скорочення м'язів із непритомністю та порушенням дихання або серцевої діяльності;
-    стан клінічної смерті.
Тяжкість ураження електричним струмом залежить від цілого ряду чинників: значення сили струму; електричного опору тіла людини і тривалості протікання через нього струму; роду і частоти струму (змінний, постійний); індивідуальної особливості людини та умов оточуючого середовища. Основним фактором, що зумовлює ступінь ураження людини, є сила струму Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. Для жінок порогове значення струму в 0,5 рази нижче, ніж для чоловіків.
Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 Гц) приблизно з 1 мА (пороговий відчутний струм). При струмі 10-15мА виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий невідпускаючий струм). При 50 мА порушується дихання, а струм 100 мА призводить до фібриляції серцевих м'язів. Найнебезпечнішою є частота струму для людини - 50 Гц. Найнебезпечнішим є шлях струму: рука - нога, рука-    рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.
Опір тіла людини залежить від стану нервової системи людини, її фізичного розвитку. З віком знижується опір організму людини та ймовірнішим стає ураження найважливіших органів: легенів, серця, головного мозку. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20-1000 Гц. Змінний струм небезпечніший постійного, але це характерно для напруги до 250 - 300В. При більшій напрузі небезпечнішим стає постійний струм. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до обслуговування електричного обладнання допускаються особи, що пройшли спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає стан виробничого середовища. Наприклад, підвищення вологості приміщення збільшує небезпеку ураження.
Аналіз нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму; дозволяє виявити їх основні причини, які можна об'єднати у такі групи:
-    випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою:
-    несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;
-    поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнизах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замиканім фази на землю;
-    замикання струмопровідних частин, розряд блискавки та інше.
Хімічні фактори небезпеки - це. токсичні речовини різного агрегатного стану, здатні викликати. які-небудь впливи на організм людини загального, місцевого чи віддаленого несприятливого характеру.
В цей час відомо близько 7 млн. хімічних речовин і сполучень, із яких 60 тис. знаходять застосування в діяльності людини: 5500 - у виді харчових добавок, 4000 - лік, 1500 - препаратів побутової хімії. На Міжнародному ринку щорічно з'являється від 500 до 1000 нових хімічних сполук і сумішей.
Хімічні речовини (органічні, неорганічні, елементоорганічні) у залежності від їх практичного використання класифікують так:
-    промислові отрути, що використовуються у виробництві: органічні розчинники (діхлоретан), паливо (пропан, бутан), барвники (анілін);
-    отрутохімікати, що використовуються в сільському господарстві: пестициди й інші;
-    лікарські засоби (аспірин):
-    побутові хімікати, що застосовуються у вигляді харчових добавок (оцет), засоби санітарії, особистої гігієни, косметики і т. ін.;
-    біологічні рослинні і тваринні отрути, що містяться в рослинах (цикута), у грибах (мухомор), у тварин (змії) і комах (бджоли);
-    отруйні речовини (ОР) - зарин, іприт, фосген і ін.
Отруйні властивості можуть виявляти практично всі речовини, однак до отрути прийнято відносити лише ті, котрі свою шкідливу дію виявляють у звичайних умовах і у відносно невеликих кількостях. До промислових отрут відноситься велика група хімічних речовин і з'єднань, що використовуються як сировина, проміжні або готові продукти у виробництві.
Хімічні речовини проникають в організм у виді пару, газів, . рідин, аерозолів, з'єднань, сумішей.
В організм промислові хімічні речовини можуть проникати через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і шкіру Проте, основним шляхом надходження є легені. Крім гострих і хронічних професійних отруєнь промислові отрути можуть бути причиною зниження стійкості організму і підвищеної загальної захворюваності.
Побутові отруєння найчастіше виникають при влученні отрути в шлунково-кишковий тракт. Можливі гострі отруєння і захворювання при влученні отрути безпосередньо в кров, наприклад, при укусах змій або при ін'єкціях лікарськими препаратами.
Розподіл отруйних речовин в організмі підпорядковується певним закономірностям. Спочатку відбувається динамічний розподіл речовини, обумовлений інтенсивністю кровообігу. Потім основну роль починає грати поглинаюча здатність тканин. Для ряду металів (срібло, марганець, хром й ін.) властиво швидке виведення з крові і накопичення в печінці й нирках. З'єднання барію, .берилію, свинцю утворюють міцні з'єднання з кальцієм і фосфором і накопичуються в кістковій тканині.
Токсичність (отруйність) - здатність хімічних сполук і речовин біологічної природи робити шкідливі дії на організм людини, тварин і рослин. Токсична дія шкідливих речовин - результат взаємодії організму з шкідливою речовиною і навколишнім середовищем. Ефект впливу різних речовин залежить від кількості речовини, що потрапила в організм, його фізико-хімічних властивостей, тривалості надходження, хімічних реакцій в організмі. Крім того, він залежить від статі, віку, самопочуття, шляху надходження і виведення, розподілу в організмі, а також метеорологічних умов й інших супутніх факторів навколишнього середовища. Загальна токсикологічна класифікація отрути містить у собі такі критерії впливу на живі організми:
-    нервово-паралітичні (судороги, паралічі) - нікотин, деякі пестициди, ОР;
-    нашкірний (місцеві запалення в сполученні із загально токсичними явищами) - оцетова есенція, діхлоретан, миш'як;
-    загальнотоксичні (кома, набряк мозку, судороги) - алкоголь і його сурогати, чадний газ;
-    задушливий (токсичний набряк мозку) - оксиди азоту, деякі ОР;
-    сльозоточивий і дратівний (роздратування слизуватих оболонок очей, носа, горла) - пари міцних кислот і лугів;
-    психотропний (порушення  психічної активності, свідомості) - наркотики, атропін.
Разом з тим, отрути мають і так звану виборчу токсичність, тобто становлять найбільшу небезпеку для певного органу або системи організму. Токсичні отрути за виборчою ознакою підрозділяють на:
-    серцеві - до них відносяться багато лікарських препаратів, рослинні отрути, солі металів (барію, калію);
-    нервові, що спричиняють порушення психічної діяльності - це алкоголь, наркотики, чадний газ, деякі пестициди;
-    печіночні - серед них варто виділити хлорований вуглеводень, отруйні гриби, феноли й альдегіди.
-    ниркові - це з'єднання важких металів, етиленгліколь, щавлева кислота;
-    кров'яні - це анілін і його похідні, нітрити;
-    легеневі - оксиди азоту, озон, фосген та інші.
Про небезпеку речовин, тобто їх здатність викликати негативні для здоров'я ефекти в умовах виробництва або в побуті, можна судити за критеріями токсичності:
-    ГДК (гранично допустимими концентраціями) у повітрі робочої зони, воді, ґрунту і т. ін.;
-    середніми смертельними дозами і концентраціями у повітрі, на шкірі, у шлунку та інше;
-    величиною порогів шкідливої дії (однократного, хронічного).
-    Показники токсичності визначають клас небезпеки речовини. За ступенем небезпеки шкідливі речовини розподіляють на чотири класи:
-    надзвичайно небезпечні речовини - ГДК < 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть мають ГДК = 0,01 мг/м3);
-    високо небезпечні речовини - ГДК = 0,1... 1.0 мг/м3 (марганець має ГДК = 0,3 мг/м3);
-    помірковано небезпечні - ГДК = 1,0... 10 мг/м3 (азоту диоксид має ГДК = 2 мг/м3);
-    малонебезпечні - ГДК >10 мг/м3 (чадний газ має ГДК = 20 мг/м3).
Шляхи знешкодження отрути в організмі різні. Перший і головний з них - зміна хімічної структури отрути в тілі людини в результаті обміну речовин. Органічні сполуки, наприклад, піддаються найчастіше окислюванню, відновленню менш шкідливих і менш активних в організмі речовин.
Не менш важливий шлях знешкодження - виведення отрути через органи подиху, травлення, нирки, потові і сальні залози, шкіру. Важкі метали, як правило, виділяються через шлунково-кишковий тракт, деякі органічні сполуки - у незмінному виді - через легені, і, частково, після фізико-хімічних перетворень - через нирки і шлунково-кишковий тракт.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить