Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Методи та технічні засади визначення й оцінки рівня негативних факторів середовища

Методи та технічні засади визначення й оцінки рівня негативних факторів середовища
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Методи та технічні засади визначення й оцінки рівня негативних факторів середовища

Механічні фактори. До них відносяться шум, вібрації, ультразвук, інфразвук.
Для вимірювання шуму і вібрації використовують вимірювач шуму і вібрації. Нормами передбачаються робочі зони з рівнем звуку, що перевищують 85дБА (вимірюються по шкалі Δ шумоміра) позначати спеціальними знаками, а працюючих забезпечувати індивідуальними засобами захисту. Забороняється навіть короткочасне перебування у зоні з октавним рівнем тиску, що перевищує 135дБ у будь-якій октавній смузі.
Термічні фактори. Під впливом високих температур відбувається коагуляція білків шкіри. Шкірні клітини гинуть і піддаються некрозу. Чим вища температура травмую чого агента і довша його дія, тим глибше ураження шкіри. Розрізнюють 4 ступені опіків.
І ступінь – стійка гіперемія, ІІ ступінь – відшаровування епідермісу й утворення пухирів, ІІІ ступінь - вигоряння власне шкіри (дерми): ІІІа – вершневі шари, ІІІб – глибокі, ІV ступінь – вигоряння шкіри і глибше лежачих структур. Опіки І-ІІ ступеня гояться без утворення рубців, опіки ІІІ ступеня супроводжуються рубцюванням. При опіках ІV ступеня може настати обвуглення і некроз кінцівки, що вимагає ампутації. Термічні опіки можуть виникати від відкритого вогню, електричного струму, нагрітих поверхонь; від дії ЕМП тощо.
Електромагнітні поля і випромінювання включають в себе сонячну активність (магнітні бурі), сонячне інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, рентгенівське та φ
-випромінювання, а також техногенні ЕМП-радіо, телецентри, ретранслятори, засоби радіозв’язку, лінії електропередач, особливо високовольтні, а також різні електроустановки і електротранспорт, персональні комп’ютери. ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль з параметрами: довжина хвилі, частота коливань і швидкість розповсюдження.
У результаті дії на організм людини електромагнітних випромінювань в діапазоні 30 кГц – 300 МГц спостерігається: загальна слабкість, підвищена втома, сонливість, порушення сну, головний біль та біль в ділянці серця. З’являється роздратованість, втрачається увага, сповільнюються рухово-мовні реакції. Виникає ряд симптомів, які свідчать про порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, підшлункової залози. Погіршуються харчові та статеві рефлекси, діяльність серцево-судинної системи, змінюється склад крові. Підвищується кров’яний тиск, з’являються трофічні явища – випадання волосся, ламкість нігтів.
Для збереження здоров’я необхідно обмежувати час перебування людей в зоні впливу електростатичного та електромагнітного полів.
Ступінь впливу ЕМВ залежить від інтенсивності. Так, при інтенсивності близько 20 мкВт/см2 починає проявлятися явна реакція на опромінення. Випромінювання інтенсивністю 100 мВт/см2 викликають стійку гіпотонію, стійкі зміни серцево-судинної системи, двосторонню катаракту і дуже швидку втрату зору.
Іонізуюче випромінювання - під його впливом з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. В біологічних структурах клітини викликає іонізацію і хімічні реакції. В організмі виникають хімічні, фізичні та біологічні процеси. Розрізняють квантове (електромагнітне) та корпускулярне іонізуюче випромінювання:
квантове:
ультрафіолетове, яке генерується внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках атома;
рентгенівське – генерується внаслідок зміни стану електронів на внутрішніх оболонках атомів;
гамма-випромінювання генерується збудженими ядрами атомів та елементарними частками;
корпускулярне:
альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених часток – атомів гелію, що виникають під час розпаду радіоактивних ізотопів;
бета-випромінювання – це потік електронів чи позитронів, які випромінюються атомними ядрами при бета розпаді радіоактивних ізотопів;
потоки часток – це потоки нейронів чи протонів, що виникають під час ядерних реакцій;
Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність. За одиницю активності прийнятне одне ядерне перетворення за секунду (розпад/с) = 1 бетрель. Позасистемна одиниця є кюрі: 1Кю = 3.77•1010 Бк.
Одиниця активності Кю дорівнює 1 г радію, але для урану-238 – 3 тони.
У результаті аварії на ЧАЕС сумарний викид радіоактивності становить 5•107Кю, тобто майже 1.9•1018 Бк, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих на Хіросіму.
Міра дії іонізуючого випромінювання залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання:
експозиційна доза для повітря – вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна доза – рентген (Р); 1Кл/кг = 3.88 х 103 Р;
поглинута доза для одиниці і маси речовини – вимірюється в греях Гр (1Гр = 1Дж/кг); позасистемна одиниця – рад (1рад. = 0.01Гр = 0.01Дж/кг);
еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв); 1Зв = 1Дж/кг (для рентгенівського  , β-випромінювання). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1бер = 0.01Зв.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
Особливості дії на організм людини:
органи чуття не реагують на випромінювання;
малі дози накопичуються в організмі (кумулятивний ефект);
випромінювання викликає генетичний ефект;
різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей уражається більше клітин ніж у дорослих.
Гранично допустима доза (ГДД) для людей становить 2бер на рік.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить