Функціональні особливості  наукового тексту

Науковий текст відрізняється від інших великим арсеналом знакових систем, слугуючи
для передачі когнітивної інформації. Численні мовні засоби забезпечують її оформлення у
вигляді об єктивного повідомлення, що під час еквівалентної передачі у перекладі
характеризується переважанням теперішнього часу дієслова, значною кількістю слів та
словосполучень з абстрактним значенням, очевидною номінативністю тексту. Основною
рисою наукового тексту є термінологічність, яка не залежить від контексту і присутня у
спеціальних двомовних словниках. Загальні ознаки наукового стилю прослідковуються на
всіх рівнях мовної системи. Лексика цього стилю складається із трьох пластів (нейтральна,
загальнонаукова, спеціальна або термінологічна) .
Особливості перекладу лексичного складу наукового тексту полягають у логічності,
компактності, об єктивності викладу інформації, відсутності емоційного забарвлення,
широко розвинутій синонімії.
У науковому тексті завжди присутні засоби, що підвищують рівень насиченості
когнітивної інформації, тобто скорочення. Варто також пам ятати про відсутність
контекстуальних скорочень у науковому стилі .
Широке використання у науковому стилі імен і назв робить повідомлення конкретним і
співвідносить певні відомості із конкретною особою/діячем, закладом чи районом. Лексичні
трансформації передбачають використання таких прийомів, як транскрипція/транслітерація,
якій підлягає більшість термінів, географічних і власних назв (Paul Barber,  Arnold,  Mary
Shelly). Лексична інтерференція мови оригіналу в перекладі  – це зумовлене впливом мови
оригіналу вживання перекладачем у тексті перекладу невластивих для мови перекладу слів  та словосполучень, що не відповідають нормам мови перекладу. Основними причинами
лексичної інтерференції є недостатнє знання перекладачем норм слововживання і
сполучення слів мови перекладу.Отже, головним способом попередження лексичної
інтерференції у перекладі є ретельне вивчення норм вживання слів і їхньої сполучуваності у тексті мовою перекладу .
Комунікативним завданням наукового тексту є повідомлення нових відомостей у даній
галузі знань.
Під час перекладу наукового тексту домінантами перекладу, що забезпечують 
інваріантність тексту, будуть усі засоби, що забезпечують об єктивність, логічність і
стислість викладу. Перерахуємо їх ще раз: терміни, загальнонаукова лексика, відсутність
оціночного забарвлення, пасивні дієслівні конструкції, дієслівні форми теперішнього часу,
неозначено-особові та безособові структури, складні слова, словотвірні моделі із
абстрактною семантикою, перевага імені над дієсловом, скорочення, формули, схеми, дати, числа, максимальна складність і різноманітність синтаксичних структур, графічні засоби
логічної організації, формалізовані засоби наукової дискусії. Врахування прагматичних
факторів зумовлює внесення до тексту додаткових елементів, виключення з нього елементів,
надлишкових з точки зору іншомовного адресату, а також перелік змістових перетворень  –генералізацію (узагальнення), конкретизацію та ін.
У нашій доповіді було зроблено спробу показати складність і багатогранність процесу
перекладу наукової літератури, а також різноманітність внутрішньо- і
зовнішньолінгвістичних факторів, що визначають певні перекладацькі стратегії та рішення.
Річ у тому, що ці фактори іноді суперечать один одному, врахування одного з них  не завжди
сумісне із повним врахуванням іншого. Адже, прагматично адекватному зовсім не обов
язково притаманний найвищий ступінь комунікативної інваріантності, яка включає у себе
оптимальний набір прагматичної, семантичної та функціонально-стилістичної адекватності

Науковий текст
Можна виділити такі основні особливості наукового тексту порівняно з іншими видами текстових матеріалів. Насамперед, слід
зазначити, що науковий текст має раціональний характер, він складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки. Отже, важливою його особливістю є широке використання понятійного, категоріального апарату науки. На відміну від художнього тексту, він не базується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення. Третьою особливістю наукового тексту є його жанровість.  Науковий текст - це не просто текст, а певний йогожанровий різновид: науковий звіт, дисертація, стаття, тези тощо. Жанр тексту забез-
печує відповідність наукового знання ситуації його призначення. Виділені особливості наукового тексту визначають його
структуру. За найзагальнішого підходу науковий текст складається з трьох частин: постановочної, дослідницької і заключної.
У постановочній частині тексту визначаються проблема, мета і завдання, гіпотези і методи дослідження, а також відзна-
чається зв'язок даного дослідження з іншими дослідженнями.
Дослідницька частина тексту дає опис проведеного дослід-
ження й отриманих результатів.
У заключній частині тексту робляться висновки і даються  рекомендації для проведення подальших наукових досліджень і
використання результатів у практичному житті.
Науковий текст являє собою своєрідну суміш кількох різновидів простих текстів: оглядового, методологічного, емпірико-факто-логічного, теоретичного, пояснювального і додаткового.