Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ

 

1.    Сутність функціонування підприємств з іноземними інвестиціями

2.    Порядок створення спільних підприємств

3.    Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом



1.    Сутність функціонування підприємств з іноземними інвестиціями
Формування ринкової економіки в Україні потребує докорінної перебудови зовнішньоекономічних зв'язків, що знаходить свій вираз у створенні і функціонуванні підприємств з іноземним капіталом і закріпленні цього процесу у відповідному законодавстві.
Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», серед видів зовнішньоекономічної діяльності виділяється спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної ді-яльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне воло¬діння майном як на території України, так і за її межами. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономіч¬ну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Суб'єктами господарювання в режимі іноземного інвестування є:
•    юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
•    фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на те¬риторії України;
•    іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
•    інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими чинним законодавством України.
Узаконеними формами іноземних інвестицій в Україні є:
1) часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки у діючих підприємствах;
2)    створення підприємств, що повністю належать іноземним інвес¬торам;
3)    придбання прямо не забороненого законами України нерухомо¬го чи рухомого майна;
4)    придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користуватися землею та концесій на використан¬ня природних ресурсів на території України:
5)    придбання інших майнових прав;
6)    інші форми здійснення інвестицій, зокрема, на підставі угод з
суб'єктами господарської діяльності України, які прямо та виключно
не заборонені законами України.
На території України щодо іноземних інвестицій та форми їх здійс¬нення встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, що означає ті самі права і обов'язки для підприємств з іноземними інвестиціями, які діють для національних суб'єктів господарської ді¬яльності.
Найбільш поширеною формою функціонування іноземного капі¬талу на території України як одна із форм господарювання за нових умов, що дає змогу залучити іноземний капітал в економіку, є спільні підприємства.
Спільне підприємство — організаційно-правова форма створення фірми в країні-одержувачеві капіталу. Даний вид підприємств створю¬ється і управляється спільно іноземними і місцевими інвесторами, як правило, приватними фірмами, але іноді державними підприємствами чи навіть урядовими органами. Спільні підприємства можуть утворю¬ватись у третій країні декількома іноземними компаніями. Метою цієї стратегії є проникнення компанії на нові ринки з меншими витрата¬ми і ризиком, ніж у разі застосування інших інвестиційних методів.
Головними мотивами використання спільних підприємств як стра¬тегії входження до світового ринку є
- зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей;
- придбання джерел сировини або пової виробничої бази;
- розширення діючих ви¬робничих потужностей;
- реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва;
- можливість уникнення циклічності або сезонності при нестабільності виробництва;
- пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції
- підвищення ефективності існуючого мар¬кетингу;
- придбання нових каналів торгівлі;
- можливість проникнення на конкретний географічний ринок;
- вивчення потреб; набуття управ¬лінського досвіду на нових ринках;
- пристосування до країни, що приймає.
У міжнародній економічній теорії спільні підприємства виділяють як один із найбільш розвинутих видів спільної підприємницької діяльності, характерними особливостями якого є:
- наявність згоди про довготермінові цілі співробітництва;
- об'єднання сторонами активів;
- оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень обох сторін;
- реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін;
- участь обох сторін у прибутках та збит¬ках, відповідно до вкладеного капіталу.
Спільні підприємства мають переваги порівняно з іншими видами спільного підприємництва, оскільки забезпечується довготривалість угод, комплексність співробітництва, спільна відповідальність парт¬нерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик, особливо політичний.
За чинним українським законодавством поняття «спільне підпри¬ємство» та «підприємство з іноземними інвестиціями» в цілому еквіва¬лентні. Останній термін має ширше тлумачення, оскільки стосується й підприємств з 100 % іноземним капіталом.

2. Порядок створення спільних підприємств
Відповідно до чинного законодавства України спільне підприємст¬во може бути створене:
•    шляхом його заснування;
•    у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;
•    у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100% іноземною інвестицією.
Процес створення СП на території України включає ряд послідов¬них етапів:
1.    Розробка позицій українського партнера з питань створення СП.
2.    Пошук і вибір іноземного партнера.
3.    Підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри.
4.    Розробка техніко-економічного обґрунтування і його узгоджен¬ня партнерами.
5.     Підготовка установчих документів на базі техніко-економічного обґрунтування.
6.    Реєстрація СП.
Пропозиція про створення СП на території України розробля¬ється потенціальним засновником. Враховуючи багатопланованість і складність питань, які необхідно вивчити при підготовці ТЕО, ініціатори створення СП можуть звертатись за консультаціями як у державні органи, так і в спеціалізовані госпрозрахункові фірми. Ре¬зультатом цієї роботи є пакет документів, підготовлений партнерами, який включає:
-    установчий договір про створення СП;
-     Статут спільного підприємства;
-     техніко-економічне обґрунтування СП.
У випадку, коли пропозиція про створення СП виходить від інозем¬ного партнера з викладкою основних контурів майбутнього підприєм¬ства, група спеціалістів указаного профілю аналізує дану пропозицію з подальшим уточненням позиції з іноземним партнером. Але в будь-якому випадку важливим моментом процесу створення СП є пошук і вибір партнера.
Українське підприємство, що бажає створити СП, має надати інформацію іноземним партнерам про:
•    рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світо¬вими аналогами;
•    технічні характеристики обладнання;
•    наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ для внеску до Статутного фонду;
•    професійну підготовку і кваліфікацію кадрів;
•    забезпеченість території майбутнього СП транспортними комуні-каціями;
•    місцезнаходження підприємства стосовно постачальника сирови¬ни, напівфабрикатів.
Позиція українського партнера включає в обов'язковому порядку вирішення питання валютного самозабезпечення СП. За законодав¬ством потреби у валюті СП мають покривати за рахунок своїх валют¬них ресурсів. Потреби і надходження в іноземній валюті мають бути збалансовані, тобто рівні, що і буде означати на практиці реалізацію принципу валютного самозабезпечення. Конкретні деталі постачання і реалізації в іноземній валюті будуть розроблені партнерами в процесі переговорів і підготовки ТЕО, проте на перших етапах створення СП український партнер мусить мати загальну схему валютного самозабез-печення.
Пошук іноземного парі пера спирається на загальновизнану у сві¬товій практиці систему. Передусім необхідно накреслити коло фірм-продуцентів, які відомі на світовому ринку, що і робить український учасник за допомогою спеціалізованої служби Торгово-промислової палати України або через консультаційно-посередницькі фірми, або через зовнішньоторговельні об'єднання.
Як і будь-яка фірма у світі, потенційний український учасник СП мусить мати у своєму розпорядженні систему критеріїв, за допомогою яких він відбере певну кількість фірм (8—10) для подальшого деталь¬ного вивчення.
До таких показників належать:
•    розміри активів і їх динаміка в останні два-три роки;
•    співвідношення між власними і запозиченими капіталами;
•    співвідношення між основним і оборотним капіталом;
•    кількість зайнятих на підприємстві;
•    динаміка отриманого прибутку в останні два-три роки.
Ці абсолютні показники мають бути доповнені рядом відносних показників, які в цілому характеризують різні аспекти вкладення ка¬піталу.
Після того, як будуть відібрані три-чотири найбільш відповідні фірми, українське підприємство направляє їм офіційні запити. В за¬питах викладаються загальні вимоги до створюваного СП, вказуються технічні характеристики продукції, яка пропонується до випуску. Відомості, викладені в запиті, дають можливість іноземному партнеру уявити масштаби запланованого СП, загальні підходи до рівня конку-рентоспроможності, можливий попит на продукцію на внутрішньому ринку, наявність споруд чи необхідність нових побудов для СП.
При виборі партнера використовується також практика проведен¬ня міжнародних тендерів (торгів). Тендери можуть бути проведені як відкриті, так і закриті. У випадку проведення відкритих тендерів українські учасники зацікавлені в найбільш представницькій участі іноземних фірм, щоб забезпечити собі вибір торгів, у них можуть взяти участь лише деякі іноземні фірми. Це можливо за наявності особливого інтересу партнера базової країни, а також при бажанні залучити до тендерів лише певне коло фірм, добре відомих у тій чи іншій галузі. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактич¬ного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів Укра¬їни. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством України.
Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива ли¬ше у разі порушення встановленого порядку реєстрації, а з мотивів її недоцільності не допускається. Відмова в державній реєстрації інозем¬них інвестицій має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.
Статутний фонд спільного підприємства — це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке вони створюють.
Обов'язковість створення Статутного фонду спільного підприємст¬ва передбачена законодавством України. При цьому частка іноземно¬го інвестора у Статутному фонді має становити не менше 10%. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиція¬ми з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до Статутного фонду спільного підприємства у вигляді:
•    іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
•    валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвесту¬вання чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законо¬давства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
•    будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним май-нових прав;
•    акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у Статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства інших країн), вираже¬них у конвертованій валюті;
•    грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зо-бов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
•    будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвер¬тованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експер¬тною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зраз¬ки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
•    прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права
на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
•    інших цінностей відповідно до чинного законодавства України.
Внески іноземного інвестора та його українського партнера до Статутного фонду підприємства оцінюються в іноземній конвертованій валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України.

3. Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом
Розміри Статутного фонду відображають у цілому розміри підпри-ємства, хоча і дуже умовно, бо тільки його повна вартість при виході на проектну потужність, розміри основних засобів, обсяг випуску продукції, кількість зайнятих у цілому дадуть уяву про підприємство.
Таким чином, формування Статутного фонду викликає необхід¬ність проробки різних аспектів господарської діяльності підприємства. Ця робота потребує участі всіх партнерів, їхнього взаєморозуміння.
Для оцінки економічної доцільності інвестиційного проекту в ціло¬му необхідно розрахувати ряд показників, серед яких:
•    прибуток від реалізації продукції;
•    балансовий прибуток;
•    чистий прибуток;
•    річна і середньорічна рентабельність капітальних вкладень;
•    внутрішня норма рентабельності;
•    термін окупності проекту;
•    валютна самоокупність.
Критерієм ефективності інвестиційного проекту є досягнення максимального інтегрального ефекту за період, що аналізується. Вказані показники доцільно розраховувати зароками (дискретно) накопичени¬ми значеннями (інтегрально).
Економічний ефект, що полягає в отриманні максимального при¬бутку, визначається як різниця між призведеною до початкового стану здійснення проекту виручкою від реалізації продукції на внут¬рішньому і зовнішньому ринках та витратами, які включають власні капіталовкладення, витрати, пов'язані з погашенням кредиту, поточні витрати виробництва і транспортування продукції.
У цілому розрахунок основних показників можна звести до такої схе¬ми. Спочатку визначається прибуток від реалізації продукції в t-му році:

Pt = PSt * k + Pet - Ct,

де Pt — прибуток від реалізації продукції;
PSt — валютна виручка від реалізації продукції в t-му році (якщо ці витрати не внесені до собівартості продукції);
k — курс Національного банку для перерахунку відповідної інозем¬ної валюти в національну (на момент проведення розрахунків);
Pet — виручка від реалізації продукції на внутрішньому ринку у і -му році;
Ct — повна собівартість реалізованої продукції у t-му році.
Далі система відрахувань будується відповідно до діючого національного законодавства.
Визначається балансовий прибуток (Pbt) як сума прибутку від реалізації продукції, що надійшла в даному році, відсотків за зберігання коштів у банках, інших виробничих і невиробничих надходжень, з відрахуванням податку, виплат по кредиту, включаючи відсотки та інші платежі.
Чистий прибуток (Pnt) визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків, що сплачується до Державного бюджету:

Pnt = Pbt – Tt

де Tt – розмір податків
При розрахунку інтегрального ефекту від реалізації інвестиційного проекту доцільно використовувати показник чистого прибутку:



де Pnt – чистий прибуток
At – амортизаційні відрахування
Kt – капітальні витрати по усіх джерелах фінансування
Lt – ліквідна вартість
At – коефіцієнт дисконтування.

Якщо показник NPV>0 при даному нормативі дисконту, то це оз¬начає перевищення внутрішньої норми рентабельності проекту над витратами, пов'язаними зі здійсненням проекту. Якщо показник NPV<0, то інвестиційний проект недоцільно реалізувати, при варіанті NPV = 0 інвестиційний проект не має чистого прибутку.
Визначення ефективності участі в інвестиційному проекті україн¬ського і зарубіжного учасників є невід'ємною частиною його аналізу, оскільки може скластися ситуація, коли проект у цілому може бути ефективним, але з огляду на інвестиційний клімат, діючу систему опо¬даткування та інші загальноекономічні фактори може бути неефектив¬ним для конкретного учасника проекту.
Ефективність інвестицій українського і зарубіжного інвесторів визначається показниками прибутку від реалізації проекту, рента¬бельності і періоду окупності понесених (зазнаних) витрат, чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності. Сума прибутку (Pn), що залишається у розпорядженні національного і іноземного інвесторів, визначається як різниця між балансовим прибутком і податком:
Pnt = Pbt – Tt

Якщо в інвестиційному проекті беруть участь дві або більше сторін, то прибуток між ними розподіляється відповідно до статутних документів або до внеску до статутного фонду СП.
Прибуток, що отримає національний інвестор (Pnn), можна визначити як:

Pnn = Pnt * λ

λ – частка чистого прибутку, що має отримати національний інвестор.
Прибуток, що отримує іноземний інвестор (Pnft), розраховується таким чином:

Pnft = Pnt * Y

де Y – частка чистого прибутку, що отримує іноземний інвестор.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить