Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... СТРУКТУРА І ЗМІСТ МІЖНАРОДНИХ КОНТРАКТІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

СТРУКТУРА І ЗМІСТ МІЖНАРОДНИХ КОНТРАКТІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

СТРУКТУРА І ЗМІСТ МІЖНАРОДНИХ КОНТРАКТІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

 

1.    Види зовнішньоторгових договорів

2.    Зміст і характеристика основних умов контракту

3.    Умови „Інкотермс”. Базисні умови поставок


1.    Види зовнішньоторгових договорів
Практична реалізація міжнародних комерційних операцій (МКО) здійснюється на основі застосування певних правових норм та конкретних методів з урахуванням усталених традицій у міжнародному співтоваристві.
Правовою основою МКО є інститут міжнародної торгової угоди.
Інститут міжнародної комерційної угоди - це сукупність цивільно-правових норм, які визначають порядок і форми здійснення угод, їх правовий зміст, умови дійсності га юридичні наслідки надійності
Джерелами права, яке регулює МКО, є міжнародні угоди, правила, конвенції, національне законодавство, системи нормативних актів, пов'язаних із регулюванням ЗЕД, усталені традиції взаємовідносин суб'єктів права у міжнародній торгівлі. Міжнародні угоди, конвенції, правила, кодексу застосовуються (за умовчанням) уразі, якщо дана країна є їх учасником або офіційно визнала їх для застосування.
В загальному випадку угодою визнаються усі дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми (договір обов'язкового зберігання або публічне оголошення премії невідомій особі та здійснення певної дії); двосторонніми або багатосторонніми.
Угода характеризується такими основними ознаками:
1)спрямованістю на досягнення певного правового результату (встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків)
2)    вольовою дією сторін за умови їх дієздатності;
3)     юридичною правомірністю (угода, яка не відповідає вимогам закону, не дійсна).
Угода від імені та в інтересах однієї особи може бути здійснена іншою особою, уповноваженою на це, і відповідним чином оформлена (наприклад, нотаріально засвідчена) дорученням, адміністративним або законодавчим актом.
Контракт/угода є важливою підставою для виникнення зобов'язань.
Назва „Контракт” - це пряма транслітерація найменування угоди за кордоном.
Зобов'язання - цивільні правовідносини, через які одна особа (декілька осіб) зобов'язана відносно іншої особи (декількох осіб) здійснити яку-небудь дію або утриматись від дії. Завдяки зо6ов'язанню здійснюється перехід прав власності на об'єкти, встановлюються права користування, володіння, розпорядження, виконуються роботи, здійснюється обслуговування тощо.
Зобов'язання, що випливають з угоди, визначаються за місцем їх здійснення, якщо інше не передбачено законодавством або згодою сторін.
Зобов'язання погашаються:
-    платежем;
-    новацією,
-    добровільною відмовою кредитора від своїх прав;
-    заліком;
-    злиттям;
-    знеціненням речі;
-    незначністю зобов'язання;
-    дією відкличної умови.
До форми угоди також застосовуються міжнародні угоди, конвенції та правила, і якщо дані питання не обумовлені у таких угодах, концепціях або правилах - законодавство місця їх здійснення.
Угода може бути визнана недійсною у разі, якщо вона:
1) не відповідає вимогам законодавчих актів, норма моралі «доброго порядку»; „добрий порядок” - юридична категорія, що визнається правовими системами більшості цивілізованих країн та міжнародним правом;
2) здійснена з порушенням форми; недотримання форми, якої вимагає законодавство, тягне за собою недійсність лише у випадку, коли такий наслідок прямо зазначений у законодавстві;
3)    не відповідає справжній волі обох або однієї зі сторін; до «пороків волі», шантаж, помилку, погрозу, насильство, зловживання впливом;
4)    укладена недієздатними особами або частково недієздатними поза межами, наданими їм за законом;
5)    укладена особами, наприклад, що знаходяться на межі банкрутства, напередодні оголошення їх неплатоспроможними.
Серед недійсних угод розрізняють:
•    заперечні, які визнаються недійсними тільки на вимогу контрагента у суперечці із дня рішення суду, який вирішує про долю виконаних зобов'язань по угоді;
•    незначні, які визнаються недійсними не тільки на вимогу контрагента, а й іншої зацікавленої особи, суду. Ці угоди визнаються недійсними з дня їх укладення. Вони не утворюють правових наслідків, на які була спрямована воля сторін, що здійснили таку угоду.
За недійсною угодою кожна зі сторін зобов'язана повернута іншій стороні усе отримане за угодою, а при неможливості повернути у натурі - відшкодувати вартість у грошах, якщо інші наслідки не передбачені законодавчим актом.
Загальні вимоги, що стосуються учасників угоди, способу вираження їх волі, змісту угоди, інших умов, визначаються правом, що застосовується, та законодавством, що випливає з нього, яке встановлює також підстави та наслідки недійсності угоди.
Звичайно розглядаються коктракти/договори за печаткою. Такий контракт має бути оформлений письмово (від руки або надрукований) і підписаний усіма сторонами, до контракту має бути прикладена печатка особи (осіб), яка його складає, контракт має бути переданий іншій стороні за договором. Недотримання цих вимог є підставою для визнання контракту недійсним.
У міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують. Серед них є, наприклад, такі: зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастіше у зовнішньоторговій практиці застосовується договір міжнародної купівлі-продажу. У зв'язку з цим далі буде розглядатись структура, зміст та особливості ЗТК купівлі-продажу, тим більше, що його умови (статті, елементи) у тій чи іншій формі зустрічаються і в інших договорах.

2. Зміст і характеристика основних умов контракту
Зовнішньоторгові контракти за змістом індивідуальні, але за структурою схожі. Кожен контракт має індивідуальний номер, текст контракту починається з преамбули, після чого розміщені такі статті:
-    Предмет контракту.
- Кількість товару.
- Якість товару.
- Термін і дата доставки.
- Базисні умови доставки.
- Ціна.
- Упаковка й маркірування.
- Порядок здачі-прийому.
- Умови про гарантії.
- Рекламації.
- Штрафні санкції і повернення втрат.
- Обставини непереборної сили.
- Арбітражна замітка.
- Інші умови контракту.
- Юридичні адреси сторін.
- Підписи продавця й покупця.
Названі умови можуть бути кваліфіковані з точки зору їх обов'язковості для продавця і покупця і з точки зору їх універсальності.
Зміст контракту визначається сторонами угоди. Формулювання статей вони вибирають самостійно, в залежності від предмету договору, торгових звичаїв, наявності міжнародних угод, а також від довготривалості взаємних ділових контактів.
Відзначимо деякі типові підходи до складання зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу.
Вступна частина чи преамбула. Текст контракту починається з вступної частини. В ній дається повна юридична назва сторін, вказується номер контракту, місце і дата його підписання, визначення сторін, що підписують угоду ("продавець", "покупець", "постачальник", "замовник" і т.д.).
Предмет контракту. В цій статті вказується назва, вид, сорт, марка, модель товару, що постачається. Якщо дані товари різного асортименту чи різних якісних характеристик, вони звичайно наводяться в специфікації, що супроводжує контракт. Якщо постачається обладнання, дається докладна технічна характеристика товару, яка оформляється як додаток до контракту.
Кількість товару. При визначенні кількості товару в контракті встановлюється:
- одиниця виміру кількості. Це може бути вага, об'єм, довжина, площа, штуки і т.д.;
-    порядок визначення кількості. Воно може бути визначено чи твердо фіксованою цифрою, чи в установлених межах з обмовкою "близько", знаком +-...% (наприклад, при поставках масових сировинних товарів насипом, навалом чи наливом);
-    система мір і ваги, так як в різних країнах використовуються різні метричні системи. Так, в світовій практиці використовується метрична тонна - 1000кг, а американська (коротка) тонна - 907 кг, англійська (довга) тонна - 1016 кг.
В контракті вказується також чи враховується тара і упаковка в кількість товару. В залежності від цього розрізняють вагу товару брутто, нетто і брутто за нетто.
Якість товару. В цій статті вказується спосіб визначення якості товару, а також документи, які підтверджують його. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару і від практики, що склалася в світовій торгівлі даним товаром. Існують такі методи визначення якості товару:
- за стандартом. Якість товару повинна відповідати відповідній системі стандарту міжнародного чи національного. В деяких випадках стандарти розробляються великими промисловими фірмами;
- специфікації, доданої до контракту. Специфікації містять необхідні технічні параметри, що характеризують товар. В контракті вимагається вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники специфікації;
- технічних умовах. Цей спосіб використовується для нестандартних виробів, що виготовляються на основі індивідуальних замовлень;
- зразку. Цей спосіб передбачає відповідність якості товару певному зразку, прийнятому за еталон і підтвердженому покупцем. В міжнародній практиці звичайно відбираються 3 зразки. Один екземпляр зразка зберігається в покупця, другий - у продавця, третій - в якій-небудь центральній організації (наприклад, в торговій палаті);
- за вмістом певної речовини в товарі (наприклад, певний відсоток марганцю в руді), за виходом готового продукту з товару (наприклад, пряжі із шерсті);
- інші методи визначення якості: за описом (наприклад, автомобіля); за попереднім оглядом (товари, що реалізуються на аукціонах, із складів); за способом ("який він є"), без гарантій продавця на якість товару та ін.
При визначенні якості товару звичайно використовують не один із названих способів, а два-три в комбінації. Основним документом, який підтверджує якість, являється сертифікат якості. Він може видаватися видавцем, продавцем чи спеціальною організацією, частково ТПП.
Термін і дата поставки. Термін поставки товару розглядається як тимчасовий період, на протязі якого продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю. Товар може бути доставлений одночасно чи частинами. При доставці частинами в контракті вказуються проміжні терміни доставки.
Згідно до Конвенції 00Н (ст. 33) продавець повинен доставити товар:
-    у визначені строки, якщо договір дає можливість визначити точну дату поставки;
-    на протязі періоду, якщо договір дозволяє визначити його;
-    в розумний строк після підписання контракту.
В деяких випадках використовується прийнятий в торгівлі термін "термінова поставка" чи "зі складу" (від 1 до 14 днів).
Крім строків поставки в контракт купівлі-продажу в багатьох випадках вноситься обмовка про дату поставки. Вона визначає момент передачі товару в користування покупця. В залежності від способу поставки датою поставки може бути:
-    дата, вказана на транспортнім документі, що свідчить про прийняття вантажу до перевезення;
-    дата складського свідоцтва;
-    дата підписання приймально-передавального акту представниками продавця і покупця.
Базисні умови поставки. Базисними умовами поставки називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів і встановлюють момент переходу ризику від продавця до покупця при випадковій загибелі чи пошкодженні товару. Базисні умови, таким чином, визначають того, хто несе витрати, пов'язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Ці витрати значні, інколи становлять 40-50% ціни товару. Тому при складанні контракту продавець і покупець детально розраховують витрати по всіх транспортних операціях.
Витрати на доставку товару , які несе продавець, враховуються в ціну товару і визначать її базис. Тому й умови поставки називаються базисними.
Тлумачення базисних умов поставки міститься в такому міжнародно визнаному документі як "Інкотермс", розробленому Міжнародною торговою палатою.
Ціна товару. При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається:
-    одиниця вимірювання, за якою встановлюється ціна (ваги, довжини, площі, об'єму, поштучно і т.д.);
-    базис ціни, який встановлює, чи входить в ,ціну товарів транспортні, страхові й інші витрати по доставці товару. Базис ціни звичайно визначається шляхом використання одного із комерційних термінів (ФАС, ФОБ, СІФ та ін.) з вказівкою пункту здачі товару;
-    спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті може бути зафіксована в момент його підписання, на протязі терміну його дії чи до моменту його виконання. В залежності від способів фіксації розрізняють такі види цін:
1) тверда,
2) гнучка,
3) рухлива,
4) з наступною фіксацією.
Тверді ціни встановлюються в момент підписання контракту, звичайно з обмовкою "ціна тверда, змінам не підлягає".
Гнучка - в момент підписання контракту і коректується у випадку зміни витрат виробництва в період виконання контракту. При використанні гнучкої ціни обговорюється її структура, вказується джерело, на основі якого можна говорити про зміни витрат виробництва.
Гнучка ціна в практиці часто вираховується за формулою, запропонованою Європейською економічною комісією 00Н, викладеної в загальних умовах експортних поставок машинного обладнання.
Рухлива ціна. Вона фіксується в момент підписання контракту, а надалі може бути переглянута в залежності від зміни ринкових цін.
Ціни з наступною фіксацію. В даному випадку ціни не обговорюються в момент підписання контракту. Проте в договорі регламентується порядок їх обчислення до моменту платежу.
-    валюта ціни. Ціна може бути встановлена у валюті країни-експортера, імпортера чи у валюті третьої країни;
-    рівень ціни. При визначенні рівня ціни в контракті звичайно орієнтуються на два рівні цін:
1)    опубліковані ціни (довідкові ціни. біржове котирування. ціни аукціонів, фактичних угод та ін.);
2)    розрахункові ціни постачальника, встановлені в контрактах на нестандартне обладнання, виготовлене, як правило. за індивідуальним замовленням.
Умови платежу. Передбачають встановлення в контракті купівлі-продажу:
-    валюти платежу. Такою може бути валюта країни-експортера, країни-імпортера чи третьої країни. Вона може не співпадати з валютою ціни товару. Тоді в контракті необхідно вказати курс, за яким валюта ціни буде переведена у валюту платежу;
-    термінів платежу. Сторони вказують у контракті конкретні терміни платежу. Якщо такі не називаються, то, згідно Конвенції 00Н, покупець повинен заплатити ціну, коли продавець передає йому чи сам товар; чи товаросупроводжувальні документи;
-    способів платежу. В практиці міжнародної торгівлі існує декілька способів платежу: готівкою, з авансом і в кредит;
-    форми розрахунків. Форми розрахунків, які використовують іноземні партнери, дуже різноманітні. Основними серед них являються інкасова, акредитивна, розрахунки за відкритим рахунком та інші. Переважна частина розрахунків за зовнішньоторговими оцінками здійснюється в інкасовій й акредитивній формах розрахунків. Вони будуть розглянуті в гл. 15.
Упаковування й маркування. В міжнародній торгівлі упакування й маркірування виконують ряд важливих функцій:
-    рекламують товар;
-    зберігають його при транспортуванні і перевантаженні;
-    забезпечують оптимальну заповнюваність транспортних засобів;
-    інформують населення про товар, його користь і правила користування.
В статті "Упаковка" вказується вид упаковки, її характеристика, якість, розміри, спосіб оплати, а також нанесення на упаковку кожного місця маркірування. Вид упаковки залежить від особливостей товару. Розрізняють упаковку зовнішню і внутрішню. В більшості випадків упаковка переходить у власність покупця разом з товаром.
Маркування вантажів зазвичай передбачає вказівку на такі моменти як реквізити експортера й імпортера, номер контракту, місця призначення характеристику ваги і габаритів місця, номер місця і число місць в партії, спеціальні позначення ("обережно, крихке", "верх не кантувати", "центр тяжкості").
Здача - прийом. Під здачею-прийомом розуміють передачу товару продавцем у власність покупця у відповідності до умов контракту. Оскільки покупець повинен своєчасно підготуватися до приймання товару, в контракті передбачається обов'язок продавця повідомити покупця про готовність товару до відвантаження і про фактичне відвантаження.
В даному розділі контракту узгоджуються такі питання як вид, місце і термін здачі-прийому, порядок приймання товару за кількістю і якістю, ким здійснюється здавання-приймання товару.
В залежності від виду приймання поділяється на попереднє і кінцеве. Попереднє відбувається на підприємстві продавця з метою встановлення відповідності товару, його упаковки і маркування до умов контракту. Мета кінцевої здачі-прийому - встановити фактичне виконання поставки за кількістю і якістю в обумовленому місці і в певний період.
Здача-прийом за кількістю і якістю, як правило, відбувається в різний період. Здачу-прийом за кількістю необхідно проводити зразу після прибуття товару. Для другої встановлюється довший період.
В контракті вказується, на основі яких документів буде проводитися приймання за кількістю і якістю. За кількістю воно проводиться, як правило, за специфікацією, транспортною накладною і пакувальному листку. За якістю - на основі сертифікату якості й способу визначення якості, узгодженого в контракті.
Умови про гарантії. При поставці машин, обладнання чи іншої техніки в контрактах міститься умова про гарантійне обслуговування. В умовах даної статті визначаються: об'єм наданої гарантії, гарантійний термін; обов'язки продавця у випадку виявлення дефекту товару чи його невідповідності до умов контракту. Термін гарантії може бути від кількох місяців до кількох років, що залежить насамперед від характеру товару. В даній статті перелічуються також всі випадки, на які гарантії не поширюються (наприклад, на деталі, що швидко зношуються, та запасні частини; на пошкодження через велике навантаження, поганого збереження і неправильного обслуговування). Якщо за домовленістю сторін гарантійне обслуговування проводиться силами покупця. продавець в такому випадку повинен заплатити йому витрати.
Рекламації - це претензії покупця до продавця в зв'язку з невідповідністю кількості та якості доставленого товару до умов контракту. В контракті сторони встановлюють порядок і терміни пред'явлення рекламацій, права й обов'язки сторін, способи врегулювання рекламації.
Врегулювання рекламації може бути здійснено шляхом усунення дефектів, заміни товару іншим, повернення заплаченої вартості, надання скидки з договірної ціни та ін. Вибір способу врегулювання рекламації залежить від товару. Якщо знайдено дефект в товарі, що володіє індивідуальними ознаками, треба замінити його іншим. На сировинні товари звичайно надається скидка з контрактної ціни чи проводиться уцінка вартості всієї партії.
Штрафні санкції. В контракті можуть бути передбачені різного роду санкції в формі пені, неустойки, штрафів, які платять продавці чи покупці у випадку невиконання своїх зобов'язань відповідно до договору.
Крім неустойки, в контракті може передбачатися право сторін на повернення втрат.
Обставини непереборної сили. В ході виконання контракту можуть з'явитись обставини, що перешкоджають виконанню договору. Такі обставини називаються непередбаченими чи форс-мажорними. Тому всі контракти купівлі-продажу містять умови , які дозволяють переносити термін виконання договору або звільняти сторони від повного чи часткового виконання зобов'язань договору у випадку виникнення непередбачених обставин. До таких обставин відносяться:
-    різного роду стихійні лиха (землетруси, паводки, урагани, пожежі, замерзання морів і т.п.);
-    різного роду політичні і торгово-політичні дії (війна, блокада, заборона експорту й імпорту, валютні обмеження та ін.).
В інтересах обох сторін угоди заздалегідь точно визначити, які обставини вони відносять до форс-мажорних. При настанні форс-мажорних обставин, виконання контракту може бути призупинено на період їх дії. Якщо такі обставини будуть продовжуватися довше узгодженого в контракті терміну, то кожна із сторін має право відмовитися від дальшого виконання своїх зобов'язань відповідно контракту. В контракті сторони вказують також назву організації, яка буде свідчити про початок і довготривалість форс-мажорних обставин. Як правило, це торгово-промислова палата.
Арбітраж. В цій статті контракту встановлюється порядок вирішення суперечок, які можуть виникнути між сторонами, якщо вони не можуть вирішити протиріччя іншим шляхом.
При підписанні контракту купівлі-продажу сторони можуть внести в нього й інші умови. Текст контракту закінчується вказівкою юридичних адрес і підписами продавця і покупця. Контракт вважається дійсним, якщо він підписаний особами, що мають на це повноваження. З моменту підписання контракту починають діяти права і обов'язки сторін щодо його виконання.
Ключові поняття: контракт, типовий контракт купівлі-продажу, умови контракту; обов'язкові, додаткові, універсальні, індивідуальні умови контракту, правові основи контракту, структура контракту, зміст контракту купівлі-продажу, базисні умови поставки, види цін, рекламації, арбітраж.

3. Умови „Інкотермс”. Базисні умови поставок
Кожна країна у зовнішньоекономічній діяльності керується прави¬лами, які історично склались на підставі постійного і одноманітного повторення фактичних відносин. Це так звані торговельні звичаї.
У зовнішньоторговельній практиці країн у тлумаченні цього термі¬на є розбіжності, що може призвести до виникнення непорозумінь під час укладення контрактів і як наслідок — до непередбачених фінансо¬вих витрат і т.д. Аби уникнути небажаних наслідків, у міжнародній практиці застосовують спеціальні умови, які мають назву базисні умови поставки. Застосування базисних умов поставки спрощує скла¬дання і погодження контрактів, допомагає знайти способи розподілу відповідальності і уникнути розбіжностей.
З метою однакового розуміння сторонами контрактів термінів Міжнародною торговою палатою України розроблено правила їх тлумачення, які вперше було опубліковано у 1936 р. у збірнику під назвою «Інкотермс». З розвитком зовнішньоекономічної діяльності до цих правил вносились зміни і доповнення. Нову і чинну у даний час редакцію «Інкотермс» було прийнято у 1990 р. Указом Президента Ук¬раїни від 04.10.1994 р. встановлено обов'язковість додержання правил «Інкотермс» суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. На теперішній час використовують правила „Інкотермс” у редакції 2000р.
Умови «Інкотермс» визначають, яким чином продавець і покупець роз-поділяють відповідальність, витрати і ризик при здійсненні контракту.
Відповідно до цього всі умови можна розділити на чотири групи: Е, F, С, D.
Е група включає умову (EXW) — франко-завод (EX «Works»). Ця умова забезпечує мінімальний ризик для продавця. Згідно з нею прода-вець лише надає товар покупцеві на своєму заводі чи складі і не несе відповідальності за його навантаження. Усі витрати і ризик, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.
Група F включає такі умови:
1)    FCA — франко-перевізник — за цієї умови обов'язки продавця щодо доставки вважаються викопаними після передачі товару, очище¬ного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, вказаного покупцем, у визначеному місці і пункті. Якщо за торговельним зви¬чаєм щодо укладення контракту з перевізником потрібна допомога продавця, то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця. Ця умова застосовується для будь-якого виду транспорту.
2)    FAS — франко вздовж борту судна — умова, яка визнає викона¬ними обов'язки продавця, коли товар розміщується вздовж борту суд¬на на причалі чи на ліхтерах у зазначеному порту відвантаження.
3)    FOB — франко-порт — умова, яка означає, що обов'язок про¬давця шодо доставки виконано після того, як товар передано через поручні судна у визначеному порту відвантаження і вимагає від про¬давця митного очищення товару на експорт від продавця.
До групи С входять чотири умови:
1)    CFR — вартість і фрахт — умова яка визнає, що продавець пови¬нен відшкодувати витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до визначеного порту.
2)    CIF — вартість, страхування, фрахт — умова, яка означає, що продавець має такі самі обов'язки, як і в CFR, крім цього він повинен забезпечити морське страхування проти ризику покупця від втрати товару при перевезенні. Продавець складає договір страхування і оп¬лачує страхову премію.
3)    СРТ — перевезення до ... — умова, яка означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення. Ризик пропажі або пошкодження товару, а також додаткові витрати, обумовлені обставинами, які виникли після поставки товару перевіз¬никові, переходять від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізникові.
4)    СІР — перевезення та страхування оплачені до ... — умова, яка означає, що продавець має такі самі обов'язки, як і в попередній умові, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу проти ризику покупця від втрати або пошкодження товару від пере¬везення. Продавець укладає договір страхування і сплачує страхову премію.
До групи D входять такі умови:
1) DAF — поставлено до кордону — це умова, яка означає, що обов'язок продавця щодо доставки виконаний, коли товар, очище¬ний від мита, передається на експорт у визначеному пункті і місці на кордоні, але до митного кордону сусідньої країни. Тут важливо, щоб кордон, про який йдеться, був конкретно визначений із зазначенням найменування пункту і місця.
2) DES — поставлено франко-судно. Обов'язок продавця викона¬ний після того, як товар передається покупцеві на борту судна не очищеним від мита на імпорт у визначеному порту призначення. Зас¬тосовується для морського і річкового транспорту.
3) DEQ — доставлено франко-причал. Обов'язок продавця викона¬но після того, як він надає товар у зазначеному порту призначення очищеним від мита на імпорт.
4) DDU — поставлено, мито не сплачено. Обов'язок продавця ви¬конано після того, як він надає товар у розпорядження покупцеві у зазначеному місці в країні імпорту. Застосовується незалежно від виду транспорту.
5) DDP — поставлено, мито сплачено. Обов'язок продавця викона¬но після того, як він надав товар у зазначеному місці країни імпорту. За цією умовою максимальні зобов'язання має продавець.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить