Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Home Для студента... СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇН
СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇН
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 3
ХудшийЛучший 

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ

1.    Характеристика системи регулювання ЗЕД

2.    Систематизація методів регулювання ЗЕД


1.    Характеристика системи регулювання ЗЕД
Формування ринкової моделі господарювання в Україні передба¬чає створення ефективної системи регулювання зовнішньоекономіч¬ної діяльності. Основними цілями даної системи регулювання є:
—    захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
—    забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутріш¬нього ринку;
—    створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України з системою світового поділу праці;
—    стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
—    заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійснюєть¬ся: державою в особі її органів у межах їх компетенції; недержавними органами управління економікою; самими суб'єктами зовнішньоеко-номічної діяльності.



До державних органів управління зовнішньоекономічною діяль¬ністю відносяться державні органи як законодавчої, так і виконавчої влади, а також місцеві органи влади. Слід зазначити, що кожний із органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяль¬ності виконує тільки йому делеговані функції в даній системі уп¬равління.
Основними функціями Верховної Ради України, як найвищого ор¬гану державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є:
—    створення законодавчої бази у сфері зовнішньоекономічних від¬носин;
—    затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної діяль¬ності;
—    розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
—     укладання і ратифікація міжнародних договорів України;
—     встановлення правових режимів на території України;
До компетенції Кабінету Міністрів України належить:
—    відповідно до прийнятого законодавства здійснювати координа¬цію зовнішньоекономічних зв'язків;
—    затверджувати нормативні акти управління з питань ЗЕД;
—    проводити переговори та укладати міжнародні договори;
—    забезпечувати складання платіжного балансу.
Національний банк України фактично є основним органом при здійсненні валютної політики країни. Тому основні його функції такі:
—    реалізує валютну політику держави;
—    регулює курс національної валюти;
—    здійснює облік і розрахунки з наданих і одержаних державних кредитів і позик;
—    здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України;
—    представляє інтереси держави у відносинах з ЦБ інших країн;
—    видає ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», одним із органів державного регулювання було Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, але на сьо¬годні його функції виконує Міністерство економіки України та Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, основні з них такі:
—    забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики;
—    здійснення контролю за державними суб'єктами ЗЕД.
Основними функціями Державної митної служби України є здійс¬нення митного контролю на території України та затвердження актів з питань митної політики держави.
Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяль¬ністю здійснюють реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної ді¬яльності (як суб'єктів господарської діяльності) та контролюють функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні.
Останнім часом система органів регулювання доповнилась новими структурами — Антимонопольним комітетом України та Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі. При цьому Антимонопольний комітет здійснює контроль за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства, а Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі вико¬нує такі функції:
—    здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономіч¬ної діяльності;
—    приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування від-повідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;
—    здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономіч¬ної діяльності (ліцензування, квотування, реєстрація окремих видів контрактів).
До недержавних органів управління економікою відносяться товарні, фондові, валютні біржі, Торгово-промислові палати Укра¬їни. При цьому дані органи регулювання можуть виконувати тіль¬ки їм надані функції у сфері управління зовнішньоекономічною діяльністю. Так, тільки Торгово-промислова палата України засвід¬чує країну виробництва товару через систему видачі сертифікату походження.


2. Систематизація методів регулювання зовнішньоекономічної  діяльності
Україна має у своєму розпорядженні чималий арсенал регуляторів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких основними є правові, адміністративні, економічні.
Правове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків включає роз¬робку та прийняття нормативно-правової бази в Україні та виконання норм міжнародного права, приєднання України до міжнародних орга¬нізацій та конвенцій, укладання міжнародних угод.
Правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності повинне відповідати двом критеріям: враховувати специфіку предмета і задовольняти потреби суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому основне завдання — створення сприятливого правового кліма¬ту для реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання в сфері зовнішньоекономічних відносин.
Правові норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, утворюють певний комплекс, який включає як міжнародно-правові, так і національно-правові норми. Цей комплекс характеризується як сукупність пов'язаних ієрархій і взаємопідлеглістю міжнародних і наці¬ональних правових норм, взаємодіючих між собою як у цілому, так і в своїх структурних частинах, що регламентують зовнішньоекономічні зв'язки України.
На формування системи правових приписів про зовнішньоеконо¬мічну діяльність впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. До зовнішніх факторів відносяться: стан міжнародних відносин, участь України в міжнародних угодах; до внутрішніх: зовнішньоекономічна політика України, стан економіки України, умови, структура органів державної влади і управління тощо.
Національно-правові норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні, входять до актів, що відносяться до таких галузей внутрішнього права, як державне, адміністративне, фінансове, грома-дянське, громадянсько-процесуальне, але більшість норм у сфері зовнішньоекономічних відносин можуть бути віднесені до такого розділу законодавства, який називають господарським правом.
Приймаючи національні законодавчі акти в сфері ЗЕД, підписуючи двосторонні та багатосторонні угоди, країна створює відповідне правове середовище, в якому взаємодіють суб'єкти господарської діяльності. В залежності від рівня включення економіки країни у світове господарство і ролі його в стимулюванні розвитку внутрішньої системи виділяють такі правові режими в сфері зовнішньоекономічної діяльності:
1)    справедливий або недискримінаційний;
2)    режими найбільшого сприяння;
3)    національний режим;
4)    спеціальний правовий режим.
Справедливий і недискримінаційний режим Суть даної норми в тому, що вона не відсилає до чинного зводу законодавчих актів і не передбачає конкретні норми, яких має дотримуватися приймаюча держава. Посилання на цей стандарт означає тільки нагадування про допуск у конкретній ситуації несправедливості. В оперативному плані дана норма створює законний, попередньо узгоджений зв'язок між зацікавленими країна¬ми: механізм розгляду конкретних питань. Як захід для встановлення переговорного процесу і його ефективного використання даний стан¬дарт стосовно ринку дуже зручний.
Режим найбільшого сприяння є нормою недискримінації. Це свого ро-ду норма прикордонного режиму, що однаково важлива як для торгівлі, так і для інвестицій при допуску товарів чи інвестицій у країну. Режим, що надається третій державі, автоматично поширюється і на державу, якій першопочатково був наданий режим найбільшого сприяння.
По суті, норма найбільшого сприяння стала методом поширення недискримінаційного режиму на загальній основі, тільки ті держави. які виявили готовність нести певні обов'язки, можуть отримувати пра¬во на відповідний режим з боку інших держав. Однією із таких умов є вимога прийняття національного режиму.
У сучасній міжнародній торговельній практиці зустрічаються ком¬бінації інтегрування обох норм — режиму найбільшого сприяння і національного режиму, тобто країна використовує як національний режим, так і більш сприятливий. Якщо відповідно до угоди між дер¬жавами передбачено тільки режим найбільшого сприяння і у випадку, коли одна із цих країн надає національний режим у даній сфері третій країні, то друга держава із числа двох перших має право на надання стосовно себе національного режиму.

Національний режим передбачає, що при розгляді конкретних пи¬тань іноземним суб'єктом господарської діяльності повинен надавати¬ся режим не менш сприятливий, ніж суб'єктам господарювання даної держави.
Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвесту¬вання», прийнятого 19 березня 1996 р., для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Тобто, іноземні суб'єкти зовнішньо¬економічної діяльності мають такі самі права і обов'язки, що й націо¬нальні. Але для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здій¬снюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлювати¬ся пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Спеціальний правовий режим може запроваджуватися в спеціальних економічних зонах різного типу. Тобто, тільки на даній території мо¬жуть застосовуватися окремі правові норми. Це здебільшого пільгові режими щодо окремих економічних ситуацій.
Досвід економічно розвинутих країн світу свідчить, що викорис¬тання всіх діючих правових режимів на різних етапах формування ринкової економічної системи в країні сприяє створенню не тільки конкурентоспроможної національної економіки, а й зміцненню краї¬ни на світовому ринку.
Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюється за допомогою таких важелів, як реєстрація суб'єктів зовнішньоекономіч¬них зносин, реєстрація зовнішньоекономічних контрактів, розробка системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, митне регулювання, оперативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Схематично це можна показати таким чином:


До економічних регуляторів належать — розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх зносин; затверджений порядок нагромад¬ження і використання валютних коштів суб'єктів зовнішньоекономіч¬ної діяльності; система розрахунків та кредитування експортно-імпор¬тних відносин.
Найбільш поширеними економічними засобами регулювання зовнішньоекономічних зв'язків є митні платежі, які стають суттєвим бар'єром при переміщенні товарів через митний кордон країни.


загрузка...
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить