Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

Форми державного регулювання інвестиційної діяльності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

Державна інвестиційна політика — це система заходів, які органи державної влади виробляють і використовують у процесі управління інвестиційною діяльністю господарського комплексу, що включає підприємства й організації всіх форм власності. Вона реалізує економічну, науково-технічну й соціальну політику держави за рішенням стратегічних і тактичних завдань у сфері державних перетворень.
Об'єктом інвестиційної політики виступає господарський комплекс країни, суб'єкти інвестиційної політики — центральні органи державної влади, органи регіонального й галузевого управління, керівники підприємств й організацій.
Державна інвестиційна політика є основою для управління інвестиційною діяльністю в регіоні, тому що визначає напрям активізації інвестиційних процесів у країні.
Інвестиційна політика України на сучасному етапі розвитку переслідує такі цілі й завдання:
— створення сприятливого інвестиційного клімату й стимулювання припливу капітальних вкладень у виробництво;
—  інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки;
— мобілізацію всіх джерел інвестиційних ресурсів та їхнє ефективне використання;
— стимулювання процесів розвитку виробничої сфери;
— забезпечення зростання ВВП і створення умов для на-громадження внутрішніх інвестиційних ресурсів.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється у двох формах:
— управління державними інвестиціями (прямий вплив);
— регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль над їхнім здійсненням всіма суб'єктами інвестиційної діяльності (непрямий вплив).
Прямий вплив держави полягає в тому, що держава може виступати в ролі інвестора й приймати на себе функції фінансування галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер й, відповідно до діючого законодавства, може бути вироблена тільки на державних підприємствах або підприємствах, приватизація яких не буде проводитися найближчим часом.
Держава може також фінансувати розвиток виробництв, доцільність яких диктується ринковою кон'юнктурою, з метою одержання доходів у майбутньому й використання їх для розширеного відтворення й соціального захисту населення. Державне фінансування збиткового виробництва з метою його штучної підтримки, що супроводжується перекладом грошей з ефективного виробництва, являє собою одну з форм прямого впливу. Однак, це надзвичайний захід, використання якої перешкоджає розвитку конкуренції, знижує ефективність господарювання, стримує інвестиційну активність.
Держава здійснює прямий вплив на інвестиційну діяльність через державні підприємства. Державні інвестиційні вкладення можуть здійснюватися й на паритетних засадах з іншими інвесторами, включаючи іноземних шляхом створення акціонерних товариств із участь на паях держави.
Управління державними інвестиціями здійснюється центральними й місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню коштів з державних джерел фінансування.
Головними коштами мобілізації грошових ресурсів для забезпечення державної інвестиційної діяльності є бюджет, сформований за рахунок податків.
Інвестиції державних підприємств в Україні незначні й для них характерна тенденція зниження.
При зниженні обсягів інвестиційних вкладень державних підприємств знижується і їхня частка в структурі інвестицій. Так, у 1995 р. частка інвестицій підприємств державної форми власності становила 52,8%, а в 2002 р. їхня частка скоротилася в 1,8 разів і склала 29,3%.
Регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності (непрямий вплив держави) в Україні здійснюється шляхом [21]:
— визначення пріоритетів інвестиційної діяльності;
— системи податків з диференціацією суб'єктів й об'єктів оподатковування, податкових ставок і податкових пільг;
— проведення кредитної й амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів, диференційовано для окремих галузей і сфер економіки;
— надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
—   державних норм і стандартів;
—   антимонопольних заходів;
—    роздержавлення й приватизації власності;
—  визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;
—  політики ціноутворення;                                                             —  проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.
Основою для розробки інвестиційної політики виступає регулювання сфер та об'єктів інвестування, що визначає загальні вимоги до їхнього вибору, а також формує найбільш пріоритетний напрям інвестування.
У сучасних умовах можна виділити такі найбільш пріоритетні напрями інвестування, що підлягають державному впливу:
— виробництва, орієнтовані на випуск імпортозамінної продукції;
— виробництва, орієнтовані на випуск конкурентоздатної продукції;
— виробництва, на продукцію яких, відповідно до прогнозних оцінок, протягом тривалого часу буде зберігатися підвищений попит;
— підприємства, що освоюють випуск нової продукції або продукції вищої якості; виробнича й соціальна інфраструктура.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить