Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... СТАН І ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗЕД В УКРАЇНІ

СТАН І ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗЕД В УКРАЇНІ
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

СТАН І ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗЕД В УКРАЇНІ


1.    Суть та особливості зовнішньоекономічної політики країни

2.    Показники функціонування зовнішньоекономічної системи країни

3.    Розвиток нових форм зовнішньоекономічних зв’язків в Україні


1.    Суть та особливості зовнішньоекономічної політики країни
Зовнішньоекономічна політика — це сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного по¬тенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.
При визначенні зовнішньоекономічної політики як економічної ка-тегорії слід акцентувати увагу на двох суттєвих моментах: наступально¬му і захисному.
Наступальна функція спрямована передусім на отримання країною порівняльних та абсолютних переваг у результаті участі у світогосподарських відносинах, тобто на реалізацію економічного потенціалу країни на світовому ринку.
Захисна функція реалізується з метою формування народногоспо-дарської структури у відповідності з національними інтересами і ціля¬ми зовнішньоекономічної політики. Основними причинами введення і підтримання захисних заходів є:
-    створення системи регулювання імпорту з метою захисту вітчиз-няного ринку від іноземної конкуренції;
-     необхідність захисту певних галузей і підприємств у, період становлення нових виробництв, структурної перебудови і подолання кризових явищ.
-    необхідність захисту за будь-яких обставин певних стратегічних галузей і підприємств, які забезпечують безперервність процесу відтворення (енергетика, транспорт, зв'язок і т.п.) або обороноздатність кра¬їни.
-    необхідність мати резерв торговельно-політичних поступок в об¬мін на аналогічні поступки країн-партнерів, важливих для вітчизняно¬го експорту.
-    сучасний протекціонізм здебільшого є інструментом проведення вибіркової структурної політики, ніж джерелом поповнення державного бюджету, хоча безперечно дані фіскальні заходи відіграють значну роль у країнах, які розвиваються;
-     необхідна реалізація даної функції при розв'язанні проблеми екстерналізації, тобто перекладання на інші національні господарські сис¬теми своїх проблем, витрат, складнощів. Це проявляється в тому, що економічно розвинуті країни екстерналізують свої витрати шляхом розширення зовнішньоекономічної сфери, імпорту дешевої сировини і палива, експорту готової продукції і капіталу, перенесення екологіч¬но забруднених виробництв на територію інших країн, переважно тих, які знаходяться на світогосподарській периферії.
Основні складові зовнішньоекономічної політики держави:
•    Зовнішньоторговельна політика;
•    Валютна політика;
•    Політика у сфері залучення іноземних інвестицій;
•    Митно-тарифна політика.
Зовнішньоторговельна політика — це державна політика, яка впли¬ває на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі обмеження експортних та імпортних операцій. Об'єктом регулювання зовнішньо-торговельної політики є товаропотоки між країнами. Залежно від спря-мованості товаропотоків розрізняють експортну та імпортну політику держави.
Експортна політика держави спрямована на реалізацію на зовнішніх ринках товарів, стосовно яких країна має порівняльні переваги, стимулювання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, підвищення серійності (масштабності) вітчизняного виробництва конкурентоспроможної продукції з метою розширен¬ня її вивозу на зовнішні ринки, тобто експортна політика спрямо¬вана на реалізацію економічного потенціалу країни на зовнішніх ринках.
Імпортна політика, як правило, спрямована на регулювання імпорту з метою захисту вітчизняного ринку від іноземної конкуренції та задо-волення власних потреб за рахунок товарів іноземного виробництва.
Основними напрямами імпортної політики є: обґрунтована полі¬тика імпортозаміщення та відповідні протекційні заходи стосовно товарів іноземного виробництва. При цьому основними інструмента¬ми регулювання імпорту є досить жорстка митно-тарифна система та застосування нетарифних бар'єрів.
Валютна політика — це сукупність дій держави з метою підтриман¬ня економічної стабільності і створення основних засад розвитку між-народних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і на валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна та девізна політика держави.
Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та ор-ганізаційних заходів, які використовуються при застосуванні дискон¬тної ставки (відсотка) при регулюванні інвестицій та збалансуванні платіжних зобов'язань. Дана політика орієнтована передусім на ко¬ригування валютного курсу з метою регулювання грошового потоку, динаміки і рівня цін, обсягу грошової маси та міграцію короткотермі¬нових активів.
Основою механізму девізної політики є застосування валютної інтервенції та валютних обмежень на покупку та продаж валюти з ме¬тою збереження стабільності валютного курсу.
Політика в сфері стимулювання іноземних інвестицій передбачає реалізацію таких цілей:
-    створення конкурентного середовища;
-     привнесення в країну передової технології і досвіду ринкового господарювання;
-     додатковий інвестиційний капітал;
-     розширення масштабів вітчизняного накопичення за рахунок зовнішніх джерел фінансування;
-     збільшення національного виробництва за рахунок іноземних вкладень;
-     сприяння структурній перебудові економіки;
-     створення передумов для поєднання вітчизняного та іноземного капіталів.
Під митно-тарифною політикою розуміється комплексна система заходів, спрямованих на забезпечення економічного суверенітету кра¬їни, охорони державних кордонів, реалізації зовнішньоекономічної стратегії через сферу митних відносин.
Основними цілями цієї політики є:
-    забезпечення найбільш ефективного використання інструментів мінного контролю і регулювання товарообміну на митній території України;
-    участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту внутрішнього ринку;
-     стимулювання розвитку національної економіки;
-     сприяння проведенню структурної перебудови та інших завдань економічної політики України.

2. Показники функціонування зовнішньоекономічної системи країни
Функціонування будь-якої економічної системи, в тому числі й у сфері зовнішньоекономічних відносин, можна характеризувати сукуп¬ністю економічних показників. Вони, в свою чергу, поділяються на кількісні та якісні. Тоді як кількісні показники відображають кількісні зміни в сфері зовнішньоекономічної діяльності або загальні обсяги зовнішньоекономічних операцій, якісні показники характеризують ра-ціональність використання коштів у даній сфері взаємовідносин. Уся сукупність показників представлена на рисунку 1.
Показники інтегрованості.
Експортна квота — це кіль¬кісний показник, який характеризує значимість експорту для еконо¬міки в цілому і окремих галузей із тих чи інших видів продукції. В рамках усього національного господарства вона розраховується як співвідношення вартості експорту (Е) до вартості валового внутріш¬нього продукту (ВВП) за відповідний період у відсотках:

КЕ = Е / ВВП х 100%





Рисунок 1. Показники функціонування зовнішньоекономічної діяльності

Імпортна квота — це кількісний показник, що характеризує зна-чимість імпорту для економіки країни і окремих галузей із різнома¬нітних видів продукції. В рамках всього національного господарства імпортна квота розраховується як співвідношення вартості імпорту (І) до вартості ВВП:

КІ = І / ВВП  х 100%

Зовнішньоторговельна квота – визначається як співвідношення су-купної вартості експорту і імпорту, діленої навпіл, до вартості ВВП у відсотках:

Кз= 1/2 (Е + І) / ВВП х 100%

Показники обсягів. До даної групи показників, які характеризують обсяги зовнішньоекономічних зв'язків, слід віднести:
•    обсяг експорту товарів — вивезення товарів із країни;
•    обсяг імпорту товарів — ввезення товарів у країну;
•     зовнішньоторговельний оборот — сукупний об'єм експорту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило, за рік). Має два виміри: вар¬тісний та фізичний обсяг. Вартісний обсяг розраховується за певний період часу в поточних цінах відповідних років із використанням поточних валют¬них курсів. Фізичний обсяг розраховується у фіксованих цінах і дає змогу робити зіставлення і визначати реальну динаміку зовнішньої торгівлі;
•    генеральна торгівля — вартість зовнішньоторговельного обороту та вартість транзитних товарів;
•    спеціальна торгівля — чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї;
•    реекспорт — вивезення раніше завезеного товару;
•    реімпорт — вивезення раніше вивезених товарів;
•    офіційні валютні резерви — перебувають у розпорядженні цент-рального банку країни і використовуються для регулювання незбалансованості платіжного балансу по поточним операціям та руху капіталу.
Показники, які характеризують структуру зовнішньоекономічних зв'язків, це: товарна, географічна та інституціональна структури зовнішньоекономічних відносин.
Під товарною структурою розуміють показники розподілу експорту й імпорту за основними товарними позиціями. Даний показник дозво¬ляє виявити ступінь розвитку економіки країни. Так, якщо в товарно¬му експорті країни домінують готові вироби, то функціонування еко¬номічної системи вважається ефективним, або країна на інтенсивно¬му шляху розвитку. Якщо ж переважає сировина чи напівфабрикати, і о фактично країна йде екстенсивним шляхом розвитку, тобто живе за рахунок майбутніх поколінь, використовуючи природні надра.
Під географічною структурою розуміється розподіл зовнішньоеконо-мічних операцій за групами країн та регіонами. Даний показник не тільки характеризує ступінь розвитку зовнішньоекономічних відносин держави з іншими країнами світу, а й показує певну залежність держави від взаємо-відносин з тією чи іншою країною.
Інституціональна структура це — розподіл зовнішньоекономічних зв'яз¬ків за суб'єктами та методами товарного обміну.
Показники динаміки зовнішньоекономічних відносин. Дану групу показни¬ків можна систематизувати на дві підгрупи: темпи росту та темпи приросту.
До темпів росту зовнішньоекономічних зв'язків відносяться — тем¬пи росту експорту, темпи росту імпорту, темпи росту зовнішньоторго-вельного обороту:
темпи росту експорту

Тр.е. = Езв.р. / Еб.р. * 100%,

де Тр.е – темпи росту експорту;
Езв.р – обсяг експорту у звітному році;
Еб.р– обсяг експорту у базисному році.

темпи росту імпорту
Тр.і. = Ізв.р. / Іб.р. * 100%,

де Тр.і – темпи росту імпорту;
Ізв.р – обсяг імпорту у звітному році;
Іб.р– обсяг імпорту у базисному році.

темпи росту зовнішньоторговельного обороту

Тр.ЗТО. = ЗТОзв.р. / ЗТОб.р. * 100%,

де Тр.ЗТО – темпи росту зовнішньоторговельного обороту;
ЗТОзв.р – обсяг зовнішньоторговельного обороту у звітному році;
ЗТОб.р– обсяг зовнішньоторговельного обороту у базисному році.

До темпів приросту зовнішньоекономічних зв’язків можна віднести – темпи приросту експорту, темпи приросту імпорту, темпи приросту зовнішньоторговельного обороту:
темпи приросту експорту

Тпр.е. = Тр.е.зв.р. – Тр.е.б.р.

де Тпр.е – темпи приросту експорту;
Тр.е.зв.р. – темпи росту експорту у звітному році;
Тр.е.б.р.– темпи росту експорту у базисному році.

темпи приросту імпорту
Тпр.і. = Тр.і.зв.р. – Тр.і.б.р.

де Тпр.і – темпи приросту імпорту;
Тр.і.зв.р. – темпи росту імпорту у звітному році;
Тр.і.б.р.– темпи росту імпорту у базисному році.

темпи приросту зовнішньоторговельного обороту

Тпр.ЗТО. = Тр.ЗТО.зв.р. – Тр.ЗТО.б.р.

де Тпр.ЗТО – темпи приросту зовнішньоторговельного обороту;
Тр.ЗТО.зв.р. – темпи росту зовнішньоторговельного обороту у звітному році;
Тр.ЗТО.б.р.– темпи росту зовнішньоторговельного обороту у базисному році.

Показники результативності. Основними показниками які кількіс¬но і якісно характеризують стан зовнішніх економічних зв'язків у кра¬їні, є: платіжний баланс країни, торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, поточний платіжний баланс, баланс руху капіталів, офіційні валютні резерви країни.
Під платіжним балансом розуміють співвідношення платежів краї¬ни за кордон та їх надходження з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць).
На максимально можливому рівні і узагальненні платіжний баланс складається з: (1) потоків реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів і послуг і (2) відповідних потоків фінансових ресурсів, що є оп-латою за придбання або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів. Якщо надходження платежів перевищує витрати, тоді йдеть¬ся про активний баланс (активне, позитивне сальдо), у противному випадку йдеться про пасивний платіжний баланс (пасивне, негативне сальдо).
Таблиця 1 показує, що платіжний баланс включає ряд статей.
Таблиця 1
Структура платіжного балансу

Рахунок платіжного балансу    Кредит (надходження грошей)    Дебіт (витрати грошей)    Сальдо
Торговельний баланс    Виручка від експорту товарів    Витрати
на імпорт товарів   
Баланс послуг    Виручка від надання послуг іноземним суб'єктам ЗЕД    Оплата послуг, одержаних від     іноземних суб'єктів ЗЕД   
Баланс некомерційних послуг    Виручка від надання некомерційних послуг    Оплата некомерційних послуг   
Поточний платіжний баланс            ЧЕ (чистий експорт)
Баланс руху капіталів    Імпорт капіталу    Експорт капіталу    ЧКЕ (чистий експорт капіталу)
Офіційні валютні резерви    Збільшення валютних резервів зарубіжних країн    Збільшення валютних резервів країни    R (сальдо рахунку валютних резервів)

Експорт на душу населення

Ед.н. = Езв.р. / К,

де Ед.н. – обсяг експорту на душу населення в даному році;
Езв.р. – обсяг експорту у звітному році;
К – кількість населення у країні.

Імпорт на душу населення
Ід.н. = Ізв.р. / К,

де Ід.н. – обсяг імпорту на душу населення в даному році;
Ізв.р. – обсяг імпорту у звітному році;
К – кількість населення у країні.

Зовнішньоторговельний оборот на душу населення

ЗТОд.н. = ЗТОзв.р. / К,

де ЗТОд.н. – обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу населення в даному році;
ЗТОзв.р. – обсяг зовнішньоторговельного обороту у звітному році;
К – кількість населення у країні.

Серед показників, які характеризують ефективність функціонуван¬ня економіки країни, особлива роль відводиться державному боргу, який виникає в результаті існування диспропорцій в економічній системі (наявність дефіциту державного бюджету, пасивне сальдо пла¬тіжного та торговельного балансу). При наявності дефіциту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, в свою чергу, призводить до ви¬никнення та зростання державного боргу.
Залежно від того, з внутрішніх чи з зовнішніх джерел здійснюєть¬ся позика, державний борг формується як зовнішній чи внутрішній борг, тобто державний борг має дві складові: зовнішню та внутрішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній ва¬люті, зовнішнього — в іноземній, як правило, в доларах США.
У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу та можливостей країни щодо його обслуговування застосовуються різні показники та визначені їхні критичні розміри. Так, згідно з вимогами Маастрихтської угоди, економіка країни може вважатися здоровою, якщо поряд із рядом інших показників державного бюджету не пере¬вищує 60% ВВП. Світовий банк вважає критичним рівнем державного зовнішнього боргу 50% стосовно ВВП. Радою Безпеки Російської Фе¬дерації визначений максимальний показник поточної потреби в обслу¬говуванні і погашенні внутрішнього державного боргу до податкових надходжень зведеного бюджету на рівні, не більш як 25%. Україна не має власних розроблених граничних (критичних) показників еконо¬мічної безпеки країни, і це має суттєвий вплив на наукові дискусії з проблем боргу.

3. Розвиток нових форм зовнішньоекономічних зв’язків в Україні.
Останнім часом у сфері зовнішньоекономічної діяльності зростає питома вага не продажу товарів, а надання різного виду послуг: інжи¬нірингових, страхових, послуг зв'язку, діяльність у сфері інформацій¬ного обміну та транспортного обслуговування, роялті та ліцензійні послуги.
Але найбільш прогресуючим видом зовнішньоторговельних опера¬цій є торгівля інтелектуальною власністю — франчайзинг, ноу-хау, консалтинг.
Серед фінансових операцій у сфері зовнішньоекономічних зв'язків домінують взаємовідносини з міжнародного кредитування, страхуван¬ня, обслуговування міжнародних платежів, депозитні та інші банків¬ські операції.
До виробничих операцій відносяться взаємовідносини з орендного використання промислового обладнання (лізинг), різного виду коопе¬рація при випуску спільної продукції та спільне підприємництво.
Досить поширеними на сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності є відносини у сфері міжнародних інвестицій. При ньому вони існують у самих різнобічних формах: пряме інвестування, тобто вкладення капіталу в підприємництво та нерухомість, порт¬фельні інвестиції, вкладення капіталу в цінні папери.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить