Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Грошовий обіг у середовищі українського козацтва

Грошовий обіг у середовищі українського козацтва
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Грошовий обіг у середовищі українського козацтва

Належність українських земель до складу Речі Посполитої пояс-нювала домінування на вітчизняному грошовому ринку польських і литовських номіналів. Вони були популярними і в козацькому середовищі.
Судячи з чинної за козацької доби податкової системи, яка містила й податкові ставки на утримання війська, найбільш поширеними грошовими одиницями, що використовувалися для великих фінансових операцій, були червоні злоті. Цими золотими монетами, найімовірніше, були голландські, угорські та італійські дукати. Необхідно також пам'ятати, що золотим називалася лічильна одиниця, яка складала ЗО грошів.
Золоті дукати мали в козацькому середовищі ще одне призначення. У 1654 р. російський уряд вирішив нагородити ними козацьке військо, що відповідало традиціям російської армії у той час, коли не існувало орденів і медалей. До Богдана Хмельницького прибув представник царя П. Д. Протасьєв, який привіз монети для вручення 60 тис. козаків. Але йому довелося залишити їх гетьманом бо в таборі було на той час близько 100 тис. вояків і верхівка побоювалася можливого оружного виступу ненагороджених козаків. Розмір нагороди залежав од рангу козака. Так, відомо, що гетьманові належало отримати десять золотих, а звичайному козакові — чверть золотого. За російським звичаєм у монеті необхідно було зробити отвір і причепити її до одягу. Але більшість козаків вико-ристовувала таку нагороду за її первісним призначенням, тобто витрачали на ринку.
З-поміж срібних іноземних монет в обігу були талери. Особливо популярними були голландські, що отримали назву левендальдерів, яка, ймовірно походила від зображеного на монеті лева, що стояв на задніх лапах, їх випуск почався 1575 р. Хоча спершу вони були призначені для внутрішнього обігу, згодом почали обслуговувати міжнародну торгівлю. За вагою і розміром левендальдери були подібними до талерів німецьких та австрійських земель, але мали менший вміст щирого срібла (в монеті, яка важила 27,648 г, було 20,736 г дорогоцінного металу).
Дослідники вважають, що левендальдери на українських землях також називалися левковими талярами, Левками та левами. Але на Запоріжжі були популярними ще одні монети, що мали назву левів. Так називали турецькі піастри, які внаслідок жвавої торгівлі українських козаків із південними народами потрапляли на Запорізьку Січ. Ця срібна монета у ЗО—70-х роках XVIII ст. відповідала 60 російським копійкам або вдвічі більшій кількості турецьких чи кримських монет — башликів або акче. Крім уже названих номіналів, на Запорізьку Січ потрапляли срібні пари, карбовані південними сусідами.
Із дрібніших номіналів у Запорізькій Січі в обігу перебували півтора грошовики (чехи), орти, шеляги, шостаки. Так тривало до середини XVII ст., поки не почалися значні зміни у грошовому обігу Речі Посполитої та Московської держави.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить