Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Монети Володимира Ольгердовича

Монети Володимира Ольгердовича
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Монети Володимира Ольгердовича

Випуск власної монети у Києві пов'язується з ім'ям князя Володи-мира Ольгердовича (1362-1394 рр.), який сів на київський стіл після перемоги свого батька над татарами у битві на Синіх Водах. Сучасною історіографією його політика розглядається як продовження справи Данила Галицького та його нащадків в об'єднанні українських земель у межах єдиної державної системи. Спираючись на традиційну роль Києва як політичного і культурно-релігійного центру Русі, Володимир Ольгердович дбав про розширення меж Київського князівства, піднесення політичного та економічного значення Київської землі. За активної підтримки князівської влади у Києві відновилася митрополича кафедра (1376-1380, 1382-1389 рр.), перенесена за часів ординського панування до Володимира-Суздальського, а потім - до Москви. У 1384 р. Володимир відправив до в'язниці поставленого на митрополита у Константинополі суздальського архієпископа Діонісія. Ознакою політичного та економічного потенціалу Київської землі за Володимира Ольгердовича постав факт карбування власних монет, а самі монети - важливим джерелом у реконструкції державотворчих процесів у Русі-Україні.
Фонд монет Київського князівства нараховує близько 1200 екземплярів, які походять із більш як півтора десятка пунктів знахідок. Номінальна вартість монет удільних князівств того часу була значно вищою за вміст у них дорогоцінного металу (срібла). Це обумовлювало придатність таких монет до обігу лише у вузьких кордонах місцевого ринку, де діяли норми примусового курсу відповідних монет. Абсолютна більшість знахідок київських монет походить із Середньої Наддніпрянщини - території, контрольованої київським князем. Водночас окремі монети Володимира Ольгердовича знаходили у Литві, на Кубані та Нижньому Дніпрі, що свідчить про економічні зв'язки Київського князівства.
Як і абсолютна більшість тогочасних монет Східної Європи, київські монети виготовлялися зі срібного плющеного дроту. Дріт певної товщини рубали на шматочки, плющили і карбували зображення. Монети Володимира Ольгердовича поділялися на сім груп, які різнилися зображеннями й метрологічними характеристиками. Вага київських монет—від 0,1 до 1,1 грама, розміри — 8—15 міліметрів. Перший тип київських монет є наслідуванням золотоордин-ських монет хана Джанібека (1342—1357 рр.). Подібні наслідування відомі й в інших регіонах Східної Європи. Чимало князівств Північ-но-Східної Русі починали карбування власних монет через наслідування золотоординських.
Усі інші типи київських монет поєднані зображенням «князівського знака», завдяки чому монети київського князя вирізняються з-поміж багатьох нумізматичних пам'яток Східної Європи. Є всі підстави бачити у цьому знакові схематичне зображення церкви. На європейських середньовічних монетах часто трапляється зображення церкви, навіть робляться спроби ідентифікації конкретних храмів із зображеннями на монетах. Найчастіше на середньовічних європейських монетах зображався головний собор міста.
Можливо, герб на київських монетах зображав якусь конкретну київську церкву, пов'язану з князем, а найвірогідніше — символізував соборну церкву всія Русі та «головну митрополію» у широкому розумінні. Можливо, у творенні гербового зображення, пов'язаного з релігійним значенням міста, взяв участь сам митрополит Кипріян. Потім у дітей князя цей знак закріпився як родовий, про що свідчать зображення на печатках синів Володимира Ольгердовича.
На іншому боці монет Володимира Ольгердовича з «князівським знаком» — наслідування ординських монет Мухаммеда-Буляка (1370—1380 рр.) — зображення татарської «плетінки», значка «ІЗ», хрестика, що відтворював різні політичні та економічні реалії того Часу. Останні типи київських монет — брактеати, з однобічним зображенням «князівського знака» чи хрестика. Навкруги центральних зображень - різні модифікації імені князя «Володимир», часто у скороченому вигляді.
Монетне карбування у Києві, як і в інших регіонах Східної Європи, залежало від надходження та запасів срібла, хоч і визначалося потребами в обіговій монеті. Ці чинники впливали на кількість карбованих монет і на 'їхню якість. Крім того, влада мала значні прибутки від зменшення вагових та якісних норм під час карбування. Це значною мірою пояснює коливання в метрологічних параметрах київських монет.
У скарбах монети Володимира Ольгердовича трапляються з гривнями, джучидськими та литовськими монетами, що свідчить про метрологічні зв'язки із цими пам'ятками грошового обігу.
На жаль, джерела не зберегли назви київських монет XIV ст. Нічого невідомо про діяльність Київського монетного двору того часу. Його місце може бути визначено лише гіпотетично: в районі Замкової гори, де за Володимира Ольгердовича було збудовано замок, і прилеглої частини Подолу.
Наприкінці 1394 або на початку 1395 р. литовська великокнязівська влада «вивела» Володимира Ольгердовича з Києва силою. Саме до середини 90-х років відносять занепад Київського монетного двору. Київським князем став Скиргайло Ольгердович, перед тим намісник польського короля Ягайла у Литві. Існує припущення про карбування ним монет у Києві в 1396-1397 рр., але для з'ясування цього питання наявного нумізматичного матеріалу недостатньо.
В умовах значного обмеження суверенних прав київських князів, нащадків Володимира Ольгердовича - сина Олександра (1440-1454 рр.) і онука Семена (1454-1470 рр.), монетне карбування в Києві не відновилося.
Зі створенням у Києві в 1470 р. намісництва Київське князівство було перетворено на звичайну провінцію Великого князівства Литовського і Руського. Подальші політичні умови не давали можливості карбувати монети на Київській землі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить