Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Для студента... Варварські наслідування римських монет у Європії

Варварські наслідування римських монет у Європії
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Варварські наслідування римських монет у Європії

Початок монетної емісії варварських королівств припав на ос-танні десятиліття існування Західної Римської імперії. Першими ще у другій чверті V ст., започаткували карбування власної монета племена свевів, які проживали у Галісії (нині територія Північної Іспанії та Португалії). Невдовзі за їхнім прикладом монетну емісію розпочали вестготи (у Південно-Західній Галлії) та вандали (в Північній Африці). Наприкінці V — на початку VI ст. виробництво! монет було започатковане у королівствах остготів, франків та бур-гундів. Останніми, в середині VI ст., організували власну монетну справу англо-сакси. Причинами довготривалості цього процесу були відмінності соціально-економічного та культурного розвитку окремих груп германських племен, ступінь впливу на них античної культурної спадщини, їхня віддаленість від осередків римської влади тощо.
Монетне карбування варварських королівств було організоване за римськими зразками. Основною грошово-ваговою одиницею монетної системи, що складалася з золотих, срібних і мідних (бронзових) номіналів, залишався фунт (лат. ІіЬга), що дорівнював 327,45 г. Головною золотою монетою був запроваджений імператором Кон-стантином (306-337 рр.) замість ауреуса солід. Його вага - 4,54 г (1/72 фунта, 1/6 унції, 4 скрупули) залишалася незмінною впродовж століть. У Східній Римській імперії солід у дещо зміненому вигляді емітувався аж до загарбання турками Константинополя (1453 р.). У середньовічній Європі ця монета мала назву «безант», а на Русі — «златник». Вперше випущена за Константина Великого, ця монета вже в середині IV ст. витрутила денарій. Основна кількість розмінних монет вироблялася з міді (бронзи). У 498 р. імператор Анаста-сій І (491—518 рр.) запровадив фоліс, що дорівнював 40 нуміям. Карбувалися також його фракції — 20, 10 і 5 нуміїв.
Основною причиною карбування власних монет у германських королівствах Західної Європи було зменшення, а згодом і припинення, емісії римських монет, які виконували на ринку функції засобів обігу, платежу і нагромадження скарбів. Варто також пам'ятати, що від часів Октавіана Августа (27 р. до н. е. — 14 р. н. е.) карбування золотих монет було одним з атрибутів імператорської влади. А це не могло не впливати на германських королів, які в усьому намагалися копіювати римську модель держави. Тож навіть відсутність на монетних штемпелях їхніх зображень і відповідних легенд не зупиняла володарів варварських королівств. При цьому не бралася до уваги й відсутність відчутної матеріальної вигоди від карбування власних монет.
Одним із чинників, який суттєво впливав на організацію монетної справи, було забезпечення новостворених монетарень сировиною. Основним джерелом дорогоцінних металів були монети попередніх емісій, а також надходження від зовнішньоторговельних операцій.
Наявність значної кількості відмінностей і регіональних особли-востей у процесі організації монетної справи окремих державних утворень спонукає до розгляду найбільш характерних і показових випадків.
Вандали. Правителі королівства вандалів започаткували власне мо-нетне виробництво наприкінці V ст. Король Гунтамунд (484—496 рр.) вперше відкарбував срібну силікву з власним зображенням та іменем. Випускалися також половина і чверть сшгікви. На цих монетах вміщено позначення їхньої вартості у денаріях: 100, 50 та 25. Монети двох останніх номіналів карбували наступники Гунтамунда королі Траза-мунд (496-523 рр.), Гільдеріх (523-530 рр.) та Гейламір (530-534 рр.). Крім срібних номіналів, вандали карбували й трохи бронзових монет. Недостатня кількість нумізматичних джерел, труднощі з їх атрибуцією не дають можливості в повному обсязі відтворити монетни системи вандалів. Можна припустити, що силіква номінальною вартістю 100 денаріїв відповідала 250 нуміям.
Свеви. Скромне за масштабами монетне виробництво свевів ве- ; лося лише з використанням золота і срібла. Золоті соліди й трієнси І карбувалися за римським зразком. На їхніх аверсах вміщувалися ! погруддя й легенди імператорів Гонорія та Валентиніана, а інколи й назва монетного двору - Меріда, Леон, Лаборенціо та ін. Емісія' незначної кількості срібних монет велася лише на монетарні у м. Брага за наказом короля Рекіара (448-456 рр.). У 585 р. король свевів Андека був розгромлений правителем вестготів Леовігільдом. Відтоді монетне карбування свевів припинилось.
Остготи. На відміну від решти варварських королівств, у монетній системі остготів був присутній весь набір тогочасних золотих, срібних та бронзових номіналів. Цьому сприяв високий рівень розвитку товарно-грошових відносин на території Італії. Перші остготські монети відкарбував Теодоріх 489 р. в Мілані. Згодом монетні двори було відкрито у Римі та Равенні. Золоті соліди, семіси, трієнси та срібні монети остготських королів зовнішнім оформленням та метрологічно повністю відповідали візантійським аналогам. На їхнім аверсі зображено погруддя імператорів Анастасія, Юстина та Юстиніана. Однак оформлення реверсу мало суттєві відмінності. На силіквах, півсиліквах і чвертьсиліквах вміщувалося зображення монограми того чи іншого остготського короля, а згодом легенда з його іменем. Вперше це запровадив Аталаріх (526—534 рр.) на чвертьсиліквах у формі «^N АТНАІАРхІСШ КЕХ», Вага остготських син лікв складала 2,58—2,88 г. ; На грошовому ринку італійських земель були присутні також різ , номанітні бронзові номінали: фоліси (40 нуміїв), півфоліси (20 нумі-їв), деканумії (10 нуміїв), пентанумії (5 нуміїв) та мініми (2,5 нумія). В оформленні цих монет спостерігався відхід од римських зразків. На "їхніх аверсах замість погруддя імператора вміщено зображення богині Роми, а на реверсах — постаті богині Вікторії з лавровим вінком, орла чи римської вовчищ з близнюками Ромулом і Ремом. Вперше погруддя остготського правителя на бронзових фолісах було вміщено за часів панування Теодахата (534-536 рр.). Останні остготські монети емітувалися за часів панування короля Теї (552 р.).
Бургунди. Монетне карбування королівства бургундів було значно скромнішим. На основному монетному дворі у м. Ліон випускалися головно трієнси, а також невелика кількість солідів. На цих монетах, що повторювали римські зразки, вміщували монограму короля. Наприклад, «ЗСМ1ЧВ» - Сигізмунд (516-524 рр.). Срібні та бронзові монети випускалися спорадично невеликими тиражами. Монетна емісія цього королівства припинилася після смерті його останнього короля Гундемара (524—534 рр.).
Вестготи. Монетну емісію у королівстві вестготів було започат-ковано за часів панування короля Гезаліха (507—511 рр.) [за іншими даними, за часів Аларіха II (487—507 рр.)]. Як і в інших варварських королівствах, перші вестготські монети карбувалися за римськими чи візантійськими зразками. Переважно це були золоті трієнси, рідше — соліди. Рівень виконання цих монет дає підстави стверджувати, що для організації монетної справи весготи використовували досвідчених монетних майстрів, які перше працювали в імператорських монетарнях. На аверсі золотих монет вміщувалися звернене вправо погруддя імператора Анастасія І та кругова легенда з його іменем. На реверсі — богиня перемоги Вікторія, під нею абревіатура «СОМО» — перші літери слова «Константинополь». Цей напис сприймався різчиками штемпелів як необхідна деталь оформлення монети, хоча вони не розуміли його значення. Характерною особливістю монетної справи у вестготів була її децентралізація. Вже перші емісії трієнсів містили знаки монетарень, що перебували у Бордо, Тулузі та Нарбонні. До кінця VII ст. кількість монетних дворів у державі вестготів зросла до 60. А от зовнішнє оформлення трієнсів і солідів ставало дедалі примітивнішим. Виробився своєрідний стиль варварської естетики.
Спробу реформування монетної справи вестготів здійснив король Леовігільд (572—586 рр.), який підкорив більшу частину Піренейського півострова. Він першим із вестготських королів помістив своє повне ім'я на аверсі золотих монет. Зазнало змін зовнішнє оформлення. На реверсі за візантійським зразком було запроваджено зображення східчатого (голгофського) хреста. Карбувалися й монети нового типу — з погрудним зображенням короля на обох боках. За часів Леовігільда значно зросли масштаби емісії, що було викликано зростанням воєнних видатків. Крім золотих трієнсів і незначної кількості солідів, вестготи емітували мізерну кількість бронзових монет. Срібні номінали дослідникам невідомі.
Лангобарди. Початки монетного карбування у королівстві ланго-не відрізняються від аналогічних процесів в інших варварських королівствах. Емісію монет було зосереджено на монетних дворах у1 містах Павія та Лукка. Згодом кількість монетарень суттєво збільшилася. Вони були в Мілані, Пізі, Тревізо, П'яченці. Перші золоті та срібні номінали не відрізнялися від однотипних візантійських монет імператорів Юстиніана І (527—565 рр.), Юстина II (565—578 рр.), Мав-1 рикія Тіберія (582—602 рр.) та ін. Основним номіналом були трієнси, рідше карбували соліди. Якість золотих монет постійно погіршува-] лась, і за останніх королів трієнси емітувалися з металу низької проби.: У другій половині VII ст. розпочалося виробництво дрібних срібних монет вагою близько 0,2 г. Зображення та легенди лангобардських королів з'явилися на монетах за Куніперта (688—700 рр.), який відкар-бував золоті трієнси з легендою «^N СУМСРЕК» та зображенням архангела Михаїла, замість богині Вікторії, на реверсі. Останніми лангобардськими монетами були трієнси, відкарбовані після завоювання королівства Карлом Великим у 774—781 рр.
Франки. Монетне карбування у франкській державі розпочалося дещо пізніше, ніж в інших варварських королівствах. Започаткував його король Хлодвіг І близько 500 р. Основною грошовою одиницею залишався золотий солід, однак емітувалися переважно трієн-'' си. До 584 р. вартість соліда вагою 4,54 г складала 24 силікви. Відповідно трієнс (1,52 г) дорівнював 8 силіквам. У 584 р. вартість соліда і трієнса зменшилася до відповідно 21 та 7 силікв, а за Хлотара II (613—629 рр.) солід уже коштував 20 силікв, а його вагу було встановлено на рівні 3,18г. Новий, галльський солід перебував на ринку до середини VII ст., але карбували переважно трієнси. ! Через панування натурального господарства, яке не сприяло розвиткові торгівлі, випуски срібних та бронзових монет, які мали місцеве значення, були спорадичними й незначними. Перші з них емітувались у VIІ ст. Це були маленькі, товсті монети вагою 1,1—1,3 г. Ареал їхнього поширення - Прованс і Фризія. Легенди на них не читаються або зовсім відсутні. Карбувалися лише схематичні зобра- < ження хрестів, літер, монограм і погрудь сеньйорів.                           і Як і в інших тогочасних західноєвропейських державах, перші] золоті монетні емісії франків наслідували візантійські зразки часів 1 Анастасія І, Юстина І та Юстиніана. Вперше ім'я короля на франкських солідах і трієнсах з'явилося за Теодеберта І (534—548 рр.). Інколи на реверсі вміщувалися літери й монограми монетних дворів і позначення вартості у візантійських силіквах. З другої чверті VII ст. розпочалося псування золотої монети зниженням проби металу.
За останніх Меровінгів характерною особливістю монетної справи Франкського королівства стала її децентралізація. На території держави існувало понад 900 монетарень. Найбільші з них функціонували у Марселі, Суассоні, Пуату, Парижі, Реймсі, Орлеані, Тулузі, Маастріхті та ін. Свою продукцію вони випускали нерегулярно, а їхня діяльність відбувалася під час ярмарок, з'їздів феодалів, зборів духовенства тощо. Монету карбували як з металу, що належав королівській скарбниці, так і з матеріалу замовника. Слабкість королівської влади привела до усунення з монет зображень короля та його легенд. На них розміщувалися лише місце карбування та ім'я монетного майстра, яких дослідники ідентифікували понад 1600. Більшість монетаріїв були водночас орендарями монетних дворів, які належали королівській скарбниці, світським і духовним феода-лам, містам, монастирям, окремим храмам та ін. На початку VIII ст. централізоване карбування монет у Франкському королівстві при-пинилося.
Англо-сакси. Карбування монет на Британських островах розпо-чалося наприкінці VI ст. На монетарнях у Кентербері й Лондоні емітували соліди і трієнси пізньоримського зразка. На організацію монетної справи в англо-саксів мали значний вплив античні традиції та франкське карбування. Разом із золотими номіналами випускалися дрібні срібні монети — скеати. Карбувалися вони на товстому монетному кружку діаметром близько 10 мм. Зображення на них стилізовані. Найчастіше це — легенди, виконані латинськими літерами чи рунічними знаками. Часто на монетах уміщували імена королів і монетаріїв. Інколи написи повністю відсутні, що ускладнює атрибуцію цих монет. Дослідники датують емісію скеатів 575—750 рр. Трохи згодом припинили їх випуск королі Нортумбрії та архієпископи Йорку. Локальне значення мали карбовані з міді стики — дрібні розмінні монети. Більшість дослідників схильні вважати, що їх обіг мав примусовий характер.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить